Ухвала

від 19.11.2024 по справі 917/1694/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

19.11.2024 Справа № 917/1694/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Трейдвест ЛТД

до Кротівського психоневрологічного будинку-інтернату

про стягнення 130 000,00 грн

за участю представника від відповідача: ОСОБА_1 ;

від позивача не з`явився

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Трейдвест ЛТД звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Кротівського психоневрологічного будинку-інтернату про стягнення 130000,00 грн заборгованості за товар, поставлений на умовах договору про закупівлю № 178 від 26.07.2024.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на те, що 20.08.2024 року Відповідач надіслав лист в Департамент соціального захисту населення Полтавської області з проханням профінансувати Кротівський психоневрологічний будинок-інтернат по КЕКВ 3110 в сумі 130 000 грн 00 коп. на придбання промислової сушильної машинки LG RV 1840CD4. Згідно виписки ДКУС за 29.08.2024 року, Відповідачем отримано бюджетне фінансування в сумі 130 000 грн. Оскільки з дати підписання видаткової накладної (20.08.2024) минуло 7 робочих днів - Відповідач запросив поновити дати на рахунку-фактурі та видатковій накладній. Зазначені документи надійшли на нову пошту 31.08.2024 року. Другий екземпляр поновлених документів а саме: видаткової накладної та рахунку фактури, були підписані 05.09.2024 року та надіслані в орган Казначейства для прийняття бюджетного та фінансового зобов`язання. З огляду на обставини проведення черговості платежів та ресурсної забезпеченості єдиного казначейського рахунка платіжні документи на оплату вартості поставленого товару (придбання промислової сушильної машинки LG RV 1840CD4) зареєстровані в органах ДКСУ будуть оплачені, при наявності ресурсного забезпечення єдиного казначейського рахунку. За даними обліку Кротівського психоневрологічного будинку-інтернату, рахується кредиторська заборгованість перед ТОВ «Трейдвест Лтд» в сумі 130 000 грн. за товар а саме: промислова сушильна машинка LG RV 1840CD4. Отже, Відповідач виконав дії умов Договору, але оплата не проведена за обставин ресурсного незабезпечення єдиного казначейського рахунка.

Відповідач у відзиві також прохає не стягувати з Кротівського психоневрологічного будинку-інтернату 10 000, 00 гривень витрат на правничу допомогу та судовий збір у сумі 3028, 00 гривень.

Позивач у відповіді на відзив вказав, що 05 серпня 2024 року відповідачеві поставлено товар. Враховуючи вимоги пункту 4.1 договору граничний строк оплати за поставлений товар становить 16 вересня 2024 року. Відповідно до виписки з рахунку відповідача за 29.08.2024 року у відповідача станом на 29.08.2024 на рахунку були наявні кошти у сумі 130000,00 грн. зараховані на розрахунковий рахунок відповідача (КЕКВ ККК 3110). Жодних документів після 31.07.2024 року позивач відповідачеві не направляв. Відповідач не звертався до позивача, із запитом на поновлення дат на рахунку-фактурі та видатковій накладній.

Відповідач у клопотанні від 04.11.2024 (вхід. № 14693 від 04.11.2024; а.с. 79) повідомив про сплату вказаного боргу.

У цій справі суд вчинив такі процесуальні дії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2024 цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. за номером справи 917/1694/24.

Ухвалою від 10.10.2024 відкрито провадження у справі № 917/1694/24 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав клопотання від 24.10.2024 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 28.10.2024 суд задовольнив клопотання відповідача, вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначити справу до розгляду в судове засідання на 19.11.2024 на 11:00 год.

У судовому засіданні 19.11.2024 суд проголосив вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Трейдвест ЛТД (далі позивач, постачальник) та Кротівським психоневрологічним будинком-інтернатом (далі відповідач, замовник) укладено Договір про закупівлю товару №178 від 26 липня 2024 року (далі - Договір).

Згідно з п.1.1 та п. 3.2 Договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність замовника товар - промислову сушильну машину LG RV1840CD4 вартістю 130000,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 Договору місце поставки товару Полтавська область, Лубенський (на цей час Пирятинський) район, с. Кроти, вул. Польова, буд. 1 - Кротівський психоневрологічний будинок-інтернат.

За п. 5.9 Договору датою поставки товару є дата, коли товар було передано у власність замовника в місці поставки товару з моменту та на підставі підписаної сторонами видаткової накладної. Товар вважається переданим замовнику у кількості в місці поставки з моменту та на підставі підписаної сторонами видаткової накладної.

Згідно з п. 5.10 Договору зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними в повному обсязі з моменту передання товару належної якості у власність замовника у місці поставки з моменту та на підставі підписаної сторонами видаткової накладної.

Згідно з п. 5.11 Договору право власності на товар переходить від постачальника до замовника з моменту підписання сторонами видаткової накладної та передання товару замовнику у місці поставки.

Позивач у позові вказує, що товар був поставлений відповідачу 05 серпня 2024 року. Проте ця дата не підтверджується відповідними доказами згідно з п. 5.1, 5.9, 5.10, 5.11 Договору.

Додані позивачем до позову видаткова накладна № 0026 за 2024 р. (а.с.28) сторонами не підписана.

Разом з тим відповідач у відзиві визнав, що датою підписання видаткової накладної є 20.08.2024.

В підтвердження вказаного відповідач надав рахунок-фактуру № АА-0047 від 20.08.2024, підписаний позивачем, з відміткою відповідача «до оплати» 20.08.2024 (а.с.60), та видаткову накладну № 0026 від 05.09.2024, підписану обома сторонами.

В ст. 76 ГПК України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

У ч. 1 ст. 79ГПК Українизазначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Отже, посилання відповідача у відзиві, що датою підписання видаткової накладної є 20.08.2024, суд вважає доведеними, оскільки докази, надані на підтвердження цих обставин, є більш вірогідними, а доказів на її спростування позивач суду не надав.

Відповідно до п. 4.1. Договору Замовник оплачує 100 % вартості фактично поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів, згідно видаткової накладної та рахунком-фактурою на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 банківських днів з моменту поставки Товару та підписання представниками Сторін акту приймального контролю (якості) Товару.

Отже, оплата товару мала відбутися по 01.10.2024.

20.08.2024 року Відповідач надіслав лист в Департамент соціального захисту населення Полтавської області з проханням профінансувати Кротівський психоневрологічний будинок-інтернат по КЕКВ 3110 в сумі 130 000 грн 00 коп. на придбання промислової сушильної машинки LG RV 1840CD4 (а.с.58).

Згідно виписки ДКУС за 29.08.2024 року, Відповідачем отримано бюджетне фінансування в сумі 130 000 грн (а.с.33).

Відповідач у клопотанні від 04.11.2024 (вхід. № 14693 від 04.11.2024; а.с. 79) повідомив про сплату вказаного боргу.

В підтвердження відповідач надав платіжну інструкцію № 1 від 09.09.2024 (а.с. 80) про сплату позивачу 130 000,00 грн за основні засоби промислову сушильну машину LG RV1840CD4 за договором № 178 від 26.07.2024 (відмітка казначейства про проведення оплати 31.10.2024).

Вказаний доказ свідчить, що після звернення позивача з цим позовом (що відбулося 04.10.2024; конверт - а.с.46), відповідач повністю оплатив заявлену до стягнення суму боргу в розмірі 130000,00 грн. Отже, предмет спору між сторонами відсутній.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд закриває провадження у справі за відсутності предмета спору, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 18/266 (провадження № 12-186звг19).

З огляду на викладене, провадження у справі суд закриває.

У частині четвертій статті 231 Господарського процесуального кодексу України вказано, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати, понесені ним у цій справі на сплату судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

У статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

У частині третій вказаної статті зазначено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У справі, що розглядається, відповідач сплатив суму боргу після пред`явлення позову, що й стало підставою для закриття провадження у справі, тому суд вважає правильним покласти витрати на правничу допомогу, понесені позивачем на відповідача.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 05.12.2023 у справі № 921/481/22.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (частина 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України).

У позовній заяві позивач у справі попередньо визначив витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн.

На підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем надані договір про надання правової допомоги № 31/24 від 02.10.2024, додаток № 1 від 02.10.2024 до договору про надання правової допомоги № 31/24 від 02.10.2024, рахунок на оплату №33 від 02.10.2024 за послуги згідно договору про надання правової допомоги № 31/24 від 02.10.2024, платіжна інструкція № 412 від 02.10.2024 з призначенням платежу "оплата за надання правничої допомоги в справі за позовом ТОВ Трайдвест ЛТД до Кротівського психоневрологічного будинку-інтернату про стягнення заборгованості за поставлений товар" на суму 10 000,00 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 08.11.2021, ордер на надання правничої допомоги від 04.10.2024, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат від 04.10.2024, детальний опис робіт.

В п. 1.1 договору про надання правової допомоги № 31/24 від 02.10.2024 (а.с.34-35) визначено, що у порядку та на умовах, що визначені договором, Адвокат за завданням Клієнта (позивача) зобов`язується здійснювати захист, представництво або надавати інші види правової допомоги Клієнту, що полягають, зокрема, у складанні заяв, запитів, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод та законних інтересів Клієнта, недопущенні їх порушень, а також сприяння їх відновленню у разі порушення; наданні Клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань.

За умовами цього Договору Клієнт надає право Адвокату та уповноважує його бути представником (захисником) Клієнта у всіх державних установах, організаціях та інших юридичних особах як приватного, так і публічного права, кооперативах і громадських організаціях, судах всіх рівнів, вести адміністративні, цивільні, господарські справи (п. 1.2 договору про надання правової допомоги № 31/24 від 02.10.2024).

Згідно п. 3.1 договору про надання правової допомоги № 31/24 від 02.10.2024 сторони домовляються про те, що вартість послуг щодо предмету цього договору є договірною та встановлюється в актах виконаних робіт та погоджується сторонами шляхом їх підписання.

В додатку № 1 до договору про надання правової допомоги № 31/24 від 02.10.2024 сторони домовились про обсяг послуг, які надаватимуться Адвокатом Клієнтові надання правничої допомоги у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Трейдвест ЛТД до Кротівського психоневрологічного будинку-інтернату про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 10 000,00 грн. 100% вартості послуг Адвоката, що становить 10 000,00 грн сплачується Клієнтом до моменту подання позовної заяви до суду.

Адвокат надав Клієнту рахунок на оплату №33 від 02.10.2024 за послуги згідно договору про надання правової допомоги № 31/24 від 02.10.2024.

Відповідно до платіжної інструкції № 412 від 02.10.2024 позивач оплатив послуги Адвоката на суму 10 000,00 грн з призначенням платежу "оплата за надання правничої допомоги в справі за позовом ТОВ Трайдвест ЛТД до Кротівського психоневрологічного будинку-інтернату про стягнення заборгованості за поставлений товар".

Докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем до суду в межах передбаченого законом строку.

Відповідач у відзиві прохає не стягувати з Кротівського психоневрологічного будинку-інтернату 10 000, 00 гривень витрат на правничу допомогу та судовий збір у сумі 3028, 00 гривень. Відповідач зазначає, що він є бюджетною установою та фінансується з обласного бюджету, він своєчасно на виконання умов договору подав платіжне доручення на проведення платежу до установи казначейства, проте оплата не була проведена за обставин ресурсного незабезпечення єдиного казначейського рахунка.

Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 5 названої статті передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв`язку з обставинами кожного конкретного випадку.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Стосовно вимог позивача про стягнення з позивача витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини позивача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг відповідачем.

Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.

Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення Господарського процесуального кодексу України про стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правничої допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачем не має беззаперечного статусу.

Право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.)

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

У пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 вказано, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовувати.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20.

Здійснивши аналіз ціни, предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу, сплату заборгованості відповідачем у повному обсязі; заперечення відповідача про стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу позивача, господарський суд дійшов до висновку не розподіляти всю суму заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 917/1694/24, та вважає, що прийнятною сумою за надання адвокатом у цій справі професійної правничої допомоги у суді першої інстанції є 3500,00 грн.

При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на заявлену позивачем оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на відповідача у справі.

Враховуючи, що провадження у справі № 917/1694/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Трейдвест ЛТД до Кротівського психоневрологічного будинку-інтернату про стягнення 130 000,00 грн закрито, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

За подачу цього позову позивач сплатив 3028,00 грн судового збору за платіжною інструкцією № 411 від 02.10.2024 року (а.с. 11). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 03.10.2024 (а.с. 48).

Враховуючи, що провадження у справі закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю Трейдвест ЛТД підлягає поверненню з Державного бюджету сплачений судовий збір сплачений за подання позову у розмірі 3028,00 грн після поданння відповідної заяви (клопотання).

Враховуючи, що на час поставлення ухвали про закриття провадження у справі відсутнє клопотання особи, яка сплатила судовий збір про його повернення, питання про повернення судового збору в сумі 3028,00 не вирішується господарським судом.

При цьому, суд роз`яснює Товариству з обмеженою відповідальністю Трейдвест ЛТД право подати до суду відповідну заяву на повернення судового збору в розмірі 3028,00 грн. на підставі пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. 252, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1.Закрити провадження у справі.

2. Стягнути з Кротівського психоневрологічного будинку-інтернату (вул. Польова, буд. 1, село Кроти, Пирятинський район, Полтавська область, 37011; ідентифікаційний код 05392756) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Трейдвест ЛТД (вул. Вільямса, буд. 9, корп. 2, кв. 80, м. Київ, 03191; ідентифікаційний код 39367047) 3500 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

На виконання ухвали видати наказ.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Полтавської області.

Дата підписання ухвали: 19.11.2024.

Суддя Т. М. Безрук