Рішення

від 19.11.2024 по справі 910/2369/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.11.2024Справа № 910/2369/24

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/2369/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект Автоматика"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Атоменергомаш» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 163 611,25 грн.

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплект Автоматика" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Атоменергомаш» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 163 611,25 грн., з них: основного боргу - 130 438,56 грн. (сто тридцять тисяч чотириста тридцять вісім гривень 56 копійок), втрат від інфляції - 26 037,37 грн. (двадцять шість тисяч тридцять сім гривень 37 копійок) та 3% річних - 7135,32 грн. (сім тисяч сто тридцять п`ять гривень 32 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 20/05/167 від 13.12.2021 року (№ 53-143-13-21-01999 від 20.12.2021 року).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 року (суддя ОСОБА_1.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/2369/24 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 17.05.2024 року.

26.04.2024 року через відділ діловодства суду від Філії «Відокремлений підрозділ «Атоменергомаш» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» надійшов відзив на позовну заяву № 1979/06 від 24.04.2024 року (направлений засобами поштового зв`язку 24.04.2024 року, що підтверджується датою оформлення на конверті), в якому відповідач просить позовні вимоги задовольнити частково в сумі 27 973,15 грн., з них: основного боргу - 22 047,60 грн., 3% річних - 1336,62 грн. та втрат від інфляції - 4588,93 грн.

13.05.2024 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект Автоматика" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти доводів відповідача заперечив, посилаючись на те, що відповідач не сплатив заборгованість за поставлений товар, отже є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 року відкладено розгляд справи на 28.06.2024 року.

20.06.2024 року через відділ діловодства суду від Філії «Відокремлений підрозділ «Атоменергомаш» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.06.2024 року відкладено розгляд справи на 16.08.2024 року.

16.08.2024 року судове засідання не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 року розгляд справи призначено на 27.09.2024 року.

В судовому засіданні 27.09.2024 року судом оголошувалася перерва до 25.10.2024 року.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 року № 01.3-16/1210/24 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/2369/24 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 .

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2024 року матеріали справи № 910/2369/24 передано на розгляд судді Коткова О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 року прийнято справу № 910/2369/24 до провадження, ухвалено розгляд справи № 910/2369/24 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін зі стадії розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплект Автоматика" (надалі - позивач, постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Атоменергомаш» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 20/05/167 (№ 53-143-13-21-01999 від 20.12.2021 року) (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити в передбачені договором строки покупцю продукцію, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказану продукцію.

Згідно з п. 4.1. договору оплата поставленої продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в даному договорі, протягом 120 днів після отримання покупцем партії продукції.

Відповідно до п. 6.1. договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплатити поставлену продукцію відповідно до умов цього договору.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання та діє 6 років (п. 10.1. договору).

На виконання умов договору поставки № 20/05/167 від 13.12.2021 року (№ 53-143-13-21-01999 від 20.12.2021 року) позивач поставив, а відповідач отримав продукцію на загальну суму 896 938,60 грн., що підтверджується видатковими накладними № 66 від 17.12.2021 року на суму 80 640,04 грн., № 71 від 20.12.2021 року на суму 93 754,87 грн., № 72 від 30.12.2021 року на суму 585 000,00 грн., № 2 від 20.01.2022 року на суму 137 543,69 грн.

На підтвердження факту реєстрації податкових накладних до матеріалів справи надано наступні податкові накладні № 2 від 20.01.2022 року, № 66 від 17.12.2021 року, № 72 від 30.12.2021 року, № 71 від 20.12.2021 року, які були зареєстровані 19.01.2022 року (податкова накладна № 72 від 30.12.2021 року на суму 585 000,00 грн.), 14.01.2022 року (податкова накладна № 71 від 20.12.2021 року на суму 93 754,87 грн.), 31.12.2021 року (податкова накладна № 66 від 17.12.2021 року на суму 80 640,00 грн.), 15.02.2022 року (податкова накладна № 2 від 20.01.2022 року на суму 160 405,13 грн.).

Всупереч умовам договору відповідач оплату вартості поставленої продукції здійснив лише частково на суму 766 500,00 грн. грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 1184 від 29.03.2022 року на суму 24 069,00 грн., № 1189 від 29.03.2022 року на суму 67 200,00 грн., № 1188 від 29.03.2022 року на суму 54 060,06 грн., № 1318 від 11.04.2022 року на суму 500 000,00 грн., № 1365 від 19.04.2022 року на суму 16,80 грн., № 1370 від 19.04.2022 року на суму 50,40 грн., № 1376 від 19.04.2022 року на суму 168,00 грн., № 1377 від 19.04.2022 року на суму 194,40 грн., № 1429 від 19.04.2022 року на суму 120 741,34 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, грошового зобов`язання з оплати поставленої за договором поставки № 20/05/167 від 13.12.2021 року (№ 53-143-13-21-01999 від 20.12.2021 року) продукції, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність у відповідача заборгованості у розмірі 130 438,56 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 7135,32 грн. та втрати від інфляції у розмірі 26 037,37 грн. за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати продукції.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вже було встановлено судом вище, на виконання умов договору поставки № 20/05/167 від 13.12.2021 року (№ 53-143-13-21-01999 від 20.12.2021 року) позивач поставив, а відповідач отримав продукцію на загальну суму 896 938,60 грн., що підтверджується видатковими накладними № 66 від 17.12.2021 року на суму 80 640,04 грн., № 71 від 20.12.2021 року на суму 93 754,87 грн., № 72 від 30.12.2021 року на суму 585 000,00 грн., № 2 від 20.01.2022 року на суму 137 543,69 грн.

На підтвердження факту реєстрації податкових накладних до матеріалів справи надано наступні податкові накладні № 2 від 20.01.2022 року, № 66 від 17.12.2021 року, № 72 від 30.12.2021 року, № 71 від 20.12.2021 року, які були зареєстровані 19.01.2022 року (податкова накладна № 72 від 30.12.2021 року на суму 585 000,00 грн.), 14.01.2022 року (податкова накладна № 71 від 20.12.2021 року на суму 93 754,87 грн.), 31.12.2021 року (податкова накладна № 66 від 17.12.2021 року на суму 80 640,00 грн.), 15.02.2022 року (податкова накладна № 2 від 20.01.2022 року на суму 160 405,13 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п. 4.1. договору сторони погодили, що оплата поставленої продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в даному договорі, протягом 120 днів після отримання покупцем партії продукції.

З огляду на положення пункту 4.1. договору строк оплати продукції є таким, що настав.

Станом на момент звернення до суду з даним позовом за отриманий товар відповідач розрахувався лише частково на суму 766 500,00 грн. грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 1184 від 29.03.2022 року на суму 24 069,00 грн., № 1189 від 29.03.2022 року на суму 67 200,00 грн., № 1188 від 29.03.2022 року на суму 54 060,06 грн., № 1318 від 11.04.2022 року на суму 500 000,00 грн., № 1365 від 19.04.2022 року на суму 16,80 грн., № 1370 від 19.04.2022 року на суму 50,40 грн., № 1376 від 19.04.2022 року на суму 168,00 грн., № 1377 від 19.04.2022 року на суму 194,40 грн., № 1429 від 19.04.2022 року на суму 120 741,34 грн., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 130 438,56 грн.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № 20/05/167 від 13.12.2021 року (№ 53-143-13-21-01999 від 20.12.2021 року) у розмірі 130 438,56 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 7135,32 грн. та втрати від інфляції у розмірі 26 037,37 грн. за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати продукції.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

При перевірці розрахунку втрат від інфляції та 3% річних, суд встановив, що загальні суми втрат від інфляції та 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становлять суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, які становлять 26 166,83 грн. - втрат від інфляції та 7145,71 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення втрат від інфляції та 3% річних, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3% річних підлягають задоволенню за розрахунками позивача в сумі 26 037,37 грн. - втрат від інфляції та 7135,32 грн. - 3% річних.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що 15.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплект Автоматика" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Барчук, Деревянко, Сльота та партнери» (адвокатське об`єднання) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 07/24 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу щодо складання позовної заяви від імені клієнта про стягнення заборгованості з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії Відокремленого підрозділу «Атоменергомаш», що виникла на підставі договору поставки № 20/05/167 від 13.12.2021 року (№ 53-143-13-21-01999 від 20.12.2021 року) та складання документів правового характеру, необхідних для розгляду справи (відповідь на відзив, письмові пояснення, апеляційна скарга, відзив на апеляційну скаргу, касаційна скарга, відзив на касаційну скаргу).

Відповідно до п. 5.2. договору розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокатському об`єднанню за надану в межах цього договору правову допомогу є фіксованим та становить 15 000,00 грн. без ПДВ та включає в себе: складання позовної заяви від імені клієнта про стягнення заборгованості з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії Відокремленого підрозділу «Атоменергомаш», що виникла на підставі договору поставки № 20/05/167 від 13.12.2021 року (№ 53-143-13-21-01999 від 20.12.2021 року) (п. 5.2.1.); складання відповіді на відзив - 5000,00 грн. (п. 5.2.2.).

26.02.2024 року між адвокатським об`єднанням та клієнтом складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг за договором № 07/24 від 15.02.2024 року, в якому детально наведено перелік наданих послуг та визначено кількість витраченого адвокатом часу.

Зі змісту вказаного акту вбачається, що адвокатським об`єднанням надано, а клієнтом прийнято повністю послуги відповідно до п. 1.1. договору № 07/24 від 15.02.2024 року, а саме: підготовлено позовну заяву про стягнення заборгованості з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії Відокремленого підрозділу «Атоменергомаш», що виникла на підстав договору поставки № 20/05/167 від 13.12.2021 року (№ 53-143-13-21-01999 від 20.12.2021 року). Вартість наданих послуг відповідно до п. 5.2.1. договору № 07/24 від 15.02.2024 року становить 10 000,00 грн. без ПДВ.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить зменшити витрати на правничу допоомгу до 10% від заявленого розміру, посилаючись на те, що даний спір є нескладним, представником позивача не було затрачено багато часу на підготовку позовної заяви, а також не надано доказів, які б підтверджували високий досвід та кваліфікацію представника позивача.

Суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21, про те, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Верховний Суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі № 910/20852/20, у додаткових постановах Верховного Суду від 16.03.2023 року у справі № 927/153/22, від 23.11.2023 року у справі № 911/2408/22, від 30.11.2023 року у справі № 924/878/22).

Заперечення відповідача щодо неспівмірності та непропорційності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу судом не приймаються до уваги, оскільки відповідачем не доведено неспівмірність заявлених до компенсації витрат на професійну правничу допомогу, суд оцінив витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект Автоматика" з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи та дійшов висновку про те, що сума заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплект Автоматика" витрат на професійну правничу допомогу є справедливою та співрозмірною.

З урахуванням предмету та підстав позову, виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, беручи до уваги факт розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, з огляду на задоволення позову та зважаючи на приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку розподілу судових витрат між сторонами, відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний код 2454661, адреса: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Атоменергомаш» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код 6444970, адреса: 01032, м. Київ, вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 59) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект Автоматика" (ідентифікаційний код 43616783, адреса: 69063, м. Запоріжжя, вул. Благовіщенська, 31-в) грошові кошти: основного боргу - 130 438,56 грн. (сто тридцять тисяч чотириста тридцять вісім гривень 56 копійок), втрат від інфляції - 26 037,37 грн. (двадцять шість тисяч тридцять сім гривень 37 копійок) та 3% річних - 7135,32 грн. (сім тисяч сто тридцять п`ять гривень 32 копійки), витрати на професійну правничу допомогу - 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень) та судовий збір - 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 19.11.2024р.

Суддя О.В. Котков