Рішення

від 12.11.2024 по справі 916/2109/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2109/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Чуйко О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства «Науково-виробниче об`єднання «Павлоградський хімічний завод» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, 44, код ЄДРПОУ 14310112) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФ МАРІН» (67832, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Залізнична, 67, код ЄДРПОУ 37929372) про стягнення 2883,33грн

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Науково-виробниче об`єднання Павлоградський хімічний завод звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю СОФ МАРІН про стягнення 2883,33грн.

В обґрунтування позову Державне підприємство Науково-виробниче об`єднання Павлоградський хімічний завод посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю СОФ МАРІН зобов`язань щодо своєчасної реєстрації податкових накладних.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.05.2024 відкрито провадження у справі №916/2109/24, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 04.06.2024 о 11:10.

31.05.2024 за вх.суду№21772/24 позивач звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 21.05.2024, судове засідання 04.06.2024 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 06.06.2024 призначено судове засідання на 20.06.2024 о 10:00 та викликано учасників справи у судове засідання.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 19.06.2024, судове засідання 20.06.2024 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 24.06.2024 призначено судове засідання на 16.07.2024 о 12:55 та викликано учасників справи у судове засідання.

10.07.2024 за вх.суду№26583/24 позивач звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі.

16.07.2024 судове засідання не відбулось, у зв`язку із відсутністю електропостачання у Господарському суді Одеської області про що складено відповідний акт.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.07.2024 призначено судове засідання на 01.08.2024 о 12:20.

В судове засідання від 01.08.2024 представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Одеської області 01.08.2024 відкладено судове засідання на 10.09.2024 о 11:10 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

10.09.2024 судове засідання не відбулось, у зв`язку із відсутністю Інтернету у Господарському суді Одеської області про що складений відповідний акт суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.09.2024 призначено судове засідання на 03.10.2024 о 11:40.

27.09.2024 за вх.суду№35267/24 позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі.

В судове засідання від 03.10.2024 представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Одеської області 03.10.2024 відкладено судове засідання на 12.11.2024 о 11:20 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

В судовому засіданні від 12.11.2024 було винесено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/2109/24.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Як зазначає позивач, 24.04.2019 між Державним підприємством «Науково-виробниче об`єднання «Павлоградський хімічний завод» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СОФ МАРІН» (відповідач) було укладено договір про надання експедиторських послуг №549719. Відповідно до п. 1.1 договору, відповідач зобов`язується надати експедиторські послуги, а позивач у свою чергу, відповідно до п. 2.2 договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 27.04.2021), зобов`язується сплатити за отримані послуги згідно з виставленими відповідачем рахунків-фактур, лише після узгодженого та підписаного відповідачем і позивачем Акту прийняття-передачі наданих послуг. У випадку виникнення необхідності здійснення відповідачем відповідних оплат на користь третіх осіб (п. 3.4.1 договору), з метою належного надання послуг за даним договором, розрахунки за договором, за попереднім узгодженням сторін, можуть здійснюватися у порядку попередньої оплати в узгодженому розмірі, при цьому фактична вартість наданих послуг буде вказана у відповідному акті прийняття-передачі наданих послуг. В п. 1.2 договору вказано, що детальний перелік послуг та інформація про них зазначається у письмових заявках на експедирування вантажу.

Позивач зазначає, що у жовтні 2022 року в рамках договору відповідачем були надані послуги на загальну суму 17 300,00грн, що підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі наданих послуг, а саме: 03.10.2022 - Акт №345/22 на суму 4 200,00грн, в т.ч. ПДВ - 700,00грн; 12.10.2022 - Акт №347/22 на суму 4 700,00грн, в т.ч. ПДВ - 783,33грн; 12.10.2022 - Акт №348/22 на суму 4 200,00грн, в т.ч. ПДВ - 700,00грн; 17.10.2022 - Акт №349/22 на суму 4 200,00грн, в т.ч. ПДВ - 700,00грн. Всього сума ПДВ складає 2 883,33грн.

Як зазначає позивач, у свою чергу, відповідно п. 2.2 договору, позивач здійснив оплату наданих послуг, виконавши свої обов`язки за договором в повному обсязі. Після підписання актів прийому-передачі наданих послуг відповідач повинен був зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені законодавством строки чотири податкові накладні, кожна з яких на суму 17 300,00грн, в т.ч. ПДВ 2 883,33грн. Однак, не зважаючи на належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, відповідач, в порушення вимог п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України в результаті здійснення господарської діяльності не зареєстрував належним чином в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за жовтень 2022 року на суму 17 300,00грн (в т.ч. ПДВ 2 883,33грн.), у зв`язку з чим позбавив позивача права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту, внаслідок чого позивач зазнав фінансових збитків в розмірі 2 833,33грн. Відповідач повинен був скласти та зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних в наступні строки: на суму 4 200,00грн, в т.ч. ПДВ - 700,00грн (акт №345/22 від 03.10.2022) до 31.10.2022; на суму 4 700,00грн, в т.ч. ПДВ - 783,33грн (акт №347/22 від 12.10.2022) до 31.10.2022; на суму 4 200,00грн, в т.ч. ПДВ - 700,00грн (акт №348/22 від 12.10.2022) до 31.10.2022; на суму 4 200,00грн, в т.ч. ПДВ - 700,00грн (акт №349/22 від 17.10.2022) до 15.11.2022.

Позивач вказує, що згідно з інформацією з Єдиного реєстру податкових накладних, податкові накладні за вищезазначеною сумою зареєстровані відповідачем не були. Відповідач не зареєструвавши податкові накладні за жовтень 2022 року на суму 17 300,00грн (в т.ч. ПДВ - 2883,33грн), в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 365 календарних днів від граничних строків, які зазначені в пункті 201.10 статті 201 Податкового кодексу України - позбавив позивача права на включення ПДВ в сумі 2883,33грн до складу податкового кредиту. І таким правом (правом включення ПДВ в сумі 2883,33 грн. до складу податкового кредиту) позивач вже скористатися не зможе, оскільки від дати коли відповідач повинен був зареєструвати податкову накладну пройшло 365 календарних днів. Факт відсутності зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН також підтверджується скріншотом з Електронного кабінету платника, де видно, що за індивідуальним податковим номером відповідача « 379293715212» податкові накладні за жовтень 2022 року на суму 17 300,00грн (в т.ч. ПДВ - 2883,33грн) 01.10.2022 - 08.05.2024 - відсутні, тобто не зареєстровані.

Як зазначає позивач, також підтвердженням того, що відповідач не зареєстрував податкові накладні та позивач не отримав податковий кредит є довідка за підписом головного бухгалтера підприємства позивача, згідно якої підтверджується, що податкові накладні за жовтень 2022 року на суму 17 300,00грн (в т.ч. ПДВ - 2883,33грн) - у період з жовтня 2022 року та станом на 08.05.2024 року так і не були зареєстровані відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних, і що підприємство позивача вже не зможе отримати податковий кредит, оскільки з дати коли відповідач повинен був зареєструвати податкові накладні пройшло 365 календарних днів. Звідси виходить, що позивач переплатив власні кошти на рахунок ПДВ в сумі 2 883,33грн, які в подальшому були списані Державною податковою службою України як податкові зобов`язання позивача відповідно до вимог чинного Податкового кодексу України. Крім того, зобов`язання відповідача щодо сплати позивачу коштів в розмірі суми недоотриманого податкового кредиту з ПДВ було узгоджене сторонами в договорі, а саме: відповідно до п. 4.1 і п. 4.2 договору відповідач бере на себе зобов`язання своєчасно складати та реєструвати (у терміни передбачені п. 201.10 ст. 201 ПК України) в «Єдиному реєстрі податкових накладних» податкові накладні/розрахунки коригування». Відповідно до п.4.2 договору у разі порушення відповідачем порядку реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в «Єдиному реєстрі податкових накладних» або порядку заповнення податкової накладної/розрахунку коригування, а також у разі відмови або ухилення від надання позивачу податкової накладної/розрахунку коригування в електронній формі та виявленні розбіжностей даних в податковій накладній/розрахунку коригування з даними первинних документів, відповідач виплачує позивачу штраф у розмірі податку на додану вартість за такою податковою накладною/розрахунку коригування за кожний факт такого порушення. Штраф оплачується протягом 10 (десяти) календарних днів з дня направлення позивачем відповідної письмової вимоги, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача, за реквізитами вказаними в договорі.

Позивач зазначає, що 18.03.2023 за вих.№25/247-6 від 15.03.2024 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою щодо необхідності сплати відповідно до п. 4.2 договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 31.12.2021) у десятиденний строк з дня направлення позивачем претензії на банківський рахунок ДП «НВО «ПХЗ» грошових коштів в розмірі, який дорівнює сумі недоотриманого податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2022, що складає 2 883,33грн. Зазначена претензія була повернена позивачу за закінченням терміну зберігання.

Позивач наполягає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язку з реєстрації податкових накладних, позивачем вже в жовтні 2022 року були понесені реальні збитки в сумі 2 883,33грн.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 2 883,33грн збитків.

Відповідач в засідання суду не з`явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався у зв`язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а як встановлено у ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як видно з матеріалів справи, 24.04.2019 між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання експедиторських послуг №549719 відповідно до умов якого відповідач зобов`язується надати експедиторські послуги, а позивач у свою чергу, відповідно до п. 2.2 договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 27.04.2021), зобов`язується сплатити за отримані послуги згідно з виставленими відповідачем рахунків-фактур, лише після узгодженого та підписаного відповідачем і позивачем Акту прийняття-передачі наданих послуг.

На виконання умов договору у жовтні 2022 року в рамках договору відповідачем були надані послуги на загальну суму 17 300,00грн, що підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі наданих послуг, а саме: 03.10.2022 - Акт №345/22 на суму 4 200,00грн, в т.ч. ПДВ - 700,00грн; 12.10.2022 - Акт №347/22 на суму 4 700,00грн, в т.ч. ПДВ - 783,33грн; 12.10.2022 - Акт №348/22 на суму 4 200,00грн, в т.ч. ПДВ - 700,00грн; 17.10.2022 - Акт №349/22 на суму 4 200,00грн, в т.ч. ПДВ - 700,00грн. Всього сума ПДВ складає 2 883,33грн.

Відповідно до п. 4.1 і п. 4.2 договору відповідач бере на себе зобов`язання своєчасно складати та реєструвати (у терміни передбачені п. 201.10 ст. 201 ПК України) в «Єдиному реєстрі податкових накладних» податкові накладні/розрахунки коригування». У разі порушення відповідачем порядку реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в «Єдиному реєстрі податкових накладних» або порядку заповнення податкової накладної/розрахунку коригування, а також у разі відмови або ухилення від надання позивачу податкової накладної/розрахунку коригування в електронній формі та виявленні розбіжностей даних в податковій накладній/розрахунку коригування з даними первинних документів, відповідач виплачує позивачу штраф у розмірі податку на додану вартість за такою податковою накладною/розрахунку коригування за кожний факт такого порушення. Штраф оплачується протягом 10 (десяти) календарних днів з дня направлення позивачем відповідної письмової вимоги, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача, за реквізитами вказаними в договорі.

Як видно з матеріалів справи, відповідач повинен був скласти та зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних в наступні строки: на суму 4 200,00грн, в т.ч. ПДВ - 700,00грн (акт №345/22 від 03.10.2022) до 31.10.2022; на суму 4 700,00грн, в т.ч. ПДВ - 783,33грн (акт №347/22 від 12.10.2022) до 31.10.2022; на суму 4 200,00грн, в т.ч. ПДВ - 700,00грн (акт №348/22 від 12.10.2022) до 31.10.2022; на суму 4 200,00грн, в т.ч. ПДВ - 700,00грн (акт №349/22 від 17.10.2022) до 15.11.2022.

18.03.2023 за вих.№25/247-6 від 15.03.2024 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою щодо необхідності сплати відповідно до п. 4.2 договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 31.12.2021) у десятиденний строк з дня направлення позивачем претензії на банківський рахунок ДП «НВО «ПХЗ» грошових коштів в розмірі, який дорівнює сумі недоотриманого податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2022, що складає 2 883,33грн. Зазначена претензія була повернена позивачу за закінченням терміну зберігання.

Позивач зазначає, що оскільки відповідач не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкові накладні за жовтень 2022 року на суму 17 300,00грн (в т.ч. ПДВ 2 883,33грн) позивач позбавлений права включити зазначені суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 2 883,33грн.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

За змістом пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Таким чином, відповідач з порушенням вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 2 883,33грн. З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Державного підприємства «Науково-виробниче об`єднання «Павлоградський хімічний завод» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФ МАРІН» про стягнення 2883,33грн збитків, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3 028,00грн покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства «Науково-виробниче об`єднання «Павлоградський хімічний завод» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, 44, код ЄДРПОУ 14310112) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФ МАРІН» (67832, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Залізнична, 67, код ЄДРПОУ 37929372) про стягнення 2883,33грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФ МАРІН» (67832, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Залізнична, 67, код ЄДРПОУ 37929372) на користь Державного підприємства «Науково-виробниче об`єднання «Павлоградський хімічний завод» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, 44, код ЄДРПОУ 14310112) 2883,33грн збитків, 3028,00грн судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 18 листопада 2024 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова