Рішення

від 15.01.2020 по справі 371/769/19

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15.01.2020 Єдиний унікальний № 371/769/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року м. Миронівка

ЄУН 371/769/19

Провадження № 2/371/115/20

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі секретаря судових засідань Шаховцової В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Росавської сільської ради Миронівського району Київської області, Миронівської районної державної нотаріальної контори про визнання свідоцтва про право на спадщину та державного акта на право власності на земельну ділянку частково недійсними, визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи заявлені вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , після смертіякої відкрилась спадщинана належнеїй майно.

На час смерті ОСОБА_3 вона була малолітньою і залишилась круглою сиротою, оскільки на той час вже померли її батько та бабуся.

Бабуся ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкоємцем померлої ОСОБА_4 була її дочка ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_4 . ОСОБА_3 фактично прийняла спадщину, оскільки проживала разом із матір`ю в АДРЕСА_1 , вступила в управління та володіння спадковим майном, яке належало ОСОБА_4 , та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не оформивши спадкових прав.

Являючись спадкоємцем померлої ОСОБА_3 за законом, вона спадщину прийняла, оскільки до дня її смерті проживала разом з нею в АДРЕСА_1 , була малолітньою, та має перешкоди у оформленні спадкових прав.

Орієнтовно в 2017 році її родичі передали їй заповітне розпорядження, складене 20 жовтня 2001 року ОСОБА_4 , згідно якого на випадок її смерті з належного їй майна право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом PH № 363466, виданим Миронівською районною державною адміністрацією 28 грудня 2000 року, вона заповідає дочці ОСОБА_3 та сину ОСОБА_2 в рівних частинах кожному.

Законом не було встановлено граничного строку, за спливом якого спадкоємцеві не може бути видане свідоцтво про право на спадщину.

У квітні 2019 року позивач звернулась до Миронівської районної державної нотаріальної контори Київської області з питанням щодо оформлення спадщини після померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

На звернення державний нотаріус Миронівської районної державної нотаріальної контори Київської області Вашека С.В. повідомив, що після смерті ОСОБА_4 заяву про прийняття спадщини подав ОСОБА_2 , за його заявою заведена спадкова справа за № 805/2003.

В поданій заяві ОСОБА_2 зазначив, що крім нього інших спадкоємців немає. Росавська сільська рада Миронівського району Київської області надала державній нотаріальній конторі підтвердження про те, що 5 лютого 1987 року за реєстровим № 11 посвідчено заповіт ОСОБА_4 , згідно якого все майно, де б воно не було і з чого не складалось, вона заповіла ОСОБА_2 , станом на 24 березня 2004 року не змінено і не скасовано.

Заповіт, складений ОСОБА_4 та посвідчений секретарем Росавської сільської ради Миронівського району Київської області 5 лютого 1987 року, був змінений заповітним розпорядженням, посвідчений секретарем Росавської сільської ради Миронівського району Київської області 20 жовтня 2001 року, згідно якого на випадок смерті ОСОБА_4 із належного їй майна право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом PH № 363466, виданим Миронівською районною державною адміністрацією 28 грудня 2000 року, вона заповіла дочці ОСОБА_3 та сину ОСОБА_2 в рівних частинах кожному.

Оскільки її мама ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто майже через три місяці після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , то в силу положень ЦК України (1963 року) вона є спадкоємцем 1/2 частки земельної ділянки, яку згідно заповітного розпорядження, складеного 20 жовтня 2001 року ОСОБА_4 , вона заповіла ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частинах кожному.

Однак, на вищезазначене у заповіті майно Миронівською районною державною нотаріальною конторою було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 29 березня 2004 року за реєстровим № 2197 на ім`я ОСОБА_2 .

Миронівська районна державна нотаріальна контора Київської області повідомила її листом від 11.04.2019 № 345/02-14, про те, що оскільки її права як спадкоємця є порушеними, то в силу положень статті 4 ЦПК України вона має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

ОСОБА_2 після отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 743990, який був виданий Миронівською районною державною адміністрацією 20 травня 2012 року.

Згідно вказаного державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 набув права власності на земельну ділянку площею 4,0300 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Полівської сільської ради Миронівського району Київської області, пай № 307, кадастровий номер 3222985700:05:206:0065.

Вказані обставини перешкоджають оформити спадщину у встановленому законом порядку.

Просила визнатисвідоцтво проправо наспадщину зазаконом,видане державнимнотаріусом Миронівськоїрайонної державноїнотаріальної контори,за змістомякого ОСОБА_2 набув спадковихправ після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , частково недійсним в частині 1/2 частки спадкового майна, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 743990, виданий Миронівською районною державною адміністрацією 20 травня 2012 року ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 4,0300 га, кадастровий номер 3222985700:05:206:0065, розташовану в адміністративних межах Піївської сільської ради Миронівського району Київської області, пай 307, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, визнати за нею в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 4,0300 га, кадастровий номер 3222985700:05:206:0065, розташованої в адміністративних межах Піївської сільської ради Миронівського району Київської області, пай 307, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 6 серпня 2019 року відкрито провадження в справі та за клопотанням позивача судом вирішено питання про витребування письмових доказів у виді спадкових справ померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Аргументи учасників справи

Відповідачі відзиву на позов не подали.

У судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, в поданій до суду заяві представник позивач вказав, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просив розгляд справи проводити за їх відсутності та задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача Миронівської районної державної адміністрації Київської області в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, у заяві вказала, що проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Представник відповідача Росавської сільської ради Миронівського району Київської області в судове засідання не з`явився, сільський голова подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника сільської ради, зазначив, що проти задоволення позову не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити в його відсутності, позов визнав.

Фактичні обставини справи

Судом встановлені наступні факти.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 .

Вказана обставинапідтверджується данимисвідоцтва просмерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миронівського районного управління юстиції у Київській області 26 лютого 2016 року.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 була заведена за заявою відповідача ОСОБА_2 № 1093 від 24 грудня 2003 року.

Матеріали спадковоїсправи містятьдані,відповідно дояких,5лютого 1987року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений в Росавській сільській раді народних депутатів Миронівського району Київської області (реєстровий № 11), за змістом якого належне на день смерті майно та майнові права вона заповіла відповідачу ОСОБА_2

29 березня 2004 року державним нотаріусом Миронівської районної нотаріальної контори Київської області видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, за змістом якого спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її син відповідач ОСОБА_2 .

Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з права на земельну частку(пай) у землі, яка перебуває у колективній власності ВАТ «Миронівське», розміром 3,68 умовних кадастрових гектари, без визначення меж цієї частки в натурі.

Свідоцтво зареєстровано в реєстрі за № 2197 та видано відповідачу.

В матеріалах спадкової справи наявна довідка № 501, видана Росавською сільською радою Миронівського району Київської області, в якій зазначено, що згідно заповіту, посвідченого 5 лютого 1987 року, ОСОБА_2 є спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_4 .

Вказані обставини підтверджуються даними матеріалів спадкової справи № 805/2003.

В підтвердження права власності на земельну ділянку відповідачем було виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 743990. Зазначений державний акт було зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 20 травня 2012 року за № 322290001001876.

Судом встановлено, що спадкоємцем померлої ОСОБА_4 , крім відповідача, була її дочка ОСОБА_3 .

Такі обставинипідтверджені складенимпомерлою ОСОБА_4 10жовтня 2001року іншогозаповіту,який булопосвідчено вРосавській сільськійраді Миронівськогорайону Київськоїобласті зареєстраційним №40.За змістомвказаного заповіту ОСОБА_4 заповіла належнеїй правона земельнучастку (пай),що підтверджуєтьсясертифікатом РН№ 363466, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівнихчастках.

ОСОБА_3 проживала разом із ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 , вступила в управління та володіння спадковим майном, яке належало ОСОБА_4 та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не оформивши спадкових прав.

Такі обставинипідтверджені данимисвідоцтва просмерть серії НОМЕР_2 , виданого повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції у Київській області 13 вересня 2013 року, довідки № 346, виданої 7 травня 2019 року Росавською сільською радою Миронівського району Київської області.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщинана належнеїй майно.

Позивач є спадкоємцем померлої ОСОБА_3 за законом першої черги, оскільки являється її дочкою. Вказана обставина підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 5 серпня 1992 року виконкомом Росавської сільської ради народних депутатів Миронівського району Київської області, свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого 29 липня 2016 року виконавчим комітетом Ковалівської сільської ради Васильківського району Київської області.

Другий спадкоємець померлої, її син ОСОБА_5 , відмовився від прийняття спадщини, про що надав нотаріусу відповідну заяву.

Після смерті ОСОБА_3 державним нотаріусом Миронівської районної державної нотаріальної контори відкрито спадкову справу за № 247/2013,що підтверджуєтьсяданими Витягупро реєстраціюв спадковомуреєстрі № 55434256 від 12 березня 2019 року.

14березня 2014року позивачувидано свідоцтвапро правона спадщинуза закономна належнупомерлій ОСОБА_3 частини житловогобудинку.

Мотиви суду та застосовані норми права

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов належить задовольнити.

Спадщина відкрилась до 1 січня 2004 року, тому до правовідносин щодо спадкування застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР в редакції на час відкриття спадщини.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Статтею 549 ЦК УРСР встановлено, що дією, яка свідчить про прийняття спадщини є фактичний вступ спадкодавця в управління або володіння спадковим майном.

За статтею 534 вказаного кодексу кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Згідно правилстатті 549ЦК УРСРвизнається,що спадкоємецьприйняв спадщину: якщовін фактично вступивв управлінняабо володінняспадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Статтею 560 ЦК УРСР встановлено, що спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до пункту "г" частини 1 статті 81ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не оформивши спадкових прав.

Відповідно до частини 4 статті 1268 ЦК України малолітні, неповнолітні особи вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків відмови від спадщини.

Вказана категорія осіб має можливість скористатися правом на відмову від спадщини лише за певних умов передбачених законодавством.

За статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування відмовлятися від належних дитині майнових прав. Відповідно до частини третьої статті 18 вищезазначеного Закону органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Згідно правил частини 4 статті 1268 ЦК України позивач є такою, що прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , оскільки на момент її смерті була малолітньою, від спадщини у встановленому законом порядку не відмовилась.

Як вбачається з копії спадкової справи померлої ОСОБА_3 , в матеріалах спадкової справи відсутня відмова позивача від прийняття спадщини.

За загальним правилом, визначеним положеннями частини другоїстатті 1254ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Отже, як вбачається із наведеної норми новий заповіт скасовує старий лише у разі якщо такі суперечать один одному як в обсязі спадкової маси так і у суб`єктному складі спадкоємців.

Судом встановлено, що новий заповіт ОСОБА_4 скасовує старий, оскільки заповіти суперечать один одному у спадковому майні у виді права на земельну частку (пай) і у суб`єктному складі спадкоємців на вказані майнові права.

Право на спадкування 1/2 частини земельної частки (паю) фактично виникло у ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що незважаючи на наявність іншого заповіту, який складено пізніше, 29 березня 2004 року державним нотаріусом Миронівської районної нотаріальної контори Київської області видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, за змістом якого право на спадкове майно, яке стало предметом другого заповіту, набув відповідач як спадкоємець померлої ОСОБА_4 за заповітом, посвідченим Росавською сільською радою Миронівського району Київської області 5 лютого 1987 року за реєстровим номером 11.

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що відповідно до статті 1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Свідоцтво про право на спадщину це документ, який, будучи вираженим у нотаріальному правозастосовному акті, підтверджує перехід прав та обов`язків (спадщини) від спадкодавця до спадкоємців. Отже, свідоцтво про право на спадщину підтверджує і право спадкоємця на відповідну частку у спадковій масі, і правонаступництво між спадкодавцем та спадкоємцем.

Оспорюване свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії ВВВ № 964350, посвідчене державним нотаріусом Миронівської районної державної нотаріальної контори 29 березня 2004 року, за яким відповідач ОСОБА_2 набув спадкових прав після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 на належну їй на день смерті земельну частку (пай), не в повній мірі відповідає вимогам закону, оскільки видане, в тому числі, на майно, право на оформлення спадщини на яке було у ОСОБА_3 та виникло у позивача після її смерті.

Згідно правил статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

В судовому засіданні встановлено, що після отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай), мало місце формування земельної ділянки, в ході якого визначено її площі, межі та внесено інформацію про неї до Державного земельного кадастру. Відповідач отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 743990.

Судом встановлено, що оспорюване свідоцтво про право на спадщину за законом, видане відповідачу, та отриманий ним на підставі вказаного документа державний акт на право власності на земельну ділянку не відповідають вимогам закону, оскільки видані на майно, спадкових прав на 1/2 частину якого набула ОСОБА_3 , за заповітом, який не був чиним у певній частині спадкового майна.

Висновки за результатами розгляду

Відповідно до змісту статті 6 ЦК УРСР та статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним із способів захисту цивільних прав є визнання права. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав ( п. а ч. 3 ст. 152 ЗК України).

Згідно з вимогами статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, щообставини, якими обґрунтовані заявлені вимоги, мали місце.

Будучи спадкоємцем померлої ОСОБА_3 за законом, позивач має перешкоди у оформленні спадкових прав відповідно до вимог законодавства.

Позивач, як спадкоємець померлої матері ОСОБА_3 за законом, спадщину прийняла та в установленому порядку не може одержати правовстановлюючий документ на належне їй майно, її порушене право підлягає захисту, питання визначення належності права на майно має бути вирішено судовим рішенням.

Порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання права власності на частину земельної ділянки, оскільки мало місце перетворення спадкового майна.

Визнання права є засобом усунення невизначеності у взаєминах суб`єктів, створення необхідних умов для його реалізації і запобігання з боку третіх осіб, які можуть перешкоджати його нормальному здійсненню.

Згідно частини1статті 141ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Проте позивачем вимоги про стягнення судового збору з відповідача не ставилися, в зв`язку з чим судові витрати залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 76-81,82, 89, 95, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Росавської сільської ради Миронівського району Київської області, Миронівської районної державної нотаріальної контори про визнання свідоцтва про право на спадщину та державного акта на право власності на земельну ділянку частково недійсними, визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки в порядку спадкування задовольнити повністю.

Визнати свідоцтво про право на спадщину за законом серії ВВВ № 964350, посвідчене державним нотаріусом Миронівської районної державної нотаріальної контори Шепітко Валентиною Василівною 29 березня 2004 року, зареєстроване в реєстрі за № 2197, за змістом якого ОСОБА_2 набув спадкових прав після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , недійсним в частині 1/2 частки спадкового майна.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 743990, виданий Миронівською районною державною адміністрацією 20 травня 2012 року ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 4,0300 га, кадастровий номер 3222985700:05:206:0065, розташовану в адміністративних межах Піївської сільської ради Миронівського району Київської області, пай 307, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 4,0300 га, кадастровий номер 3222985700:05:206:0065, розташовану в адміністративних межах Піївської сільської ради Миронівського району Київської області, пай 307, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скаргаподається безпосередньодо судуапеляційної інстанції.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХШ«Перехідні положення» ЦПК Українив новій редакції до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_6 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Миронівським РС УДМС України в Київській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 .

Росавська сільськарада Миронівськогорайону Київськоїобласті,код ЄДРПОУ 04362645, місцезнаходження : Київська область, Миронівський район, село Росава, вулиця Центральна, 2.

Миронівська районнадержавна нотаріальнаконтора,код ЄДРПОУ 02884457, адреса місцезнаходження : Київська область, місто Миронівка, вулиця Соборності, 58-а.

Суддя підпис Л.О. Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук