Рішення

від 12.11.2024 по справі 910/9577/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2024Справа № 910/9577/21

За позовом Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до 1) Міністерства енергетики України,

2) Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Запорізької обласної державної адміністрації,

про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження пам`яткою архітектури та містобудування, історії шляхом визнання незаконним та скасування наказу в частині припинення права власності та зобов`язання повернути об`єкт нерухомості

Суддя Борисенко І. І.

Секретар судового засідання Шилін Є. О.

представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання

обставини справи:

У червні 2021 року заступник керівника Запорізької обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - ФДМУ, Фонд, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства енергетики України (далі - Міненерго України, Міністерство, відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (далі - ПАТ "Запоріжжяобленерго", Товариство, відповідач-2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Запорізької обласної державної адміністрації (далі - Запорізька ОДА, третя особа), про:

1) усунення перешкод власнику - ФДМУ в користуванні та розпорядженні пам`яткою архітектури та містобудування, історії місцевого значення "Будинок першої теплоелектростанції", що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова (Горького), 73 (літ. "А-2", інвентарні номери 1.70010 та 1.20053, реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна 2004800123101 та 2004935623101 відповідно) (далі - спірна пам`ятка, спірне майно, спірні об`єкти нерухомості), шляхом визнання незаконним та скасування пункту 1 наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 03.07.1995 № 115 "Про створення державної акціонерної енергопостачальної компанії "Запоріжжяобленерго"" (далі - оспорюваний наказ, наказ № 115), яким затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Виробничого об`єднання "Дніпроенерго" у частині невключення до пункту 14 акта пам`ятки архітектури та містобудування, історії місцевого значення "Будинок першої теплоелектростанції", яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова (Горького), 73, як об`єкта, що підлягає виключенню з вартості цілісного майнового комплексу;

2) припинення права приватної власності ПАТ "Запоріжжяобленерго" на пам`ятку архітектури та містобудування, історії місцевого значення "Будинок першої теплоелектростанції" - об`єкт нерухомого майна: будівля майстерні інв. № 1.20053 - приміщення № 1 під літ. "А-2" загальною площею 503,8 м2, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова (Горького), 73 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2004935623101);

3) припинення права приватної власності ПАТ "Запоріжжяобленерго" на пам`ятку архітектури та містобудування, історії місцевого значення "Будинок першої теплоелектростанції" - об`єкт нерухомого майна: будівля контролерів інв. № 1.70010 - приміщення № 2 під літ. "А-2" загальною площею 648 м2, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова (Горького), 73 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2004800123101);

4) зобов`язання Товариства повернути спірну пам`ятку державі в особі ФДМУ.

Позовна заява обґрунтована тим, що всі пам`ятки культурної спадщини, які становлять національну, культурну та історичну цінність, не підлягають приватизації, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто згідно зі статтею 178 ЦК України належать до об`єктів, обмежених в обороті та вилучених з обороту.

На думку прокурора, з 1992 року та на час прийняття оспорюваного наказу (03.07.1995) законодавчо закріплено заборону на приватизацію об`єкта нерухомості - "Будинок першої теплоелектростанції" як національної, культурної та історичної цінності України, в зв`язку з чим набуття відповідачем-2 права приватної власності на "Будинок першої теплоелектростанції" за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова (Горького), 73, порушує вимоги закону, у зв`язку зі встановленням заборони на приватизацію пам`яток історії та культури, що становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність для всього суспільства.

Проте, спірна пам`ятка продовжує бути зареєстрованою за Товариством, чим порушено права держави в особі ФДМУ як законного володільця на реалізацію усіх правомочностей власника. Відповідне порушення триває, позов є негаторним, а тому може бути заявлений впродовж всього часу триваючого порушення прав законного володільця.

Справа № 910/9577/21 розглядалася господарськими судами неодноразово.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 позов задоволено повністю; усунено перешкоди власнику - ФДМУ у користуванні та розпорядженні пам`яткою архітектури та містобудування, історії місцевого значення "Будинок першої теплоелектростанції", що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова (Горького), 73, (літ. "А-2", інвентарні номери 1.70010 та 1.20053, реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна 2004800123101 та 2004935623101 відповідно) шляхом визнання незаконним та скасування пункту 1 наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 03.07.95 № 115 "Про створення державної акціонерної енергопостачальної компанії "Запоріжжяобленерго", яким затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Виробничого об`єднання "Дніпроенерго" у частині невключення до пункту 14 акта вказаної пам`ятки архітектури та містобудування, історії місцевого значення "Будинок першої теплоелектростанції", яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова (Горького), 73, як об`єкта, що підлягає виключенню з вартості цілісного майнового комплексу; припинено право приватної власності ПАТ "Запоріжжяобленерго" на пам`ятку архітектури та містобудування, історії місцевого значення "Будинок першої теплоелектростанції" - об`єкт нерухомого майна: будівля, майстерні інв. № 1.20053 - приміщення № 1 під літ. "А-2", загальною площею 503,8 кв. м, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова (Горького), 73 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2004935623101); припинено право приватної власності ПАТ "Запоріжжяобленерго" на пам`ятку архітектури та містобудування, історії місцевого значення "Будинок першої теплоелектростанції" - об`єкт нерухомого майна: будівля контролерів інв. № 1.70010 - приміщення № 2 під літ. "А-2", загальною площею 648 кв. м, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова (Горького), 73 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2004800123101); зобов`язано ПАТ "Запоріжжяобленерго" повернути пам`ятку архітектури та містобудування, історії місцевого значення "Будинок першої теплоелектростанції", що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова (Горького), 73 (літ. А-2, інвентарні номери 1.70010 та 1.20053, реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна 2004800123101 та 2004935623101 відповідно) державі в особі ФДМУ.

Постановою Верховного Суду від 19.07.2022, рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 у справі № 910/9577/21 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами нового розгляду справи № 910/9577/21 рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023, у задоволенні позову прокурора було відмовлено у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 910/9577/21 рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 скасовано, а справу № 910/9577/21 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2024 справа була прийнята до нового розгляду, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

У підготовчому засіданні прокурор та представник відповідача-2 надали додаткові пояснення по справі з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11.06.2024.

Так, прокурор зауважив, що первинним етапом прийняття Президентом України Указу від 15.06.1993 № 210/93 "Про корпоратизацію підприємств", згідно з яким відносно низки державних підприємств з метою підготовки їх до приватизації, є корпоратизація, результатом якої є перетворення державних підприємств у відкриті акціонерні товариства. Зокрема, зазначеним наказом було створене ДАЕК "Запоріжжяобленерго" (у подальшому ВАТ "Запоріжжяобленерго", на даний час ПАТ "Запоріжжяобленерго"), що є правонаступником ВЕО "Дніпроенерго".

У подальшому, спочатку постановою Кабміну від 10.05.2018 № 358-р був затверджений Перелік об`єктів великої приватизації державної власності, у тому числі акції ПАТ "Запоріжжяобленерго", проте, розпорядженням Кабміну від 15.09.2021 № 1222-р ПАТ "Запоріжжяобленерго" було виключене з Переліку об`єктів великої приватизації державної власності та передано в управління Міненерго. Тобто, на час спірних правовідносин, приватизація Товариства не відбувається.

У 2008 році згідно з Законом України "Про Перелік пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації" - "Будинок першої теплоелектростанції" за адресою: м. Запоріжжя, вул. Горького (Поштова), 73, був внесений до вказаного Переліку. Отже, на думку прокурора, зазначений будинок перебуває у державній власності, а реєстрація Товариством права приватної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно створюють перешкоди власнику (Державі в особі ФДМУ) у користуванні та розпорядженні спірним об`єктом.

Представник відповідача-1 (ПАТ "Запоріжжяобленерго") проти позову заперечив, зазначив, що спірний об`єкт нерухомості - пам`ятка місцевого значення з 1995 року перебуває у власності ПАТ "Запоріжжяобленерго". Тобто, станом на дату прийняття у 2008 році Закону України "Про Перелік пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації" право власності вже належало ПАТ "Запоріжжяобленерго", а тому припинення права власності відповідача-2 має відбуватись у порядку ст. 346 ЦК України.

Також вказав, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту шляхом подачі негаторного позову.

31.07.2024 прокурором була подана заява про відмову від частини позовних вимог, а саме, про: 1) усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження пам`яткою архітектури та містобудування, історії шляхом визнання незаконним та скасування наказу в частині припинення права власності; 2) припинення права приватної власності ПАТ "Запоріжжяобленерго" на будівлю майстерні інв. № 1.20053 - приміщення № 1 під літ. "А-2" загальною площею 503,8 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2004935623101); 3) припинення права приватної власності ПАТ "Запоріжжяобленерго" на будівлю контролерів інв. № 1.70010 - приміщення № 2 під літ. "А-2" загальною площею 648 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2004800123101).

Внаслідок таких дій, прокурор просив зобов`язати ПАТ "Запоріжжяобленерго" повернути державі в особі ФДМУ пам`ятку архітектури та містобудування, історії місцевого значення "Будинок першої теплоелектростанції", що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова (Горького), 73 (літ. "А-2", інвентарні номери 1.70010 та 1.20053, реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна 2004800123101 та 2004935623101 відповідно).

Відповідно до ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу, а також збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання.

Оскільки вказана заява була подана позивачем з додержанням вимог ст. 46 ГПК України, то ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2024:

- прийнято відмову позивача від позову в частині зазначених вище трьох позовних вимог;

- закрито підготовче провадження у справі № 910/9577/21;

- призначено справу № 910/9577/21 в частині вимог про зобов`язання ПАТ "Запоріжжяобленерго" повернути спірну пам`ятку державі в особі Фонду державного майна України до судового розгляду по суті.

В зв`язку, з прийняттям судом відмови прокурора від позову в частині зазначених вище трьох позовних вимог, провадження у справі підлягає закриттю в частині зазначених вище трьох позовних вимог, на підставі п.4 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, предметом спору є вимога прокурора про зобов`язання ПАТ "Запоріжжяобленерго" повернути державі в особі ФДМУ пам`ятку архітектури та містобудування, історії місцевого значення "Будинок першої теплоелектростанції", що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова (Горького), 73 (літ. "А-2", інвентарні номери 1.70010 та 1.20053, реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна 2004800123101 та 2004935623101 відповідно), згідно якої здійснюється подальший розгляд даної справи.

26.07.2024 разом з додатковими поясненнями відповідачем була надана заява про сплив строку позовної давності до заявлених прокурором вимог, а 06.08.2024 прокурором були подані заперечення на цю заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 відмовлено ПАТ "Запоріжжяобленерго" у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 910/9577/21.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 відмовлено ПАТ "Запоріжжяобленерго" у задоволенні клопотання про повернення до розгляду справи № 910/9577/21 на стадію підготовчого провадження та у клопотанні про передачу справи № 910/9577/21 на колегіальний розгляд.

Також ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 відмовлено ПАТ "Запоріжжяобленерго" у задоволенні клопотання про повернення до розгляду справи № 910/9577/21 на стадію підготовчого провадження та передачу справи до Господарського суду Запорізької області за підсудністю.

У судовому засіданні під час розгляду справи по суті прокурор заявлену позовну вимогу підтримав, просив її задовольнити.

Представник відповідача-2 проти позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві на позов та додаткових поясненнях, просив відмовити у задоволенні позову.

Представники ФДМУ, Міністерства енергетики України, Запорізької облради до суду не з`явились, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без їх участі до суду не подали.

За наслідком дослідження матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

У судовому засідання 12 листопада 2024 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача-2 всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів від 22.12.1982 № 580 "Про впорядкування Списку пам`ятників місцевого значення" "Будинок першої теплоелектростанції", розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова (Горького), 73, взято на державний облік (охоронний номер 1203).

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів від 14.04.1987 № 138 "Про додаткове взяття під охорону держави пам`яток архітектури і містобудування" спірні об`єкти нерухомості взято під охорону держави як пам`ятку архітектури та містобудування місцевого значення, що підтверджується інформацією Запорізької ОДА від 04.02.2021 № 00583/08-46.

На підставі Указу № 210/93 з 15.06.1993 розпочався процес корпоратизації державних підприємств - їх перетворення у відкриті акціонерні товариства.

Так, 03.07.1995 Міністерство енергетики та електрифікації України видало наказ № 115 про створення на базі Виробничого енергетичного об`єднання "Дніпроенерго" - Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Запоріжжяобленерго" (далі - ДАЕК "Запоріжжяобленерго"), правонаступником якої є ПАТ "Запоріжжяобленерго".

Згідно з пунктами 1, 2 наказу № 115 затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу Виробничого енергетичного об`єднання "Дніпроенерго" та засновано ДАЕК "Запоріжжяобленерго" на базі вказаного об`єднання .

Відповідно до акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу Виробничого енергетичного об`єднання "Дніпроенерго" вартість цілісного майнового комплексу становить 4 484 000 млн крб.

У пункті 14 акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу визначено вилучену вартість майна на суму 843 453 млн крб, у тому числі державного житлового фонду на суму 843 453 млн крб.

До вказаного акта додано Перелік майна, яке передано в процесі корпоратизації згідно з Указом № 210/93 до статутного фонду ДАЕК "Запоріжжяобленерго" станом на 01.06.1995.

Зокрема, відповідно до (мовою оригіналу) "Перечня имущества, которое передано в процессе корпоратизации согласно Указа Президента Украины № 210/93 от 15.06.1993 г. в уставной фонд Открытого акционерного общества "Запорожьеоблэнерго" по состоянию на 01.06.1995 г." до статутного фонду ДАЕК "Запоріжжяобленерго", правонаступником якої є ПАТ "Запоріжжяобленерго", було передано серед іншого майна, два об`єкти: "Здание контролеров" інв. № 1.70010 № з/п 537 і "Здание мастерской" інв. № 1.20053 № з/п 607.

Таким чином, розмір майна, яке не увійшло до статутного капіталу ДАЕК "Запоріжжяобленерго", сформовано за рахунок об`єктів державного житлового фонду на суму 843 453 млн крб.

Водночас, до пункту 14 Переліку об`єктів, які не підлягають приватизації, не було внесено пам`ятку архітектури ("Будинок першої теплоелектростанції"), розташовану за адресою: м. Запоріжжя вул. Поштова (Горького), 73, інвентарні номери 1.70010 та 1.20053.

Наказом ФДМУ від 31.10.1996 № 24-ДПК прийнято рішення щодо приватизації корпоратизованих об`єктів, зокрема, ДАЕК "Запоріжжяобленерго", яка (приватизація) триває і на теперішній час.

Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в розділі "Реєстрація права, здійснена до 01.01.2013" вказаного реєстру містяться відомості про проведення первинної державної реєстрації спірної пам`ятки ще 13.04.2006.

Про дату реєстрації спірного майна саме 13.04.2006 свідчать витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.04.2006 № 10390757 та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.04.2006 № 10390883, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також відповідно до витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.04.2006 підставою виникнення права власності є наказ № 115 і Перелік майна станом на 01.06.1995.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 № 36-р, яким затверджено Перелік об`єктів великої приватизації, до об`єктів великої приватизації віднесено також пакет акцій в статутному фонді ПАТ "Запоріжжяобленерго".

Вказаним розпорядженням до повноважень ФДМУ включено обов`язки щодо забезпечення виставлення на продаж об`єктів державної власності, зазначених у переліку.

Із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 08.01.2020 за ПАТ "Запоріжжяобленерго" зареєстровано право приватної власності на спірні об`єкти нерухомості, інвентарні номери 1.70010 та 1.20053, реєстраційні номери об`єкта нерухомого майна 2004800123101 та 2004935623101 відповідно.

З листа Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.02.2021 № 1009/6.11.2 вбачається, що спірну пам`ятку відповідно до наказу Міністерства культури і туризму України від 03.02.2010 № 58/0/16-10 "Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів та занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України" занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятку архітектури та містобудування, історії місцевого значення.

Листом від 01.03.2021 № 8822/1971-26-21/19.2.1 Міністерство юстиції України повідомило Запорізьку обласну прокуратуру (на її запит) про реєстрацію прав на перелік об`єктів власності за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова, 73, та зазначило про те, що підставою для реєстрації права власності за ПАТ "Запоріжжяобленерго" стали документи, які були підставою для попередньої реєстрації на нерухоме майно, тобто державним реєстратором перенесено записи до Державного реєстру прав з архівної складової частини Державного реєстру прав та не здійснювалася державна реєстрація переходу (відчуження) речових прав на нерухоме майно.

З листа Запорізької ОДА від 19.03.2021 № 02272/08-46 вбачається, що "Будинок першої теплоелектростанції" на вул. Горького, 73 у м. Запоріжжі згідно зі схематичним планом технічного паспорта від 06.06.2014 № 49956/81386, виготовленого ТОВ "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації", позначено літ. "А-2", інвентарні номери 1.70010 та 1.20053.

Прокурор у позові вказував, що саме внаслідок того, що ПАТ "Запоріжжяобленерго" оформило право приватної власності на "Будинок першої теплоелектростанції", розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова (Горького), 73, усупереч встановленій законом забороні на приватизацію, він в особі уповноваженого органу звернувся до суду з даним позовом (в подальшому уточненому), у якому просить:

зобов`язати ПАТ "Запоріжжяобленерго" повернути державі в особі ФДМУ пам`ятку архітектури та містобудування, історії місцевого значення «Будинок першої теплоелектростанції», що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова (Горького), 73 (літ. "А-2", інвентарні номери 1.70010 та 1.20053, реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна 2004800123101 та 2004935623101 відповідно).

Пунктом 3 статті 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені Законом.

Стаття 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави, у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є порушення або загроза порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, чинним законодавством визначено дві умови, за обов`язкової наявності яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді: порушення або загроза порушення інтересів держави та не здійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У відповідності до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №3-рн/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності (п. 43). Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У позові прокурор вказує, що у спірних правовідносинах повноваження власника державного майна - пам`ятки архітектури "Будинок першої теплоелектростанції", яка розташована за адресою: м. Запоріжжя вул. Поштова (Горького), 73, реалізує саме Фонд державного майна України згідно п. 1-3, 5 ч. 1 ст. 4 Законом України "Про Фонд державного майна України".

Проте, Фонд вважає відсутніми порушення прав держави, та заходи до відновлення інтересів держави не вживалися, незважаючи на тривалу обізнаність Фонду державного майна України, про порушення інтересів держави (відповідно до інформації Фонду державного майна від 11.02.2021 № 10-33-2755, наданої на запит обласної прокуратури від 25.01.2021 № 15/4-31 вих-21).

Прокурор вказує, що враховуючи обставини щодо обізнаності Фонду державного майна України про порушення відповідачами інтересів держави, наявний визначений Конституцією України та Законом виключний випадок, який обґрунтовує представництво прокурором інтересів держави у даній справі.

Крім того, переглядаючи дану справу в касаційному порядку, Верховний Суд не знайшов порушень щодо суб`єктного складу в даній справі, зокрема, зазначивши, що питання щодо представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Цією статтею визначено, що у разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Відповідно до статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про правомірність звернення прокурором з даним позовом до суду.

Стосовно суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Так, Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд у постанові від 19.07.2022 у даній справі вказав про необхідність встановлення підстав, які фактично стали підґрунтям для реєстрації права власності відповідача-2 (ПАТ "Запоріжжяобленерго") на спірне майно; встановлення обставин корпоратизації відповідача-2 та правових наслідків передання майна ПАТ "Запоріжжяобленерго" в результаті корпоратизації; дослідження питання наявності або відсутності у ФДМУ володіння спірним майном.

Також, як наголосив Верховний Суд у постанові від 11.06.2024, суди першої та апеляційної інстанцій у даній справі, здійснюючи розгляд даної справи, зокрема, в частині вимоги про зобов`язання ПАТ "Запоріжжяобленерго" повернути спірну пам`ятку Державі в особі ФДМУ (що є предметом розгляду після відмови прокурора від частини позовних вимог), залишили поза увагою та не надали оцінки:

- витягам про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.04.2006 №№ 10390757, 1039088 про проведення 13.04.2006 первинної державної реєстрації форми власності спірної пам`ятки як державної (корпоративної) власності;

- обставинам, що державна реєстрація за ПАТ "Запоріжжяобленерго" права приватної власності на спірні об`єкти нерухомості, відбулася 08.01.2020, тобто вже після прийняття 23.09.2008 Закону України "Про Перелік пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації", до переліку якого увійшла Будівля першої теплової електростанції (1913 року побудови), розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова (М. Горького), 73;

- положенням пункту 3.5 Статуту ДАЕК "Запоріжжяобленерго" (в первісній редакції від 13.07.1995), за змістом якого право власності на майно, передане засновником (Міністерством енергетики та електрифікації України), набувається після викупу його в держави, який (викуп) проводиться згідно з чинним законодавством.

При цьому Верховний Суд у постанові від 11.06.2024 звернув увагу на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 зі спору, що виник з подібних правовідносин, до завершення касаційного перегляду якої зупинялося касаційне провадження в даній справі (№ 910/9577/21), щодо комплексного застосування норм ст. 115 ЦК України, ст. 22, 145 ГК України, ст. 15, 18 Закону України № 2163-XII, ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" та положень Указу Президента України від 15.06.1993 № 210/93 "Про корпоратизацію підприємств".

Зокрема Великою Палатою Верховного Суду у справі № 910/9577/21було вказано, що крім загального порядку визначення правового режиму майна господарських товариств, акціонерне товариство, засновником і єдиним акціонером якого є держава, має спеціальний правовий режим майна порівняно з іншими господарськими товариствами.

Утворення акціонерних товариств на базі майна корпоратизованих державних унітарних товариств та особливий склад осіб, які беруть участь у їх заснуванні, серед яких державні органи, що здійснюють управління державним майном, зумовлює своєрідний порядок набуття такими акціонерними товариствами права власності на майно, що передається державою до їхнього статутного фонду.

За загальними правилами, установленими статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.

Тобто якщо засновниками акціонерного товариства є фізичні або юридичні особи приватного права, власником такого майна стає акціонерне товариство.

Проте, на відміну від акціонерних товариств, які засновуються на базі приватної власності, створення акціонерних товариств на базі майна державних підприємств регулюється не лише нормами ЦК України, ГК України та зазначеного вище Закону, а й спеціальним законодавством.

Відповідно до статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на державне майно у разі його приватизації.

Разом з тим частина третя статті 145 ГК України передбачає, що правовий режим майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній власності, може бути змінено тільки шляхом приватизації майна державного підприємства.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до вичерпного переліку способів приватизації державного майна не належала передача державного майна до статутного фонду акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизацїї державного унітарного підприємства, а також вона не є способом його приватизації.

Отже, передача державного майна до статутного фонду акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного унітарного підприємства, не є рішенням власника, яке б надавало такому товариству право на його відчуження, а спрямована виключно на зміну організаційно-правової форми державного підприємства.

Крім того, згідно із частиною п`ятою статті 18 Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при перетворенні державного унітарного підприємства в акціонерне товариство воно стає правонаступником підприємства, що приватизується.

Водночас, акціонерні товариства, засновником і єдиним акціонером яких є держава в особі органів виконавчої влади, мають спеціальний (особливий) правовий режим майна порівняно з іншими господарськими товариствами, які створюються в загальному порядку, а державне майно, передане до статутного фонду державних акціонерних товариств, залишається у державній власності й відчуження його можливе тільки органами приватизації через визначені законом приватизаційні процедури.

Отже, до моменту завершення процедури приватизації до створюваного акціонерного товариства в силу правонаступництва переходять права та обов`язки, які мало державне унітарне підприємство, у тому числі й обсяг майнових прав на державне майно. У цьому випадку на праві господарського відання.

Вимоги про необхідність дотримання процедури приватизації при відчуженні майна господарських організацій з корпоративними правами держави понад 25 % їх статутного фонду закріплено і в Законі України "Про управління об`єктами державної власності" (пункти 19, 20 статті 11 цього Закону).

Таким чином, державне майно, яке закріплювалося за державним підприємством на праві господарського відання, перебуває у створюваного акціонерного товариства на праві господарського відання.

У свою чергу, корпоратизація державних унітарних підприємств через їх перетворення у господарські товариства є лише передумовою для подальшої приватизації майна, переданого державою до їх статутного фонду.

Проведення корпоратизації державного унітарного підприємства в акціонерне товариство не є його приватизацією, а тому внесення майна до статутного фонду такого товариства не може розглядатися як підстава для зміни його форми власності.

У зв`язку із цим державне майно, передане державою до статутного фонду державного унітарного підприємства, корпоратизованого в акціонерне товариство, 100 % акцій статутного фонду якого залишаються у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації є державною власністю.

Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики щодо зміни державної форми власності виключно шляхом приватизації дійшла висновку, що Закон України "Про приватизацію державного майна" не відносить до способів приватизації передання державного майна до статутного фонду (капіталу) заснованого нею акціонерного товариства, а тому державне майно, передане державою до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства, 100 % акцій якого залишається у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації (продажу у приватну власність належних державі акцій такого акціонерного товариства) є державною власністю, і з огляду на свої висновки, викладені у цій постанові, відступила від висновку, сформульованого в постанові КАС ВС від 09 жовтня 2018 року у справі № 826/11262/15, щодо того, що власником майна, переданого до статутного капіталу, є саме товариство, а не держава.

Також здійснивши правовий аналіз Конституції України, ГК України, ЦК України, Закону України "Про господарські товариства", який діяв щодо акціонерних товариств до набрання чинності законами України "Про акціонерні товариства", "Про управління об`єктами державної власності", "Про приватизацію державного майна", стосовно корпоратизації на підставі Указу Президента України від 15 червня 1993 року № 210/93 "Про корпоратизацію підприємств", законами України "Про холдингові компанії в Україні", "Про банки і банківську діяльність" та "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Великою Палатою Верховного Суду був зроблений висновок, що зміна державної форми власності може відбуватися виключно шляхом приватизації, а Закон України "Про приватизацію державного майна" не відносить до способів приватизації передання державного майна до статутного фонду (капіталу) заснованого нею акціонерного товариства.

Тому державне майно, передане державою до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства, 100 % акцій якого залишається у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації (продажу у приватну власність належних державі акцій такого акціонерного товариства) є державною власністю.

Як вже було встановлено судом, на виконання Указу Президента України від 15.06.1993 №210/93 "Про корпоратизацію підприємств" Міністерством енергетики та електрифікації України прийнято наказ від 03.07.1995 №115, пунктом 1 якого затверджено Акт оцінки цілісного майнового комплексу виробничого енергетичного об`єднання "Дніпроенерго" та пунктом 2 засновано на базі вказаного об`єднання Державну акціонерну енергопостачальну компанію "Запоріжжяобленерго".

Пунктом 5 Наказу № 115 від 13.07.1995 встановлено, що у зв`язку із створенням в процесі корпоратизації Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Запоріжжяобленерго" на базі виробничого енергетичного об`єднання "Дніпроенерго", останнє припиняє свою діяльність; Державну акціонерну енергопостачальну компанію "Запоріжжяобленерго" вважати правонаступником виробничого енергетичного об`єднання "Дніпроенерго" щодо відособлених підрозділів, розташованих на території Запорізької області, які увійшли до складу компанії.

Відповідно до пункту 6 Наказу № 115 від 13.07.1995 комісії з корпоратизації виробничого енергетичного об`єднання "Дніпроенерго" наказано розробити і подати Міністерству проект плану розміщення акцій Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Запоріжжяобленерго", в якому передбачити, що 100 відсотків акцій залишаються у державній власності, та припинити свою діяльність з моменту державної реєстрації компанії.

Наказом від 11.09.1996 №160 "Про передачу акцій Державної акціонерної енергопоетачальної компанії "Запоріжжяобленерго" документи Державної акціонерної компанії "Запоріжжяобленерго" передано Фонду державного майна України згідно з актом приймання-передачі акцій Державної акціонерної компанії "Запоріжжяобленерго від 04.10.1996.

В подальшому, згідно з наказом ФДМУ від 31.10.1996 № 24 прийнято рішення щодо приватизації корпоратизованих об`єктів, зокрема, ВАТ "Запоріжжяобленерго".

Отже, право власності на "Будинок першої теплоелектростанції" за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова (Горького), 73, набуто відповідачем-2 внаслідок внесення такого майна до його статутного фонду в процесі корпоратизації підприємства, яка, як вже було встановлено судом, було підготовкою відповідача-2 до приватизації.

При цьому, як було вказано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 проведення корпоратизації державного унітарного підприємства в акціонерне товариство не є його приватизацією, а тому внесення майна до статутного фонду такого товариства не може розглядатись як підстава для зміни його форми власності.

Судом встановлено, та цього не заперечується відповідачами, що приватизація стосовно ПАТ "Запоріжжяобленерго" не була закінчена.

Крім того, 23.09.2008 був прийнятий Закон України "Про Перелік пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації", яким затверджено відповідний перелік. Цей Перелік передбачав, що "Будинок першої теплоелектростанції", розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Горького (Поштова), 73 - не підлягає приватизації.

За таких обставин, державне майно - "Будинок першої теплоелектростанції", що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова (Горького), 73, передане до статутного фонду ПАТ "Запоріжжяобленерго" в процесі його корпоратизації, було, та на даний час є державною власністю.

Крім того, зі змісту витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.04.2006 №№ 10390757, 1039088 (на які звернув увагу Верховний Суд), вбачається, що, 13.04.2006, тобто, після початку процедури приватизації Відповідача-2, було проведено первинну державну реєстрацію форми власності спірної пам`ятки саме як державної (корпоративної) власності, а не як приватної власності Товариства.

Тобто, спірний "Будинок першої теплоелектростанції" фактично не втрачав статусу державного майна, незважаючи, що у Державному реєстрі прав на нерухоме майно відносно вказаної пам`ятки 08.01.2020 було проведено реєстраційні дії щодо його реєстрації за ПАТ "Запоріжжяобленерго" на праві приватної власності.

При цьому, положення Закону України "Про Перелік пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації", прийнятого 23.09.2008, передбачали, що спірний об`єкт (як пам`ятка культурної спадщини) не може бути приватизована.

У своєму листі від 01.03.2021 № 8822/1971-26-21/19.2.1 Мін`юст вказував, що державним реєстратором було лише перенесено записи до Державного реєстру прав з архівної складової частини Державного реєстру прав та не здійснювалась державна реєстрація переходу (відчуження) речових прав на нерухоме майно.

Проте, суд не погоджується з такою позицією Мін`юсту, оскільки, як вже було встановлено, у 2006 році (під час первинної державної реєстрацію форми власності спірного об`єкту) було зазначено про реєстрацію державної (корпоративної) власності, а вже у 2020 році (без будь-яких правових підстав) державний реєстратор вказує про реєстрацію власності за ПАТ "Запоріжжяобленерго" на це майно - як приватної.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 4.1 Статуту ДАЕК "Запоріжжяобленерго" (в первісній редакції від 13.07.1995) засновником Відповідача-2 є Держава в особі Міністерства енергетики та електрифікації України (правонаступником якої є відповідач-1).

Згідно з п. 3.5 вказаного Статуту майно передається засновником відповідача-2 у власність. Право на власність майна, переданого відповідачу-2 засновником, набувається після викупу його у Держави, який проводиться згідно з чинним законодавством.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 (про застосування висновків якої під час нового розгляду даної справи вказував Верховний Суд) зазначено, що зміна державної форми власності може відбуватися виключно шляхом приватизації (яка стосовно ПАТ "Запоріжжяобленерго" не закінчена).

А, як вже вказувалось, державне майно, яке закріплювалося за державним підприємством (ПАТ "Запоріжжяобленерго") на праві господарського відання, перебуває у створюваного акціонерного товариства лише на праві господарського відання.

Відповідно до статті 346 ЦК України право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам`яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника; 12) визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Таким чином, визначений частиною 1 статті 346 ЦК України перелік підстав припинення права власності не є вичерпним, однак норми ЦК України та інших законів, зокрема Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не передбачають такої підстави припинення права власності, як здійснення державної реєстрації права приватної власності на нерухоме майно з порушенням вимог законодавства.

Суд наголошує, що "Будинок першої теплоелектростанції" (оспорювана пам`ятка) переданий до статутного фонду ПАТ "Запоріжжяобленерго", фактично перебуває у державній власності, незважаючи на реєстрацію у 2020 році за відповідачем-2 права приватної власності.

Тобто, оспорювана пам`ятка ніколи не вибувала із власності держави, а була передана лише на праві господарського віддання ПАТ "Запоріжжяобленерго".

Відповідний (державний) статус спірного об`єкта зберігався (і на даний час зберігається) за Державою незважаючи на те, що цей об`єкт не був включений до п. 14 Переліку об`єктів, які не підлягають приватизації, що був доданий до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, який, у свою чергу, був затверджений наказом Міністерства енергетики та електрифікації України № 115 від 03.07.1995 (на підставі якого державний реєстратор здійснив право приватної власності за відповідачем-2).

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України;

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним;

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб;

У кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із частиною 1 статті 321 цього ж Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Водночас, за змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном;

У розумінні положень наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем повинна бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Суд зазначає, що з огляду на встановлені у справі обставини, пам`ятка архітектури "Будинок першої теплоелектростанції", що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова (Горького), 73 (літ. "А-2", інвентарні номери 1.70010 та 1.20053, реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна 2004800123101 та 2004935623101), фактично не вибувала з державної власності, проте, з 2020 року продовжує бути зареєстрована за ПАТ "Запоріжжяобленерго", чим порушує права Держави в особі ФДМУ як власника цього майна. Тобто, відповідне порушення триває.

Отже, у даному випадку обраний прокурором спосіб захисту інтересів Держави шляхом подання негаторного позову про зобов`язання ПАТ "Запоріжжяобленерго" повернути спірну пам`ятку державі в особі ФДМУ забезпечить ефективне поновлення порушеного права Держави.

Вказане підтверджується позицією, викладеною Верховним судом у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 676/1795/20, від 05.10.2022 у справі № 557/303/21, від 17.05.2023 у справі № 748/1335/20, від 20.06.2023 № 554/10517/16-ц, від 04.04.2024 у справі 317/372/22.

Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд, оцінивши наявні у справі докази, перевіривши доводи прокурора та врахувавши вказівки Верховного Суду, дійшов висновку про обґрунтованість вимог прокурора про зобов`язання ПАТ "Запоріжжяобленерго" повернути спірну пам`ятку державі в особі ФДМУ.

З урахуванням викладеного, зважаючи на висновок суду про порушення прав та інтересів держави в особі ФДМУ у даному спорі, суд має розглянути також заяву ПАТ "Запоріжжяобленерго" про застосування наслідків спливу строків позовної давності, що була заявлена під час розгляду даної справи.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд враховує правову природу спірних правовідносин, які за своїм характером є негаторними, проте, з 2020 року пам`ятка архітектури "Будинок першої теплоелектростанції", розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Горького (Поштова), 73, зареєстрована за ПАТ "Запоріжжяобленерго", у зв`язку з чим порушено права держави в особі ФДМУ як власника цього майна. Тобто, відповідне порушення має триваючий характер, а тому суд доходить висновку, що позов заявлено в межах позовної давності.

При цьому, суд зазначає, що порушення інтересів Держави пов`язане саме з реєстрацією 08.01.2020 права власності на спірний об`єкт, а не з правовими актами, що були прийняті у 1995, 1996 та 2006 роках, як помилково стверджує відповідач-2.

За наведених та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи прокурор довів, що його позов є обґрунтованим, що є підставою для його задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати, які у даному випадку складаються зі сплати судового збору за подачу позову у сумі 2 270,00 грн. покладаються на відповідачів порівну.

Також у зв`язку з прийняттям відмови прокурора в частині трьох позовних вимог, про що було зазначено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 03.09.2024, внаслідок чого закрито провадження у справі в цій частині, суд має вирішити питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно з ч.1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Судом встановлено, що у заяві про відмову від позову, прокурором заявлено клопотання про повернення Запорізькій обласній прокуратурі з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову на підставі платіжної інструкції від 01.06.2023 № 9581802.

Так, при поданні позову у справі № 910/9577/21 прокурором за три позовні вимоги було сплачено судовий збір у розмірі 6 810,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1311 від 02.06.2021, № 1312 від 02.06.2021.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 130 ГПК України суд дійшов висновку повернути прокурору з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у справі № 910/9577/21.

За таких обставин, 50 % сплаченої прокурором суми судового збору за 3 позовні вимоги, що становить 3 405,00 грн., підлягає поверненню Запорізькій обласній прокуратурі з Державного бюджету України, у зв`язку з відмовою прокурором від позовних вимог, яка прийнята судом.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 130, 231, 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України в частині зобов`язання повернути об`єкт нерухомості задовольнити у повному обсязі.

Зобов`язати Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (69035, м. Запоріжжя, Запорізька область, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) повернути пам`ятку архітектури та містобудування, історії місцевого значення "Будинок першої теплоелектростанції", що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул.Поштова (Горького), 73 (літ. А-2, інвентарні номери 1.70010 та 1.20053, реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна 2004800123101 та 2004935623101 відповідно) державі в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945).

Стягнути з Міністерства енергетики України (вул.Хрещатик, 30, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37552996) на користь Запорізької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909973, адреса: вул. Матросова, 29а, м. Запоріжжя, 69005) 1 135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) грн. 00 коп - витрати по сплаті судового збору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м. Запоріжжя, Запорізька область, вул.Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь Запорізької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909973, вул. Матросова, 29а, м. Запоріжжя, 69005) 1 135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) грн. 00 коп. - витрати по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Закрити провадження в частині позовних вимог про:

- усунення перешкод власнику - ФДМУ в користуванні та розпорядженні пам`яткою архітектури та містобудування, історії місцевого значення "Будинок першої теплоелектростанції" (літ. "А-2", інвентарні номери 1.70010 та 1.20053, реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна 2004800123101 та 2004935623101 відповідно), шляхом визнання незаконним та скасування пункту 1 наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 03.07.1995 № 115 "Про створення ДАЕК "Запоріжжяобленерго", яким затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Виробничого об`єднання "Дніпроенерго" у частині невключення до п. 14 акта указаної пам`ятки, як об`єкта, що підлягає виключенню з вартості цілісного майнового комплексу;

- припинення права приватної власності ПАТ "Запоріжжяобленерго" на пам`ятку архітектури та містобудування, історії місцевого значення "Будинок першої теплоелектростанції" - об`єкт нерухомого майна: будівля майстерні інв. № 1.20053 - приміщення № 1 під літ. "А-2" загальною площею 503,8 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2004935623101);

- припинення права приватної власності ПАТ "Запоріжжяобленерго" на пам`ятку архітектури та містобудування, історії місцевого значення "Будинок першої теплоелектростанції" - об`єкт нерухомого майна: будівля контролерів інв. № 1.70010 - приміщення № 2 під літ. "А-2" загальною площею 648 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2004800123101).

Повернути Запорізькій обласній прокуратурі (код ЄДРПОУ 02909973, адреса: вул. Матросова, 29а, м. Запоріжжя, 69005) з Державного бюджету України 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 1311 від 02.06.2021, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 19 листопада 2024

Суддя Борисенко І. І.