Рішення

від 18.11.2024 по справі 914/2224/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2024 Справа № 914/2224/24

За позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства «Україна», с.Здовбиця, Рівненської обл.,

до відповідача: Фермерського господарства «Сподівання», с.Кульчиці, Самбірського р-ну,

про: стягнення 155 089,01 грн.

Суддя І. КОЗАК

При секретарі Г.Гелеш

Представники сторін не викликалися.

На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного сільськогосподарського підприємства «Україна» до Фермерського господарства «Сподівання» про стягнення 155 089,01 грн.

Ухвалою суду від 16.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору про надання поворотної фінансової допомоги на купівлю ВРХ №25/11/2020-ВРХ від 25.11.2020 не повернув отриману суму поворотної фінансової допомоги в розмірі 120000,00 грн, яку позивач і просить стягнути. Крім того, за порушення строку повернення фінансової допомоги позивачем нараховано відповідачу 16652,46 грн пені, 12439,82 грн інфляційних втрат, 5996,73 грн 3% річних.

Попередній розрахунок судових витрат позивача:

· 3028,00 грн сплачений судовий збір.

Правова позиція відповідача.

Відповідач не подав відзиву.

Обставини справи.

Між позивачем та відповідачем укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги на купівлю ВРХ (великої рогатої худоби) №25/11/2020-ВРХ від 25.11.2020.

На виконання даного Договору Позивачем було перераховано Відповідачу 120000,00 грн:

- 04 грудня 2020р. платіжною інструкцією кредитового переказу коштів - 50 000,00 гривень,

- 18 грудня 2020р. платіжною інструкцією кредитового переказу коштів 70 000,00 гривень.

Відповідно до п. 4.1 Відповідач зобов`язувався повернути Позивачу суму позики рівними частинами протягом чотирьох років до 30 листопада 2025 року.

Згідно з п.5.1 договору Позика погашається рівними частинами від її загальної суми протягом чотирьох років в розмірі по 110 000,00 грн щорічно, починаючи з 01 листопада 2021 року. Таким чином Відповідач був зобов`язаний до 01 листопада 2022 року погасити 110 000,00 грн. позики, а до 01 листопада 2023 року залишок позики в розмірі 10 000,00 грн.

Станом на дату винесення рішення відповідач не виконав своїх зобов`язань по поверненню позики.

Станом на дату винесення рішення відповідачем не подано доказів оплати суми боргу.

Оцінка суду.

Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Між сторонами у справі виникли права і обов`язки на підставі укладеного договору про надання поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Матеріалами справи підтверджується надання позивачем відповідачу 120000,00 грн у безготівковому вигляді поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до умов договору (п.5.1 договору) відповідач був зобов`язаний до 01 листопада 2022 року погасити 110 000,00 грн позики, а до 01 листопада 2023 року залишок позики в розмірі 10 000,00 грн.

Оскільки відповідачем не повернуто одержану суму позики, вимога позивача про стягнення з відповідача 120000,00 грн суми фінансової поворотної допомоги є правомірною та підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 12439,82 грн інфляційних втрат, 5996,73 грн 3% річних за період 01.11.2022 по 31.10.2023.

Здійснивши перерахунок цих сум, суд встановив правомірність для стягнення з відповідача в межах заявленого позивачем періоду 6351,51 грн інфляційних втрат та 3590,00 грн 3% річних.

Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, відповідно до ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що за наведеними вище положеннями ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір ( п.6.13 постанови ВПВС від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18).

Таким чином, пеня може бути встановлена для забезпечення будь-якого договірного зобов`язання (як грошового, так і негрошового), оскільки вона належить до штрафних санкцій.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Приписами частини шостої статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду, однак його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №910/4164/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16 та від 13.09.2019 у справі №902/669/18, від 20.08.2020 у справі №902/959/19.

На підставі п.7.3 договору позивач нарахував відповідачу 16652,46 грн пені за період 01.02.2024 по 31.07.2024.

Суд звертає увагу позивача на те, що ним неправильно визначено період нарахування пені 01.02.2024 по 31.07.2024.

Як зазначив сам позивач, відповідно до умов договору (п.5.1 договору) відповідач був зобов`язаний до 01 листопада 2022 року погасити 110 000,00 грн позики, а до 01 листопада 2023 року залишок позики в розмірі 10 000,00 грн.

Враховуючи повернення суми позики частинами, нарахування суми пені теж повинно здійснюватися на 110000,00 грн, починаючи з 02.11.2022 і припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало б бути виконане, і окремо на 10000,00 грн починаючи з 02.11.2023 із врахуванням вимог ст.232 ГК України (припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало б бути виконане).

Враховуючи наведене, суд здійснив самостійний перерахунок суми пені і визначив правомірність до стягнення з відповідача 1503,02 грн пені.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє за їх безпідставністю.

Судові витрати.

Сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 231, 219-221, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Фермерського господарства «Сподівання» (адреса: вул. Сагайдачного, б.19, с.Кульчиці, Самбірський р-н, Львівська обл, 81476, ідентифікаційний код 36400018) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Україна» (адреса: вул.Шосова, 267, с.Здовбиця, Здолбунівський р-н, Рівненська обл, ідентифікаційний код 30563100) 120000,00 грн боргу, 1503,02 грн пені, 6351,51 грн інфляційних втрат, 3590,00 грн 3% річних, 2566,36 грн судового збору.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5.Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

6.Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 18.11.2024.

СуддяКозак І.Б.