Рішення

від 19.11.2024 по справі 911/1230/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2024 р. Справа № 911/1230/24

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

розглянувши матеріали справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СГМ-ПАК, м. Хмельницький, Хмельницька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрцембудпак, м. Вишневе, Бучанський район (раніше - Києво-Святошинський район), Київська область

про стягнення 29 685, 44 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ СГМ-ПАК звернулось в Господарський суд Київської області із позовом до ТОВ Укрцембудпак про стягнення 20 244, 98 грн основної заборгованості, 6 919, 85 грн пені, 937, 68 грн 3% річних, 1 582, 93 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку з оплати за поставлений товар згідно з договором № 27.05/-01 від 27.05.2020 р. поставки.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.06.2024 р. відкрито провадження у справі № 911/1230/24 за позовом ТОВ СГМ-ПАК до ТОВ Укрцембудпак про стягнення 29 685, 44 грн і визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи), встановлено сторонам строки для подачі відповідних заяв по суті спору. Крім того, даною ухвалою витребувано у Головного управління Державної податкової служби у Київській області відомості (інформацію) про те, чи використало ТОВ Укрцембудпак такі податкові накладні для збільшення власного податкового кредиту в своєму податковому обліку, а саме: податкову накладну № 6 від 06.06.2022 р., податкову накладну № 14 від 07.07.2022 р., податкову накладну № 17 від 14.06.2022 р. податкову накладну № 39 від 27.05.2022 р., податкову накладну № 19 від 13.10.2022 р., податкову накладну № 67 від 31.08.2022 р., податкову накладну № 18 від 13.10.2022 р., податкову накладну № 35 від 20.09.2022 р., податкову накладну № 18 від 13.01.2023 р.

26.06.2024 р. через систему Електронний суд до суду від відповідача надійшов відзив б/н від 26.06.2024 р. на позовну заяву, що долучено судом до матеріалів справи, в якому він просить суд відмовити у задоволені позовних вимог позивача про стягнення 6 919, 85 грн пені, 937, 68 грн 3% річних, 1 582, 93 грн інфляційних втрат.

28.06.2024 р. до канцелярії суду від Головного управління Державної податкової служби у Київській області надійшов лист № 12579/5/10-36-04-03 від 21.06.2024 р., що долучено судом до матеріалів справи.

01.07.2024 р. через систему Електронний суд до суду від позивача надійшла відповідь б/н від 30.06.2024 р. на відзив, що долучено судом до матеріалів справи.

05.07.2024 р. через систему Електронний суд до суду від позивача надійшла заява б/н від 05.07.2024 р. про надання доказів понесених судових витрат, в якій він просить суд стягнути з відповідача 21 825, 17 грн витрат на професійну правничу допомогу.

12.07.2024 р. через систему Електронний суд до суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 11.07.2024 р. про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в якій він просить суд відмовити позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

16.07.2024 р. через систему Електронний суд до суду від позивача надійшли заперечення б/н від 15.07.2024 р. на клопотання про зменшення судових витрат, що долучено судом до матеріалів справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

27.05.2020 р. між позивачем (надалі Постачальник) та відповідачем (надалі Покупець) було укладено договір поставки № 27.05/-01, згідно з умов п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується виготовити та поставити Покупцю паперову тару у вигляді паперових мішків та пакетів (далі Товар), відповідно до еталонів-зразків, затверджених Покупцем. Покупець зобов`язується прийняти цей Товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором (надалі Договір).

Відповідно до п. 2.3. Договору загальний обсяг Товару, який поставлено протягом строку дії цього Договору, відповідно до його умов, визначається згідно видаткових накладних на Товар, з урахуванням його кількості, вартості та асортименту.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що ціна одиниці Товару узгоджується Сторонами і вказується у Замовленні Покупця, рахунку-фактурі та видатковій накладній та/або Специфікації на Товар. Загальна ціна партії Товару формується із ціни одиниці Товару, що вказується у Замовлені Покупця, видатковій накладній та рахунку-фактурі, та/або Специфікації на Товар.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що договір є чинним до 31 грудня 2020 року включно, крім випадків його дострокового припинення (розірвання), обумовлених Договором або чинним законодавством України. Якщо протягом останнього місяця дії Договору Сторони не висловили письмових заперечень щодо його продовження, він вважаться пролонгованим на один рік.

Відповідно до п. 5.3. Договору поставка Товару здійснюється на умовах EXW франко-склад згідно ІНКОТЕРМС 2010 (склад Постачальника, м. Хмельницький, вул. Пілотська, 71 А) або DDP (склад Покупця або інше визначене ним місце) згідно ІНКОТЕРМС 2010.

Згідно з п. 6.1. Договору Покупець зобов`язаний здійснити оплату Товару в розмірі 50 % його вартості при отриманні рахунку (що свідчить про взяття заявки в роботу) та 50 % його вартості протягом 14 днів з дати поставки Товару (дата підписання Покупцем видаткової накладної).

Положеннями п. 6.3. Договору визначено, що оплата здійснюється Покупцем на підставі Договору, виставлених рахунків-фактур та/або виданих накладних, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

На виконання умов договору позивачем у період з липня 2022 р. по січень 2023 р. було здійснено поставку і передано у власність відповідачу товар на загальну суму 600 531, 06 грн, що підтверджується видатковою накладною № 51 від 06.02.2023 р. на суму 112 620, 96 грн, видатковою накладною № 368 від 13.10.2022 р. на суму 83 950, 02 грн, видатковою накладною № 367 від 13.10.2022 р. на суму 91 170, 00 грн, видатковою накладною № 185 від 07.07.2022 р. на суму 245 160, 00 грн, видатковою накладною № 155 від 14.06.2022 р. на суму 67 630, 08 грн, іншими доказами, наявними у матеріалах справи.

За період дії договору та на його виконання відповідачем було виконано свій обов`язок по оплаті за поставлений позивачем товар шляхом перерахування позивачу грошових коштів у розмірі 580 286, 08 грн, що підтверджується матеріалами позовної заяви, платіжною інструкцією № 40 від 13.01.2023 р., платіжною інструкцією № 21 від 31.08.2022 р., платіжною інструкцією № 33 від 20.09.2022 р., платіжним дорученням № 3374 від 06.06.2022 р., платіжним дорученням № 11 від 07.07.2022 р., платіжним дорученням № 2 від 27.05.2022 р., платіжним дорученням № 12 від 07.07.2022 р., іншими доказами, наявними у матеріалах справи.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 712 цього ж кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно з ст. 655 цього ж кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк відповідач свій обов`язок по оплаті за поставлений позивачем товар у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем на момент звернення ТОВ СГМ-ПАК в Господарський суд Київської області із даним позовом складала 20 244, 98 грн, що підтверджується матеріалами самої позовної заяви, договором № 27.05/-01 від 27.05.2020 р. поставки, видатковою накладною № 51 від 06.02.2023 р. на суму 112 620, 96 грн, видатковою накладною № 368 від 13.10.2022 р. на суму 83 950, 02 грн, видатковою накладною № 367 від 13.10.2022 р. на суму 91 170, 00 грн, видатковою накладною № 185 від 07.07.2022 р. на суму 245 160, 00 грн, видатковою накладною № 155 від 14.06.2022 р. на суму 67 630, 08 грн, , платіжною інструкцією № 40 від 13.01.2023 р., платіжною інструкцією № 21 від 31.08.2022 р., платіжною інструкцією № 33 від 20.09.2022 р., платіжним дорученням № 3374 від 06.06.2022 р., платіжним дорученням № 11 від 07.07.2022 р., платіжним дорученням № 2 від 27.05.2022 р., платіжним дорученням № 12 від 07.07.2022 р., іншими доказами, наявними у матеріалах справи.

Водночас, після звернення позивачем із даним позовом в суд, відповідачем 25.06.2024 р. було виконано у повному обсязі свій обов`язок щодо оплати за поставлений йому товар та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 20 244, 98 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 426 від 25.06.2024 р. на суму 20 244, 98 грн, наявною у матеріалах справи.

З приводу зазначених обставин суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 2) ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов`язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Із матеріалів справи вбачається, що після звернення позивачем із даним позовом до відповідача в Господарський суд Київської області і після відкриття судом провадження у даній справі за таким позовом відповідач виконав у повному обсязі свій обов`язок по оплаті за поставлений товар та перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 20 244, 98 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 426 від 25.06.2024 р. на суму 20 244, 98 грн, наявною в матеріалах справи, а отже станом на час розгляду справи відповідачем була у повному обсязі погашена основна заборгованість за поставлений товар, що входить до предмета спору.

Отже, провадження у справі в частині позовної вимоги позивача до відповідача про стягнення 20 244, 98 грн основної заборгованості за договором № 27.05/-01 від 27.05.2020 р. поставки на підставі п. 2) ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України підлягає закриттю.

Крім того, як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути із відповідача пеню, передбачену договором № 27.05/-01 від 27.05.2020 р. поставки, за періоди прострочення відповідачем виконання у повному обсязі свого обов`язку по оплаті за поставлений товар з 28.10.2022 р. по 12.01.2023 р., з 13.01.2023 р. по 30.06.2023 р. всього на загальну суму 6 919, 85 грн.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань передбачено, що, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Крім того, суд також враховує, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30.03.2020 р. було доповнено Розділ IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 р. Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на усій території України установлено карантин з 12.03.2020 р.

Постановою Кабінет Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 постановив відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Верховний Суд, проаналізувавши приписи статті 232 Господарського кодексу України з урахуванням положень пункту 7 розділу IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України констатував, що приписи пункту 7 розділу IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України продовжували на строк дії карантину можливість нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання більше ніж за шість місяців.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.02.2024 р. у справі № 911/858/22.

Відповідно до п. 8.3. договору № 27.05/-01 від 27.05.2020 р. поставки в разі порушення п. 6.1. за прострочення в оплаті Товару Покупець виплачує Постачальнику за вимогою останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого Товару за кожний день прострочення.

Розрахунок пені від суми основної заборгованості за договором № 27.05/-01 від 27.05.2020 р. поставки, виконаний позивачем, є обґрунтованим та правильним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені за вищевказаним договором у вищевказані періоди у розмірі 6 919, 85 грн.

Крім того, позивач також просить суд стягнути із відповідача інфляційні втрати та 3 % річних від суми основної заборгованості за договором № 27.05/-01 від 27.05.2020 р. поставки за періоди прострочення відповідачем виконання у повному обсязі свого обов`язку по оплаті за поставлений товар з 28.10.2022 р. по 12.01.2023 р., з 13.01.2023 р. по 11.04.2024 р. та з 28.10.2022 р. по 12.01.2022 р., з 13.01.2023 р. по 09.05.2024 р. всього на загальну суму 1 582, 93 грн та 937, 68 грн відповідно до виконаного ним розрахунку.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та правильним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних втрат та 3 % річних від суми основної заборгованості у розмірі 1 582, 93 грн та 937, 68 грн відповідно.

Заперечення відповідача, викладені у його відзиві б/н від 26.06.2024 р., щодо неправомірності нарахування позивачем пені, 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вказані вимоги є похідними від вимоги про стягнення 20 244, 98 грн основної заборгованості та можуть бути задоволені судом лише у разі задоволення основної вимоги є безпідставними і необґрунтованими, оскільки як вбачається з матеріалів справи та було зазначено вище, лише після звернення позивачем із даним позовом в суд, відповідачем 25.06.2024 р. було виконано у повному обсязі свій обов`язок щодо оплати за поставлений йому товар та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 20 244, 98 грн, а тому позивач має право на нарахування 3 % річних, інфляційних втрат від суми основної заборгованості та встановленої договором пені за періоди прострочення відповідачем виконання у повному обсязі свого обов`язку по оплаті за поставлений товар, починаючи з моменту виникнення прострочення по даному зобов`язанню.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 21 825, 17 грн.

Згідно з ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

3. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 124 цього ж кодексу разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

2. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

3. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

4. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 126 цього ж кодексу передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами 1-8 ст. 129 цього ж кодексу передбачено, що судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

2. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

3. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

4. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

5. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

6. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

7. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

8. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, якщо до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 21 825, 17 грн під час розгляду справи № 911/1230/24, до суду позивачем надано договір № 02 від 15.02.2024 р. про надання правової допомоги (надалі Договір), укладений між ТОВ СГМ-ПАК (надалі Довіритель) та Адвокатським об`єднанням Стоїк (надалі Виконавець), акт про виконані роботи (надані послуги) від 01.07.2024 р. на загальну суму 18 048, 99 р., кредитове повідомлення від 03.07.2024 р., ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1566207 від 09.05.2024 р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 001157 від 03.06.2019 р.

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Довіритель доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання про надання юридичних послуг в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору Виконавець зобов`язується з моменту підписання цього договору надавати Довірителю правову допомогу з питань стягнення заборгованості з ТОВ Укрцембудпак код 39728314 (далі - Боржник) на користь ТОВ СГМ-ПАК, яка виникла за період співпраці з 2020 року по даний час, в тому числі із договору № 27.05/-01 від 27 травня 2020 року (але не виключно), а також з інших підстав.

Згідно з пунктів 4.2., 4.3, 4.5 Договору у зв?язку з тим, що для підготовки і подачі позову до суду потребується здійснити значну роботу по збору доказів, адвокатських запитів, проаналізувати велику кількість документів, то сторони визначили, що вартість послуг з приводу збору доказів, підготовки позову та подача його до суду становитиме 8 000 грн, які підлягають оплаті протягом 10 днів з моменту підписання цього договору (п. 4.2.).

4.3. Сторони також домовились, що за ведення справи в суді першої інстанції Довіритель зобов`язується сплатити Виконавцеві 6000 грн. Вказану суму Довіритель зобов`язується сплатити після першого судового засідання по справі, однак не пізніше 30 календарних днів з моменту призначення справи до слухання судом.

4.5. Сторони домовились, що у разі часткового чи повного погашення боргу після підписання цього договору, як в позасудовому так і в судовому порядку, або на стадії виконавчого провадження Довіритель зобов`язується сплатити Виконавцеві додатковий гонорар (гонорар успіху) в розмірі 20 % від суми основного боргу і 40 % від сум всіх додаткових штрафних санкцій, пені, втрат від інфляції, тощо, які будуть фактично отримані Довірителем від Боржника. Оплата гонорару успіху проводиться протягом 5 календарних днів з моменту фактичного отримання відповідних коштів Довірителем від Боржника, органів виконавчої служби чи інших осіб, які поведуть такі оплати за Боржника.

Як було зазначено вище, відповідач у своєму клопотанні б/н від 11.07.2024 р. про зменшення розміру витрат на правничу допомогу адвоката просить суд відмовити позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з відповідача з огляду на те, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у ромірі 21 825 грн. 17 коп. є неспівмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, неспівмірними із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також кількістю підготовлених процесуальних документів.

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 22.02.2024 р. у справі № 910/4866/23 щодо гонорару успіху як складової частини гонорару адвоката, зазначив, що:

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у Главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналогічні положення містяться і у статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року 09 червня 2017 року, (далі по тексту - Правила адвокатської етики).

Відповідно до частин третьої, четвертої та шостої статті 28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Не погодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Отже, відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та статті 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

При цьому, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

Верховний Суд у постанові від 28 липня 2022 року у справі № 903/781/21 зазначив про те, що Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Правила адвокатської етики надають визначення поняття "гонорар" без поділу цього поняття на види. Зокрема норми зазначених закону та Правил не передбачають такі різновиди винагороди (гонорару) як основний, додатковий чи "гонорар успіху", що свідчить про те, що поняття "гонорар", яке міститься у зазначених нормативно-правових актах, є загальним, під яким розуміється як основна, так і додаткова винагороди.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 5.46. постанови від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою (прим.: сума гонорару успіху), є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат.

Висновок Верховного Суду про те, що погоджений між адвокатом та його клієнтом у договорі гонорар успіху є складовою частиною гонорару адвоката, за своєю суттю є додатковою оплатою за успішне завершення справи в суді до погодженої в договорі оплати за фактично надані послуги та відноситься до судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу, викладений також і у постановах Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 922/3706/19, від 22 жовтня 2020 року у справі № 910/9187/19, від 15 вересня 2022 року у справі № 915/294/21, від 17 січня 2023 року у справі № 922/4183/21.

Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Однак, суди попередніх інстанцій при вирішенні питання щодо розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу, понесених ним у зв`язку з розглядом цієї справи у місцевому господарському суді, не врахували зазначені висновки Верховного Суду, з огляду на що дійшли помилкового висновку про те, що додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі (гонорар успіху) за своїм змістом і правовою природою не є платою за надані послуги та не є витратами на професійну правничу допомогу в розумінні статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що при визначенні суми відшкодування витрат сторони на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткові постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 лютого 2022 року у справі № 904/5726/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 906/513/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 та інші).

Такі ж висновки Велика Палата Верховного Суду зазначила і у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням витрат сторони на сплату адвокату передбаченого договором гонорару успіху.

Основними критеріями визначення та розподілу судових витрат є їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Схожі правові висновки викладені в пунктах 33, 34 та 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19.

Верховний Суд у постанові від 15 вересня 2022 року у справі № 915/294/21 дійшов висновку про те, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат у формі "гонорару успіху" заявлена до стягнення сума гонорару успіху повинна оцінюватись на предмет її пропорційності, необхідності, неминучості порівняно з фактично понесеними витратами на правничу допомогу, суд повинен виходити з пропорційності цих витрат фактично понесеним судовим витратам, безпосередньо пов`язаним з розглядом справи, які визначені адвокатським бюро та оцінені судом, зокрема з точки зору складності цієї справи та розумної необхідності цих судових витрат для даної справи.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони (постанова об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 р. у справі № 910/2679/21.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів, що б підтверджували неспівмірність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Врахувавши все вищезазначене, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, що підтверджують надання позивачу професійної правничої допомоги Адвокатським об`єднанням Стоїк, доводи та заперечення відповідача щодо її неспівмірності, суд з урахуванням характеру спору, розумної необхідності судових витрат для розгляду справи, ціни позову та складності справи дійшов висновку, що характер та обсяг, виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг), відповідає критеріям реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їх розміру, співмірності, обґрунтованості, а отже відсутні підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 21 825, 17 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Окрім цього, суд вважає за потрібне зазначити наступне.

Згідно з п.п. 1) п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір розмір ставки судового збору із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього ж закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

3. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);

5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

2. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

3. У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

4. У разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

5. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

До вказаної позовної заяви додано платіжну інструкцію № 5139 від 12.03.2024 р. про сплату судового збору на суму 3 028, 00 грн.

За таких обставин, понесені ТОВ СГМ-ПАК судові витрати, у зв`язку із зверненням в Господарський суд Київської області із позовом до ТОВ Укрцембудпак про стягнення 29 685, 44 грн та закриттям провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ СГМ-ПАК до ТОВ Укрцембудпак про стягнення 20 244, 98 грн основної заборгованості, підлягають поверненню позивачу у розмірі 2 065, 05 грн з вищевказаних підстав.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Закрити провадження у справі в частині позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю СГМ-ПАК до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрцембудпак про стягнення 20 244, 98 грн основної заборгованості.

2.Позов в частині інших позовних вимог задовольнити повністю.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрцембудпак (08133, вул. Освіти (раніше Червоноармійська), буд. 3А, кв. 29, м. Вишневе, Бучанський район (раніше - Києво-Святошинський район), Київська область; ідентифікаційний код 39728314) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СГМ-ПАК (29000, вул. Довженка, буд. 4/7, м. Хмельницький, Хмельницька область; ідентифікаційний код 38353206) 6 919 (шість тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять) грн 85 (вісімдесят п`ять) коп. пені, 1 582 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят дві) грн 93 (дев`яносто три) коп. інфляційних втрат, 937 (дев`ятсот тридцять сім) грн 68 (шістдесят вісім) коп. 3 % річних та судові витрати 962 (дев`ятсот шістдесят дві) грн 95 (дев`яносто п`ять) коп. судового збору, 21 825 (двадцять одна тисяча вісімсот двадцять п`ять) грн 17 (сімнадцять) коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

4.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю СГМ-ПАК (29000, вул. Довженка, буд. 4/7, м. Хмельницький, Хмельницька область; ідентифікаційний код 38353206) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 065 (дві тисячі шістдесят п`ять) грн 05 (п`ять) коп., перерахований (сплачений) за платіжною інструкцією № 5139 від 12.03.2024 р.

5.Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя В.М.Бацуца