Рішення

від 12.11.2024 по справі 916/985/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 916/985/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Чуйко О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Клеймьонов Д.М.;

від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у закритому судовому засіданні справу за позовом Військової академії м. Одеса (65000, м. Одеса, Фонтанська дорога, 10, код ЄДРПОУ 24983020) до відповідача Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про стягнення 15668,93грн

ВСТАНОВИВ:

Військова академія м. Одеса звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 15668,93грн.

В обґрунтування позову Військова академія м. Одеса посилається на неналежне виконання Військовою частиною НОМЕР_1 зобов`язань щодо сплати вартості харчування військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 які відбувають покарання на гауптвахті Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.03.2024 відкрито провадження у справі №916/985/24, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 09.04.2024 о 11:20.

29.03.2024 за вх.суду№13142/24 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву.

03.04.2024 за вх.суду№13855/24 позивач надав до суду відповідь на відзив.

В судове засідання від 09.04.2024 представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.04.2024 відкладено судове засідання на 25.04.2024 о 12:00.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 24.04.2024, підготовче засідання 25.04.2024 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 06.05.2024 призначено судове засідання на 14.05.2024 о 11:30.

В судовому засіданні від 14.05.2024 було оголошено перерву на 30.05.2024 о 11:30 про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 викликано учасників справи у судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 розгляд справи №916/985/24 вирішено здійснювати у закритому режимі.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 21.05.2024, судове засідання 30.05.2024 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 06.06.2024 призначено судове засідання на 20.06.2024 о 10:30.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 19.06.2024, судове засідання 20.06.2024 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 24.06.2024 призначено судове засідання на 25.07.2024 о 11:10.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 24.07.2024, судове засідання 25.07.2024 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 29.07.2024 призначено судове засідання на 15.08.2024 о 11:40.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 12.08.2024, судове засідання 15.08.2024 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 16.08.2024 призначено судове засідання на 19.09.2024 о 11:30.

В судовому засіданні від 19.09.2024 було оголошено перерву на 08.10.2024 о 12:40 про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.09.2024 викликано учасників справи у судове засідання.

В судовому засіданні від 08.10.2024 було оголошено перерву на 12.11.2024 о 12:20 про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.10.2024 викликано учасників справи у судове засідання.

В судовому засіданні від 12.11.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/985/24.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Як вказує позивач, у період з 2019 по 2020 роки між Військовою академією (м. Одеса) та військовою частиною НОМЕР_1 (Національна гвардія України) виникли правовідносини пов`язані з забезпеченням харчування військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , а саме забезпечення харчуванням військовослужбовців, які відбувають покарання на гауптвахті військової частини НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). У зв`язку з тим, що відповідно до розпорядження заступника Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України з матеріально технічного забезпечення від 26.07.2012 року № 116/10/173 до Військової академії (м. Одеса) на продовольче забезпечення зараховані (прикріплені) військові частини, які перебували раніше на продовольчому забезпеченні у військової частині НОМЕР_4 у тому числі військова частини НОМЕР_3 . На підставі зазначеного розпорядження послуги з надання харчування військовослужбовцям, які відбувають покарання на гауптвахті військової частини НОМЕР_3 (інших військових формувань) надавалися Військовою академією (м. Одеса) на підставі витягів з наказів військової частини НОМЕР_3 про прибуття військовослужбовців для відбування покарання на гауптвахті та припинялися на підставі витягів з наказів військової частини НОМЕР_3 про закінчення строку відбування покарання на гауптвахті.

Позивач зазначає, що у відповідності до підпункту д пункту 1 приміток до норми № 1 Норм харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 29.03.2002 року №426 військовослужбовці, які відбувають покарання в дисциплінарних військових частинах та на гауптвахті (відшкодування витрат за харчування військовослужбовців інших військових формувань, які засуджені до арешту і відбувають покарання на гауптвахті, здійснюється у десятиденний строк з дня надходження рахунків від Міноборони). Військовою академією (м. Одеса) до військової частини НОМЕР_1 засобами поштового зв`язку 21.04.2023 було направлено договір б/н про відшкодування вартості послуг з харчування, акт №14/1/7 та довідка розрахунок №14/1/6 (в двох примірниках), щодо сплати (відшкодування) витрат за харчування стосовно військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , що відбували покарання на гауптвахті військової частини НОМЕР_3 . Зазначені документи 24.04.2023 року військовою частиною НОМЕР_1 були отримані про, що свідчить розписка про одержання у рекомендованому повідомлені про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу форми Ф. 119, але станом на 11.10.2023 примирник вище зазначених документів на адресу Військової академії (м. Одеса) не надходив. З метою досудового врегулювання спору відповідно до ст. 222 ГК України, 11.10.2023 року за вих.№14/1/80 Військовою академію ( АДРЕСА_2 ) командиру військової частини НОМЕР_1 було направлено лист (претензія), договір б/н про відшкодування вартості послуг з харчування, акт № 14/1/79 та довідка - рахунок № 14/1/78 (в двох примірниках). Зазначені документи представник військової частини НОМЕР_1 у відділені Укрпошта вимовився отримувати про, що свідчить розпечатка трекінгу Укрпошти від 06.12.2023 року. 15.12.2023 року повторно з метою досудового врегулювання спору відповідно до ст. 222 ГК України, 11.12.2023 року за вих№14/1/91 Військовою академію ( АДРЕСА_2 ) командиру військової частини НОМЕР_1 було направлено лист (претензія), договір б/н про відшкодування вартості послуг з харчування, акт № 14/1/90 та довідка - рахунок № 14/1/89 (в двох примірниках). Зазначені документи представник військової частини НОМЕР_1 отримав 21.12.2023 року у відділені Укрпошта особисто про, що свідчить розпечатка трекінгу Укрпошти від 08.03.2024 року.

Як зазначає позивач, 04.01.2024 року до Військової академії (м. Одеса) надійшло повідомлення військової частини НОМЕР_1 від 28.12.2023 вих№3/14/10/1/2-1679 про те, що у військової частині НОМЕР_1 у 2023 році фінансовий рік закрито, фінансування відсутнє. Розрахунок за харчування засуджених військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 буде здійснено у найкоротший термін у 2024 році, однак станом на дату звернення з позовом до суду військовою частиною НОМЕР_1 заборгованість не сплачено та не компенсовано витрати пов`язані з харчуванням військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 під час відбування покарання у військовій частині НОМЕР_3 .

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача заборгованість у сумі 15668,93грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що згідно з даними позивача військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України АДРЕСА_2 , відбували покарання на гауптвахті військової частини НОМЕР_3 у проміжок 2019-2020 рік. Це означає, що на початку 2023 року позивач у будь-якому випадку мав знати кількість днів та прізвища військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України АДРЕСА_2 , які дійсно відбували покарання на гауптвахті військової частини НОМЕР_3 , проте позивачем до відповідача були надіслані договори та довідки-розрахунки на початку 2023 року та в кінці 2023 року з зазначеними різними кількостями прізвищ військовослужбовців, загальних кількостей діб харчування та суми до утримання. Проте у першому договорі б/н та довідці-розрахунку №14/1/78 за харчування військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України АДРЕСА_2 було зазначено лише прізвища трьох військовослужбовців та загальну кількість 46 днів на суму 4054,54грн. Однак, в кінці 2023 року у другому надісланому до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України м. Одеса договорі б/н та довідці-розрахунку №14/1/89 ця сума зростає до суми 15 668,93грн, кількість військовослужбовців було змінено до чотирьох та кількість діб харчування на гауптвахті була змінена до 192. Так як позивач не надає ніяких доказів що дані військовослужбовці дійсно перебували на забезпеченні та харчувалися під час відбування покарання на гауптвахті військової частини НОМЕР_3 .

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У відповіді на відзив відповідача, позивач посилається на ті ж самі обставини, що й у позовній заяві.

У своїх додаткових поясненнях позивач зазначає, що Військовою академією (м. Одеса) було повторно проведено взаємозвірка з військовою частиною НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та встановлено, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 відбував покарання на гауптвахті військової частин НОМЕР_3 у періоди 22.01.2020 29.02.2020, 02.03.2020 - 21.03.2020, 23.03.2020 18.06.2020 та забезпечувався харчуванням за рахунок Військової академії (м. Одеса) протягом 146 діб, а помилково був облікован за військовою частиною НОМЕР_5 . Одже з урахуванням вище зазначеної звірки заборгованість військової частини НОМЕР_1 складає 15 668,93грн. Що стосується доказів перебування військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які відбували покарання на гауптвахті та забезпечувались харчуванням. Зазначене підтверджується наявними витягами з наказів начальника Військової академії (по стройової частині) про постановку та зняття з котлового забезпечення військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 за період 2019 - 2020, які відбували покарання на гауптвахті військової частини НОМЕР_3 та витягами з книг обліку заарештованих військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 і витягами книг обліку узятих під варту військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч. 1, 7 ст.193 ГК України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом п. 6.10 Розділу VI Інструкції про порядок і умови утримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.09.2013 № 656 (в редакції, чинній на момент проходження покарання військовослужбовцями на гауптвахті та на час отримання відповідачем акту та рахунку), забезпечення харчуванням (гарячою їжею) засуджених офіцерів, військовослужбовців старшинського, сержантського та рядового складу військової служби за контрактом, військовослужбовців строкової військової служби, які відбувають покарання на гауптвахті, здійснюється за нормою № 1-загальновійськова, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426 "Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації" через військову частину, до якої прикріплена на продовольче забезпечення гауптвахта. Добова відомість зарахування та зняття засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців з продовольчого забезпечення (додаток 27) щодня подається начальником гауптвахти у військову частину, на продовольчому забезпеченні якої знаходиться гауптвахта. При цьому у цих відомостях окремим рядком зазначається кількість військовослужбовців, які харчуються за плату. На продовольче забезпечення засуджені військовослужбовці, які тримаються на гауптвахті, зараховуються наказом командира військової частини (на продовольчому забезпеченні якої знаходиться гауптвахта) встановленим порядком. Військовою частиною для відшкодування витрат за харчування та утримання засуджених військовослужбовців інших військових формувань, які відбувають покарання на гауптвахті, у двох примірниках оформлюються рахунок та акт на відшкодування витрат на утримання військовослужбовців, військовозобов`язаних інших військових формувань (далі - Акт) (у тому числі за надання послуг під час проходження стаціонарного лікування в закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України) на підставі розрахунків відповідних служб. Ці рахунок та Акт надсилаються у військову частину відповідного військового формування, в якій проходить (проходив) військову службу засуджений військовослужбовець, для проведення оплати (2 примірники Акта, скріплені гербовою печаткою військової частини іншого військового формування, повертаються до військової частини, на продовольчому забезпеченні якої знаходиться гауптвахта).Військова частина іншого військового формування у 10-денний строк з дня надходження рахунка на підставі складеного Акта перераховує кошти військовій частині, на забезпеченні якої знаходиться гауптвахта. Отримані кошти за відшкодування витрат на харчування та утримання засуджених військовослужбовців військова частина перераховує у повному обсязі на відповідний рахунок Міністерства оборони України.

Предметом позову у цій справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього суми коштів у розмірі витрат позивача, пов`язаних з наданням послуг з харчування військовослужбовців відповідача під час відбування ними покарання на гауптвахті у військовій частині НОМЕР_3 .

На час виникнення спірних правовідносин, а саме знаходження військовослужбовця на гауптвахті у періоди 22.01.2020 29.02.2020, 02.03.2020 - 21.03.2020, 23.03.2020 18.06.2020, був чинний наказ Міністерства оборони України від 26.09.2013 № 656 «Про затвердження Інструкції про порядок та умови тримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців». Зі змісту цієї Інструкції вбачається, що підставою для відшкодування коштів на харчування військовій частині, на забезпеченні якої знаходиться гауптвахта, є складений відповідно до вимог згаданої Інструкції рахунок та акт на відшкодування витрат, які надсилаються у військову частину відповідного військового формування, в якій проходить (проходив) військову службу засуджений військовослужбовець, для проведення оплати. Ця інструкція визначає, що військова частина відповідного військового формування, в якій проходить (проходив) військову службу засуджений військовослужбовець, здійснює перерахунок коштів військовій частині, на забезпеченні якої знаходиться гауптвахта, у 10-денний строк з дня надходження рахунка на підставі складеного акту.

Як видно з матеріалів справи, Військовою академією (м. Одеса) до військової частини НОМЕР_1 засобами поштового зв`язку 21.04.2023 було направлено договір б/н про відшкодування вартості послуг з харчування, акт №14/1/7 та довідка розрахунок №14/1/6 (в двох примірниках), щодо сплати (відшкодування) витрат за харчування стосовно військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , що відбували покарання на гауптвахті військової частини НОМЕР_3 . Зазначені документи 24.04.2023 року військовою частиною НОМЕР_1 були отримані про, що свідчить розписка про одержання у рекомендованому повідомлені про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу форми Ф. 119, але станом на 11.10.2023 примирник вище зазначених документів на адресу Військової академії (м. Одеса) не надходив. З метою досудового врегулювання спору відповідно до ст. 222 ГК України, 11.10.2023 року за вих.№14/1/80 Військовою академію ( АДРЕСА_2 ) командиру військової частини НОМЕР_1 було направлено лист (претензія), договір б/н про відшкодування вартості послуг з харчування, акт № 14/1/79 та довідка - рахунок № 14/1/78 (в двох примірниках). Зазначені документи представник військової частини НОМЕР_1 у відділені Укрпошта вимовився отримувати про, що свідчить розпечатка трекінгу Укрпошти від 06.12.2023 року. 15.12.2023 року повторно з метою досудового врегулювання спору відповідно до ст. 222 ГК України, 11.12.2023 року за вих№14/1/91 Військовою академію ( АДРЕСА_2 ) командиру військової частини НОМЕР_1 було направлено лист (претензія), договір б/н про відшкодування вартості послуг з харчування, акт № 14/1/90 та довідка - рахунок № 14/1/89 (в двох примірниках). Зазначені документи представник військової частини НОМЕР_1 отримав 21.12.2023 року у відділені Укрпошта особисто про, що свідчить розпечатка трекінгу Укрпошти від 08.03.2024 року.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Військової академії м. Одеса до відповідача Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 15668,93грн, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3028,00грн покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Військової академії м. Одеса (65000, м. Одеса, Фонтанська дорога, 10, код ЄДРПОУ 24983020) до відповідача Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про стягнення 15 668,93грн задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Військової академії м. Одеса (65000, м. Одеса, Фонтанська дорога, 10, код ЄДРПОУ 24983020) 15 668,93грн заборгованості, 3028,00грн судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 18 листопада 2024 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова