Рішення

від 19.11.2024 по справі 922/2825/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2825/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, 61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "МВН" ЛТД, 61064,м. Харків, пров. Титаренківський, буд. 10., кв. 51 простягнення 676 019,56 грн.без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "МВН" ЛТД про стягнення 676 019,56 грн. за використання земельної ділянки по вул. Малій Гончарівській, 32 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137900:02:017:0015 за період з 01.03.2021 року по 28.02.2022 року.

Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою суду від 19.08.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2825/24. Розгляд справи № 922/2825/24 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Проте, відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалу суду про відкриття провадження у справі було направлено судом на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та зазначена позивачем у позовній заяві (штрих код поштового відправлення 0600283502080), проте 28.08.2024 року копія ухвали суду була повернута поштовим відділенням Укрпошти на адресу суду.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11, 17 Правил).

Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 992 Правил).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 року у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 року у справі № 910/1730/22 Верховний Суд зробив висновок, що якщо судове рішення направлено судом за поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про прийняття певного рішення суду. Господарського процесуального кодексу України не передбачено обов`язку суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою про неможливість вручення.

Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Згідно з частиною 2 статтею 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Абзац 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлює, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, інформація щодо місцезнаходження юридичної особи вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі відомостей, наданих безпосередньо цією юридичною особою, яка у разі зміни місцезнаходження зобов`язана внести відповідні зміни до ЄДРПОУ.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на наведене, суд зазначає, що не отримання судової кореспонденції є суб`єктивною поведінкою відповідача

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді.

Крім того, суд приймає до уваги, що відповідачем не було виконано вимог законодавства в частині обов`язкової реєстрації у ЄСІТС.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, Харківською міською радою на підставі частини 2 статті 83 Земельного кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки по вул. Малій Гончарівській, 32 у місті Харкові.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.05.2024 року № 380889272 право власності на нежитлову будівлю літ. А-1 загальною площею 14,1 кв.м по вул. Мала Гончарівська, 32 у м. Харкові зареєстроване з 21.05.2013 року та по теперішній час за Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою МВН ЛТД на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.10.2008 року у справі №2-5313.

Також. позивач зазначає, що вищевказана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137900:02:017:0015, право власності якою відповідачем не оформлено.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.06.2019 року № НВ-0003306022019 площа земельної ділянки по вул. Малій Гончарівській 32 у місті Харкові з кадастровим номером 6310137900:02:017:0015 складає 0,3423 грн., сформована земельна ділянка 22.06.2011 року. Земельна ділянка належить до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування автостоянки на 100 машиномісць та КПП (приміщення охорони).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.05.2024 року № 380888865 право власності на земельну ділянку зареєстровано з 09.07.2019 року за Харківською міською радою.

30.05.2024 року головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Миколайчук А.С. у порядку частини 2 статті 83 Земельного кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів щодо визначеної земельної ділянки по АДРЕСА_1 . За результатами проведеного обстеження встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137900:02:017:0015 площею 0,3423 га по вул. Малій Гончарівській 32 у місті Харкові розташова нежитлова будівля літ. «А-1», право власності на яку, на теперішній час зареєстровано за відповідачем.

За твердженнями позивача, відповідач з дати набуття права власності на нежитлову будівлю та по теперішній час використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310137900:02:017:0015 без виникнення права власності / користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Згідно із листом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 15.05.2024 року № 9979/5/20-40-04-02-12 відповідач не обліковується платником земельного податку за земельну ділянку площею 0,3423 га з кадастровим номером 6310137900:02:017:0015, по АДРЕСА_1 .

Вказане свідчить про те, що відповідач у період з 01.03.2021 року по 28.02.2022 року не сплачував у встановленому законодавчими актами розмірі плату на користування земельною ділянкою по вул. Малій Гончарівській 32 у місті Харкові, внаслідок чого зберіг за рахунок позивача як власника земельної ділянки грошові кошти у розмірі орендної плати, що за розрахунком позивача складає суму у розмірі 676019,56 грн.

Також, позивач зазначає, що факт використання відповідачем земельної ділянки без оформленого права користування встановлено рішенням Господарського суду Харківської області від 23.06.2021 року у справі № 922/1111/21. Вказаним рішенням було стягнуто із відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310137900:02:017:0015 площею 0,3423 га за період з 01.08.2019 року по 28.02.2021 року у сумі 986650,36 грн.

Вищевказані обставини стали причиною звернення позивача із вищевказаним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.

Відповідно до вимог статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів.

Згідно зі статтями 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно інформації з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.06.2019 року за № НВ- 0003306022019 земельна ділянка з кадастровим номером 6310137900:02:017:0015 зареєстрована 22.06.2011 року.

Відповідно до Інформації з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкта нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30.05.2024 року за № 380888865 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137900:02:017:0015, площею 0,3423 га по вул. Мала Гончарівська, 32 у м. Харкові з 09.07.2019 року зареєстроване за Харківською міською радою на підставі Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Аналогічні формулювання поняття оренди землі закріплені в статті 1 Закону України "Про оренду землі".

Враховуючи вищевикладене, та з огляду на те, що: 1) земельна ділянка є сформованою, як об`єкт права; 2) земельна ділянка належить територіальній громаді м. Харкова від імені якої діє позивач; 3) відповідач фактично використовував Земельну ділянку для розміщення належного йому Майна; 4) за користування Земельною ділянкою на користь позивача підлягають сплаті кошти у вигляді орендної плати; 5) договір оренди Земельної ділянки не укладено; 6) кошти, які б у разі укладення договору оренди були б сплачені відповідачем позивачеві, відповідач утримує (зберігає) у себе, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем у відповідності до статті 1212 Цивільного кодексу України виникли кондикційні правовідносини, в силу яких відповідач зобов`язаний повернути повивачеві кошти збережені ним в результаті несплати орендної плати за фактичне користування Земельною ділянкою належною позивачеві.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 року у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 року у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 року у справі №902/794/17, від 04.02.2019 року у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 року у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 року у справі №922/652/18, від 21.05.2019 року у справі №924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 року у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 року у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 року у справах №922/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 року у справі №922/2413/19.

Кваліфікація спірних правовідносин як кондикційних, тобто, зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Згідно з частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У відповідності до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є саме нормативна грошова оцінка земель, а її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 року у справі №922/1276/18, від 01.10.2019 року у справі №922/2082/18, від 06.11.2019 року у справі №922/3607/18, від 29.05.2020 року у справі №922/2843/19.

При цьому, наявність між сторонами позадоговірних кондикційних правовідносин не є підставою для незастосуванння при визначенні розміру несплаченої відповідачем орендної плати за земельну ділянку як безпідставно збережених грошових коштів затвердженої у встановленому законом порядку нормативної грошової оцінки цієї ділянки.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Підпунктами 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Відповідно до листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 15.05.2024 року № 9929/5/20-40-04-02-13 відповідач у період 2021-2024 року не значиться платником плати за землю у ГУ ДПС.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до наданого позивачем до позовної заяви Витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 03.09.2020 року № 5418 на № ЗВ-9801646512020 від 06.08.2020 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером з кадастровим номером 6310137900:02:017:0015 площею 0,3423 га по вул. Малій Гончарівській 32 у місті Харкові у 2020 році становила 8968750,00 грн.

Розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати здійснювався саме на підставі вищевказаного витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. При цьому, під час здійснення розрахунків позивач також керувався Положенням про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі у м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 року №41/08 (зі змінами).

Перевіривши розрахунки безпідставно збережених відповідачем коштів, а саме за період:

- з 01.03.2021 року по 31.12.2021 року суму у розмірі 597916,70 грн.;

- з 01.01.2022 року по 28.02.2022 року суму у розмірі 78102,86 грн. зі ставкою 8% від нормативної грошової оцінки, суд дійшов висновку, що вони є арифметично вірними, та здійснені відповідно до положень чинного законодавства.

При цьому, відповідачем в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України не надано до суду будь-яких спростувань заявленої позивачем суми, або доказів їх невідповідності та/або контр розрахунку, а матеріали справи таких доказів не містять.

Враховуючи вищевикладене, та оскільки матеріали справи свідчать, що відповідач користується спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, а тому відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати позивачу всі доходи, які він одержав або міг одержати від цього майна.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, та приймаючи до уваги те, що відповідачем не спростовано наявності заборгованості, суд дійшов висновку про наявність у справі достатніх правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 676 019,56 грн. за використання земельної ділянки по вул. Малій Гончарівській, 32 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137900:02:017:0015 за період з 01.03.2021 року по 28.02.2022 року.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 та частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача у розмірі 10140,29 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 13, 42, 73, 74, 86, 129, 165, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "МВН" ЛТД (61064, м. Харків, пров. Титаренківський, 10, кв. 51, м. Харків, ЄДРПОУ 22678493) на користь Харківської міської ради (Україна, 61003, Харківська обл., м. Харків, майдан Конституції, буд. 7, код ЄДРПОУ 04059243) 676 019,56 грн. за використання земельної ділянки по вул. Малій Гончарівській, 32 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137900:02:017:0015 за період з 01.03.2021 року по 28.02.2022 року, та витрати зі сплати судового збору в розмірі 10140,29 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

позивач: Харківська міська рада (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, ЄДРПОУ 04059243);

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "МВН" ЛТД (61064, м. Харків, пров. Титаренківський, 10, кв. 51, м. Харків, ЄДРПОУ 22678493).

Повне рішення складено "19" листопада 2024 р.

СуддяО.О. Ємельянова