Рішення

від 19.11.2024 по справі 911/2516/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2024 р. м. Київ Справа № 911/2516/24

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання за наявними матеріалами справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Домнюка Петра Михайловича, Волинська обл., м. Ковель

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕЛІПРО», Київська обл., Бучанський р-н., с. Петропавлівська Борщагівка

про стягнення заборгованості

без виклику представників учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Домнюка Петра Михайловича б/н від 06.09.2024 року (вх. №1314/24 від 20.09.2024) (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕЛІПРО» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 63186,82 грн., з яких 61408,00 грн. основного боргу, 427,84 грн. 3% річних та 1350,98 грн. інфляційних втрат.

Оскільки, ціна позову у справі №911/2516/24 не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений на 01 січня 2024 року, в якому подано відповідну позовну заяву, справа є не складною з огляду на наявні в ній матеріали, суд, в силу ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 23.09.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2516/24 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення долученим до матеріалів справи, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач, який належним чином повідомлений про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами.

Враховуючи, що ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 252 ГПК України визначено, що суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Фізичною особою-підприємцем Домнюком Петром Михайловичем (за договором -Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТЕЛІПРО» (за договором - Замовник) підписано Заявку №19052024 від 24.05.2024 на перевезення вантажу за визначеним маршрутом (далі - Заявка), згідно умов п.п. 1, 2, 3, 5, 8, 11 якої, визначено замовника ТОВ «СТЕЛІПРО», дату завантаження 04.06.2024, маршрут перевезення Польща-Україна, дані про вантаж 1 а/м, ремені кріплення, 17 тон, коробки, термін доставки вантажу 07.06.2024.

Відповідно до п. 12 Заявки, вартість перевезення складає 1300 євро згідно курсу НБУ.

Згідно п. 13 Заявки, оплата за перевезення здійснюється 100% (безготівковий розрахунок) перед вивантаженням.

Як зазначено позивачем, перевезення вантажу згідно Заявки виконано ним у погоджений термін, претензії у відповідача щодо здійсненого перевезення відсутні. Перед розвантаженням вантажу позивачем виставлено рахунок на оплату за виконане перевезення в розмірі 61408,00 грн. та надано відповідачу для оплати разом з іншими документами, однак, станом на 06.09.2024 кошти за виконане належним чином перевезення відповідачем не сплачено.

На підтвердження виконаного належним чином зобов`язання з перевезення вантажу сторонами підписано Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000122 від12.06.2024 та міжнародну товарно-транспортну накладну №0406.

07.08.2024 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію з вимогою погасити заборгованість за надані послуги з перевезення вантажу згідно Заявки на суму 61408,00 грн. (докази надіслання додано до матеріалів справи). Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) та сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 ЦК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України (далі ГК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, до якої приєдналася Україна відповідно до Закону України від 01.08.2006 року №57-V (далі Конвенція), договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Відповідно до ст. 9 Конвенції, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Наявною в матеріалах справи міжнародною товарно-транспортною накладною №0406 підтверджується факт виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за Заявкою.

Статтею 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів визначено перелік даних, які повинна містити вантажна накладна.

За приписами статті 9 Конвенції, саме вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.05.2018 року у справі №920/99/17.

Згідно ст. ст. 526, 629 ЦК України, п. 1 ст. 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач зобов`язання з оплати послуг перевезення не виконав у зв`язку із чим за ним утворилась заборгованість у сумі 61408,00 грн. Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не розрахувався за надані послуги з перевезення вантажу.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 427,84 грн. 3% річних, 1350,98 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних у сумі 427,84 грн. грн. та інфляційних втрат у сумі 1350,98 грн., судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним, обґрунтованим, а тому, вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Домнюка Петра Михайловича до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕЛІПРО» про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕЛІПРО» (08129, Київська область, Бучанський район, с. Петропавлівська Борщагівська, вул. Черкаська, буд. 26, оф. 1, код ЄДРПОУ 44938569) на користь Фізичної особи-підприємця Домнюка Петра Михайловича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 61408 (шістдесят одну тисячу чотириста вісім) грн. 00 коп. заборгованості, 427 (чотириста двадцять сім) грн. 84 коп. 3% річних, 1350 (одну тисячу триста п`ятдесят) грн. 98 коп. інфляційних втрат, 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.Г. Заєць