Рішення

від 23.10.2024 по справі 296/933/24

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/933/24

2/296/1533/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2024 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

представника позивача адвоката Капустинської Г.О.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Укрзалізниця", третя особа: Регіональна філія "Південно-Західної Залізниці" АТ "Укрзалізниця", Виробничий підрозділ Житомирська дистанція регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" про стягнення недоплачених сум при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Корольовського районного суду м. Житомира з вказаним позовом в якому просить стягнути з АТ "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_2 недоплачені суми одноразової матеріальної та додаткової матеріальної допомоги у розмірі 194809,14 грн. та 16104 грн. на оздоровлення; середній заробіток за весь час затримки розрахунку починаючи з дня винесення наказу про звільнення 01.11.2023 і по день ухвалення рішення судом.

В обґрунтування поданого позову позивач зазначає, що вона з 15.08.1990 року по 01.11.2023 року перебувала у трудових відносинах з АТ "Укрзалізниця". 01.11.2023 року у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності 2-ї групи звільнилась за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України. При звільненні їй не було проведено повного розрахунку та не виплачено одноразову матеріальну допомогу, додаткову матеріальну допомогу і 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2023 рік. За підрахунком позивача їй мала бути нарахована та виплачена при звільненні одноразова матеріальна допомогу у розмірі 5 середньомісячних заробітних плат та додаткова матеріальна допомога у розмірі 4 середньомісячних заробітних плат, всього у сумі 194809,14 грн. і 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2023 рік у розмірі 16104,00 грн., які просить стягнути з відповідача. Оскільки з вини власника позивачу не було виплачено при звільненні належних сум, вважає, що відповідач зобов`язаний сплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку починаючи з дня винесення наказу про звільнення 01.11.2023 і по день ухвалення рішення суду.

Ухвалою від 13.02.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

11.03.2024 року від представника відповідача АТ "Українська залізниця" Людмили Пархомчук надійшов до суду відзив на позовну заяву у якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає, що рішенням правління АТ "Укрзалізниця" від 14 березня 2022 року було призупинено здійснення працівникам залізниці додаткових виплат, передбачених Галузевою угодою та колективними договорами на період дії правового режиму воєнного стану в Україні. Винятком було визначено лише виплату матеріальної допомоги на лікування та поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління. Наголошує, що виплата матеріальної допомоги на оздоровлення та інших додаткових виплат роботодавцем була саме призупинена, а не відмінена, та призупинена не з вини АТ "Укрзалізниця", а внаслідок дії форс-мажорних обставин. В подальшому рішенням правління АТ "Укрзалізниці" від 24 жовтня 2022 року було частково відновлено здійснення працівниками залізниці додаткових виплат, нарахування та виплата яких була зупинена на період дії правового режиму воєнного стану в Україні. На теперішній час нарахування та виплата матеріальної допомоги проводиться в хронологічній послідовності відповідно до її виникнення, починаючи з листопада 2022 року, згідно з графіком погашення. Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, то оскільки позивачка звільнилася, трудові відносини наразі відсутні. У зв`язку з цим виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь звільненого працівника, не можуть вважатися заробітною платою та платою за виконану роботу. Отже, середній заробіток за своєю природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою в розумінні ст. 2 Закону України "Про оплату праці". Настання обставин непереборної сили не підлягає доказуванню відповідачем, оскільки це є загальновідома інформація. Зазначені обставини непереборної сили засвідчені Торгово-промисловою палатою України 28.02.2022року документом №2024/02.0-7.1. Крім того, за положеннями ст. 117 КЗпП України обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства. В той же час загально відомі форс-мажорні обставини, що виникли 22 лютого 2022 року і тривають по теперішній час, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, та є підставою для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України (а.с. 49-58).

08.04.2024 року від представника позивача адвоката Капустинської Г.О. надійшла відповідь на відзив в якій просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що матеріальна допомога належить до фонду оплати праці, саме тому її прирівнюють до заробітної плати і нараховують на неї зарплатні податки: ПДФО та військовий збір. У Колективному договорі чітко прописано, що позивач має право на виплату одноразової матеріальної допомоги та додаткової матеріальної допомоги, а також 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2023 рік. Відповідні зміни після протоколу від 14.03.2022 року №Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ "Укрзалізниця" до Колективного договору внесені не були. Крім того, Колективний договір передбачає, що договір не може погіршувати положення працівників по відношення до діючого законодавства, Генеральної та Галузевої угод. У випадку якщо в період дії колективного договору будуть прийняті державні нормативні акти з гарантіями, нижче ніж передбачено колективним договором, то норми колективного договору діють до закінчення строку його дії. Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", який передбачає на період дії воєнного стану зупинення за ініціативою роботодавця дії окремих положень Колективного договору, набрав чинності лише 24 березня 2022 року, а тому ухвалювати рішення про призупинення додаткових виплат працівникам посилаючись на правовий режим воєнного стану 14 березня 2022 року у правління АТ "Укрзалізниця" не було , через відсутність зворотної дії в часі вказаного Закону. Також позивач має право на виплату середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні, оскільки позивачу у день звільнення не були виплачені належній їй суми. Наголосила, що на сьогоднішній день товариство не є збитковим, а навпаки має достатній дохід. Крім того, виплати належних сум при звільненні є обов`язковими (а.с.105-109).

В письмових поясненнях від 22.05.2024 року представник позивача вказала про передчасність прийняття рішення АТ "Укрзалізниця" про призупинення виплат, передбачених колективними договорами до набрання чинності Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" і як наслідок посилання роботодавця на статтю 11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" як на підставу "законності" не виплати всіх належних сум при звільненні є безпідставними та не можуть слугувати аргументом відмови у виплаті коштів працівникові, оскільки таке посилання суперечить положенням статті 58 Конституції України. Також зазначила, що АТ "Укрзалізниця" призупинило виплати коштів, передбачених колективними договорами в односторонньому порядку, не повідомивши працівникам про ухвалення вказаного рішення, а також в порушення вимог Закону України "Про колективні договори і угоди" не ініціювало питання щодо підписання змін/доповнень до діючих колективних договорів в частині призупинення/зміни строків виплати належних сум при звільненні працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а такі зміни мають вноситись лише за взаємною згодою сторін, але аж ніяк не роботодавцем в односторонньому порядку без погодження з профспілковим органом. Звернула увагу, що відповідно до ст. 2 Закону України "Про оплату праці" до структури заробітної плати входять: основна заробітна плата, додаткова та інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Таким чином матеріальна допомога входить до структури заробітної плати. Крім того, просила стягнути середній заробіток по день ухвалення судового рішення (а.с.159-165).

В додаткових письмових поясненнях представник відповідача ОСОБА_1 зазначає, що 12.08.2024 року позивачу було виплачено одноразову матеріальну допомогу у зв`язку з виходом на пенсію згідно умов колективного договору у повному обсязі в розмірі 131730,11 грн., тому предмет спору з цього приводу відсутній. Матеріальна допомога на оздоровлення за 2023 рік в сумі 16104,00 грн. ОСОБА_2 не нарахована і не виплачена, оскільки наразі такі виплати призупинені та не здійснюються. Разом з тим зазначає, що рішенням правління АТ "Укрзалізниця", 27 червня 2024 року (витяг з протоколу №Ц-82/39 від 27.06.2024) зупинена дія окремих положень колективних договорів АТ "Укрзалізниця", регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення, та ухвалено рішення про відновлення з 01.07.2024 виплати працівникам матеріальної допомоги на оздоровлення, у єдиному розмірі мінімальної норми, передбаченої Галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками, у розмір 30% від місячної тарифної ставки (посадового окладу). Також пунктом 4 вищезазначеного рішення передбачено: "Можливість та умови нарахування і виплати працівникам АТ "Укрзалізниця" та особам, які перебували у трудових відносинах з АТ "Укрзалізниця" під час дії рішення правління від 14.03.2022 (протокол №Ц--54/31Ком.т.) матеріальної допомоги на оздоровлення, за період з 24.02.2022 до 30.06.2024, в розмірі та на умовах, передбачених колективними договорами АТ "Укрзалізниця", регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, визначати окремими рішеннями правління на кожен рік. При цьому можливість та умови таких виплат за 2022 рік визначити не пізніше грудня 2024". Тобто нарахування та виплата матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам, які звільнилися з роботи у період з 24.02.2022 до 30.06.2024 буде проводитись у раніше встановленому колективному договорами розмірі, в хронологічній послідовності відповідно до її виникнення, починаючи з грудня 2024 року, згідно з графіком погашення, який буде затверджено та доведено додатково. Позивачу буде виплачена матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2023 рік виходячи із послідовності зазначених графіків. Отже, вимога позивача до відповідача про виплату йому матеріальної допомоги на оздоровлення не підлягає задоволенню, оскільки у нашій країні з 24.02.2022 року запроваджено воєнний стан та відповідно до вимог статті 11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" АТ "Укрзалізниця" тимчасово призупинило виплати, передбачені галузевою угодою, колективними договорами, так як підприємство не може нормально здійснювати роботу через воєнну агресію росії, тобто з причин, що від нього не залежать. Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок, то з врахуванням вищенаведеного, невиконання відповідачем обов`язків передбачених статями 47 та 116 КЗпП України відбулось не з вини АТ "Українська залізниця", а було зумовлене обставинами непереборної сили, які встановлені висновком Торгово-промислової палати України N?2024/02/0-7/1 від 28.02.2022, У зв`язку з чим відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку, передбаченого статтею 117 КЗпП України щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Отже, щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, то у її задоволенні також слід відмовити за безпідставністю, виходячи з того, що невиплата при звільненні належних позивачу всіх сум виплат відбулась не з вини відповідача, а в силу виникнення та дії обставин військової агресії російської федерації проти України і введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022 року, який продовжує тривати, що виключає застосування до даних правовідносин ст.117 КЗпП України. Також наголосила, що понесені витрати позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 є неспівмірними даному позову(а.с.208-213).

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала в частині стягнення суми на оздоровлення та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку. Також підтвердила, що дійсно позивачу 12.08.2024 року виплачено одноразову матеріальну допомогу, в т.ч. додаткову, у зв`язку з виходом на пенсію в сумі 131730,11 грн., позивач погоджується з вказаною сумою, тому позовні вимоги в цій частині не підтримує.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні позову за безпідставністю, зокрема вказала на відсутність вини роботодавця в затримці виплати матеріальної допомоги. Повідомила, що виплати на оздоровлення поновлені, та будуть здійснюватися згідно затвердженого графіка з грудня місяця 2024 року. Також зазначила, що відповідно до платіжної відомості АТ "Українська залізниця" № 133 від 12.08.2024 року позивачу було виплачено одноразову матеріальну допомогу у зв`язку з виходом на пенсію згідно умов колективного договору у повному обсязі в розмірі 9 середньомісячних заробітних плат, що в сумі склало 131730,11 грн., тому предмет спору з цього приводу відсутній.

Ухвалою від 23.10.2024 року суд закрив провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Акціонерного товариства "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_2 131730,11 грн. одноразової матеріальної допомоги, виходячи з розрахунку 9 середньомісячних заробітних плат, проведеного відповідачем, з яким погодилась позивач та її представник (а.с. 198).

Заслухавши учасників справи, дослідивши та оцінивши зібрані докази в своїй сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Виробничого підрозділу Житомирської дистанції колії регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" №1077/ос від 18.10.2023 ОСОБА_2 була звільнена 01.11.2023 з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності (а.с.16).

Цим же наказом №1077/ос від 18.10.2023 ОСОБА_3 було встановлено компенcувати за невикористані 36 днів відпустки; за ненормований робочий день 7 днів за період 15.08.2021-14.08.2022; за безперервний стаж роботи 4 дні за період 15.08.2021-14.08.2022; за ненормований робочий день 7 днів за період 15.08.2022-14.08.2023; інваліди 1 та 2 групи 5 днів за період 15.08.2022-14.08.2023; за безперервний стаж роботи 4 дні за період 15.08.2022-14.08.2023; інваліди 1 та 2 групи 6 днів за період 15.08.2023-01.11.2023; за безперервний стаж роботи 1 день за період 15.08.2023-01.11.2023; за ненормований робочий день 2 дні за період 15.08.2023-01.11.2023; одноразову матеріальну допомогу в розмірі 5 середньомісячних заробітків та додаткову матеріальну допомогу в розмірі 4 середньомісячних заробітків, яка передбачена п.8.17 колективного договору на 2001-2005р.р., пролонговано на 2006-2023 р.р. 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення, передбачені п. 3.9 змінами та доповненнями до колективного договору на 2002-2006 р.р., пролонгованого на 2007-2023 р.р. (за 2022 рік), 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення, передбачені п. 3.9 змінами та доповненнями до колективного договору на 2002-2006 р.р., пролонгованого на 2007-2023 р.р. (за 2023 рік) (стаж роботи 33р. 02м.18 дн.). При цьому в наказі міститься застереження: "Виплати провести після окремого рішення правління".

26.12.2023 року ОСОБА_2 звернулася до начальника виробничого підрозділу Житомирська дистанція колії регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" із заявою в якій просила здійснити їй нарахування та виплату одноразової матеріальної допомоги в розмірі 5 середньомісячних заробітків та додаткову матеріальну допомогу в розмірі 4 середньомісячних заробітків, 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2022 рік та 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення з 2023 рік (а.с.27).

28.12.2023 року ОСОБА_2 була надана відповідь у якій зазначено, що до компетенції начальника виробничого підрозділу Житомирська дистанція колії регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" не належить вирішення питань нарахування та виплати матеріальних допомог при звільнені. Роз`яснено про необхідність звернення до Коростенського регіонального центру з управління персоналом регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" (а.с.28).

29.12.2023 року ОСОБА_2 звернулася до Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" із заявою в якій просила здійснити їй нарахування та виплату одноразової матеріальної допомоги в розмірі 5 середньомісячних заробітків та додаткову матеріальну допомогу в розмірі 4 середньомісячних заробітків, 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2022 рік та 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення з 2023 рік (а.с.29).

На звернення ОСОБА_2 була надана відповідь від 15.01.2024, у якій зокрема зазначено, що матеріальна допомога на оздоровлення, яка передбачена колективним договором в розмірі 6 прожиткових мінімумів, за 2022 рік була нарахована в січні 2022 року та виплачена згідно платіжної відомості №179 від 28.01.2022 року. Також було повідомлено, що відповідно до листа АТ "Укрзалізниця" від 05.10.2022 та розпорядження від 06.10.2022 виплата одноразової матеріальної допомоги та додаткової матеріальної допомоги при звільненні працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію буде виплачена згідно затвердженого графіку. Відповідно до статті 11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15.03.2022 №2136-ІХ на період дії воєнного стану в Україні керівництво АТ "Укрзалізниця" призупинило ряд виплат працівникам і організаціям, в тому числі матеріальну допомогу на оздоровлення (а.с.30).

29.12.2023 року ОСОБА_2 звернулася до Коростенського регіонального центру з управління персоналом регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" із заявою в якій просила здійснити їй нарахування та виплату одноразової матеріальної допомоги в розмірі 5 середньомісячних заробітків та додаткову матеріальну допомогу в розмірі 4 середньомісячних заробітків, 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2022 рік та 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення з 2023 рік (а.с.31).

Також встановлено, що згідно з пунктом 8.17 Колективного договору, укладеного між адміністрацією виробничого підрозділу "Житомирська дистанція колії" РФ "ПЗЗ" АТ "Українська залізниця" та Первинною профспілковою організацією виробничого підрозділу Житомирська дистанція колії РФ "ПЗЗ" АТ "Українська залізниця" на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2023 роки зі змінами та доповненнями, при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, виплачувати одноразову матеріальну допомогу в розмірі 5 (п`яти) середньомісячних заробітків; у разі звільнення працівників за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права, виплачувати їм додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в таких розмірах при стажі роботи в галузі: для жінок від 30 до 35 років 4 середньомісячні заробітки (а.с.117-142).

Відповідно до пункту 3.10 Колективного договору, працівникам філії, які безпосередньо пропрацювали у підрозділах АТ "Укрзалізниця" не менше 6 місяців та подали письмову заяву, надавати один раз у календарному році матеріальну допомогу на оздоровлення, як правило, разом із наданням щорічної відпустки, у розмірі 6 (шести) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року (а.с.117-142).

14.03.2022 було проведено засідання правління АТ "Укрзалізниця" на якому було ухвалено рішення про те, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, призупинено інші додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики (пп.1.1.4 п. 1.1 протоколу №Ц-54/31 Ком.т. від 14.03.2022 ) (а.с.63-64).

В подальшому на засіданні правління АТ «Укрзалізниця» було ухвалено рішення від 24.10.2022 року про здійсненя нарахування та виплату працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнилися/будуть звільнені у період з лютого до грудня 2022 року, одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до пункту 3.2.21 Галузевої угоди, виплати яких були призупинені відповідно до підпункту 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022 (протокол №Ц-54/31 Ком.т); нарахування та виплату матеріальної допомоги, зазначеної у пункті 13.1 цього рішення, проводити в хронологічній послідовності відповідно до її виникнення, починаючи з листопада 2022 року, згідно з графіком погашення, який буде затверджено та доведено додатково директором з управління персоналом та соціальної політики або особою, яка виконує обов`язки директора з управління персоналом та соціальної політики (витяг з протоколу №Ц-54/90 Ком.т. від 24.10.2022, пп.13.1, пп.13.2 п.13)(а.с.72).

Також 27.06.2024 року на засіданні правління АТ "Укрзалізниця" були прийняті інші рішення, які стосуються виконання колективного договору. Так з витягу із протоколу №Ц-82/39 Ком.т. засідання правління АТ "Укрзалізниця" 27.06.2024, вбачається, що керівним органом були прийняті відповідні рішення, зміст яких було занесено до вказаного протоколу. Зокрема, засідання правління ухвалило: пп.1.1.,1.2, п. 1. Протоколу - на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 (зі змінами), починаючи з 01.07.2024: зупинити дію окремих положень колективних договорів АТ "Укрзалізниця", регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення. Здійснювати нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам АТ "Укрзалізниця" в єдиному розмірі мінімальної норми, передбаченої Галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками - 30% місячної тарифної ставки (посадового окладу). Виплату матеріальної допомоги на оздоровлення здійснювати згідно з наказами АТ "Укрзалізниця", регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, за письмовою заявою працівників, які безперервно пропрацювали в АТ "Укрзалізниця" шість і більше місяців, при виході працівника у щорічну відпустку (тривалість якої становить не менше 14 календарних днів) один раз на календарний рік в межах одного облікового періоду відпустки. Пунктом 3 та 4 Протоколу ухвалено, що Регіональним філіям, філіям, їх структурним (виробничим) підрозділам, Департаменту бухгалтерського, податкового обліку, звітності та методології, Департаменту казначейства починаючи з 01.07.2024 забезпечити нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі, визначеному в підпункті 1.2 пункту 1 цього рішення. Можливість та умови нарахування і виплати працівникам АТ "Укрзалізниця" та особам, які перебували в трудових правовідносинах з АТ "Укрзалізниця" під час дії рішення правління від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.), матеріальної допомоги на оздоровлення, за період з 24.02.2022 року до 30.06.2024, в розмірі та на умовах, передбачених колективними договорами АТ "Укрзалізниця", регіональних філій, філій і їх структурних (виробничих) підрозділів, визначати окремими рішеннями правління на кожен рік. При цьому можливість та умови таких виплат за 2022 рік визначити не пізніше грудня 2024 (а.с.214-215).

Згідно платіжної відомості АТ "Українська залізниця" № 133 від 12.08.2024 року ОСОБА_3 , після подання позову, була виплачена одноразова матеріальна допомога у зв`язку з виходом на пенсію у розмірі 9 середньомісячних заробітних плат (18182,21грн. за місяць), що в загальній сумі становить 131730,11 грн. (а.с. 198, 200).

Згідно із статтею 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до статті 13 КЗпП України, статті 7 Закону України "Про колективні договори і угоди" зміст колективного договору визначається сторонами. У колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо форм, системи, розмірів заробітної плати, інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та інше). Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Статтею 18 КЗпП України передбачено, що положення колективного договору розповсюджуються на усіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця і працівника.

Частиною другою статті 97 КЗпП України установлені форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, що встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені ст. ст. 43-46 Конституції України.

У той же час, відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

24.02.2022 Указом Президента України від 24.04.2022 №64/2022 у зв`язку із військовою агресією рф на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжений і триває станом на час розгляду цієї справи.

При цьому, зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб визначені положеннями Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 цього Закону в Указі Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" зазначений вичерпний перелік конституційних прав та свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку із введенням воєнного стану, зазначений строк дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Також, 15.03.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", який набув чинності 24.03.2022, і визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Пунктом другим розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" регламентовано, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", діють обмеження та особливості організації трудових відносин, установлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

Отже положення Законом України "Про правовий режим воєнного стану", які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Таким чином, виходячи з системного аналізу трудового законодавства в умовах воєнного стану слід дійти висновку, що роботодавцю надається право в односторонньому порядку зупиняти виконання окремих положень колективного договору щодо правовідносин, які виникли з 24.02.2022.

Оскільки виплати, які є предметом спору у даній справі, передбачені пунктом 3.10 та 8.17 Колективного договору, їх призупинення відповідачем узгоджується із положенням ст. 11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

Вказаний Закон є чинним, не скасований, не визнаний неконституційним, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Питання правомірності введення державою окремих обмежень під час дії воєнного стану, у тому числі й з урахуванням міжнародних договорів, роз`яснено й у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі №580/2869/22.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що після зупинення виконання деяких положень колективного договору, передбачені ним виплати було поновлено. Відповідно до платіжної відомості, яка міститься в матеріалах справи, відповідачем в повному обсязі було виплачено ОСОБА_2 одноразову матеріальну допомогу у зв`язку з виходом на пенсію згідно умов колективного договору у розмірі 131730,11 грн. З вказаною сумою також погодилася і представник позивачки.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення одноразової матеріальної допомоги у розмірі 63079,03 грн. (194809,14 грн. (сума одноразової матеріальної допомоги згідно заявлених позовних вимог)-131730,11 грн. (сума одноразової матеріальної допомоги, яка виплачена відповідачем та не заперечується позивачем) = 63079,03 грн.) заявлено необгрунтовано, а тому в цій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Щодо стягнення додаткової матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 рік в розмірі 16104,00 грн., то суд бере до уваги протокольне рішення правління АТ "Українська залізниця" від 27 червня 2024 року, яким ухвалено здійснити нарахування та виплату працівникам АТ "Українська залізниця" матеріальної допомоги на оздоровлення, за період з 24.02.2022 року до 30.06.2024 року, виплата якої була призупинена рішенням правління від 14.03.2022, а також подану позивачем заяву від 2023 року в якій просить здійснити їй нарахування і виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення, та вважає, що правові підстави для призупинення виплати позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення наразі відсутні, така виплата фактично поновлена рішенням правліня відповідача, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Хоча встановлення конкретного графіка виплат, які передбачені колективним договором, не суперечить особливостям регулювання трудових відносин на період дії воєнного стану, однак така обставина не може бути підставою для відмови в позові, оскільки на час ухвалення рішення позивач має право на отримання такої матеріальної допомоги.

Щодо стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок.

Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже для застосування статті 117 КЗпП України та покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні необхідно встановити вину підприємства.

Рішенням правління АТ "Українська залізниця" від 14.03.2022 (протокол №Ц-54/31) дійсно на період дії правового режиму воєнного стану в Україні працівникам залізниці призупинено інші додаткові виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, в тому числі, й виплату одноразової матеріальної допомоги та додаткової матеріальної допомоги на оздоровлення.

АТ "Укрзалізниця" обґрунтовує вказане рішення тим, що з перших днів повномасштабної агресії російської федерації проти України АТ "Укрзалізниця" здійснювала гуманітарні евакуаційні перевезення на безоплатній основі, а також перевезення гуманітарних вантажів, військової техніки та озброєння, забезпечуючи вагомий внесок у спільну перемогу над ворогом.

У зв`язку з цим, а також необхідністю відновлення пошкодженої та знищеної ворогом в результаті обстрілів інфраструктури АТ "Укрзалізниця" понесла величезні витрати, що значно ускладнювало виконання інших фінансових зобов`язань.

Вказане рішення правління АТ "Українська залізниця" є чинним та у встановленому законом порядку не оскаржувалося.

При цьому Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15.03.2022 №2136-ІХ ( пункт 1 статті 11), що був чинним на час звільнення позивача, на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Відтак при вирішенні спору підлягає врахуванню таке рішення правління АТ "Українська залізниця".

Відповідно до висновку Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.02.71, військова агресія російської федерації проти України, яка стала підставою введення воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" є форсмажорними обставини (обставини непереборної сили). Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Наведене вказує на доведеність порушення строків виплати позивачу при звільненні внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

Про відсутність вини роботодавця у затримці виплати і його добросовісність свідчить і те, що невдовзі, у зв`язку зі зменшенням кількості евакуаційних (безкоштовних для пасажирів) потягів, і, як наслідок, зменшенням видатків та покращенням фінансового стану АТ "Українська залізниця", було прийнято рішення правління АТ "Українська залізниця" про здійснення нарахування та виплату працівникам АТ "Українська залізниця", матеріальної допомоги на оздоровлення, виплата якої була призупинена рішенням правління від 14.03.2022.

У свою чергу ОСОБА_2 була звільнена - 01.11.2023.

Отже з врахуванням наведеного, невиконання відповідачем обов`язків передбачених статями 47 та 116 КЗпП України відбулось не з вини АТ "Українська залізниця", а було зумовлене обставинами непереборної сили, які встановлені висновком Торгово-промислової палати України №2024/02/0-7/1 від 28.02.2022, у зв`язку з чим відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку, передбаченого статтею 117 КЗпП України щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Щодо відшкодування понесених судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною 2 та частиною 4 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.02.2021 (провадження №61-44217св18), витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

За правилом частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову інші судові витрати, серед яких витрати на професійну правничу допомогу, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн (а.с.1).

При цьому, в матеріалах справи міститься довідка до акта огляду медико-соціальною комісією серії 12ААГ №076447 з якої вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи з 26.01.2023 року, безтерміново (а.с.15).

Суд звертає увагу, що відповідно до п.9 ч.1ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю І та ІІ груп.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином позивач маючи статус особи з інвалідністю ІІ групи була звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з даним позовом, в т.ч. за вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, а тому має право подати заяву на повернення сплаченого судового збору.

Також відповідно до п.5 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Згідно ч.3 ст. 142 ЦПК України , якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених витрат з відповідача.

Враховуючи, що ухвалою суду від 23.10.2024 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Акціонерного товариства "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_2 131730,11 грн. одноразової матеріальної допомоги за відсутністю предмету спору, судовий збір за такими вимогами позивачем не сплачувався, що виключає можливість його повернення, відповідно відсутні підстави для стягнення з відповідача судового збору на користь держави.

Також не підлягає стягненню судовий збір за позовною вимогою про стягнення одноразової матеріальної допомоги в сумі 63079,03 грн., оскільки такі позовні вимоги залишені судом без задоволення.

Крім того, оскільки судом відмовлено в задоволенні позову щодо стягнення середнього заробітку, судовий збір також не підлягає підшкодуванню.

Разом з тим судом частково задоволено позов щодо стягнення виплати на оздоровлення, тому згідно ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір за такою вимогою у розмірі 161,03 грн, із розрахунку: (2109,13 х 16104,00) : 210913,14, де 2109,13 грн. сума судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою, виходячи із ціни позову (210913,14 грн.), 16104,00 грн.- сума матеріальної допомоги на оздоровлення, що підлягає стягненню, 210913,14 грн. - загальна сума, що заявлена до стягнення.

Також вбачається, що позивачем понесені витрати на правову допомогу в сумі 10000,00 грн.. На підтвердження таких витрат позивачем додано договір про надання правової допомоги від 18 грудня 2023 року, акт здавання-приймання послуг від 04.09.2024 року, квитанція від 18.12.2023 року, платіжна інструкцією від 01.03.2024 року та від 25.06.2024 року.

Виходячи з положень ст. 141, ч.3 ст. 142 ЦПК України, оскільки судом частково задоволено позов та беручи до уваги сплату відповідачем частини боргу після пред`явлення позову до суду, розмір витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог (обгрунтовано заявлених) становить 7009,24 грн, із розрахунку: (10000,00 х 147834,11) : 210913,14, де 10000,00 грн. понесені витрати на професійну правничу допомогу, 147834,11 грн. (131730,11 грн. + 16104,00 грн.)- сума обгрунтовано заявленої до стягнення матеріальної допомоги, 210913,14 грн. - загальна сума, що заявлена до стягнення.

Разом з тим, враховуючи категорію і складність даної справи, зміст заявлених позивачем позовних вимог, обсяг робіт виконаних адвокатом, обсяг наданих послуг, значимість спору для сторін, часткове задоволення позовних вимог відповідачем самостійно, беручи до уваги подані представником відповідача заперечення щодо розміру понесених витрат на правничу допомогу, суд вважає, що сума відшкодування таких витрат підлягають зменшенню до 5000,00 грн.

Керуючись статтями 10-13, 76, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_2 матеріальну допомоги на оздоровлення за 2023 рік в розмірі 16104 (шістнадцять тисяч сто чотири) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь держави судовий збір у розмірі 161,03 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариства "Укрзалізниця", адреса: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ЄДРПОУ 40075815.

Третя особа: Регіональна філія "Південно-Західної Залізниці" АТ "Укрзалізниця", адреса: м. Київ, вул. Лисенка, буд.6, ЄДРПОУ 40081221.

Третя особа: Виробничий підрозділ Житомирська дистанція регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця", адреса: м. Житомир, вул. Вокзальна, буд.15б, ЄДРПОУ 01070296.

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення: 06.10.2024.