Рішення

від 20.11.2024 по справі 529/642/24

ДИКАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 529/642/24

Провадження № 2/529/341/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Чуб К.В.

при секретарі Онищенко В.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Диканської селищної ради - Кудінової І.М.

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Диканської селищної ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Диканської селищної ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить встановити факт самостійного виховання та утримання ним неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказує, що він з відповідачкою ОСОБА_3 перебували у шлюбі, який рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 15.08.2016 розірвано. Від спільного проживання у зареєстрованому шлюбі у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який останні роки постійно проживає з ним за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить позивачу, разом з його матір`ю та братом, на праві спільної сумісної власності. Позивач самостійно утримує та виховує дитину. Встановлення у судовому порядку вказаного факту має для позивача ОСОБА_1 важливе юридичне значення, оскільки відповідно до п.4 ч.1 ст.23 ЗУ Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію особа, яка самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

31.07.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого судового засідання.

07.08.2024 третя особа виконавчий комітет Диканської селищної ради надав до суду письмові пояснення, у яких просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, окрім іншого вказавши, що факт самостійного виховання і утримання сина встановлюється у рішенні суду при вирішенні спору щодо позбавлення особи батьківських прав у порядку позовного провадження. Третя особа вважає, що вимога позивача є неефективним способом захисту порушених прав, оскільки не сприятиме відновленню прав дитини на належне виховання та утримання від матері, а окрім того не містить будь-яких заходів впливу щодо відповідачки спрямованих на відновлення порушених прав. Заявлені позовні вимоги, враховуючи їх мету з доведенням існування підстав для визнання за позивачем певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь якими цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами позивача з державою в особі відповідного органу. У разі виникнення спору з об`єктом владних повноважень, зокрема які стосуються порушення прав позивача на отримання соціальних пільг як батька, що самостійно виховує і утримує дитину, останній вправі звернутися до адміністративного суду із позовними вимогами до відповідного уповноваженого органу і певні факти, які мають значення для правильного вирішення спору, підлягають встановленню судом у мотивувальній частині судового рішення.

26.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав вказаних у позовній заяві. Крім того, пояснив, що після розлучення його та відповідачки син за взаємною згодою проживав у матері та приходив до батька. Наприкінці 2019 року син прийшов до нього та залишився жити з ним. Мати не виявляє бажання спілкуватися з дитиною, не цікавиться успіхами дитини у школі, здоров`ям сина. Рік тому почала перераховувати гроші на картку сина, суми, які переказує позивачка різні, максимальна сума, яку скидала відповідачка 2 тис. грн. (на день народження сина та перед початком навчального року).

Відповідачка ОСОБА_3 в судові засідання неодноразово не з`являлася, копію позовної заяви з додатками отримала, у визначений їй строк відзиву на позов або інших клопотань суду не подала, в подальшому конверти, які надсилалися за адресою її місця реєстрації повернуті до суду із відміткою "адресат відмовився", "адресат відсутній за вказаною адресою".

Крім того, про розгляд справи ОСОБА_3 повідомлена згідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке було розміщене за десять днів до дати ухвалення цього рішення.

Представник третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином. Письмові пояснення щодо позову або інші клопотання не надав.

Представник третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Диканської селищної ради Кудінова І.М. в судовому засіданні пояснила, що службою був здійснений виїзд за місцем проживання неповнолітнього ОСОБА_5 та його батька ОСОБА_1 . Спілкуючись з дитиною встановлено, що дитина не бачилась з матір`ю давно, іноді син та матір спілкуються по телефону. ОСОБА_6 вказав, що хоче проживати разом з батьком, бажання жити з матір`ю ОСОБА_5 не має. Зазначила, що позивач одноосібно виховує, утримує дитину, забезпечив дитині належні умови життя. Також зазначила, що з сім`єю ОСОБА_7 вона, як представник Служби у справах сім`ї, знайома з 2019 року. Наприкінці 2019 року ОСОБА_3 зверталася до Служби у справах сім`ї з приводу того, що після вихідних днів, під час яких син був у батька, ОСОБА_5 не повернувся додому. Відповідачка викликала поліцію, під час спілкування з працівниками поліції неповнолітній пояснив, що перебуває у батька добровільно. З того часу ОСОБА_5 залишився жити з батьком. Представник третьої особи позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою позивача та його сина ОСОБА_5 , та спілкується з ними. Батько гарно доглядає за дитиною, дитина одягнута, нагодована. Батько приділяє сину достатньо уваги, зокрема вони разом готують їжу, це їй відомо оскільки батько з сином часто запитують у неї кулінарні рецепти. Вона бачить їх удвох і коли вони доглядають за прибудинковою територією. Матір ОСОБА_5 свідок бачила давно, ще у той час коли ОСОБА_5 був маленький. Позивач у спілкуванні зі свідком завжди нарікав, що матір ОСОБА_5 ніколи не цікавиться його життям, навіть не дзвонить.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що її син та син позивача разом навчалися у школі з першого по дев`ятий клас. З 5 класу на батьківські збори до школи приходив позивач - батько ОСОБА_5 . Матір ОСОБА_5 свідок не бачила більше ніж 5 років.

Свідок ОСОБА_10 , яка є сусідкою позивача, в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 та син ОСОБА_5 проживають у квартирі вдвох довгий період, протягом цього часу вона не бачила, щоб ОСОБА_5 спілкувався з матір`ю. Разом з тим, ОСОБА_5 їй говорив, що не хотів би спілкуватися з матір`ю, так як вона його залишила.

В судовому засіданні, з дотриманням вимог ст. 232 ЦПК України, допитаний неповнолітній свідок ОСОБА_6 , який пояснив, що він проживає з татом за адресою АДРЕСА_1 приблизно 6 років. З матір`ю спілкується рідко - раз або два рази на пів року, по телефону, розмова триває близько 2 хвилин, його успіхами у школі чи здоров`ям мати не цікавиться, задає єдине питання «як справи?». Мама не проявляє бажання з ним спілкуватися. Коли він проживав з матір`ю, вона могла поїхати на декілька днів, а його залишала або у бабусі, або самого у зачиненій квартирі. Рішення проживати з татом він прийняв сам, тато про нього піклується, веде господарство (пере, готує їсти тощо), турбується про нього коли він хворіє, забезпечує усім необхідним, купляє одяг, ліки. Також ОСОБА_5 зазначив, що мати перераховувала на його картку невеликі кошти, проте наразі перестала це робити.

Вислухавши пояснення позивача, показання свідків, розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 15.08.2016 розірвано (а.с. 10).

Від вказаного шлюбу у сторін народився неповнолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується наявним у матеріалах свідоцтвом про народження, де батьком вказано ОСОБА_1 , а матір`ю ОСОБА_3 (а.с. 12).

З довідки, виданої ЦНАП Диканської селищної ради, про склад сім`ї № 981/09.1 від 22.07.2024 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 14).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 24.12.1993 позивач ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_2 (а.с. 15).

З долученої характеристики, виданої опорним закладом Диканський ліцей імені М.В. Гоголя, вбачається, що ОСОБА_6 проживає разом з батьком. У сім`ї, де виховується учень, відносини доброзичливі, базуються на підтримці та взаєморозумінні (а.с. 13).

17.09.2024 Служба у справах дітей Диканської селищної ради надала висновок щодо розв`язання спору, на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно вказаного висновку вбачається, що останній проживає разом зі своїм батьком ОСОБА_1 . Батьком створені належні умови для проживання сина, який має окрему кімнату, у якій облаштоване спальне місце, місце для навчання, ОСОБА_5 забезпечений комп`ютерною технікою. Під час бесіди представника служби із неповнолітнім останній вказав, що його мати не бере участі у його вихованні. Неповнолітній вказав, що з матір`ю не бачився вже довгий час, приблизно 6 років. Іноді вони спілкуються по телефону. Відповідачка періодично перераховує на картку неповнолітнього невелику суму грошей.

Так, за результатом перевірки служба прийшла до висновку, що саме батько позивач по справі ОСОБА_1 фактично одноосібно виховує, утримує, забезпечує належний рівень життєдіяльності сина ОСОБА_4 .

До висновку додано акт обстеження № 128 від 15.08.2024, відповідно до якого ОСОБА_1 створив належні умови для проживання, навчання та розвитку сина ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно ст.141СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Згідно ч. 2 ст.150СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст.155СК України здійсненнябатьками своїхправ тавиконання обов`язківмають ґрунтуватисяна повазідо правдитини таїї людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Законодавством визначено права та обов`язки батьків щодо виховання дитини, при цьому пріоритетним та принциповим визначенням є інтереси дитини, що вони повинні бути непорушними в незалежності від стосунків батьків між собою.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі № 363/214/17-ц від 22.08.2018 р. прийшов до висновку, що перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку не є вичерпним і у судовому порядку можуть бути встановленні факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст.23ЗУ «Промобілізаційну підготовкута мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які самостійно виховують та утримують дитину (дітей) віком до 18 років.

Таким чином, законодавець визначив у п. 4 ч. 1 ст.23ЗУ «Промобілізаційну підготовкута мобілізацію» гарантований захист дітей віком до 18 років, яких виховують самостійно військовозобов`язані жінки та чоловіки.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки - ч. 2 ст. 3 СК України.

Відповідно до ч. 1 ст.12Закону України«Про охоронудитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції ООН про права дитини, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст.315ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Встановлення факту самостійного утримання неповнолітньої дитини надає позивачу, з метою захисту прав та інтересів дитини, наступні права: належним чином особисто здійснювати свої батьківські обов`язки, які покладені на нього ст.150СК України та захисту його прав без згоди відповідачки у відповідності до вимог ст. 157 СК України. В зв`язку з тим, що вимога про встановлення факту самостійного виховання фактично пов`язана з виникненням, зміною або припиненням особистих майнових прав батьків дитини, які закріплені в Сімейному кодексі України, такими як право батьків на визначення місця проживання дитини, право матері чи батька на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав у випадку, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, суд вважає, що ця вимога підлягає розгляду в позовному провадженні в порядку цивільного судочинства.

З огляду на вказане суд відхиляє доводи третьої особи виконавчого комітету Диканської селищної ради, які викладені у письмових поясненнях.

Рішення суду від 13.12.2019 року по справі № 529/1048/19 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , копія якого міститься в матеріалах справи суд, до уваги не бере, оскільки відповідно до довідки № 10174 від 25.07.2024 Диканського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконавчий документ про стягнення аліментів з ОСОБА_1 до примусового виконання не пред`являвся і відповідно на виконанні не перебував (а.с. 29). З оглянутих у судовому засіданні матеріалів справи № 529/1048/19 вбачається, що ОСОБА_3 не зверталась до суду з заявою про видачу виконавчого листа. Крім того, відповідач копій ухвали суду про відкриття провадження та позовної заяви з додатками не отримував, справа про стягнення аліментів розглянута в порядку спрощеного провадження без виклику осіб в порядку письмового провадження без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами, на підставі позовної заяви, яка подана до суду 22 жовтня 2019 року, а в даному судовому засіданні встановлено, що неповнолітній ОСОБА_5 почав проживати з батьком наприкінці 2019 року.

Щодо перерахування відповідачкою коштів на рахунок неповнолітнього ОСОБА_5 слід зазначити наступне. За загальними правилами Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення повноліття, утримання дитини має бути на рівні необхідному та достатньому для забезпечення гармонійного розвитку дитини. З огляду на те, що відповідачка нерегулярно перераховує різні суми коштів, які здебільшого в розрахунку на місяць менші ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, відповідач самостійно несе тягар по утриманню дитини на рівні, необхідному та достатньому для забезпечення гармонійного розвитку дитини, суд приходить до висновку, що позивач самостійно утримує дитину.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач має матеріальну можливість утримувати свого неповнолітнього сина, працює, створив для сина належні побутові умови для проживання, займається його вихованням та утриманням без участі матері, те, що дитина проживає постійно з батьком майже 5 років, мати проживає в іншому населеному пункті, участі у вихованні неповнолітнього сина ОСОБА_5 не приймає, виходячи із якнайкращого забезпечення інтересів дитини, беручи до уваги неповнолітній вік дитини, а також те, що дитина проживає з позивачем у звичних для неї умовах, суд приходить до висновку про необхідність встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком, який знайшов своє підтвердження під час розгляду справи по суті та відповідає інтересам неповнолітньої дитини та позивача.

Таким чином із урахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 4, 13, 76, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета спору:орган опікита піклуваннявиконавчого комітетуДиканської селищноїради, ІНФОРМАЦІЯ_1 ,про встановленняфакту самостійноговиховання таутримання дитини - задовольнити.

Встановити факт самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення набирає законної сили через 30 днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

Орган опіки і піклування виконавчого комітету Диканської селищної рад, юридична адреса: Полтавська область, селище Диканька, вул. Незалежності, 133, код ЄДРПОУ 04383133.

ІНФОРМАЦІЯ_6 , юридична адреса: м. Полтава, вул. Сінна, 14.

Головуючий : К.В. Чуб