Рішення

від 19.11.2024 по справі 910/10736/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.11.2024Справа № 910/10736/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" (49041, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 15, ідентифікаційний код 30982361)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕРХЛІБ" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 5, ідентифікаційний код 41675534)

про стягнення 235 666, 35 грн,

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Омега" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕРХЛІБ" про стягнення 235 666,35 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 21 від 19.02.2020, а саме порушуючи вимоги п. 3.4.2 договору, а також п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, не зареєстрував зведені податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ у розмірі 252 518,31 грн. З урахуванням проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 16 851,66 грн., загальна сума збитків, що спричинені позивачу, в результаті порушення відповідачем умов договору та Податкового кодексу України, становить 235 666, 35 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.09.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вказана ухвала була вручена представнику відповідача 12.09.2024, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0600286133654.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

19.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕРХЛІБ" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Омега" (далі - покупець) укладено договір поставки №21 (далі - договір), за умовами пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується в обумовлений цим договором термін поставити і передати у власність, а покупець прийняти і сплатити товар, відповідно до умов цього договору.

Загальна кількість товарів, що поставляються, визначається на підставі замовлень покупця (пункт 1.3. договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору поставка товару за цим договором здійснюється на умовах DDP (Магазин / ЦС) покупця відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 р.).

Згідно з пунктом 3.1. договору передача (здача - приймання) товару здійснюється згідно товарно - транспортної накладної, що надається постачальником. Право власності та ризики на товар переходять до покупця з моменту прийняття товару за якістю і за кількістю, що підтверджуються відбитком штампа "Прийнято за кількістю і якістю" підрозділу (Магазин / ЦС) покупця на транспортній накладній із зазначенням дати прийняття товару і підписом особи, яка прийняла товар.

Пунктом 3.4.2 договору погоджено, що постачальник зобов`язується в законодавчо встановлені терміни:

- скласти податкову накладну в електронному вигляді (у момент отримання товару покупцем) за формою і в порядку затверджених норм законодавства України, що діяли на дату складання такої податкової накладної та надати покупцеві;

- зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних в період передбачений чинним законодавством України.

У випадку якщо постачання товарів мають безперервний або ритмічний характер постачальником може бути складена зведена податкова накладна. При цьому постачальник зобов`язується надати зведену податкову накладну з урахуванням здійснених поставок за календарний місяць. Постачальник зобов`язується виконати всі законодавчо встановлені вимоги щодо порядку складання та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме:

- скласти не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця зведену податкову накладну в електронному вигляді за формою і в порядку затвердженими нормами законодавства України, що діяли на дату складання такої податкової накладної та надати покупцеві;

- до зведеної податкової накладної, наданої покупцеві, обов`язково прикласти реєстр товарно - транспортних накладних або інших відповідних супровідних документів, згідно з якими здійснено поставку товарів;

- зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних в період, передбачений чинним законодавством України.

Покупець має право в односторонньому порядку зменшити заборгованість за товар, що поставляється постачальником на адресу покупця в сумі пропорційній розміру ПДВ, вказаному у відповідній податковій накладній (зведеної податкової накладної) / розрахунку коригування та пред`явити постачальнику штрафні санкції в розмірі 5% від суми ПДВ, у випадку якщо постачальник:

- своєчасно не складе і не надасть покупцеві податкову накладну (зведену податкову накладну) / розрахунок коригування в електронній формі, оформлену відповідно до вимог чинного законодавства;

- відмовиться від реєстрації / порушить термін реєстрації податкової накладної (зведеної податкової накладної) / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Постачальник зобов`язується надавати всі податкові накладні, скріплені електронними цифровими підписами посадових осіб і електронним цифровим підписом, яка є аналогом відбитка печатки постачальника.

За умовами підпункту 4.3.1. пункту 4.3. договору покупець здійснює оплату за товар через 21 календарних днів від дати прийняття до оплати товарної накладної в Центрі обробки накладних, розташованого за адресою: м. Дніпро, проспект О. Поля, 104-а.

Договір набуває чинності з моменту підписання і діє по 31 грудня 2020 р. (пункт 11.1. договору).

Термін дії цього договору автоматично продовжується на кожний наступний термін на тих же умовах, в разі, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону в письмовій формі про свій намір змінити або призупинити дію договору за 30 календарних днів до закінчення дії цього договору (пункт 11.2. договору).

Як встановлено судом, на виконання умов договору відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар, з урахуванням повернень, на загальну суму 1 515 109, 86 грн з ПДВ, а саме:

у січні 2022 року на загальну суму 328 401, 20 грн, в тому числі ПДВ на суму 54 733, 54 грн (згідно додатку №47);

у лютому 2022 року на загальну суму 413 429, 58 грн, в тому числі ПДВ на суму 68 904, 93 грн (згідно додатку №48);

у лютому 2022 року на загальну суму 652 094, 64 грн, в тому числі ПДВ на суму 108 682, 44 грн (згідно додатку №49);

у квітні 2022 року на загальну суму 121 184, 40 грн, в тому числі ПДВ на суму 20 197, 40 грн (згідно додатку №50),

що також підтверджується товарно-транспортними накладними, з урахуванням накладних на повернення постачальнику.

В свою чергу, позивачем у відповідності до пункту 4.3.1 договору здійснено оплату поставленого товару з ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями: № 39 від 06.01.2022 на суму 140 000,00 грн; № 739 від 14.01.2022 на суму 45 000,00 грн; № 1225 від 21.01.2022 на суму 40 000,00 грн; № 1254008193 від 28.01.2022 на суму 80 000,00 грн; № 1798 від 04.02.2022 на суму 60 000,00 грн; № 2309 від 11.02.2022 на суму 65 000,00 грн; № 927551491 від 11.02.2022 на суму 60 000,00 грн; №9897337701 від 18.02.2022 на суму 60 000,00 грн; № 9897338137від 24.02.2022 на суму 130 449,77 грн; № 1282670667 від 25.02.2022 на суму 20 000,00 грн; № 160857902 від 28.02.2022 на суму 60 000,00 грн; № 160858049 від 01.03.2022 на суму 50 000,00 грн; №160858154 від 02.03.2022 на суму 50 000,00 грн; № 160858315 від 03.03.2022 на суму 4 000,00 грн; № 160859506 від 04.03.2022 на суму 13 800,00 грн; № 160859705 від 09.03.2022 на суму 14 455,80 грн; № 160859815 від 09.03.2022 на суму 4 153,00 грн; № 160859959 від 10.03.2022 на суму 6 972,00 грн; № 160860160 від 11.03.2022 на суму 12 554,94 грн; №160860289 від 14.03.2022 на суму 41 057,40 грн; № 163315962 від 15.03.2022 на суму 18 196,62 грн; № 163316122 від 16.03.2022 на суму 18 872,40 грн; № 163316226 від 17.03.2022 на суму 28 037, 34 грн; № 163316556 від 21.03.2022 на суму 61 335,60 грн; № 163317004 від 24.03.2022 на суму 34 648,80 грн; № 163317719 від 30.03.2022 на суму 172 095,96 грн; № 163318184 від 01.04.2022 на суму 84 000,00 грн; № 163320095 від 08.04.2022 на суму 113 430,00 грн; № 163320394 від 12.04.2022 на суму 40 000,00 грн; № 163321643 від 20.04.2022 на суму 10 000,00 грн; № 163322331 від 25.04.2022 на суму 170 000,00 грн; № 859 від 02.06.2022 на суму 20 000,00 грн.

Втім, як зазначає позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕРХЛІБ" не виконало свого обов`язку щодо реєстрації зведених податкових накладних на суму 252 518, 31 грн, що призвело до позбавлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" можливості віднести суми ПДВ до податкового кредиту, на підтвердження чого надано роздруківку з електронного кабінету MEDoc платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" за пошуком податкових накладних по контрагенту за кодом ЄДРПОУ 41675534, з якого вбачається відсутність реєстрації зведених податкових накладних з 01.01.2021 - 13.08.2024.

В подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю "Омега" в односторонньому порядку зменшило заборгованість за договором на загальну суму 16 851, 96 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до угод, датованих 29.06.2024: № ОМ-00075921; № ОМ-00075985; № ОМ-00075997; № ОМ-00075933; № ОМ-00075922; № ОМ-00075923; № ОМ-00075916; № ОМ-00075940; № ОМ-00075978; № ОМ-00075958; № ОМ-00076007; № ОМ-00075959; № ОМ-00075942; № ОМ-00075998; № ОМ-00075965; № ОМ-00075955; № ОМ-00075991; № ОМ-00076001; № ОМ-00075912; № ОМ-00075910; № ОМ-00075909; № ОМ-00075907; № ОМ-00075913; № ОМ-00075911; № ОМ-00075908; № ОМ-00075925; № ОМ-00075946; № ОМ-00075994; № ОМ-00075956; № ОМ-00075949; № ОМ-00075990; № ОМ-00075990; № ОМ-00076009; № ОМ-00075984; № ОМ-00075961; № ОМ-00075979; № ОМ-00075980; № ОМ-00075929; № ОМ-00075975; № ОМ-00075950; № ОМ-00076000; № ОМ-00075989; № ОМ-00075977; № ОМ-00075963; № ОМ-00075988; № ОМ-00075981; № ОМ-00075947; № ОМ-00075938; № ОМ-00075939; № ОМ-00075993; № ОМ-00075944; № ОМ-00075936; № ОМ-00075962; № ОМ-00075969; № ОМ-00075992; № ОМ-00075935; № ОМ-00075915; № ОМ-00075999; № ОМ-00075987; № ОМ-00075945; № ОМ-00075924; № ОМ-00075941; № ОМ-00075982; № ОМ-00076013; № ОМ-00075930; № ОМ-00075970; № ОМ-00075960; № ОМ-00075937; № ОМ-00075986; № ОМ-00076012; № ОМ-00076004; № ОМ-00075964; № ОМ-00076011; № ОМ-00075914; № ОМ-00075917; № ОМ-00075934; № ОМ-00075954; № ОМ-00075973; № ОМ-00075971; № ОМ-00075927; № ОМ-00075928; № ОМ-00076003; № ОМ-00075957; № ОМ-00075983; № ОМ-00075976; № ОМ-00075920; № ОМ-00076008; № ОМ-00075943; № ОМ-00076002; № ОМ-00075968; № ОМ-00076010; № ОМ-00075948; № ОМ-00075967; № ОМ-00075995; № ОМ-00075996; № ОМ-00075952; № ОМ-00075926; № ОМ-00075932; № ОМ-00075931; № ОМ-00075919; № ОМ-00075953; № ОМ-00075951; № ОМ-00075972; № ОМ-00075966; № ОМ-00075918; № ОМ-00076006; № ОМ-00076005, надіславши 03.07.2024 постачальнику вимогу вих. №21-06-2024/1 від 21.06.2024.

Відтак, оскільки у зв`язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕРХЛІБ" обов`язку щодо реєстрації зведених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ на суму 252 518, 31 грн, Товариству з обмеженою відповідальністю "Омега" було завдано збитки, розмір яких, з урахуванням проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 16 851, 96 грн, склав 235 666, 35 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна за змістом норма міститься у частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Пунктом 3.4.2 пункту договору сторони погодили, що постачальник зобов`язується в законодавчо встановлені терміни: скласти податкову накладну в електронному вигляді (у момент отримання товару покупцем) за формою і в порядку затверджених норм законодавства України, що діяли на дату складання такої податкової накладної та надати покупцеві; зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних в період передбачений чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

За умовами пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Як вбачається з викладеного вище, згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок у встановлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Відтак, враховуючи наведені приписи Податкового кодексу України, а також положення пункту 3.4.2 укладеного між сторонами договору, відповідач повинен був зареєструвати в ЄРПН зведені податкові накладні на суму 1 515 109, 86 грн, з яких ПДВ становить 252 518, 31 грн.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідач в порушення вищенаведених положень законодавства не зареєстрував відповідні податкові накладні у встановленому законом порядку, що позбавило позивача права включити суму податку на додану вартість у загальному розмірі 252 518,31 грн до складу податкового кредиту та, відповідно, права скористатись можливістю зменшення податкового зобов`язання на вказану суму.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі № 908/1568/18, Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 серпня 2018 року у справі № 917/877/17 та Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №910/3338/21, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

Так, у силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення.

Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

Таким чином, при пред`явленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

У даному випадку, протиправна поведінка відповідача, яка полягала в порушенні обов`язку щодо складення та реєстрації відповідних податкових накладних, позбавила позивача права включити суми податку на додану вартість у розмірі 252 518, 31 грн до складу податкового кредиту та, відповідно, права скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на вказану суму. Відтак, саме внаслідок поведінки відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Омега" понесло збитки.

Згідно з пунктом 4 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 № 520 (далі - Порядок № 520), у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 12 названого Порядку передбачено, що рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Разом із цим, доказів прийняття рішень податковим органом щодо відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН податкових накладних, за договором поставки № 21 від 19.02.2020 на суму 1 515 109, 86 грн, з яких ПДВ становить 252 518, 31 грн і відповідно оскарження відповідачем таких рішень, матеріали справи також не містять.

При цьому, хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку в публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі № 908/1568/18).

Враховуючи зазначене, має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 3 серпня 2018 року у справі № 917/877/17 та від 3 грудня 2018 року в справі № 908/76/18.

Зважаючи на наявність усіх елементів складу господарського правопорушення у даному випадку, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимоги позивача щодо відшкодування на його користь збитків у розмірі 235 666, 35 грн (з урахуванням проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 16 851, 96 грн) за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕРХЛІБ".

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в повному обсязі та свідчили про відсутність у нього обов`язку відшкодувати позивачу завдані збитки, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕРХЛІБ" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 5, ідентифікаційний код 41675534) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" (49041, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 15, ідентифікаційний код 30982361) суму збитків у розмірі 235 666 грн 35 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 3 535 грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 19.11.2024.

Суддя Л.Г. Пукшин