Ухвала

від 19.11.2024 по справі 910/14111/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

19.11.2024Справа № 910/14111/24Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши матеріли позовної заяви

за позовом Приватного багатопрофільного малого підприємства «Клим»

до 1. Закритого акціонерного товариства «Спіка»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Бінат Лтд»

3. ОСОБА_1

про визнання незаконною та скасування нотаріальної дії, визнання недійсними договорів, визнання протиправним, скасування рішення та вилучення запису

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

15.11.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного багатопрофільного малого підприємства «Клим» з вимогами до Закритого акціонерного товариства «Спіка», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бінат Лтд» та ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування нотаріальної дії, визнання недійсними договорів, визнання протиправним, скасування рішення та вилучення запису.

У прохальній частині позовної заяви позивачем також викладено заяву про забезпечення доказів.

Розглянувши позовну заяву Приватного багатопрофільного малого підприємства «Клим», суд дійшов висновку повернути її позивачу разом з доданими матеріалами та заявою про забезпечення доказів, зважаючи на наступні обставини.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що 20 грудня 2002 року між Закритим акціонерним товариством «Спіка» та Приватним багатопрофільним малим підприємством «Клим» було укладено Договір про інвестування незавершеного будівництва та оренди нерухомого майна, предметом якого є строкове користування майном незавершеного будівництва для його добудови за власні кошти Приватного багатопрофільного малого підприємства «Клим» з введенням в експлуатацію.

Відповідно до цього договору, до предмету інвестування належать приміщення, що розташовані на першому поверсі і встановлюються з проектної відмітки 0.00 або опорної відмітки 150.00. Зазначене майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вказує позивач, 31 грудня 2003 року між Закритим акціонерним товариством «Опіка», Товариством з обмеженою відповідальністю «Бінат ЛТД» та ОСОБА_1 було укладено Договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., зареєстрований в реєстрі за №14684.

В подальшому, на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2011 року у справі №2а-14673/11/2670, Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» здійснено запис 10837-П в книзі 231п-178 про реєстрацію майна №35987596, про що надано відповідний Витяг про реєстрацію прав №33116358 від 08.02.2012 року, відповідно до якого майно зареєстровано як спільна сумісна власність.

Крім того, з відповіді ЗАТ «Спіка» №21/10 від 21.10.2024 року вбачається, що між Закритим акціонерним товариством «Спіка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бінат ЛТД» 20 вересня 2003 року було укладено договір купівлі-продажу вбудованих приміщень об`єкту незавершеного будівництва (51 відсоток готовності), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ).

Як вказує позивач, відповідно до договорів, укладених між ЗАТ «Спіка» та ТОВ «Бінат ЛТД», до приміщень, що відчужуються ТОВ «Бінат ЛТД», належать також приміщення, які є предметом інвестування Приватного багатопрофільного малого підприємства «Клим», у зв`язку з чим позивач просить суд:

1) визнати нотаріальну дію, якою 31 грудня 2003 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою Світланою Володимирівною посвідчено договір купівлі-продажу вбудованих приміщень об`єкту незавершеного будівництва за №14684 між Закритим акціонерним товариством «Спіка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бінат ЛТД» і ОСОБА_1 , складений на нотаріальних бланках серії ВВВ №135176, ВВВ №135177 - незаконною, та скасувати її;

2) визнати недійсним Договір купівлі-продажу вбудованих приміщень об`єкту незавершеного будівництва за №14684 між Закритим акціонерним товариством «Спіка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бінат ЛТД» і ОСОБА_1 , який 31 грудня 2003 року засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою Світланою Володимирівною, що складений на нотаріальних бланках серії ВВВ №135176,ВВВ №135177;

3) визнати протиправним і скасувати рішення реєстратора Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» Рига Ю.І. №35967596 від 08.02.2012. яким зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Бінат ЛТД» і ОСОБА_1 право спільної сумісної власності в частках 1/1 на об`єкт незавершеного будівництва вбудовано-прибудовані нежитлові приміщенні, 51% готовності, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:75:129:0083, та вилучити з реєстру прав власності на нерухоме майно запис за реєстраційним номером майна 35967596 від 08.02.2012 року про право власності (номер запису 10837-П в книзі 23ІП-170);

4) визнати недійсним Договір купівлі-продажу вбудованих приміщень об`єкту незавершеного будівництва (51 відсоток готовності) вбудовані нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (тридцять чотири «А») від 20 вересня 2003 року, укладений між Закритим акціонерним товариством «Спіка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бінат ЛТД».

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу)

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

У ч. 4 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України визначено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем визначено ОСОБА_1 (фізичну особу, громадянина) відповідачем у даній справі.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно приписів ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

У рішенні від 22.12.2009 у справі «Безимянная проти росії» (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Справи, віднесені до юрисдикції господарських судів, визначено у статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є,

по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а,

по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду, та справи у спорах щодо продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків;

3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

5) справи у спорах щодо фінансових інструментів, зокрема щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами, клопотаннями органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;

8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;

9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України «Про третейські суди», якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;

12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;

13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;

15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання;

16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець;

17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства;

18) справи у спорах щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів власників облігацій, що виникають між адміністратором за випуском облігацій та емітентом облігацій та/або особами, які надають забезпечення за такими облігаціями;

19) справи у спорах щодо оскарження рішення зборів власників облігацій. Терміни «особа, яка надає забезпечення», «збори власників облігацій» вживаються у цьому Кодексі у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

20) справи у спорах між організацією водокористувачів та її членом або власником (користувачем) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, включеної до території обслуговування відповідної організації водокористувачів, щодо набуття чи припинення членства в такій організації водокористувачів, укладання, зміни, розірвання, виконання організацією водокористувачів договорів, додаткових угод та іншої документації, яка відповідно до умов договору є його невід`ємною частиною, умов надання послуг організацією водокористувачів, визнання недійсними правочинів, вчинених організацією водокористувачів, а також щодо визначення території обслуговування організації водокористувачів; справи у спорах між власниками меліоративних систем або мереж та водокористувачами щодо умов забору, доставки води та її відведення;

21) справи про ліквідацію страховика або кредитної спілки за позовом Національного банку України відповідно до статті 110 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з обставин, викладених позивачем у позовній заяві, спір між позивачем та ОСОБА_1 (громадянином, фізичною особою) не виник щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці, а також не є спором, що виник з корпоративних відносин, чи будь-яким іншим спором, відповідачем в якому в господарському процесі могла б бути фізична особа (громадянин).

Таким чином, суд вважає безпідставне та необґрунтоване пред`явлення в господарському процесі позову у даному спорі до громадянина, фізичної особи - ОСОБА_1 , тоді як позовні вимоги до Закритого акціонерного товариства «Спіка» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бінат Лтд» підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позивачем у даній позовній заяві було об`єднано позовні вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства.

Згідно з ч. 7 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.

Таким чином, оскільки позивачем було порушено правила об`єднання позовних вимог (об`єднано в одній позовній заяві кілька вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства), суд дійшов висновку повернути позовну заяву Приватного багатопрофільного малого підприємства «Клим» на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 6 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді (ч. 7 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України).

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків (ч. 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст.ст. 174, 235 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Приватного багатопрофільного малого підприємства «Клим» разом з доданими до неї матеріалами та заявою про забезпечення доказів повернути позивачу.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.

Суддя О.М. Спичак