Ухвала

від 19.11.2024 по справі 646/3567/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

---

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

19 листопада 2024 року

м. Харків

справа № 646/3567/23

провадження № 22-ц/818/4393/24

Харківський апеляційний суд в складі судді колегії суддів судової палати у цивільних справах Пилипчук Н.П. при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження по цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішенняЧервонозаводського районногосуду м.Харкова від07жовтня 2024року усправі запозовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Висота» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2024 позовні вимоги задоволено частково.

Навказане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка викладена російською мовою.

Відповідно до частини першої статті 10Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Згідно частини 1 статті 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.

Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють (ч.3 ст.9 ЦПК України).

За приписами ч.4 ст.9 ЦПК України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з частиною шостоюстатті 13 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної"органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Отже, учасники судового процесу які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, проте процесуальні документи мають бути подані лише державною мовою.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 07 червня 2019 року у справі №826/10114/17, від 03 вересня 2020 року у справі №826/6286/17, від 29 жовтня 2020 року у справі №815/1958/16 та від 07 грудня 2020 року у справі №138/132/20.

Вимоги щодо викладення документа процесуального характеру державною (українською) мовою зазначені, зокрема, в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 11-955зі19 (9901/98/19) та від 12 лютого 2020 року у справі № 9901/12/20 (П/9901/12/20).

Рішенням Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 8-рп/2008у справі № 1-18/2008 встановлено, що відповідно достаттею 124 Конституції УкраїниКонституційний Суд України та суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя, яке стосується конституційного, адміністративного, господарського, кримінального та цивільного судочинства. Ці види судочинства є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення. Суди реалізують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян щодо використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, відповідно доКонституціїі законів України. Таким чином,Основним Законом Українизакладено конституційні основи для використання української мови як мови судочинства та одночасно гарантовано рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.

Гарантування у судочинстві використання російської та інших мов національних меншин України цілком узгоджується з Європейською хартією регіональних мов або мов меншин, ратифікованоюЗаконом України від 15 травня 2003 року N 802-IV.

Разом з тим Суд зазначає, що забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою, гарантування права громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, не означають абсолютного права сторони (учасника справи) подавати відповідні процесуальні документи мовою, якою вона володіє, якому кореспондує безумовний обов`язок суду приймати такі документи до розгляду.Законом України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин"передбачено, що при застосуванні положень Хартії заходи, спрямовані на утвердження української мови як державної, її розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій території України, не вважаються такими, що перешкоджають чи створюють загрозу збереженню або розвитку мов, на які відповідно достатті 2 цього Законупоширюються положення Хартії.

Слід зазначити, що у постановах від 19 грудня 2019 року у справі №520/6952/19 та від 14 травня 2020 року у справі №826/7282/17 Верховним Судом висловлено правову позицію щодо викладення відповідної заяви (скарги) державною мовою, тобто українською мовою.

Крім того, згідно ізрішенням Конституційного Суду України від 28 лютого 2018 року №2-р/2018у справі № 1-1/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України та втратив чинністьЗакон України "Про засади державної мовної політики" від 03 липня 2012 року № 5029-VIзі змінами.

У разі, якщо скаржник не володіє (недостатньо володіє) українською мовою, слід зазначити, що соціально незахищеним верствам населенняЗаконом України "Про безоплатну правову допомогу"гарантовано державою надання відповідних правових послуг за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Для реалізації своїх прав особа має звернутися по правову допомогу до відповідного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року у справі №160/27610/21.

З огляду на зазначене, апеляційна ОСОБА_1 на рішенняЧервонозаводського районногосуду м.Харкова від07жовтня 2024року повинна бути викладена державною (українською) мовою.

Крім того, ОСОБА_2 в апеляційній скарзі зазначає, що у даній справі судовий збір не має сплачуватись, оскільки його правовідносини з позивачем є споживчими в розумінніЗакону України «Про захист прав споживачів»і відповідно до частини 1статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Проте, з такими доводами погодитись не можна.

Частиною 1 статті 22 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, щозахист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Частиною третьоюстатті 22 Закону України "Про захист прав споживачів"передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

ПреамбулаЗакону України "Про захист прав споживачів"визначає, що Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18) зазначила, щостаттею 5 Закону України "Про судовий збір"визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22Закону України "Про захист прав споживачів"дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленомустаттею 5 Закону України "Про судовий збір", не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів. Велика Палата констатувала, щостаття 5 Закону України "Про судовий збір"не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України "Про захист прав споживачів"). Отже, при прийняттіЗакону України "Про судовий збір"законодавець передбачив можливість застосуванняЗакону України "Про захист прав споживачів"при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору. Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді.

Отже, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року (справа № 761/24881/16-ц) визначила єдиний підхід щодо застосування судами норм матеріального права під час визначення, чи звільнена особа від сплати судового збору за звернення до суду із позовом на підставіЗакону України "Про захист прав споживачів", сформулювавши, що виключно позивачі - споживачі у таких справах звільняються від справляння судового збору на всіх стадіях судового розгляду.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 160/15864/20 (провадження № 11-177апп21) зазначено, щостаття 22 Закону України "Про захист прав споживачів"підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством, і встановлює певні особливості судового захисту їх прав, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. У регулюванні сплати судового збору положення зазначеної норми права є спеціальними щодо положеньстатті 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки остання загалом урегульовує питання звільнення різних суб`єктів звернення до суду від сплати судового збору за різні процесуальні дії (об`єкти сплати судового збору) в судах усіх інстанцій.

Ураховуючи наведене, споживачі звільняються від сплати судового збору на всіх стадіях цивільного процесу у випадку, якщо вони є позивачами і звертаються до суду з позовами про захист прав споживачів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у даній справі є Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Висота», а не ОСОБА_1 .

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6Закону України «Про судовий збір».

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового Так, згідно п.п. 6 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», з подальшими змінами, ставка за подання апеляційної скарги на рішення суду складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Судовий збір за даним провадженням складає 4026 грн. (150% від 2684 грн.). Отже, апелянту необхідно сплатити судовий збір у розмірі 4026 грн. та надати оригінал квитанції про сплату судового збору.

Сплату судового збору належить здійснити за наступними реквізитами:

Отримувач коштів: УК Основ"ян/мХар Основ"янсь/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37874947

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача (МФО): 899998

Рахунок отримувача: UA398999980313161206080020661

Код класифікації доходів бюджету: 22030101 Призначення платежу: *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Харківський апеляційний суд (назва суду, де розглядається справа).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до положень ч.2, 3 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення ст.185 ЦПК України.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху.

Керуючись ст.ст.185, 356, 357 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішенняЧервонозаводського районногосуду м.Харкова від07жовтня 2024року залишити без руху.

Протягом десяти днів з дня вручення ухвали апелянт має право надати до Харківського апеляційного суду виправлену апеляційну скаргу, а саме викладену державною (українською) мовою, відповідно до кількості учасників справи, а також докази сплати судового збору.

Роз`яснити апелянту, що в разі не усунення недоліків, зазначених в ухвалі, у встановлений строк, апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернена їй.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя

Харківського апеляційного суду Н.П. Пилипчук