Рішення

від 18.11.2024 по справі 916/3732/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3732/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/3732/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Рибопромислова компанія (61012, м. Харків, вул. Різдвяна, 29-А, к. 18, код ЄДРПОУ 39067392)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес Таврії (73000, м. Херсон, вул. Паровозна, буд.31, код ЄДРПОУ 39148848)

про стягнення 147 072,70грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Рибопромислова компаніязвернулось до господарського суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес Таврії про стягнення 147 072,70грн.

Ухвалою від 02.09.2024р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Рибопромислова компанія було залишено без руху.

09.09.2024р. до господарського суду надійшла заява (вх. №32729/24) Товариства з обмеженою відповідальністю Рибопромислова компанія про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.09.2024р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/3732/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою з відміткою "адресат відсутній за вказаною адерсою"

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Отже, оскільки ухвала суд про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.

07.08.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Рибопромислова компанія (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гермес Таврії (Покупець) було укладено договір дистрибуції №РК708, за умовами якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передати у власність Покупцеві продукцію, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі прийняти та оплатити продукцію. Продукція передається у власність Покупця з метою використанні її в комерційній діяльності або з іншою метою, не пов`язаною з особистим, сімейним, хатнім або іншим подібним використанням (п.1.1 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2000 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору.

Відповідно до п.4.1.1 договору, Постачальник зобов`язується передати Покупцеві продукцію належної якості та в асортименті і кількості, які вказані в погодженій заявці. Зобов`язання Постачальника передати продукцію Покупцеві вважається виконаною після підписання супроводжувальних документів вповноваженими на то представниками сторін (п.4.1.4 договору).

Згідно п.4.2.6 договору, Покупець зобов`язується оплатити отриману від Постачальника продукцію в термін, обумовлений даним договором.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що термін оплати за поставлену продукцію складає 30 (тридцять) календарних днів з дати отримання продукції. При цьому, якщо строк оплати припадає на небанківський день, то датою оплати вважається останній банківський день, що передує строку оплати.

Право власності на продукцію та ризик випадкового знищення продукції переходить від Постачальника до Покупця з моменту передачі продукції на складі Покупця та засвідчується видатковою накладною, ТТН, підписаною уповноваженою особою та скріпленою печаткою Покупця (п.7.3 договору).

Відповідно до п.8.3 договору, у випаду несвоєчасної оплати за отриману продукцію, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України.

Згідно п.9.1 договору, договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2017р. У випадку, якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення терміну дії договору не попередить про намір розірвати договір, термін дії договору автоматично продовжується на наступний календарний рік (п.9.3 договору).

Позивач вказує, що на виконання умов зазначеного договору ним було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 85 514,08грн., що підтверджується видатковими накладними №364 від 15.10.2021р. на суму 35 305,06грн., №398 від 22.11.2021р. на суму 7 418,20грн. та №6 від 13.01.2022р. на суму 42 790,82грн.

Проте, відповідач свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару належним чином та в повному обсязі не здійснив, вартість поставленого товару оплатив частково в сумі 34 000грн., внаслідок чого у останнього утворилась заборгованості в сумі 51 514,08грн.

Позивач зазначає, що 20.11.2023р. ним на адресу відповідача була надіслана претензія №4 від 17.11.2023р. з вимогою сплатити наявну заборгованість. Проте, відповідна претензія була залишена останній без відповіді та задоволення.

Крім того, як зазначає позивач, відповідно до п.8.3 договору та положень ст. 625 ГРК України ним було нараховано відповідачу пеню в сумі 94 013,20грн. та 3% річних в розмірі 1 545,42грн.

Отже, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором дистрибуції №РК708 від 07.08.2017р., в частині оплати вартості отриманого товару, Товариства з обмеженою відповідальністю Рибопромислова компанія звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Судом встановлено, що 07.08.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Рибопромислова компанія (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гермес Таврії (Покупець) було укладено договір дистрибуції №РК708, за умовами якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передати у власність Покупцеві продукцію, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі прийняти та оплатити продукцію. Продукція передається у власність Покупця з метою використанні її в комерційній діяльності або з іншою метою, не пов`язаною з особистим, сімейним, хатнім або іншим подібним використанням (п.1.1 договору).

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач свої зобов`язання, щодо поставки товару обумовленого в Договорі виконав належним чим, поставив відповідачу, товар на загальну суму 85 514,08грн., що підтверджується видатковими накладними №364 від 15.10.2021р. на суму 35 305,06грн., №398 від 22.11.2021р. на суму 7 418,20грн. та №6 від 13.01.2022р. на суму 42 790,82грн.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.3 договору передбачено, що термін оплати за поставлену продукцію складає 30 (тридцять) календарних днів з дати отримання продукції. При цьому, якщо строк оплати припадає на небанківський день, то датою оплати вважається останній банківський день, що передує строку оплати.

Відповідач вартість отриманого товару оплатив частково в сумі 34 000грн, в наслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 51 514,08грн.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми отриманого та неоплаченого товару в сумі 51 514,08грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх грошових зобов`язань перед позивачем за договором №РК 708 від 07.08.2017р., що зумовило нарахування останнім пеню в сумі 94 013,20грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вказує позивач в позовній заяві, пеню нараховано відповідно до п.8.3 договору в розмірі 0,5% від суми протермінованого боргу за кожен день прострочення.

Поряд з цим, як вбачається з умов договору №РК 708 від 07.08.2017р. а саме пункту 8.3 у випаду несвоєчасної оплати за отриману продукцію, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України.

Отже з наведеного вбачається, що умовами договору передбачено нарахування пені не в розмірі 0,5%, а саме в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України, з урахуванням чого суд зазначає що здійснений позивачем розрахунок пені є помилковим.

Так, здійснивши перерахунок пені із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ України за допомогою системи Ліга Закон, судом встановлено, що загальна сума пені яка підлягає задоволенню становить 21 170,17грн..

Щодо заявленої позивачем до стягнення суми 3% річних в розмірі 1 545,42грн. суд зазначає таке.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних, суд доходить висновку, що вказаний розрахунок було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес Таврії трьох відсотків річних в розмірі 1 545,42грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Рибопромислова компанія є обґрунтованими, підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, проте враховуючи перерахунок пені підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Рибопромислова компанія (61012, м. Харків, вул. Різдвяна, 29-А, к. 18, код ЄДРПОУ 39067392) до Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес Таврії (73000, м. Херсон, вул. Паровозна, буд.31, код ЄДРПОУ 39148848) задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес Таврії (73000, м. Херсон, вул. Паровозна, буд.31, код ЄДРПОУ 39148848) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Рибопромислова компанія (61012, м. Харків, вул. Різдвяна, 29-А, к. 18, код ЄДРПОУ 39067392) основний борг в сумі 51 514 (п`ятдесят одна тисяча п`ятсот чотирнадцять)грн. 08коп., пеню в сумі 21 170 (двадцять одна тисяча сто сімдесят)грн. 17коп., 3% річних в розмірі 1 545 (одна тисяча п`ятсот сорок п`ять)грн. 42коп. та судовий збір в сумі 1 528 (одна тисяча п`ятсот двадцять вісім)грн. 27коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 18 листопада 2024 р.

Суддя К.Ф. Погребна