Постанова

від 12.11.2024 по справі 918/872/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 918/872/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Баранець О. М., Кондратова І. Д.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю. А.,

представників учасників справи:

позивача - Шиян М. В.,

відповідача - Янкевич Л. Д.,

третьої особи - Краснов І. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Газтек"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Олексюк Г. Є., Мельник О. В., Петухов М. Г.

від 22.05.2024

за позовом Приватного акціонерного товариства "Газтек"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

про визнання недійсними рішень загальних зборів

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство "Газтек" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз", третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", про:

- визнання недійсними рішень, оформлених протоколом позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" від 08.06.2023;

- визнання недійсними рішень, оформлених протоколами про підсумки голосування №№ 1, 2, 3 на позачергових дистанційних загальних зборах акціонерів Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" від 08.06.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що: оспорювані рішення загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" порушують його права та інтереси як акціонера Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз"; слідчий суддя Печерського районного суду в місті Києві у кримінальній справі своєю ухвалою від 17.05.2022 наклав арешт на корпоративні права, що належать на праві власності Приватному акціонерному товариству "Газтек" та Матерон Лімітед; підставою для арешту корпоративних прав є забезпечення збереження речових доказів; обмеження, накладені даною ухвалою від 17.05.2022, стосуються не всіх корпоративних прав, а лише двох: здійснення облікових операцій щодо внесення змін до системи депозитарного обліку щодо цих акцій та розпорядження акціями; суд обмежив лише права на цінні папери, а не права за цінними паперами, тобто права позивача, як власника за цінними паперами, окрім як права на розпорядження, суд в ухвалі від 17.05.2022 не обмежував; Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", яке не є акціонером (власником акцій) Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз", а є управителем активами (майном), керуючись рішеннями комісії від 06.03.2023 № 236 та від 26.04.2023 № 466, дія яких була зупинена на дату проведення позачергових дистанційних загальних зборів - 05.06.2023, у зв`язку із чинною на той момент ухвалою від 29.05.2023 про забезпечення позову, без законних на це підстав та не маючи повноважень та правомочностей від акціонерів Приватного акціонерного товариства "Газтек" та Матерон Лімітед, з грубим порушенням чинного законодавства, всупереч вимогам статей 41, 42, 43 Закону України "Про акціонерні товариства" та статуту Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" скликало та провело незаконні позачергові дистанційні загальні збори акціонерів, оформлені протоколами від 08.06.2023 за участі фактично лише одного акціонера - Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до пункту 1.1.2 статуту Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" є юридичною особою (господарським товариством) приватного права за законодавством України, створене та діє відповідно до положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України "Про акціонерні товариства", "Про цінні папери та фондовий ринок", а також інших нормативно - правових актів України.

Основними акціонерами Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" є: 1) Приватне акціонерне товариство "Газтек", яке володіє 47,752672 % акцій; 2) Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", яке володіє 25,000087 % акцій; 3) компанія Матерон Лімітед (НЕ 193881), яка володіє 24,800946 % акцій. Решта акцій належать приватним фізичним та юридичним особам.

17.05.2022 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду в м. Києві у справі №757/11188/22-к задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора Свідлера М.С. про арешт майна у кримінальному провадженні № 62021000000000160 від 22.02.2021 та наклав арешт на корпоративні права, заборонивши здійснювати облікові операції щодо внесення змін до системи депозитарного обліку щодо цих акцій та розпоряджатися ними, що належать на праві власності, серед іншого: компанії Матерон Лімітед та Приватному акціонерному товариству "Газтек", а саме: цінні папери - акції, вид цінного паперу 01110100 (акція проста бездокументарна іменна), міжнародний ідентифікаційний номер UА4000086391, емітовані Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" у кількості 545 049 штук номінальною вартістю 15,00 грн кожна (депозитарна установа - Публічне акціонерне товариство "Банк "Кліринговий дім"), що належать Приватному акціонерному товариству "Газтек" та становлять 47,752672 % від загальної кількості.

Київський апеляційний суд ухвалою від 19.12.2022 у справі № 757/11188/22-к, ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17.05.2022 залишив без змін, оскільки задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 62021000000000160 про накладення арешту на корпоративні права товариств, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку про необхідність накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів, як просив прокурор у своєму клопотанні.

24.05.2022 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду в м. Києві Шапутько С.В. у справі № 757/11783/22-к задоволено клопотання слідчого Державного бюро розслідувань про передачу речових доказів у кримінальному провадженні №62021000000000160 від 22.02.2021 в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА).

АРМА звернулася до Кабінету Міністрів України з повідомленням про необхідність застосування передбачених статтею 21-1 Закону України від 10.11.2015 №772-VІІІ "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" (далі - Закон № 772) виняткових випадків передачі в управління арештованих активів без конкурсу.

28.05.2022 відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 429-р "Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках" забезпечено передачу активів, а Акціонерному товариству "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", Міністерству енергетики та Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, вжити відповідно до законодавства всіх дієвих заходів, спрямованих на запобігання ризику збою та/або переривання функціонування активів, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 № 552-р "Деякі питання діяльності Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" попередньо погоджено рішення правління Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо надання згоди на вчинення Акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" значного правочину, а саме - укладення з Національним агентством з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, договору управління активами (майном) шляхом погодження рішення акціонера Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз".

Згідно із статтями 1, 9, 10, 19, 21-1, 22, 24 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", статтею 100 Кримінального процесуального кодексу України, статтею 6 Глави 1 та Главою 70 Цивільного кодексу України, у порядку виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24.05.2022 № 757/11783/22-к, розпорядження Кабінету Міністрів України № 429-р, між АРМА та Акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" було укладено договір управління активами (майном) від 05.07.2022 №11/2022.

Відповідно до пункту 1.1 договору у порядку та на умовах договору установник управління передає управителю на строк, визначений у пункті 1.2 розділу 1 договору майно (далі - актив/активи) в управління, а управитель приймає активи та зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління активами, у тому числі корпоративними правами, що належать на праві власності Приватному акціонерному товариству "Газтек", зокрема, акції, вид цінного паперу 01110100 (акція проста бездокументарна іменна), міжнародний ідентифікаційний номер UА4000086391, емітовані Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" у кількості 545 049 штук номінальною вартістю 15,00 грн кожна (депозитарна установа - Публічне акціонерне товариство "Банк "Кліринговий дім"), що належать Приватному акціонерному товариству "Газтек" та становлять 47,752672 % від загальної кількості.

Строк управління активами - з дати підписання договору і до 05.07.2027 або до усунення ризику збою та/або переривання функціонування активів, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій, і до завершення здійснення процесуальних заходів, про що Управитель отримає повідомлення від установника управління, та перебігу наступних п`яти місяців після такого повідомлення, або до дня одержання управителем повідомлення про намір припинення (розірвання) дії договору у разі надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора, а також судового рішення, яке набрало законної сили, яким скасовано арешт прийнятих в управління активів, набрання законної сили судовим рішенням про конфіскацію, спеціальну конфіскацію, стягнення активів в дохід держави в кримінальному провадженні, які перебувають в управлінні АРМА, або у випадку визначеному у розділі 6 договору. Дані щодо припинення цього договору вносяться до системи Депозитарного обліку цінних паперів (пункт 1.2 договору).

Пунктом 1.3 договору закріплено, що управитель набуває повноваження щодо реалізації прав на цінні папери та прав за цінними паперами з дати укладення цього договору.

Визнання недійсним договору № 11/2022 від 05.07.2022 про управління майном (активами), укладеного між АРМА та Акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" було предметом судового розгляду у справі № 921/600/22. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 04.05.2023 у задоволені позову відмовлено. Рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили 11.07.2023.

Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.03.2023 № 236 затверджено Порядок скликання та проведення дистанційних загальних зборів акціонерів (далі - Порядок № 236). Відповідно до пункту 1 Порядку № 236 він встановлює порядок скликання та проведення загальних зборів акціонерів шляхом опитування (дистанційні загальні збори). Дистанційні загальні збори не передбачають спільної присутності на них акціонерів (їх представників) та проводяться шляхом дистанційного заповнення бюлетенів акціонерами і надсилання їх до акціонерного товариства через депозитарну систему України у відповідності до цього Порядку.

Дистанційні загальні збори можуть проводитись у випадках, передбачених статутом акціонерного товариства. Дистанційні загальні збори можуть проводитись у інших випадках, передбачених законодавством (пункт 2 Порядку № 236).

З метою реалізації прав акціонерів власників більше 50 відсотків голосуючих акцій акціонерного товариства відповідно до статті 42 Закону України "Про акціонерні товариства" та відповідно до статті 6, пункту 37-26 частини другої статті 7 Закону України "Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків", у зв`язку з введенням воєнного стану відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022, з урахуванням статті 19 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з метою мінімізації негативного впливу наслідків військової агресії російської федерації проти України та сприяння стабільності ринків капіталу, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку прийняла рішення від 26.04.2023 №466 "Щодо особливостей скликання та проведення позачергових загальних зборів акціонерних товариств власниками більше 50 відсотків голосуючих акцій на період дії воєнного стану у 2023 році".

Цим рішенням встановлено, що у період дії воєнного стану, акціонери (акціонер), які в сукупності володіють більше 50% голосуючих акцій (надалі - особа, яка скликає збори), мають право скликати та провести позачергові загальні збори акціонерів за умови повідомлення про це наглядової ради акціонерного товариства шляхом направлення такого повідомлення за адресою місцезнаходження акціонерного товариства. Позачергові загальні збори, які скликаються відповідно до цього Рішення, мають бути проведені відповідно до Порядку скликання та проведення дистанційних загальних зборів акціонерів, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.03.2023 № 236.

Повідомленням № 233/23 від 27.04.2023 Акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" було повідомлено наглядову раду Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" про те, що відповідно до пункту 1 рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 466 від 26.04.2023 Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", як особа, що здійснює управління більш ніж 50% акцій Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 429-р від 28.05.2022 та договору управління активами (майном) № 11/2022 від 05.07.2022, укладеного між АРМА та Акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"), прийняло рішення про скликання та проведення позачергових загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (повідомлення містить відмітку про його отримання Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" 02.05.2023).

Згідно із копією повідомлення для акціонерів про проведення позачергових загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз", Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", яке є управителем цінних паперів - акцій, емітованих Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" у кількості 545049 штук, що належать Приватному акціонерному товариству "Газтек", та становлять 47,7527 % від загальної кількості простих іменних акцій товариства, повідомляє про скликання позачергових загальних зборів акціонерів товариства, які будуть проведені дистанційно у порядку, передбаченому Порядком скликання та дистанційного проведення загальних зборів акціонерів, затвердженим рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.03.2023 № 236.

У зазначеному повідомлені визначено дату проведення загальних зборів (дату завершення голосування) 05.06.2023; зазначено, що бюлетені для голосування розміщуватимуться у вільному для акціонерів доступі на відповідній сторінці; вказано дату розміщення єдиного бюлетеня для голосування (щодо інших питань порядку денного, крім обрання органів товариства) 26.05.2023, дату розміщення єдиного бюлетеня для кумулятивного голосування 01.06.2023, дату складення переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах акціонерів, - 31.05.2023 (станом на 23 годину).

Крім того, у повідомлені зазначено проект порядку денного, а саме: 1) припинення повноважень голови та членів Наглядової ради товариства; 2) обрання членів Наглядової ради товариства; 3) затвердження умов цивільно-правових договорів з членами Наглядової ради товариства, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання договорів з членами Наглядової ради товариства.

Також у повідомленні роз`яснено порядок направлення та розгляду запитів акціонерів щодо ознайомлення з документами, внесення пропозицій до проекту порядку денного, порядку голосування. Зокрема, зазначено, що голосування на загальних зборах (направлення до депозитарної установи бюлетенів для голосування) розпочинається 26.05.2023 та завершується 05.06.2023.

Відповідно до копії бюлетеня № 2 для кумулятивного голосування, в ньому визначено: дату і час початку та завершення голосування: з 11:00 год 01.06.2023 до 18:00 год 05.06.2023; загальну кількість членів Наглядової ради, що обираються шляхом кумулятивного голосування (питання 2 порядку денного).

Крім того, у бюлетені зазначено перелік кандидатів для розгляду питання порядку денного про обрання членів Наглядової ради товариства, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 щодо яких вказано, що вони є представниками акціонера - Приватного акціонерного товариства "Газтек", що володіє простими іменними акціями у кількості 545049 штук; особа (особи), що внесла пропозицію щодо даних кандидатів: Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", управитель акціями Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" у кількості 545049 штук простих іменних акцій, власником яких є Приватне акціонерне товариство "Газтек", згідно з договором управління активами (майном) від 05.07.2022 № 11/2022.

05.06.2023 відбулись позачергові дистанційні загальні збори акціонерів Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз", рішення яких оформлені протоколом від 08.06.2023. В протоколі зазначено, що збори відбулись відповідно до Порядку скликання та дистанційного проведення загальних зборів акціонерів, затвердженим рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.03.2023 № 236; дата проведення загальних зборів 05.06.2023; дата оприлюднення єдиного бюлетеня для голосування (щодо інших питань порядку денного, крім обрання органів товариства) - 26.05.2023; дата оприлюднення єдиного бюлетеня для кумулятивного голосування 01.06.2023; дата початку голосування 26.05.2023; дата завершення голосування акціонерів 05.06.2023. Загальна кількість акціонерів, включених до переліку акціонерів, які мають право, на участь у загальних зборах, складеного станом на 23 годину 31.05.2023, становить 583 особи, яким належить 1 141 400 штук простих іменних акцій, в тому числі 1 120 626 штук голосуючих простих іменних акцій, які враховуються при визначенні кворуму та надають право голосу для вирішення питань, які відносяться до компетенції загальних зборів акціонерів товариства. Для участі в загальних зборах зареєстровано 3 особи, яким належить 1 113 478 штук голосуючих простих іменних акцій товариства, що становить 99,36214 % від загальної кількості голосуючих простих іменних акцій. Кворум загальних зборів становить 99,36214 %. Згідно із пунктом 7 Порядку позачергові дистанційні загальні збори акціонерів товариства мають кворум з усіх питань порядку денного. Також зазначено про обраного голову та секретаря загальних зборів, лічильну комісію, осіб, уповноважених взаємодіяти з Центральним депозитарієм згідно з рішенням Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про скликання загальних зборів від 27.04.2023.

Згідно із вказаним у протоколі порядком денним загальних зборів розглядалися питання про: 1) припинення повноважень голови та членів наглядової ради товариства; 2) обрання членів наглядової ради товариства; 3) затвердження умов цивільно-правових договорів з членами наглядової ради товариства, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання договорів з членами наглядової ради товариства.

За підсумками голосування прийнято рішення: припинити повноваження голови та членів наглядової ради товариства з дати прийняття цього рішення; про обрання до складу наглядової ради представників акціонера ПрАТ "Газтек": ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; затвердити умови цивільно-правових договорів, що укладатимуться з головою та членами наглядової ради товариства, що додаються; уповноважити голову правління (або особу, яка здійснює повноваження (виконує обов`язки) голови правління) протягом одного місяця з дати прийняття цього рішення підписати від імені товариства цивільно-правові договори з головою та членами наглядової ради товариства, умови яких затверджено загальними зборами акціонерів товариства. За прийняття рішень було подано 1 113478 голосів, що становить 100 % від кількості голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих простих іменних акцій. Протокол підписано головою та секретарем загальних зборів. Як вказано у протоколі, до нього додано додаток договір про виконання посадових обов`язків члена наглядової ради.

Також за результатами розгляду кожного з питань порядку денного на позачергових дистанційних загальних зборах акціонерів Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз", згідно з протоколом, складено відповідні протоколи про підсумки голосування від 08.06.2023 № 1, № 2, № 3, які підписані головою та членами лічильної комісії.

Відповідно до опису вкладення у цінний лист протокол від 08.06.2023 позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" з додатками надіслано Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз".

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, у листі від 15.06.2023, адресованому Акціонерному товариству "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", повідомила, що нею здійснено нагляд за реєстрацією акціонерів, проведенням загальних зборів, голосуванням та підбиттям його підсумків на загальних зборах, зокрема Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз", скликаних 05.06.2023 відповідно до вимог порядку скликання та проведення дистанційних загальних зборів акціонерів, затвердженого рішенням комісії №236 від 06.03.2023; за результатами проведених наглядів порушень вимог чинного законодавства не виявлено.

Водночас, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 у справі №320/17043/23 за позовом компанії Матерон Лімітед, Приватного акціонерного товариства "Газтек" до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправним та скасування рішення частково задоволено заяву компанії Матерона Лімітед про вжиття заходів забезпечення позову; вжито заходи забезпечення позову шляхом: зупинення дії рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.03.2023 № 236 "Про затвердження Порядку скликання та проведення дистанційних загальних зборів акціонерів" до прийняття судом рішення у справі № 320/17043/23, що набрало законної сили; зупинення дії рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.04.2023 № 466 "Щодо особливостей скликання та проведення позачергових загальних зборів акціонерних товариств власниками більше 50 відсотків голосуючих акцій на період дії воєнного стану у 2023 році" до прийняття судом рішення у справі № 320/17043/23, що набрало законної сили.

У резолютивній частині вказаної ухвали зазначено про надіслання її учасникам справи та Акціонерному товариству "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", а також вказано, що ухвала підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому законом для виконання судових рішень. Ухвала набирає законної сили з моменту. її підписання суддею. Ухвалу може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2023 у справі №320/17043/23 задоволено апеляційні скарги Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку; ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 скасовано; прийнято нову постанову, якою у задоволенні заяви компанії Матерон Лімітед про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено. Постанова набрала законної сили з дати її прийняття. Суд апеляційної інстанції, зокрема зазначив, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, всупереч частині 5 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України не встановив та не вказав про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень; не врахував принципу співмірності застосованих заходів забезпечення позову з існуючим правовим регулюванням спірних правовідносин всіх учасників таких відносин; оцінив правовідносини поза предметом спору та поза межами адміністративного судочинства, надавши оцінку корпоративним правовідносинам сторін, а також надавши власне тлумачення ухвалі суду в межах кримінального провадження, в якій було накладено арешт на цінні папери. Зокрема, надаючи оцінку повноваженням Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на управління активами операторів ГРМ та права скликати загальні збори, суд першої інстанції вийшов за межі предмета спору, та не залучив до участі у справі це підприємство.

3. Короткий зміст судових рішень

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 16.01.2024 у справі № 918/872/23 позов задоволено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- судом на підставі наданих сторонами доказів встановлено, що прийняття рішення на позачергових дистанційних загальних зборах 05.06.2023 відбулося всупереч вимогам Закону України «Про акціонерні товариства» та статуту Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз", всупереч принципам правової визначеності та обов`язковості судових рішень. Так, оскільки станом на 05.06.2023 було зупинено дію рішень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.03.2023 № 236 та від 26.04.2023 № 466, якими визначено механізм проведення такого роду зборів, - проведення та прийняття будь-яких рішень на позачергових дистанційних загальних зборів 05.06.2023 на підставі такого механізму є незаконним;

- строк дії ухвали про забезпечення позову у справі №320/17043/23 розпочався 29.05.2023 та закінчився саме днем ухвалення постанови - 07.06.2023 і саме в цей період часу рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.03.2023 № 236 та від 26.04.2023 № 466, на підставі яких проводились позачергові дистанційні загальні збори 05.06.2023, не діяли, тобто існувала заборона на вчинення будь-яких дій, направлених на реалізацію положень зупинених актів;

- Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", як управитель корпоративними правами Приватного акціонерного товариства "Газтек", не є суб`єктом, який наділений правом оцінювати законність судових рішень, у тому числі ухвали Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 у справі №320/17043/23, яка була чинною 05.06.2023 (станом на дату скликання та прийняття оскаржуваного рішення за результатами позачергових дистанційних загальних зборів, оформленого протоколами від 08.06.2023);

- з огляду на викладене у сукупності на момент виникнення спірних правовідносин (05.06.2023) ухвала Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 у справі №320/17043/23 діяла, Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" було обізнане щодо її існування, а підстави для її невиконання були відсутні. Відтак рішення 05.06.2023 за результатами позачергових дистанційних загальних зборів, оформлені протоколами від 08.06.2023) проведенні без врахування судової заборони, а тому є незаконними.

Постановою від 22.05.2024 Північно-західний апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду Рівненської області від 16.01.2024 у справі № 918/872/23. Прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- беручи до уваги ухвали Печерського районного суду міста Києва від 17.05.2022, від 24.05.2022 у справі №757/11783/22-к, положення Закону України "Про акціонерні товариства", Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", Закону України "Про депозитарну систему України", Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 №735, умови пунктів 1.1.1, 3.1, 4.3, 8.1 договору № 05/2022 від 05.07.2022, з дати укладення цього договору Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" отримало в управління належні позивачу цінні папери (акції), емітовані відповідачем, та повноваження щодо реалізації як прав на цінні папери, так і прав за цінними паперами, серед яких право на участь в управлінні акціонерним товариством, у тому числі на скликання та проведення загальних зборів акціонерів товариства;

- визнання договору № 11/2022 від 05.07.2022 про управління майном (активами) недійсним було предметом судового розгляду у справі № 921/600/22. У справі № 921/600/22 судом встановлено, що договір № 11/2022 від 05.07.2022 укладено на підставі чинних ухвали Печерського районного суду міста Києва та розпорядження Кабінету Міністрів України, у передбаченому статтею 21-1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" порядку. Судом не встановлено невідповідності такого правочину умовам статті 203 Цивільного кодексу України, а відтак і підстав для визнання його недійсним відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України;

- доказів визнання недійсним договору № 11/2022 від 05.07.2022 в судовому порядку станом на час розгляду справи № 918/872/23 суду не надано, як і не спростовано обставин, встановлених рішенням суду у справі № 921/600/22, яке набрало законної сили;

- положення частини 13 статті 36 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" не підлягають застосуванню до правовідносин, що склалися, а тому доводи позивача щодо нікчемності договору № 11/2022 від 05.07.2022 не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи;

- Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" не здійснює діяльність з управління портфелем фінансових інструментів, а здійснює діяльність управління активами на підставі статті 21-1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів". Діяльність з управління портфелем фінансових інструментів та діяльність управління активами не є тотожними видами діяльності. Отже, твердження позивача про те, що АРМА може обрати управителем арештованих акцій лише юридичну особу у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю, для яких операції з фінансовими інструментами є виключним видом діяльності та котрі отримали ліцензію на право проведення професійної діяльності на ринках капіталу з торгівлі фінансовими інструментами, що передбачає діяльність з управління портфелем фінансових інструментів, є необґрунтованим, оскільки відповідні критерії щодо підприємств, установ та організацій, яких АРМА може обрати управителем арештованих акцій, законодавством не встановлені. Наведені ж позивачем критерії стосуються інвестиційних фірм, які провадять діяльність з торгівлі фінансовими інструментами, зокрема, діяльність з управління портфелем фінансових інструментів, та до спірних правовідносин не застосовуються;

- з огляду на чинність договору № 11/2022 від 05.07.2022, посилання позивача на неотримання Акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" дозволу на концентрацію у контексті заявлених позовних вимог про визнання недійсними рішень позачергових дистанційних загальних зборів Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз", безпідставні. Станом на час розгляду справи, суду не подано доказів прийняття Антимонопольним комітетом України рішення у справі за ознаками вчинення Акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" порушення, передбаченого пунктом 12 частини 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції";

- оскільки Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" здійснює управління активами позивача на підставі договору № 11/2022 від 05.07.2022, у тому числі в інтересах останнього, а також наділений повноваженнями реалізовувати передбачені права акціонера позивача, зокрема призначати фізичних осіб, які є його представниками, до складу органів управління юридичних осіб, брати участь та голосувати з усіх питань порядку денного загальних зборів акціонерів, протилежні доводи позивача суд вважає непереконливими. Крім того, судом береться до уваги застосування у спірних правовідносинах процедури передання в управління активів позивача саме за статтею 21-1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", частина 7 якої позбавляє управителя обов`язку погоджувати свої дії з власником активів у разі здійснення управління активами під час здійснення повноважень власника таких активів у вищих органах управління відповідної юридичної особи;

- процедура проведення загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" із визначенням, з-поміж іншого, проекту порядку денного, дати оприлюднення бюлетенів для голосування, дати початку та завершення голосування, розпочалась до постановлення ухвали Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 у справі №320/17043/23 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Відповідно, рішення Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про скликання та проведення зборів не може суперечити вищевказаній ухвалі про забезпечення позову. Зокрема, оприлюднення єдиного бюлетеня для голосування (щодо інших питань порядку денного, крім обрання органів товариства) та початок голосування були призначені на 26.05.2023, що передує даті постановлення ухвали про забезпечення позову. Крім того, Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" не було учасником справи № 320/17043/23;

- суд звертає увагу на положення пункту 9.12.2 статуту відповідача, якими передбачено, що рішення загальних зборів вважається прийнятим з моменту складення протоколу про підсумки голосування;

- враховуючи зазначені положення статуту відповідача, та те, що протоколи про підсумки голосування № 1, № 2, № 3, якими оформлені оспорювані рішення, складено 08.06.2023, суд зауважує, що дані рішення вважаються прийнятими уже після скасування ухвали Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 у справі № 320/17043/23 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2023;

- оскільки Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" під час скликання та проведення дистанційних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз", як управитель акцій позивача, представляло інтереси останнього як акціонера, власника акцій, суд зазначає про не доведення позивачем порушення його корпоративних прав щодо управління товариством, у тому числі на участь у таких зборах, на голосування з питань порядку денного зборів, обрання членів органу управління товариства тощо. Відповідно, оскільки позивачем не доведено порушення його корпоративних прав оспорюваними рішеннями, посилання позивача на недотримання вимог закону, статуту про скликання і проведення загальних зборів, не є достатньою і самостійною підставою для визнання таких рішень недійсними.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

Приватне акціонерне товариство "Газтек" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у справі № 918/872/23, в якій просить скасувати оскаржувані рішення, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Скаржник у якості підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції зазначив пункти 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:

- апеляційним господарським судом не враховано висновок Верховного Суду щодо застосування статті 129-1 Конституції України, викладений у постанові від 04.11.2020 у справі № 826/3525/17. При цьому скаржником зазначено, що аналогічний висновок щодо застосування статті 129-1 Конституції України викладено у постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 826/12267/18;

- необхідність відступлення від висновку щодо застосування частини 13 статті 36 Закону України від 23.02.2006 № 3480-IV "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", викладеного у постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у справі № 922/331/23;

- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини 13 статті 36 Закону України від 23.02.2006 № 3480-ІV "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" та Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

5. Розгляд клопотань

24.09.2024 скаржником подані клопотання про звернення до Суду Європейського Союзу з преюдиційним запитом та про звернення до Європейського суду з прав людини з метою отримання консультативного висновку.

У клопотанні про звернення до Суду Європейського Союзу заявник просив Верховний Суд звернутися до Суду Європейського Союзу з преюдиційним запитом для отримання відповіді на наступні питання: "Чи передбачає право Європейського Союзу, зокрема положення Директиви ЄС 2014/65/ЄС (MiFID II), Регламенту 600/2014 (MiFIR) та інших відповідних актів ЄС, що фінансові інструменти (цінні папери, акції, корпоративні права), арештовані у зв`язку з розслідуванням або судовим процесом, повинні підпадати під ті ж регуляторні норми щодо управління, що й інші фінансові інструменти? Чи застосовується в ЄС окремий режим щодо управління арештованими фінансовими активами, і якщо так, то які положення мають пріоритет над іншими при захисті прав власників таких активів?". Крім того, заявник просив зупинити провадження у справі до отримання преюдиційного рішення від Суду Європейського Союзу.

Водночас, у клопотанні про звернення до Європейського суду з прав людини заявник просив Верховний Суд звернутися до Європейського суду з прав людини із запитом на отримання консультативного висновку щодо наступного питання: "Чи є арешт акцій, накладений судом, який не відповідає критерію 'суд встановлений законом', порушенням права на мирне володіння майном, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод?". Крім того, заявник просив зупинити провадження у справі до отримання відповідного висновку Європейського суду з прав людини.

08.10.2024 Акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" подано заперечення на клопотання про звернення до Суду Європейського Союзу з преюдиційним запитом та на клопотання про звернення до Європейського суду з прав людини про надання консультативного висновку.

08.10.2024 Акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" подано додаткові пояснення у справі.

08.10.2024 скаржником подано додаткові пояснення у справі.

08.10.2024 скаржником подано заперечення на заперечення Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на клопотання про звернення до Суду Європейського Союзу з преюдиційним запитом та на клопотання про звернення до Європейського суду з прав людини про надання консультативного висновку.

08.10.2024 скаржником подано відповіді на додаткові пояснення Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз".

09.10.2024 скаржником подано уточнення до відповіді на додаткові пояснення Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз".

14.10.2024 Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" подано заперечення на клопотання про звернення до Суду Європейського Союзу з преюдиційним запитом та на клопотання про звернення до Європейського суду з прав людини про надання консультативного висновку.

Розглянувши клопотання Приватного акціонерного товариства "Газтек" про звернення до Суду Європейського Союзу з преюдиційним запитом та про звернення до Європейського суду з прав людини з метою отримання консультативного висновку, заперечення на зазначені кдлопотання, заперечення на заперечення, додаткові пояснення, відповіді на додаткові пояснення (з урахуванням уточнень), Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 статті 19 розділу ІІІ "Положення про інституції" Договору про Європейський Союз Суд ЄС ухвалює згідно із Договорами: (а) рішення щодо заяв, поданих Державою-членом, інституцією або фізичною чи юридичною особою; (b) попередні рішення за запитами, поданими судами чи трибуналами Держав-членів, щодо тлумачення права Союзу або дійсності актів, прийнятими інституціями; (с) рішення в інших випадках, передбачених Договорами.

Згідно із статтею 267 Договору про функціонування Європейського Союзу Суд ЄС має юрисдикцію ухвалювати попередні рішення щодо: (а) тлумачення Договорів; (b) дійсності та тлумачення актів інституцій, органів, офісів чи агенцій Союзу;

У випадку, коли таке питання порушено перед будь-яким судом чи трибуналом Держави-члена, цей суд або трибунал, якщо вважає, що рішення стосовно цього питання є необхідним для надання йому можливості ухвалити рішення, може звернутися із запитом до Суду винести рішення щодо цього питання.

У випадку, коли будь-яке таке питання порушено у справі, яка перебуває на розгляді у суді чи трибуналі держави-члена, рішення яких не можна оскаржити за допомогою правових засобів національного законодавства, цей суд або трибунал має порушити таке питання перед Судом.

Якщо таке питання порушено у справі, розгляд якої триває в суді або трибуналі держави-члена стосовно особи, яка перебуває під вартою, Суд ЄС діє із мінімальною затримкою.

Крім того, в Рекомендаціях для національних судів та трибуналів щодо ініціювання провадження стосовно ухвалення попереднього рішення Суду ЄС (2019/C 380/01) підкреслюється, що такі Рекомендації були розроблені для судів чи трибуналів Держав-членів ЄС.

У пункті 1 вказаних Рекомендацій зазначається, що механізм звернення із запитом про ухвалення прийняття попереднього рішення, який є фундаментальним для права ЄС, спрямований на забезпечення уніфікованого тлумачення та правозастосування права ЄС в межах ЄС шляхом надання судам та трибуналам Держав-членів засобів для порушення питань, з метою ухвалення попереднього рішення, у Суді ЄС стосовно тлумачення права ЄС або дійсності актів, прийнятих інституціями, органами, офісами чи агенціями Союзу.

Суд ЄС має юрисдикцію розглядати преюдиціальні запити від судів держав-членів або третіх держав, якщо це передбачено міжнародними угодами, в яких ЄС або держави-члени є учасниками (стаття 93 Регламенту Суду справедливості). Частина 2 статті 322 Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом надає можливість арбітражній групі подавати преюдиціальні запити до Суду ЄС, якщо у неї виникає питання щодо тлумачення права ЄС.

У рішенні, ухваленому у справі Ceramika Paradyї sp. Z oo v Dyrektor Izby Skarbowej w Јodzi, від 06.03.2007 (справа C-168/06) Суд справедливості відмовив у розгляді преюдиціального запиту від адміністративного суду міста Лодзь (Польща), оскільки запит був поданий стосовно справи, яка була ініційована ще до вступу Польщі у ЄС, а отже, базувалася на праві, яке діяло до набуття членства Польщею. У справі Ceramika Paradyz польський суд звернувся із питанням щодо тлумачення Першої та Шостої Директив про ПДВ. Суд справедливості встановив, що фактичні обставини в основному провадженні стосувались періоду, який передував вступу Польщі до ЄС. Тому Суд дійшов висновку, що він не має юрисдикції ухвалювати попереднє рішення у цій справі.

У справі Rechberger (справа С-140/97) австрійський суд мав розглянути вимоги кількох покупців, що придбали комплексні тури в туристичних операторів. У цій справі постало питання тлумачення Директиви про комплексні подорожі, комплексні відпустки та комплексні тури, які Австрія вже мала імплементувати з огляду на Угоду про Європейську економічну зону, підписантом якої була Австрія перед вступом до ЄС. У деяких справах провадження було відкрито перед вступом Австрії до ЄС, тоді як в інших справах провадження було відкрито після дати вступу. Суд ЄС дійшов висновку, що він має юрисдикцію ухвалити рішення щодо імплементації Австрією Директиви стосовно періоду, який слідував після вступу Австрії до ЄС.

Отже, з огляду на зазначені вище положення установчих договорів ЄС, зміст Рекомендацій Суду ЄС та враховуючи висновки Суду ЄС в наведених справах, на сьогодні у Верховного Суду немає процесуальної можливості звертатись із запитом про ухвалення попереднього рішення до Суду Європейського Союзу (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 918/686/21).

Відповідно до частини 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 16 до Конвенції з прав людини і основоположних свобод вищі судові установи Високої Договірної Сторони, як визначено відповідно до статті 10, можуть звертатися до Суду щодо надання консультативних висновків з принципових питань, які стосуються тлумачення або застосування прав і свобод, визначених Конвенцією або протоколами до неї.

Суд та судова установа, яка звертається із запитом, може отримати консультативний висновок лише у тому випадку, якщо справа перебуває у його провадженні. Суд та судова установа, яка звертається із запитом, зазначає причини свого запиту і надає інформацію щодо відповідних юридичних та фактичних обставин справи, яка перебуває у провадженні.

За змістом пункту 2 Закону України від 05.10.2017 № 2156-VIII "Про ратифікацію Протоколів № 15 і № 16 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод" найвищим судом, визначеним для цілей пункту 1 статті 1 цього Протоколу, є Верховний Суд.

Суд зазначає, що доводи заявника, викладені у вказаних клопотаннях, та питання, окреслені заявником, стосуються правовідносин, які не є предметом даного судового провадження, оскільки, заявник фактично не погоджується з тими заходами, які були до нього (його майна, майнових прав) застосовані у межах кримінального провадження.

Так, даним судовим провадженням не вирішується питання правомірності/неправомірності застосування до заявника певних заходів у межах кримінального провадження, та правомірності/неправомірності виконання таких заходів уповноваженими особами (правомірності/неправомірності укладення договору управління, прийняття розпоряджень вищим органом у системі органів виконавчої влади тощо).

Отже, під час розгляду справи принципових питань щодо тлумачення або застосування прав і свобод, визначених Конвенцією або Протоколами до неї в контексті правовідносин у даній справі, не виникало, а окреслені заявником питання не відносяться до предмету даного судового провадження.

Враховуючи викладене, у даному випадку у Суду відсутні підстави як для звернення до Суду Європейського Союзу із запитом про винесення попереднього рішення та до Європейського суду з прав людини із запитом на отримання Консультативного висновку, з окреслених заявником питань, так і для зупинення провадження у справі, та відповідно відсутні підстави і для задоволення клопотань заявника.

Щодо викладено в касаційній скарзі клопотання про передачу даної справи на розгляд об`єднаної палати (з урахуванням поданого клопотання на підтримку клопотання про передачу даної справи на розгляд об`єднаної палати), колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати

Отже, даною нормою передбачено, що колегія суддів або палата передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку викладеного в рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

В той час як, скаржник просить відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 16.04.2024 у справі № 922/331/23.

Дана справа також розглядається колегією суддів, які входять до складу палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду.

Відтак, відсутні підстави, передбачені частиною 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, для передачі справи на розгляд об`єднаної палати.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника, викладені у клопотанні про передачу справи на розгляд об`єднаної палати, про те, що Верховний Суд, у постанові від 16.04.2024 у справі № 922/331/23, фактично відступив від висновків Верховного Суду, викладених в раніше ухвалених постановах у справах №№ 910/15262/18, 910/6091/19, 910/800/19, оскільки зазначені справи не є релевантними до справи № 922/331/23, так як у справі № 922/331/23 розглядалися позовні вимоги про визнання недійсними рішень правління акціонерного товариства, тоді як у справах №№ 910/15262/18, 910/6091/19, 910/800/19 розглядалися позовні вимоги про визнання недійсними договорів управління.

Разом з тим, у клопотанні поданому на підтримку клопотання про передачу даної справи на розгляд об`єднаної палати скаржник наводить практику Верховного Суду (постанови у справах №№ 910/4131/22, 910/4017/22, 910/16672/20) щодо наслідків скасування судових рішень про арешт майна. При цьому, скаржник у даному клопотанні не зазначає від яких висновків Верховного Суду він просить відступити враховуючи наведену ним практику Верховного Суду.

Водночас, колегія суддів вважає, що наведена скаржником практика Верховного Суду щодо наслідків скасування судових рішень про арешт майна не є релевантною до справи, що переглядається, оскільки обставин скасування рішення, яким накладено арешт на корпоративні права товариства, судами попередніх інстанцій під час розгляду даного спору встановлено не було (їх не існувало). В той час як відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд на підставі встановлених судами фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Не були й такі обставини (скасування судового рішення про арешт корпоративних прав товариства) позивачем зазначені у якості підстав позову. Натомість згідно із частиною 3 статті 300 Господарського процесуального кодексу України зміна підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

До того ж, у наведених скаржником справах №№ 910/4131/22, 910/4017/22, 910/16672/20 зовсім інші предмет позову (стягнення майнової шкоди), підстави позову, зміст позовних вимог, матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та встановлені фактичні обставини, що також свідчить про неподібність правовідносин.

6. Позиція Верховного Суду

За чинним конституційним правопорядком, що його визначено приписами пункту 14 частини першої статті 92, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, на рівні закону забезпечується право на апеляційний перегляд кожної справи, а право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується лише в тих випадках, що їх визначив законодавець.

У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя (пункти 5.10, 5.16, 5.21 постанови).

У статті 287 Господарського процесуального кодексу України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли касаційне оскарження допускається.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1).

Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Наведене узгоджується із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.

При цьому, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

Так, у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства:

- термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші (пункт 24 постанови);

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями (пункт 25 постанови);

- подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. З огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність (пункт 28 постанови);

- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини) (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

Здійснена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови).

Суд відхиляє доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.11.2020 у справі № 826/3525/17 та від 10.12.2020 у справі № 826/12267/18, щодо застосування статті 129-1 Конституції України, з огляду на таке.

У справі № 826/3525/17 Верховний Суд встановив, що на час прийняття Національною радою України оскаржуваного рішення №271 від 03.03.2017 «Про заяву ТОВ «ТРК «Дивосвіт» щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення (НР №00184-м від 19.02.2010) діяла ухвала про застосування заходів забезпечення позову від 15.02.2017, що фактично забороняла Національній раді України приймати рішення щодо розгляду заяви про продовження строку дії ліцензії на мовлення. Отже, Верховним Судом було встановлено, що Національною радою України було прийнято оскаржуване рішення за наявності ухвали суду про забезпечення позову, якою було заборонено Національній раді України його приймати.

У справі № 826/12267/18 Верховний Суд встановив, що оскаржуване рішення Правління Національного банку України № 345-рщ від 18 червня 2018 року "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон" прийнято в період дії ухвали Ржищівського міського суду Київської області про забезпечення позову від 08 червня 2018 року в справі №374/163/18. Зазначеною ухвалою, окрім іншого, прийнято рішення про заборону до вирішення справи по суті посадовим особам Національного банку України та іншим уповноваженим особам та/aбо органам та/або комітетам Національного банку України приймати рішення про ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон", та/або відкликання Банківської ліцензії Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон" №267 від 08.02.2013, Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій від 15.03.2013, додатка до Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій № 2367 від 15.02.2013, а також будь-яким чином використовувати у роботі постанову Правління Національного банку України від 28 квітня 2016 року № 300/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк "Юнісон" до категорії неплатоспроможних", рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28 квітня 2016 року № 614 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Юнісон" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" та від 19.04.2018 № 309 "Про продовження повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Юнісон" та від 19.04.2018 №1139 "Про зміну повноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію ПАТ "Банк "Юнісон". Отже, Верховним Судом було встановлено, що Національним банком України було прийнято оскаржуване рішення за наявності ухвали суду про забезпечення позову, якою було заборонено Національному банку України його приймати.

В той час як, у справі, що переглядається, заходи забезпечення позову згідно із ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 у справі № 320/17043/23 стосувалися не заборони прийняття оспорюваних у справі № 918/872/23 рішень дистанційних позачергових загальних зборів акціонерів відповідача, а зупинення дії рішень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що прийняття рішення про скликання і проведення зборів та прийняття рішень за наслідками таких зборів у цій справі відбулось поза межами строку дії ухвали суду про забезпечення позову.

Отже, проаналізувавши зміст постанов Верховного Суду у справах №№ 826/3525/17, 826/12267/18 (на які посилається скаржник), за критеріями подібності, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, колегія суддів дійшла висновку про неподібність цих справ за змістовним критерієм. Відтак, правовідносини у справах №№ 826/3525/17, 826/12267/18, на які посилається скаржник, та у справі, що переглядається, не є релевантними за критеріями подібності.

Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, що, в свою чергу, є підставою для закриття касаційного провадження в цій частині відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд зазначає таке.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження з посиланням на пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає про необхідність відступлення від висновку Верховного Суду щодо питань застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо частини 13 статті 36 Закону України від 23.02.2006 № 3480-IV "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", викладеного у постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у справі № 922/331/23, вказуючи на те, що: Закон України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" регулює випадки обігу цінних паперів в тому числі коли вони передаються в управління за правилами і процедурами визначеними Законом України 10 листопада 2015 року № 772-VIII "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів"; в частині обігу цінних паперів положення Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" прийняті пізніше та є спеціальними відносно статей 21 і 21-1 Закону України 10 листопада 2015 року №772-VIII "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів"; цінні папери, в тому числі арештовані акції скаржника є фінансовими інструментами; абзац перший частини тринадцятої статті 36 Закону України від 23 лютого 2006 року №3480-IV "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" (в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021) містить імперативну норму, що "деривативні контракти, які є фінансовими інструментами, та правочини щодо фінансових інструментів, вчинені без участі (посередництва) інвестиційної фірми, крім випадків, передбачених частиною дванадцятою цієї статті, є нікчемними". Передача цінних паперів в порядку передбаченому статтею 21-1 Закону України 10 листопада 2015 року №772-VIII "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" не перелічено серед випадків передбачених частиною дванадцятою статті 36 Закону України від 23 лютого 2006 року №3480-IV "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки"; з цих підстав укладений між АРМА та АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" договір про управління активами від 05.07.2022 №11/2022 нікчемний на підставі частини тринадцятої статті 36 Закону України від 23 лютого 2006 року №3480-IV "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" (в редакції Закону № 1587-IX від 30.06.2021).

Так, Верховний Суд у пункті 75 постанови 16.04.2024 у справі № 922/331/23 сформував такий висновок щодо застосування частини 13 статті 36 Закону України від 23.02.2006 № 3480-IV "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки":

«75. Аргументи скаржника щодо нікчемності договору управління активами (частина тринадцята статі 36 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки") з підстав вчинення його без участі (посередництва) інвестиційної фірми; відсутності у Управителя ліцензії на професійну діяльність на ринках капіталу з торгівлі фінансовими інструментами; можливості АРМА обрати управителем арештованих акцій третіх осіб лише юридичну особу у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю, для яких операції з фінансовими інструментами є виключним видом діяльності та котрі отримали ліцензію на право проведення професійної діяльності на ринках капіталу з торгівлі фінансовими інструментами, що передбачає діяльність з управління портфелем фінансових інструментів, яким не є Управитель, не беруться до уваги, оскільки у спірних правовідносинах управління акціями здійснюється шляхом їх передачі підприємству в управління на підставі рішення Кабінету Міністрів України відповідно до статті 21-1 Закону України від 10 листопада 2015 року

№ 772-VIII "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", норми якого встановлюють особливий порядок, що застосовується у виняткових випадках. У такому випадку управитель обирається не на конкурсній основі, а за рішенням Кабінету Міністрів України».

Аналогічний висновок про те, що положення частини 13 статті 36 Закону України від 23.02.2006 № 3480-IV "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" не розповсюджуються на спірні правовідносини викладено у постанові Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 922/1297/23.

У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції відхиляючи аргументи скаржника щодо нікчемності договору управління активами (частина 13 статі 36 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки") дійшов висновку про те, що положення частини 13 статті 36 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" не підлягають застосуванню до правовідносин, що склалися. Такий висновок відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у справі № 922/331/23.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже, згідно із нормою пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; (2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.

У цьому контексті суд враховує, що відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16).

Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення Європейським судом з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

Таким чином, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, який є сталим і послідовним щодо причин для відступу.

Європейський суд з прав людини у пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі Chapman v. the United Kingdom наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

Проте, звертаючись з касаційною скаргою на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник вмотивовано не обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування частини 13 статті 36 Закону України від 23.02.2006 № 3480-IV "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", викладеного у постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у справі № 922/331/23, не навів змістовного обґрунтування мотивів і причин такого відступлення, а також не навів вагомих та достатніх аргументів, які б свідчили про помилковість такого висновку.

Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваного судового рішення з цієї підстави.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд зазначає таке.

Так, скаржник у касаційній скарзі зазначив, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини 13 статті 36 Закону України від 23.02.2006 № 3480-IV "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

Однак, такі аргументи скаржника не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду даної справи, оскільки за наслідками розгляду справи №922/331/23 Верховний Суд у постанові від 16.04.2024, у пункті 75 постанови виклав правовий висновок щодо застосування частини 13 статті 36 Закону України від 23.02.2006 № 3480-IV "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", зміст якого наведено вище у цій постанові і підстав для відступу від якого Суд не вбачає.

Водночас Суд наголошує, що забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім цього, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що, в свою чергу, є підставою для закриття касаційного провадження в цій частині відповідно до пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Інших виключних випадків касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржником у касаційній скарзі не зазначено.

При цьому колегія суддів зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A № 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява № 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 918/872/23 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Газтек" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 з підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та залишення касаційної скарги в частині оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у справі № 918/872/23 з підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для її скасування.

8. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження у справі № 918/872/23 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Газтек" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 з підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Газтек" в частині оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у справі № 918/872/23 з підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у справі № 918/872/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді О. М. Баранець

І. Д. Кондратова