Рішення

від 13.11.2024 по справі 916/2501/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2501/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Крутькової В.О., розглянувши у відкритому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідача-1- Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Четвертая Жемчужина

відповідача-2- Товариства з обмеженою відповідальністю КАДОРР ГРУПП МЕНЕДЖМЕНТ

про визнання недійсними окремих положень статуту та визнання недійсним договору

за участю представників:

від позивача не прибули

від відповідача-1- Назаровець В.

від відповідача-2- Муравенко К.

Від Мельник-Білої Ірини Юріївни 05.06.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Четвертая Жемчужина та Товариства з обмеженою відповідальністю КАДОРР ГРУПП МЕНЕДЖМЕНТ про:

-визнання недійсними окремих положень (пунктів) Статуту ОСББ Четвертая Жемчужина, затвердженого в новій редакції Протоколом загальних зборів ОСББ Четвертая Жемчужина від 09.10.2023 № 8, в частині положень Статуту, викладених в пунктах 3.3., 3.8., 3.17., 4.5., в частині, які не відповідають змісту Типового Статуту ОСББ, затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України від 27.08.2003 № 141 в редакції Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.09.2015 № 238, чинної на час затвердження та реєстрації Статуту ОСББ Четвертая Жемчужина на загальних зборах станом на жовтень 2023 року,

- визнання недійсним договору про надання комплексних послуг № 19/05-20 від 16.05.2020, укладений між відповідачами.

Ухвалою від 24.06.2024 відкрито провадження у справі, призначено підготовче провадження на 14.08.2024, враховуючи перебування судді у відпустці. Відповідачам встановлено строк для подання відзивів 15 днів з моменту отримання ухвали.

Відповідачі отримали ухвалу в електронних кабінетах 24.06.2024 після 17 години.

08.07.2024, у встановлений строк, відповідач-2 подав відзив, в якому заперечує проти позову. Крім того, зазначає, що з 01.01.2024 за угодою сторін розірвано спірний договір про надання комплексних послуг № 19/05-20 від 16.05.2020.

09.07.2024, у встановлений строк, відповідач-1 подав відзив, яким просить відмовити в задоволенні позову в частині визнання недійсними пунктів статуту. Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору про надання комплексних послуг № 19/05-20 від 16.05.2020, укладений між відповідачами, та просить закрити провадження за відсутністю предмету спору, оскільки додатковою угодою № 1 від 01.01.2024 розірвано спірний договір з 01.01.2024, надавши на підтвердження додаткову угоду.

Суд відхиляє клопотання відповідача-1 щодо закриття провадження у справі за відсутністю предмету спору, враховуючи наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року по справі №905/1227/17 зроблено висновок, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Також суд зазначив, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Отже, навіть якщо спірний договір розірвано, то суд має встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними, на момент їх вчинення (укладення).

Позивач подала відповіді на обидва відзиви, у яких вона наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідачі подали заперечення.

Позивач, ознайомившись із запереченнями, подала заперечення-пояснення, у яких відхиляє заперечення обох відповідачів та наполягає на задоволенні позову.

Ухвалою від 14.08.2024 продовжено строк підготовчого провадження, призначено підготовче засідання на 04.09.2024. Крім того, цією ухвалою за результатами клопотання позивача про витребування доказів, зобов`язано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Четвертая Жемчужина терміново надати суду: належним чином засвідчені копії: Протоколу загальних зборів ОСББ Четвертая Жемчужина №8 від 09 жовтня 2023 року з додатками, Статуту ОСББ Четвертая Жемчужина в новій редакції від 09 жовтня 2023 року з відміткою про його реєстрацію в реєстраційній службі, Договору про надання комплексних послуг від 16.05.2020 р. №19/05-20 з додатками, які є невід`ємною частиною цього договору. Також цією ж ухвалою суд зобов`язав реєстраційну службу відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Одеської районної державної адміністрації Одеської області (Одеської районної державної адміністрації Одеської області (за адресою: просп. Шевченка, 4. м. Одеса. 65032, код ЄДРПОУ: 44010662) якомога швидше направити до Господарського суду Одеської області копію реєстраційної справи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Четвертая Жемчужина» (Код за ЄДРПОУ 39304707) з місцезнаходженням: Одеська область. Одеський район (Комінтернівський район), село Крижанівка. вулиця Марсельська, буд. 35.35А).

02.09.2024 відповідач-1 на виконання вимог ухвали суду надав через підсистему Електронний суд протокол загальних зборів ОСББ «Четвертая жемчужина» № 8 від 09.10.2023 з додатком, кошторис ОСББ на 2023-2024 роки; Статут ОСББ в редакції 09.10.2023 з описом про подання його на держреєстрацію, за результатами чого в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис 234396213637 «зміни про юридичну особу»; договір про надання комплексних послуг № 19/05-20 від 16.05.2020. Також відповідач-1 зазначив, що додатки до договору відсутні.

03.09.2024 від Одеської районної державної адміністрації на виконання вимог суду надійшла копія реєстраційної справи ОСББ «Четвертая жемчужина».

В засіданні 04.09.2024 судом оголошено перерву до 09.10.2024. Крім того, судом протокольно оголошено про проведення підготовчого засідання у справі впродовж розумного строку згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

24.09.2024 від Одеської районної державної адміністрації надійшли ще додаткові документи вже до поданої копії реєстраційної справи.

Ухвалою від 09.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 13.11.2024.

Крім того, в засіданні 09.10.2024 позивач повідомила суд, що раніше подане нею клопотання від 04.09.2024 про витребування доказів ще не розглянуте, але це клопотання вона вже не підтримує, оскільки ці документи вже надані до справи.

Також судом 09.10.2024 було розглянуто і відмовлено в задоволенні клопотання позивача про продовження строку для подання доказів та залучення доказів, поданих нею 04.09.2024.

В засідання 13.11.2024 позивач не прибула, подавши заяву про проведення цього засідання без її участі.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

ОСОБА_1 (позивач), є власником квартири АДРЕСА_1 , відповідно до Свідоцтва про правовласності Серія та номер:23595458, виданому 27.06.2014 року реєстраційною службою Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10 червня 2014 році, за рішенням про державну реєстрацію права та їх обтяжень, з індексним номером: 140963 54 від 27.06.2014 році, винесеним державним реєстратором Калашнік Дмитром Сергійовичем, Комінтернівського районного управління юстиції, Одеської області. Вказана обставина підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та від 13.04.2021 року за №252337883.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Згідно з ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

16.07.2014 проведено державну реєстрацію юридичної особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Четвертая Жемчужина відповідач-1 (код 39304707, с. Крижанівка Комінтернівського району Одеської області вул. Марсельська буд. 35, 35А, що підтверджується відповіддю № 754153 від 26.08.2024 (а.с. 91-92, т. 2) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Статтею 1 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку визначено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

В одному багатоквартирному будинку може бути створено тільки одне об`єднання. Власники квартир та нежитлових приміщень у двох і більше багатоквартирних будинках, об`єднаних спільною прибудинковою територією, елементами благоустрою, обладнанням, інженерною інфраструктурою, можуть створити одне об`єднання.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання.

Об`єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону.

Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.

Об`єднання відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном об`єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем та відповідачем у суді. Об`єднання не несе відповідальності за зобов`язаннями співвласників.

Майно об`єднання утворюється з:

майна, переданого йому співвласниками у власність;

одержаних доходів;

іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Майно, придбане об`єднанням за рахунок внесків та платежів співвласників, є їхньою спільною власністю.

Статтею 7 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку статут об`єднання складається відповідно до типового статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства. У статуті має бути визначено таке:

назва і місцезнаходження об`єднання;

мета створення, завдання та предмет діяльності об`єднання;

статутні органи об`єднання, їхні повноваження та порядок формування;

порядок скликання та проведення загальних зборів;

періодичність проведення зборів;

порядок голосування на зборах та прийняття рішень на них;

перелік питань, для вирішення яких потрібна кваліфікована більшість голосів;

джерела фінансування, порядок використання майна та коштів об`єднання;

порядок прийняття кошторису, створення та використання фондів об`єднання, включаючи резервні, а також порядок оплати спільних витрат;

перелік питань, які можуть вирішуватися зборами представників;

права і обов`язки співвласників;

відповідальність за порушення статуту та рішень статутних органів;

порядок внесення змін до статуту;

підстави та порядок ліквідації, реорганізації (злиття, поділу) об`єднання і вирішення майнових питань, пов`язаних з цим.

Статут може містити також інші положення, що є істотними для діяльності об`єднання та не суперечать вимогам законодавства. Включення до статуту відомостей про склад співвласників не є обов`язковим.

Типовий статут об`єднання співвласників багатоквартирного будинку затверджений наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 27.08.2003 № 141, зареєстровано в Мін`юсті України 12.12.2003 за № 1155/8476.

Згідно з ст. 96-1 ЦК України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом:

1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку;

3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом;

6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).

Учасники юридичних осіб можуть також мати інші права, встановлені статутом та законом.

Рішенням загальних зборів ОСББ Четвертая Жемчужина від 09.10.2023, яке оформлено протоколом від 09.10.2023 № 8, затверджено нову (чинну) редакцію Статуту ОСББ Четвертая Жемчужина (т. 2 а.с. 112-120).

Суду не надано доказів того, що Рішення загальних зборів ОСББ Четвертая Жемчужина від 09.10.2023, яке оформлено протоколом від 09.10.2023 № 8, оскаржувалось, визнавалось недійсним.

Отже, наразі рішення загальних зборів ОСББ Четвертая Жемчужина від 09.10.2023 є чинним, тобто співвласники ОСББ реалізували своє право і прийняли рішення, яким в т.ч. затвердили і статут.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (в редакції станом на 09.10.2023) Органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання.

Вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.

Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік.

Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Рішення загальних зборів оприлюднюється. У передбачених статутом або рішенням загальних зборів випадках воно може бути надане співвласникам під розписку або направлене поштою (рекомендованим листом).

Співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та робити з них копії.

Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.

До виключної компетенції загальних зборів об`єднання відноситься:

затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього;

обрання членів правління об`єднання;

питання про використання спільного майна;

затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту;

попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті об`єднання, договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина;

визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників;

прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд;

визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління;

визначення обмежень на користування спільним майном;

обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном багатоквартирного будинку повністю або частково асоціації;

прийняття рішень про заснування інших юридичних осіб або участь у товариствах.

За рішенням загальних зборів можуть бути обрані представники від об`єднання, яким зборами надаються відповідні повноваження щодо оперативного вирішення нагальних питань шляхом скликання зборів представників. Статутом визначаються порядок скликання та голосування, перелік питань, які можуть вирішуватися зборами представників.

Збори представників не можуть вирішувати питання, які стосуються майнових прав співвласників, погіршують умови використання майна або умови проживання.

Кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, кожний співвласник має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Статутом об`єднання може бути встановлено інший порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах.

Рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.

Якщо в результаті проведення загальних зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів "за" або "проти", встановленої частиною чотирнадцятою цієї статті, проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення загальних зборів. Якщо протягом цього строку необхідну кількість голосів "за" не набрано, рішення вважаються неприйнятими.

Рішення приймається шляхом поіменного голосування. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані співвласниками під час проведення загальних зборів, і голоси, подані під час письмового опитування. Рішення оформляється особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату голосування ("за" чи "проти").

Для керівництва поточною діяльністю об`єднання обирається правління. Правління має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання, визначених статутом.

Правління є виконавчим органом об`єднання і підзвітне загальним зборам.

Порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами.

До компетенції правління відноситься:

підготовка кошторису, балансу об`єднання та річного звіту;

здійснення контролю за своєчасною сплатою співвласниками внесків і платежів та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно з законодавством;

розпорядження коштами об`єднання відповідно до затвердженого загальними зборами об`єднання кошторису;

укладення договорів про виконання робіт, надання послуг та здійснення контролю за їх виконанням;

ведення діловодства, бухгалтерського обліку та звітності про діяльність об`єднання;

скликання та організація проведення загальних зборів співвласників або зборів представників;

призначення письмового опитування співвласників та утворення відповідної комісії для його проведення.

Для здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю правління об`єднання на загальних зборах обирається з числа співвласників ревізійна комісія (ревізор) або приймається рішення про залучення аудитора.

Порядок діяльності ревізійної комісії та її кількісний склад затверджуються загальними зборами.

Позивач зазначає, що вона була присутня на цих зборах і голосувала проти такої редакції статуту, але її зауваження не були враховані. Позивачка вважає, що її зауваження мають бути враховані.

Так, позивач просить визнати недійсними окремі положення (пункти) Статуту ОСББ Четвертая Жемчужина, затвердженого в новій редакції Протоколом загальних зборів ОСББ Четвертая Жемчужина від 09.10.2023 № 8, в частині положень Статуту, викладених в пунктах 3.3., 3.8., 3.17., 4.5., в частині, які не відповідають змісту Типового Статуту ОСББ, затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України від 27.08.2003 № 141 в редакції Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.09.2015 № 238, чинної на час затвердження та реєстрації Статуту ОСББ Четвертая Жемчужина на загальних зборах станом на жовтень 2023 року,

Так, в п. 3.3. чинного Статуту ОСББ Четвертая Жемчужина зазначено, що до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься:

затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього;

обрання членів правління об`єднання;

питання про використання спільного майна;

затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту;

визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників;

прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд;

визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління;

визначення обмежень на користування спільним майном;

обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном багатоквартирного будинку повністю або частково асоціації;

прийняття рішень про заснування інших юридичних осіб або участь у товариствах.

Суд констатує, що дійсно, в Статуті Відповідача 1 відсутнє Положення (яке є у ст.10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»), що до виключної компетенції загальних зборів об`єднання відноситься: попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті об`єднання, договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина.

Позивач вважає, що керівництво ОСББ перебрало на себе повноваження щодо укладення договорів, і укладає договори, про які співвласники не мають інформації, що порушує їх права та права позивача на отримання інформації та участь в управлінні об`єднанням, утриманням і використанням спільного майна об`єднання, через що ОСББ виставляє незаконні вимоги про стягнення з позивача неіснуючих розмірів внесків і переліку платежів.

Суд звертає увагу Позивача, що загальними зборами ОСББ не визначено суми договорів, які можуть укладатися ОСББ без рішення загальних зборів.

Суд погоджується з думкою Відповідача 1 в тому, що загальні збори і не можуть визначити таку суму, оскільки ОСББ укладаються колективні договори з надання комунальних послуг, зокрема, на теплопостачання (закупівля газу) за договором з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», водопостачання та електропостачання. Виконавці комунальних послуг формують тариф ціну договору і така ціна договору постійно змінюється та не залежить від рішення ОСББ.

Суд звертає увагу Позивача, що вона вправі ініціювати проведення загальних зборів та вирішити спільно із усіма співвласниками суму договорів, які може укладати Правління ОСББ без рішення співвласників, та внести зміни до Статуту за рішенням загальних зборів.

Відповідно до п. 3.8. Статуту рішення на загальних зборах приймаються шляхом поіменного голосування. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували співвласники (їхні представники), які разом мають більше половини від загальної кількості голосів співвласників. Рішення загальних зборів викладається письмово та засвідчується особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату його голосування («за» чи «проти»). Загальні збори можуть встановити інший порядок голосування на зборах та прийняття рішень на них.

Згідно з п. 3.17. Статуту для здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю правління об`єднання на загальних зборах обирається з числа співвласників ревізійна комісія (ревізор) або приймається рішення про залучення аудитора.

Порядок діяльності ревізійної комісії та її кількісний склад затверджуються загальними зборами.

Якщо інше не встановлено рішенням загальних зборів, рішення ревізійної комісії приймаються більшістю голосів від загальної кількості її членів. Кожен член ревізійної комісії при прийнятті нею рішень має один голос та не має права передоручати своє право голосу іншим особам. Ревізійна комісія (ревізор) обирається на визначений загальними зборами строк. Загальні збори своїм рішенням вправі в будь-який час припинити повноваження ревізійної комісії (ревізора) чи окремих членів ревізійної комісії. У разі відчуження членом ревізійної комісії всіх належних йому в будинку квартир і нежитлових приміщень, а також у разі смерті члена ревізійної комісії, визнання його померлим, безвісті відсутнім або недієздатним, а також набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього повноваження такого члена ревізійної комісії припиняються.

В п. 4.5. Статуту зазначено, що кошти об`єднання, включаючи кошти ремонтного, резервного фондів, витрачаються правлінням згідно з кошторисами, затвердженими загальними зборами співвласників, та окремими рішеннями загальних зборів співвласників. Кошторис об`єднання за поданням правління затверджується загальними зборами. За рішенням загальних зборів можуть затверджуватись кошториси на два та більше років. За рішенням загальних зборів для здійснення витрат за рахунок ремонтного, резервного фондів можуть затверджуватись окремі (спеціальні) кошториси. Перший фінансовий рік об`єднання починається з дати його державної реєстрації і закінчується 31 грудня року, в якому проведено держреєстрацію. Наступні фінансові роки відповідають календарним.

Позивач посилається на невідповідність спірних пунктів Статуту Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та Типовому статуту об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, затв. наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 27.08.2003 № 141.

Позивач вважає, що п. 3.8 Статуту не відповідає ст. 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, оскільки в ньому не зазначено, що для прийняття загальними зборами рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, необхідно не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників.

Однак, суд відхиляє ці посилання позивача, оскільки ст. 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку вимагає такої кількості голосів, якщо статутом передбачено прийняття таких рішень. У випадку, якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень (як в даній справі) - то достатньо більшості голосів.

Отже, п. 3.8 статуту не суперечить Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Крім того, позивач посилається на те, що статут ОСББ «Четвертая жемчужина» взагалі не містить переліку прав ревізійної комісії (ревізора), які передбачені Типовим статутом.

Так, відповідно до п. 18 Типового Статуту (в редакції станом на 09.10.2023)

Ревізійна комісія (ревізор) має право:

відповідно до періодичності, встановленої загальними зборами, але не рідше одного разу на рік отримувати від правління та працівників об`єднання первинні та аналітичні документи бухгалтерського і податкового обліку, фінансової, статистичної та податкової звітності об`єднання за будь-який період діяльності об`єднання, ознайомлюватися із зазначеними документами, робити із них виписки та копії;

відповідно до періодичності, встановленої загальними зборами, але не рідше одного разу на рік отримувати від правління та працівників об`єднання письмові пояснення щодо діяльності об`єднання за будь-який період діяльності об`єднання;

перевіряти та надавати загальним зборам висновки щодо підготовлених правлінням проектів кошторисів, балансу, річного звіту об`єднання;

за рішенням загальних зборів здійснювати інші дії щодо контролю за фінансово-господарською діяльністю правління об`єднання.

Загальні збори можуть визначити інший перелік прав ревізійної комісії (ревізора).

В позові зазначено, що Статут відповідача 1 не містить переліку прав ревізійної комісії (ревізора), які передбачені типовим статутом.

Відповідно приписів ч.21 ст.10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що для здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю правління об`єднання на загальних зборах обирається із числа співвласників ревізійна комісія (ревізор) або приймається рішення про залучення аудитора. Порядок діяльності ревізійної комісії та її кількісний склад затверджуються загальними зборами (ч.22).

Суд звертає увагу Позивача, що на загальних зборах ОСББ 23.09.2023 на порядок денний не виносились питання щодо затвердження Положення про ревізійну комісію ОСББ, питання про затвердження прав та обов`язків ревізійної комісії.

Суд погоджується з думкою відповідача 1, що ст.7 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» містить перелік положень, які повинні бути в статуті ОСББ, проте, такий перелік не є вичерпним і закон дозволяє співвласникам відступати від нього. Статут може містити також інші положення, що є істотними для діяльності об`єднання та не суперечать вимогам законодавства.

Таким чином, пункт 3.17 Статуту ОБСС не суперечить вимогам законодавства та Типовому статуту ОСББ.

Щодо п. 4.5 статуту, то позивач посилається що цей пункт не відповідає п. 5 типового статуту ОСББ (в редакції станом на 09.10.2023), оскільки в ньому не зазначено про те, що «Кошторис об`єднання за поданням правління щороку затверджується загальними зборами не пізніше 01 січня поточного року, якщо інший строк не встановлено загальними зборами співвласників».

Позивач зазначає, що у п.4.5. Статуту ОСББ безпідставно пропущена дата, з якою пов`язується прийняття кошторису на наступний фінансовий рік, так як питання про встановленні іншої дати прийняття кошторису ОСББ на загальних зборах ОСББ, які відбувались 23.09.2023 не розглядались, а тому Позивач вважає, що п.4.5. Статуту необхідно доповнити для конкретизації дати затвердження кошторису на наступний фінансовий рік, шляхом викладення цього пункту у відповідності до змісту Типового статуту ОСББ.

За приписами п.4 ч.9 ст.10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вказується, що до виключної компетенції загальних зборів об`єднання відноситься: затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту.

Під час загальних зборів ОСББ 23.09.2023 ні зі сторони членів правління ОСББ, ні зі сторони співвласників будинку не було поставлено на порядок денний для обговорення питання щодо строку для прийняття кошторису правлінням.

Питання затвердження кошторису ОСББ входить до виключної компетенції ОСББ, саме загальні збори визначають термін, на який приймається кошторис та подальше прийняття нової редакції кошторису у разі такої необхідності.

У разі неприйняття загальними зборами кошторису на наступний період, застосовується діючий кошторис до моменту прийняття нового.

Таким чином, даний пункт Статуту викладений відповідно до вимог Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та може бути доповнений виключно за рішенням співвласників.

Суд зауважує, що оскільки в даному випадку вже створено ОСББ ще у 2014 році, то мають застосовуватись норми Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та статуту ОСББ, а не Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Про таке ж зазначив і Верховний Суд в п. 34 постанови від 06.09.2021 у справі № 916/3074/20.

Верховний Суд в постанові від 16.08.2023 у справі № 904/1711/22 звернув увагу на те, що ОСББ є неприбутковою організацією, яка на відміну від господарських товариств при проведенні зборів, в тому числі і шляхом письмового опитування, як правило не користується кваліфікованою правовою допомогою, через що можливими є незначні процедурні помилки в організації та проведенні зборів, які не повинні слугувати підставою для скасування рішень ОСББ з питань спільного управління майном. Крім того, на відміну від господарських товариств з невеликою кількістю учасників в ОСББ є певна, і часто доволі значна частина співвласників, які не прагнуть брати активну участь у вирішенні питань управління об`єднанням, вони не приходять на збори, не беруть участь у письмових опитуваннях. Тому проведення кожних зборів вимагає значних зусиль від органів управління або ініціативної групи по скликанню зборів, інформуванню співвласників, вручення та отримання заповнених бюлетенів.

97. Визнання рішень щодо обрання органів управління, затвердження кошторису та розміру внесків, інших важливих для діяльності ОСББ рішень недійсними в судовому порядку, як правило, відбувається через значний проміжок часу після їх прийняття і має негативні наслідки на діяльність ОСББ, адже створює ситуацію правової невизначеності для всіх співвласників і самого ОСББ. За таких умов суд повинен приділяти ще більше уваги дослідженню питань балансу інтересів співвласників ОСББ, з`ясуванню того, яке саме право співвласника було порушено оскаржуваним рішенням і можливості його відновлення саме через скасування рішень, а не іншим шляхом.

98. Суд має утримуватися від зайвого втручання в питання діяльності ОСББ, в тому числі і шляхом скасування рішень, у разі, якщо вони поза жодним сумнівом підтримані більшістю співвласників і за своїм змістом не мають ознак дискримінації або іншого порушення прав чи законних інтересів конкретного співвласника, який оскаржує такі рішення в судовому порядку.

Суд враховує, що в постанові від 18.05.2022 у справі № 910/17657/20 Верховний Суд зазначив, що Типовий статут містить загальні положення, які мають бути відображені у ньому, форма складення та зміст статуту об`єднання співвласників багатоквартирного будинку не є вичерпним, щодо положень, викладених у ньому, а може бути конкретизований та доповнений. Проте, не повинен суперечити загальним вимогам.

5.10.Разом з цим, якщо положення статуту ОСББ як акта, який визначає правовий статус цієї юридичної особи, суперечать законодавству та/або порушують права та охоронювані законом інтереси співвласників багатоквартирного будинку (в даному випадку позивача), за наявності відповідного спору окремі положення статуту можуть бути визнані недійсними шляхом подання позову щодо недійсності статуту (його окремих пунктів).

5.11.В судовому рішенні про визнання недійсними окремих положень статуту має бути зазначено, яким саме приписам закону суперечать ці положення та які права позивача ними порушуються або оспорюються. При цьому, задоволення позовних вимог судом не повинно порушувати прав інших осіб.

Згідно з ч. 6 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Критеріями визначення заінтересованості позивача в оспорюваних пунктах Статуту ОСББ є:

1) права і законні інтереси позивача безпосередньо порушені пунктом Статутом;

2) у результаті визнання пункту Статуту недійсним права позивача будуть відновлені;

3) відновлення прав позивач не порушуватиме прав інших осіб.

Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У мотивувальній частині наведеного рішення Конституційний Суд України зазначив, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", як правило, не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Отже, з огляду на наведені положення законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідачів.

До господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб`єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб`єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.

Відтак на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Суд звертає увагу на те, що завданням правосуддя є захист охоронюваних законом прав та інтересів осіб.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Наслідком прийняття судового рішення має бути реальне поновлення прав та/або інтересів особи, які були порушені.

Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Саме позивачу необхідно доводити в суді, що рішення не відповідає інтересам співвласників, зокрема, порушує його права.

Згідно із позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні Першого сенату КСУ від 5 червня 2019 року у справі № 3-391/2018(6048/18) за конституційною скаргою ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА», зокрема, в п. 2.2 мотивувальної частини цього Рішення визначено «Неодмінним елементом принципу верховенства права є юридична визначеність, яка вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища людини (абзац дев`ятий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018).

Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях (legitimate expectations), зокрема у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване. Юридичною визначеністю обумовлюється втілення легітимних очікувань, тобто досягнення бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки.»

Отже, у світлі судової практики законні сподівання та інтерес позивача, пов`язані із реалізацією прав співвласників будинку на участь в управлінні, використанні та утриманні спільного майна, є охоронюваним об`єктом.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 910/1255/20.

В свою чергу, встановлюючи фактичні обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів суд зазначає, що у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.

Пункт 4 статті 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов`язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Наразі сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Разом з тим, на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Згідно з положеннями статей 2, 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу, і такі способи мають бути доступними й ефективними.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Водночас, інтереси окремого співвласника квартири можуть не збігатися з інтересами як інших співвласників багатоквартирного будинку, а отже суд має враховувати БАЛАНС ІНТЕРЕСІВ усіх співвласників та самого ОСББ, відповідно здійснення співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.

На думку суду, оскаржувані пункти статуту, жодним чином не позбавляють позивача можливості реалізувати своє право, як співвласника квартири, на прийняття участі в управлінні будинком, в тому числі щодо скликання загальних зборів.

Таким чином, заявлені позовні вимоги не спрямовані як на відновлення порушених або оспорюваних прав позивача, так і не спрямовані на можливе запобігання порушення прав позивача, оскільки жодних як доказів, так і обґрунтувань означеного, матеріали справи не містять, як і не містять обставин щодо неможливості реалізації позивачем своїх прав, як співвласником квартири.

У постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18 та від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19 зазначено, що відсутність порушення прав та інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

Суд констатує, що позивач не обґрунтував порушення його прав і законних інтересів (в чому вони проявились) та не зазначає, яким чином у разі задоволення поданого позову буде відновлено порушене право позивача, відновлення якого, не буде зачіпати прав інших співмешканців.

Крім того, Верховний Суд неодноразово наголошував, що важливим є також врахування принципу пропорційності - справедливої рівноваги (балансу) між інтересами співвласників багатоквартирних будинків, які реалізують свої права на участь в управлінні справами об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, інтересам позивача та досягненням основної мети діяльності об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Саме позивачу необхідно доводити в суді, що рішення не відповідає інтересам співвласників, зокрема, порушує його права.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем не доведено наявності суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, позовні вимоги щодо визнання недійсними окремих положень Статуту ОСББ задоволенню не підлягають.

Щодо визнання недійсним Договору про надання комплексних послуг №19/05-20 від 16.05.2020, який укладено між відповідачами, суд зазначає наступне.

16.05.2020 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Четвертая Жемчужина (замовник, відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю КАДОРР ГРУПП МЕНЕДЖМЕНТ (виконавець, відповідач-2) укладено договір № 19/05-20 про надання комплексних послуг (т. 1 а.с. 56), за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги з комплексного обслуговування багатоквартирних будинків за адресою с. Крижанівка Лиманського району Одеської області вул. Марсельська буд. 35, 35А, для забезпечення його належної експлуатації, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити такі послуги в передбаченому договором порядку (п. 2.1).

В п. 2.4 договору зазначено, що послуги з комплексного обслуговування полягають у забезпеченні виконавцем належних умов проживання та задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку, його прибудинкової території та включають в себе:

-Утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем),

-Поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку,

- ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності,

- первинну та вторинну правничу допомогу,

-Розробку та підтримку інформаційного ресурсу (web-site).

Термін договору (п. 6.1, 6.2) з моменту підписання та діє впродовж року з моменту підписання. Якщо жодна із сторін за 2 календарних місяці до закінчення строку дії договору не повідомить письмово про розірвання договору, то він вважається продовжений на аналогічний строк.

Дія договору може бути припинена за взаємною згодою (п. 6.3)

Додатковою угодою № 1 від 01.01.2024 (а.с. 171, т. 1) розірвано зазначений договір з 01.01.2024.

Позивач просить визнати недійсним договір від 16.05.2020 № 19/05-20 про надання комплексних послуг, укладений між відповідачами.

Позивачка зазначає, що про існування такого договору їй стало відомо під час розгляду справи № 504/1875/21 за позовом ОСББ «Четвертая жемчужина» про стягнення з Мельник-Білої І.Ю. заборгованості за житлово-комунальні послуги, а саме 25.06.2021, що підтверджується розпискою про отримання копій документів, в т.ч. і спірного договору.

Згідно з п. 5.5 Статуту ОСББ «Четвертая жемчужина», затвердженого протоколом № 4 від 10.03.2015, який був чинним на момент укладення спірного договору 16.05.2020 (т. 1 а.с. 62), питання, з яких рішення приймаються загальними зборами кваліфікованою більшістю голосів ( голосів присутніх на зборах членів об`єднання), зокрема, щодо рішення про форму управління житловим комплексом.

Крім того, позивач зазначає, що згідно з ст. 10 Закону України «Про ОСББ» рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.

Позивач вважає, що договір підлягає визнанню недійсним, оскільки відсутнє рішення загальних зборів про передачу на обслуговування будинку відповідачу-2.

Однак, з протоколу № 1 установчих зборів ОСББ «Четвертая жемчужина» від 06.06.2014, а саме пункт 7 (т. 1 а.с. 174), вбачається що на установчих зборах було вирішено укласти договір з ТОВ «Кадор Групп Менеджмент» на здійснення функцій з управління неподільним та загальним майном житлового комплексу і забезпечення його належної експлуатації». Контроль за виконанням покласти на правління.

Суду не надано доказів того, що зазначене рішення установчих зборів від 06.06.2014 визнавалось недійсним, отже воно є чинним.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 № 712, яка набрала чинності 13.09.2018 (далі - Постанова КМУ № 712) в редакції чинної на дату укладення вказаного договору, затверджено Правила надання послуги з управління багатоквартирним будинком (далі - Правила) та Типовий договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком (далі - Типовий договір).

Згідно п. 1 Правил, вони визначають порядок надання послуги з управління багатоквартирним будинком (далі - послуга з управління), що здійснюється управителем на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (далі - договір управління), укладеного відповідно до Законів України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та «Про житлово-комунальні послуги». Дія цих Правил не поширюється на відносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку під час задоволення потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до ст. 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Згідно п. 9 Правил, Послуга з управління включає:

утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

З огляду на вищезазначені Правила, позивач посилається на те, що аналіз спірного договору від 16.05.2020 № 19/05-20 свідчить, що сторонами договору передбачалось не надання послуг, а фактично передано управлінські функції іншій особі.

Суд не погоджується з цим твердженням позивача, оскільки в п. 2.4 спірного договору № 19/05-20 від 16.05.2020, відсутні послуги утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Тобто, зміст спірного договору і Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком не є ідентичними.

До того ж, суд зауважує, що як вже було зазначено вище, згідно з ст. 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися 1) управителю або всі функції 2) об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку прийняли рішення створити саме ОСББ (а не передати управління управителю), 16.07.2014 проведено державну реєстрацію юридичної особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Четвертая Жемчужина відповідач-1, і наразі ця юридична особа не ліквідована.

Так само, суд як і раніше зауважує, що оскільки вже створено ОСББ, то необгрунтованими є посилання позивача на порушення спірним договором вимог Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Крім того, позивач посилається на те, що згідно з ст. 10 Закону України «Про ОСББ» до компетенції правління відноситься ведення діловодства, бухгалтерського обліку та звітності про діяльність об`єднання.

Також відповідно до пп. 9 п. 4.6 Статуту відповідача-1 , затв. протоколом № 4 від 10.03.2015, який був чинний станом на момент укладення спірного договору, до компетенції правління відноситься ведення діловодства, бухгалтерського обліку та звітності про діяльність об`єднання.

Тому, позивач вважає, що укладенням спірного договору перекладено функції, які повинне виконувати правління ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, на відповідача-2.

Суд відхиляє ці посилання позивача, оскільки віднесення до компетенції правління ведення бухгалтерського обліку, не означає, що самі члени правління мають вести бухгалтерію, оскільки для цього потрібен бухгалтер, тобто особа яка має відповідну освіту. А як вбачається із протоколу № 1 від 06.06.2014 правління обрано із числа власників квартир.

Суд враховує, що Верховний Суд в постанові від 31.01.2024 у справі № 910/12495/22 зазначив, що Статтею 203 ЦК передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

5.14.Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

5.15.У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

5.16.Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

5.17.Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

5.18.Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

5.19.Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі №905/77/21.

Також Верховний Суд в постанові від 05 червня 2024 року у справі № 914/2193/22 зазначив таке.

91. У той же час, із аналізу частин 1, 3 статті 92, ст.98, ст.116, ч.2 ст.207 ЦК вбачається, що за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуваються самим товариством як стороною договору. При цьому сукупність прав та обов`язків безпосередньо учасників цього товариства укладенням товариством договору ніяк не змінюється.

92. Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (ст.239 ЦК). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи.

93. Підписання виконавчим органом (директором) товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди учасників цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника, оскільки директор діяв саме від імені товариства, а не його учасника.

94. Відповідні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №916/2084/17, від 15.10.2019 у справі №905/2559/17, від 03.12.2019 у справі №904/10956/16.

95. Отже, Верховний Суд зазначає, що підписання головою ОСББ оспорюваного договору без відповідних повноважень може порушувати права та інтереси юридичної особи, а не корпоративні права позивачки.

96. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі №905/77/21.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач, який не є стороною спірного договору, не довів, яким чином спірний договір порушує його корпоративні права, що також є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на позивача, оскільки в задоволенні позову відмовлено.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19 листопада 2024 р.

Суддя В.В. Литвинова