Постанова

від 06.11.2024 по справі 912/1640/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 912/1640/22

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Білоуса В.В., Картере В.І.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,

за участю представників сторін:

ОСОБА_1 - Стріченка Д.А.,

ФГ «Віра Вікторія» - Вегери А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024

у справі № 912/1640/22

за заявою ОСОБА_1 ,

до Фермерського господарства «Віра Вікторія»

про відкриття провадження у справі про банкрутство.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Фермерського господарства "Віра Вікторія" (далі - ФГ «Віра Вікторія», боржник) у зв`язку із наявною та непогашеною заборгованістю у розмірі 5 708 673,31 грн.

На підтвердження заявником надано копії договору позики від 23.10.2018, договору поруки від 23.10.2018, рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 03.02.2021 по справі № 405/1460/20 та постанови приватного виконавця від 26.08.2021 ВП № 666144876.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2023, серед іншого, відкрито провадження у справі про банкрутство ФГ "Віра Вікторія"; визнано грошові вимоги ОСОБА_1 до ФГ "Віра Вікторія" в розмірі 5 708 673,31 грн.

Суд першої інстанції відкриваючи провадження у справі встановив, що заборгованість ФГ "Віра Вікторія" перед ОСОБА_1 , розмір якої визначено рішенням Ленінського районного суду Кіровоградської області від 03.02.2021 по справі № 405/1460/20, становить 5 708 673,31 грн, доказів її повного/часткового погашення ані у добровільному порядку, ані в межах виконавчого провадження боржником не надано.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 у справі №912/1640/22 скасовано в частині п. 2 та викладено цей пункт у наступній редакції:

"Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ідентифікаційний номер відсутній) до Фермерського господарства "Віра Вікторія" (01601, м. Київ, вул. Острозьких Князів, 8, ідентифікаційний номер 37153835) в розмірі 583 328 грн.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 у справі №912/1640/22 в іншій частині залишено без змін.

Постанову обґрунтовано тим, що сума безспірного боргу, з яким погодився і кредитор і боржник, складає 583 328 грн, і саму цю суму суд вважає за можливе визнати як грошові вимоги ОСОБА_1 до ФГ "Віра Вікторія".

Щодо різниці суму між заявленою кредитором, а саме 5 708 673,31 грн, та визнаними апеляційним судом 583 328 грн, апеляційний суд зауважив, що зазначені грошові вимоги кредитора носять спірний характер, оскільки відносно них відсутнє судове рішення і вони не визнаються та заперечуються боржником.

При цьому зазначив, що кредитор не позбавлений права звернути з відповідним позовом в межах справи про банкрутство та у разі їх визнання судом кредитор може пред`явити ці додаткові грошові вимоги на підставі частини другої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КзПБ).

Не погодившись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

Верховний Суд постановою від 03.04.2024 у цій справі скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023, справу передав на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

За результатом нового розгляду Північний апеляційний господарський суд постановою від 01.07.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 скасував в частині п. 2 та виклав цей пункт у наступній редакції:

«Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 до ФГ «Віра Вікторія» в розмірі 583 328 грн 00 коп. (15 951,63 долари США, що еквівалентно по курсу НБУ на дату 07.11.2022 - 1 долар США=36,5686 грн)».

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 у справі №912/1640/22 в іншій частині залишив без змін.

За результатом дослідження наданих сторонами доказів щодо визначення боргу ОСОБА_2 , ФГ «Віра Вікторія» до ОСОБА_1 апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків:

- діючою постановою Кропивницького апеляційного суду від 05.08.2021 встановлено грошові вимоги до ОСОБА_1 : 42 435 доларів США - заборгованість за договором позики, 435,11 доларів США - в порядку статті 625 ЦК України, 1 430,06 доларів США - відсотки за користування кредитом, разом 44 300,17 доларів США;

- в межах виконавчих проваджень № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 солідарно стягнуто з ФГ «Віра Вікторія», ОСОБА_2 та перераховано ОСОБА_1 : 5 718,68 доларів США та 22 629, 86 доларів США, загалом 28 348,54 доларів США.

Підсумовуючи наведене апеляційний суд встановив, що залишок боргу, який фактично є грошовими вимогами ініціюючого кредитора до боржника становить 15 951,63 доларів США, що еквівалентно 583 328,00 грн і саму цю суму визнав як грошові вимоги ОСОБА_1 до ФГ "Віра Вікторія".

Дослідивши питання поважності причин неподання боржником доказів у встановлений законом строк до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що в цій справі боржником обґрунтована неможливість своєчасного подання до місцевого господарського суду доказів, які могли мати значення для встановлення розміру грошових вимог ініціюючого кредитора, з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024, залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.05.2023.

В якості підстави касаційного оскарження зазначає обставини, визначені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права.

Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції в порушення статей 1, 39 КУзПБ безпідставно зменшено суму його грошових вимог, які підтверджуються рішенням Ленінського районного суду у справі № 405/1460/20 від 03.02.2021, яке набрало законної сили, також при постановленні рішення суду апеляційної інстанції.

Зазначає, що апеляційний суд ухвалив помилкове рішення про факти спірності даного боргу та його розміру, оскільки не враховував висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 916/1041/17 (щодо застосування частини четвертої статті 75 ГПК України).

За доводами скаржника, судом апеляційної інстанції порушено право на доступ до правосуддя, оскільки суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку рішенню суду загальної юрисдикції вийшов за межі предметної підсудності.

ОСОБА_1 вказує про порушення судом апеляційної інстанції статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки зазначив про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні, в той час як стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума саме в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

У додаткових поясненнях до касаційної скарги в спростування доводів про розмір стягнення з посиланням на постанову Кропивницького апеляційного суду Кіровоградської області від 07.12.2023 у справі №405/1460/20 зазначає, що дана постанова не трактувався жодною зі сторін у контексті солідарності, а вказує виключно суму заборгованості ОСОБА_2 , в той час як інший боржник - ФГ «Віра Вікторія» не оскаржував рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03.02.2021 у згаданій справі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

ФГ "Віра Вікторія" подано відзив на касаційну скаргу, в якому не погоджується із доводами касаційної скарги, вважає, що Північним апеляційним господарським судом вірно встановлено, що заявлена сума боргу кредитора ОСОБА_1 є спірною, а посилання скаржника на преюдиційність обставин та безспірність заявленого боргу не відповідають дійсності.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство ФГ "Віра Вікторія" щодо розміру вимог ініціюючого кредитора.

Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Згідно статті 1 КУзПБ для цілей цього Кодексу терміни вживаються в такому значенні:

- неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом;

- грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

За частиною другою статті 8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.

Частиною першою, третьою статті 34 КУзПБ унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається, серед інших, кредитором у письмовій формі та повинна містити, зокрема: виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви; відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті.

Обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №904/3251/20).

Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновок Верховного Суду у постанові від 20.06.2019 у справі № 915/535/17).

Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 КУзПБ.

За змістом цієї статті перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Отже, з урахуванням також положень КУзПБ: статті 1 (щодо визначення неплатоспроможності, особи кредитора, грошового зобов`язання, його складу), частини першої, другої статті 34 (щодо форми та змісту заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство), частини першої статті 35, частин першої - п`ятої статті 39 (щодо порядку відкриття провадження у справі про банкрутство), завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора на предмет (1) наявності між заявником і боржником грошового зобов`язання в розумінні абзацу 5 частини першої статті 1 КУзПБ; (2) встановлення наявності спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; (3) встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.

Суд зауважує, що встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Протилежне матиме наслідком відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство. Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постанові від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20.

Одним з методів встановлення факту відсутності або наявності спору про право є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище.

Суд також враховує висновок Верховного Суду у постанові від 03.06.2020 у справі № 905/2030/19: "у разі відсутності належного виконання господарського грошового зобов`язання, у кредитора є можливість, окрім звернення до суду з позовом до боржника, скористатися можливістю застосування щодо такого боржника процедур передбачених Кодексом України з процедур банкрутства для задоволення своїх кредиторських вимог у тому випадку, коли відсутній спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження".

Звідси, враховуючи також положення статей 13, 73, 74 ГПК України щодо порядку розподілу між сторонами тягаря доказування у господарському процесі, обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство.

Суд наголошує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України. Такими критеріями є: відсутність у будь-якого доказу заздалегідь встановленої сили; кожен доказ має оцінюватися як окремо, так і у сукупності з метою встановлення їх вірогідності та взаємозв`язку.

Розглянувши заяву ініціюючого кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство ФГ «Віра Вікторія» суди встановили наступні обставини.

23.10.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до п. 1.1 якого ОСОБА_1 надає ОСОБА_2 позику на суму 90025,00 доларів США (станом на 23.10.2018 за офіційним курсом НБУ - 2527938 грн 01 коп.), а ОСОБА_2 зобов`язується повернути зазначену суму позики в обумовлений строк. Позика погашається у тій самій валюті, в якій ОСОБА_2 її отримала, тобто в доларах США.

Пунктом 2.1 договору позики визначено, що ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 в позику 90 025,00 доларів США до підписання цього договору. Передача грошей підтверджується написаною розпискою до цього договору.

Відповідно до п. 2.2 договору позики, повернення зазначеної в цьому договорі суми позики відбувається за бажанням ОСОБА_2 в наступному порядку та строки: 12 512,50 доларів США погашається ОСОБА_2 до 23.07.2019; 12 512,50 доларів США погашається ОСОБА_2 до 23.08.2019; 65 000,00 доларів США погашається ОСОБА_2 до 23.09.2019.

Згідно з п. 3.1 договору позики, у випадку не повернення зазначеної в п. 1 суми позики в зазначений у п. 2.2 строк, ОСОБА_2 несе відповідальність перед ОСОБА_1 згідно з цивільним законодавством України. Крім цього ОСОБА_2 зобов`язана додатково виплатити ОСОБА_1 штраф у розмірі 0,5 % від суми позики за кожен день прострочення повернення позики.

23.10.2018 між ФГ «Віра Вікторія» та ОСОБА_1 укладено договір поруки, згідно з п. 1.1 якого ФГ «Віра Вікторія» зобов`язується відповідати перед ОСОБА_1 за виконання всіх зобов`язань ОСОБА_2 , що виникли з Договору позики від 23.10.2018.

Відповідно до п. 2.2 договору поруки, строк виконання зобов`язання за договором позики складає до 23.09.2019.

Згідно з п. 3.1 договору поруки, ФГ «Віра Вікторія» та ОСОБА_2 несуть солідарну відповідальність перед ОСОБА_1 за належне виконання ОСОБА_2 забезпеченого зобов`язання, але в будь-якому випадку розмір відповідальності ФГ «Віра Вікторія» не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов`язання, зазначеного в п. 4 цього договору.

Пунктом 3.2 договору поруки визначено, що ФГ «Віра Вікторія» цією порукою забезпечує виконання зобов`язання за Договором позики у повному обсязі.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 та ФГ «Віра Вікторія» своїх зобов`язань за договором позики та договором поруки від 23.10.2018, ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда із позовом про стягнення боргу за Договором позики.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03.02.2021 у справі №405/1460/20 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ФГ «Віра Вікторія» про стягнення боргу за договором позики, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ФГ «Віра Вікторія» на користь ОСОБА_1 борг в сумі 144 226,81 доларів США та пеню в розмірі 11 881,80 доларів США та судові витрати по справі в сумі 10555,00 грн з кожного відповідача.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 звернулась до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03.02.2021.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 05.08.2021 у справі №405/1460/20, серед іншого, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , задоволено частково, рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03.02.2021 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та судових витрат скасовано. Прийнято нове судове рішення в частині позовних вимог: «позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : 42435 доларів США заборгованість за договором позики, 435,11 доларів США в порядку статті 625 ЦК України, 1430,06 доларів США відсотків за користування кредитом. В частині позовних вимог про стягнння штрафу, пені - відмовити»

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Мехед О.В. від 26.08.2021 відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання Виконавчого листа по справі №405/1460/20, виданого 20.08.2021 Ленінським районним судом м.Кіровограда, про стягнення з ОСОБА_2 та ФГ «Віра Вікторія» на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 144 226,81 доларів США та пені в розмірі 11 881,80 доларів США, судових витрат 10 555 грн 00 коп. з кожного.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Мехед О.В. від 26.08.2021 відкрито виконавче провадження НОМЕР_3 з примусового виконання Виконавчого листа по справі №405/1460/20, виданого 20.08.2021 Ленінським районним судом м.Кіровограда, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 42 435 доларів США заборгованості за договором позики, 435,11 доларів США в порядку статті 625 ЦК України, 1430,06 доларів США відсотків за користування кредитом, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 6457 грн 34 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 2 500 грн.

Вказані виконавчі листи були видані Ленінським районним судом м.Кіровограда на виконання рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 03.02.2021 та постанови Кропивницького апеляційного суду від 05.08.2021 у справі №405/1460/20.

Разом з цим, постановами приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Мехед О.В. від 22.08.2022 та від 06.09.2022, виконавчі провадження № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 відповідно, були передані приватному виконавцю Городецькій Ю.С.

Постановами приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Городецької Ю.С. від 15.03.2023, виконавче провадження № НОМЕР_1 і НОМЕР_3 були завершені, виконавчий лист № 405/1460/20 від 20.08.2021 повернуто стягувачу.

В межах зазначених виконавчих проваджень з ФГ «Віра Вікторія» стягнуто та перераховано ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 155 975 грн 24 коп., а з ОСОБА_2 - 656 515 грн 83 коп.

Загалом в межах обох виконавчих поводжень було стягнуто та перераховано ОСОБА_3 812 491 грн 07 коп., що еквівалентно 28 348,54 доларам США (на момент перерахування офіційний курс НБУ становив 27,2747 за 1 долар США).

Вказані грошові кошти зараховані в рахунок погашення основного боргу за договором позики, відповідно до рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 03.02.2021 та постанови Кропивницького апеляційного суду від 05.08.2021 у справі № 405/1460/20.

Зазначене підтверджується листом приватного виконавця Мехед О.В. від 05.10.2023 та платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи.

09.11.2022 до Господарського суду Кіровоградської області надійшла заява ОСОБА_1 від 07.11.2022 про відкриття провадження у справі про банкрутство ФГ «Віра Вікторія» у зв`язку із наявною та непогашеною заборгованістю у розмірі 5 708 673 грн 31 коп. Відповідно до ухвали Господарського суду Запорізької області від 26.12.2023 вказана заява була направлена за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

На підтвердження заявленої заборгованості ОСОБА_1 подано до суду копії: договору позики від 23.10.2018, договору поруки від 23.10.2018, рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03.02.2021 по справі №405/1460/20 та постанови приватного виконавця від 26.08.2021 НОМЕР_1.

Дослідивши долучені до заяви ініціюючого кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство документи, судом встановлено, що заборгованість ФГ «Віра Вікторія» перед ОСОБА_1 , розмір якої визначено рішенням Ленінського районного суду Кіровоградської області від 03.02.2021 по справі № 405/1460/20, становить 5 708 673,31 грн.

Суд апеляційної інстанції, врахувавши подані боржником клопотання про приєднання доказів, до яких було долучено належним чином засвідчену копію ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16.10.2023 у справі №405/1460/20, встановив, що сума безспірного боргу ініціюючого кредитора складає 583 328 грн. Щодо різниці між заявленою сумою в заяві кредитором, а саме 5 708 673,31 грн, та визнаними 583 328 грн, зауважив, що зазначені грошові вимоги кредитора носять спірний характер, оскільки відносно них відсутнє судове рішення і вони не визнаються та заперечуються боржником.

Верховний Суд, скасувавши постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 з передачею справи на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду, констатував, що апеляційний господарський суд прийняв оскаржуване рішення, взявши до уваги докази надані божником до суду апеляційної інстанції (п.38 постанови від 03.04.2024), однак, скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції в частині визначення розміру вимог ініціюючого кредитора, господарський суд другої інстанції, в порушення статті 269 ГПК України, врахував докази подані боржником та повністю проігнорував факт подання додаткових доказів ініціюючим кредитором та не здійснив їх дослідження. При цьому вказав, що господарським судом другої інстанції не досліджувалось питання поважності причин неподання боржником доказів у встановлений законом строк до господарського суду першої інстанції.

На виконання вказівок Верховного Суду у вказаній постанові, апеляційний господарський суд, взявши до уваги та здійснивши дослідження всіх доказів, наданих боржником та ініціюючим кредитором по справі, дійшов висновку, що в цій справі боржником обґрунтована неможливість своєчасного подання до місцевого господарського суду доказів, які могли мати значення для встановлення розміру грошових вимог ініціюючого кредитора, з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За результатом нового апеляційного розгляду справи щодо встановлення обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора та їх розміру, апеляційний господарський суд встановив, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03.02.2021 по справі № 405/1460/20 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ФГ "Віра Вікторія" про стягнення боргу за договором позики. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ФГ "Віра Вікторія" на користь ОСОБА_1 борг в сумі 144 226,81 доларів США та пеню в розмірі 11 881,80 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_2 та Фермерського господарства "Віра Вікторія" на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 10 555,00 грн з кожного.

Разом з цим, з поданої представником ФГ «Віра Вікторія» апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 у цій справі, апеляційний суд встановив, що постановою Кропивницького апеляційного суду від 05.08.2021, рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03.02.2021 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та судових витрат скасовано. Прийнято нове судове рішення в цій частині позовних вимог: позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором позики задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : 42 435 доларів США - заборгованість за договором позики, 435,11 доларів США - в порядку статті 625 ЦК України, 1 430,06 доларів США - процентів за користування кредитом. В частині позовних вимог про стягнення штрафу, пені - відмовлено. Апеляційний суд не визнав належним та допустимим доказом розрахунок цього штрафу.

Суд встановив, що наведені відомості боржником також були подані до Господарського суду міста Києва, однак вже після прийняття місцевим господарським судом ухвали про відкриття провадження про банкрутство ФГ «Віра Вікторія» з визнаними грошовими вимогами у розмірі 5 708 673 грн 31 коп.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 05.08.2021 у справі №405/1460/20 не було оскаржено до касаційної інстанції будь-якою із сторін судового спору, тобто постанова є чинною, а отже, враховуючи це судове рішення, апеляційний суд зазначив, що визначені грошові вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ФГ «Віра Вікторія» становлять: 42 435 доларів США - заборгованість за договором позики, 435,11 доларів США - в порядку ст. 625 ЦК України, 1 430,06 доларів США - процентів за користування кредитом.

Поряд з цим, боржником було подано клопотання про приєднання доказів та додаткові пояснення до апеляційної скарги, до яких боржником було долучено належним чином засвідчену копію ухвали Ленінського районного суду міста Кіровограда від 16.10.2023 по справі № 405/1460/20.

Відповідно до вказаної ухвали, визнано таким, що не підлягає виконанню Виконавчий лист № 405/1460/20, виданий 20.08.2021 Ленінським районним судом міста Кіровограда про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ФГ «Віра Вікторія» на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 144 223,81 доларів США та пені в розмірі 11 881,80 доларів США, в частині стягнення з ФГ «Віра Вікторія» 99926,64 долари США штрафу, що включений до боргу в сумі 144 226,81 долар США, зважаючи на скасування рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 03.02.2021 в цій частині.

Подані боржником докази апеляційний господарський суд розцінив так, що Ленінським районним судом м. Кіровограда враховано помилку виконавчого листа та враховано постанову Кропивницького апеляційного суду від 05.08.2021 про скасування стягнення штрафу в розмірі 99 926,64 доларів США загалом із боржника та поручителя.

Крім того, господарський суд апеляційної інстанції встановив, що межах виконавчих проваджень № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 солідарно стягнуто та перераховано ОСОБА_1 , що підтверджується належними доказами у матеріалах справи:

- з ФГ «Віра Вікторія» кошти в розмірі 155 975 грн 24 коп. платіжне доручення №3751 від 23.12.202, що на момент перерахування за курсом НБУ становило 5 718,68 доларів США (курс НБУ 27,2747 за долар США);

- з ОСОБА_2 кошти в розмірі 656 515 грн 83 коп., що еквівалентно 22 629, 86 доларам США.

Відтак, за висновком апеляційного суду, залишок боргу, який фактично є грошовими вимогами ініціюючого кредитора до боржника становить 15 951,63 доларів США, що еквівалентно 583 328 грн 00 коп. (курсу НБУ 1$ = 36,5686 грн, на дату подачі заяви ОСОБА_1 07.11.2022).

Доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом статей 1, 39 КУзПБ щодо безпідставного зменшення суму його грошових вимог, які підтверджуються рішенням Ленінського районного суду у справі №405/1460/20 від 03.02.2021, про відсутність спірності даного боргу та його розміру, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Системний аналіз статей 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є:

- наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого настав на дату звернення кредитора до суду;

- відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог;

- відсутність задоволення боржником у повному обсязі вимог ініціюючого кредитора (кредиторів) до підготовчого засідання суду.

При цьому, судовою практикою Верховного Суду визначено декілька підходів для розуміння що саме є спором про право, зокрема,

- відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо (постанова Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №910/1678/20);

- частина шоста статті 39 КУзПБ згідно якої підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство є наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження жодним чином не визначає підставою для такої відмови існування рішень, які набрали законної сили, отже наявність остаточного рішення у цьому спорі не є обов`язковою. У цьому випадку достатнім є сам факт наявності спору про право, результати вирішення якого можуть вплинути на заявлені вимоги кредитора (постанова Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 910/1067/19);

- спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом (постанова Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №922/1174/20);

- правова категорія "спору про право" яку з`ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство може бути виражена, як в процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дозволяють зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у складі вимог кредитора, а відтак відсутності можливості, на цій стадії судового провадження, встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2042/20).

Верховний Суд, беручи до уваги здійснене апеляційним судом у цій справі дослідження всіх доказів, наданих боржником та ініціюючим кредитором, погоджується з висновком апеляційного суду про врахування того факту, що між кредитором та боржником наявний спір про право щодо заявлених вимог, адже безспірною є тільки частина заявлених вимог в сумі 583 328 грн, решта заявлених грошових вимог кредитора носить спірний характер, вони не визнаються та заперечуються боржником. Посилання скаржника на преюдиційність обставин та безспірність заявленого боргу не знайшли свого підтвердження, а тому колегією суддів відхиляються.

Крім того, суд звертає увагу на те, що апеляційний господарський суд, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, подані ініціюючим кредитором до апеляційного господарського суду, на яких наголошував Верховний Суд у своїй постанові від 03.04.2024, які мають істотне значення для вирішення справи, а саме, копію постанови Кропивницького апеляційного суду від 07.12.2023 у справі №405/1460/20, встановив, що ця постанова не скасовує раніше прийняту постанову Кропивницького апеляційного суду від 05.08.2021 (якою скасовано рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03.02.2021) щодо визначення розміру грошових вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ФГ «Віра Вікторія», та про скасування стягнення штрафу в розмірі 99 926,64 доларів США загалом із боржника та поручителя.

При цьому, апеляційний суд звернув увагу на те, ОСОБА_1 при зверненні до суду з заявою про банкрутство, не було подано постанову Кропивницького апеляційного суду від 05.08.2021 у справі № 405/1460/20 та постанову приватного виконавця від 26.08.2021 № НОМЕР_2, хоча матеріали справи свідчать про його обізнаність з існуванням вказаних документів. Такі дії ініціюючого кредитора апеляційним судом розцінені як порушення принципу добросовісного користування процесуальними правами.

Колегія суддів враховує висновок Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 16.08.2023 у справі № 910/23952/15, що розмір зобов`язання майнового поручителя визначається виходячи із дійсних на відповідний момент зобов`язань боржника (позичальника), які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору, що, в свою чергу, зумовлює висновок про те, що розмір пред`явлених кредиторських вимог до боржника - іпотекодавця не може бути більшим за розмір кредиторських вимог, пред`явлених до боржника за основним зобов`язанням.

При цьому звертає увагу на те, що в п. 3.1 договору поруки закріплено, що ФГ «Віра Вікторія» та ОСОБА_2 несуть солідарну відповідальність перед ОСОБА_1 за належне виконання ОСОБА_2 забезпеченого зобов`язання, але в будь-якому випадку розмір відповідальності ФГ «Віра Вікторія» не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов`язання, зазначеного в п. 4 цього договору.

Заперечуючи проти висновків апеляційного господарського суду, заявник у касаційній скарзі наводить аргументи, які зводяться до незгоди з його висновками щодо оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів, встановлення інших обставин у тому контексті, який, на думку заявника, свідчить про наявність підстав для визнання відповідних грошових вимог до боржника. Такі аргументи підлягають відхиленню, оскільки переоцінка доказів, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлених статтею 300 ГПК України.

Доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» колегія суддів відхиляє, оскільки вказана норма стосується порядку та способу виконання судових рішень, надавати оцінку діям виконавця при виконанні рішення іншого суду не входить до компетенції суду при встановленні наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство та обґрунтованість заявлених вимог.

Судом апеляційної інстанції у цій справі проводилась виключно оцінка доказів та перевірка підтвердження суми заявлених кредитором вимог, наявності спору про право. Докази примусового виконання рішень суду із зазначенням доларового еквіваленту були надані приватними виконавцями, які здійснювали виконання рішення суду.

Посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції змінив рішення суду загальної юрисдикції, чим порушив статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не знаходять свого підтвердження, адже, як вбачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції перевіряв та оцінював докази, надані на підтвердження розміру заборгованості ініціюючого кредитора, а не змінював рішення суду загальної юрисдикції.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, а відтак Верховний Суд не вбачає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

Зважаючи на таке, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін постанови апеляційного господарського суду.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенням без змін оскарженого судового рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладається на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 у справі № 912/1640/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Судді Білоус В.В.

Картере В.І.