Рішення

від 20.11.2024 по справі 755/18857/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2024 р.

м. Київ

справа № 755/18857/24

провадження № 2/755/10033/24

суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову та до досягнення дітьми повноліття, а також аліменти на утримання дружини позивача ОСОБА_1 у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 24.10.2023 року і до досягнення дітьми трирічного віку, мотивуючи свої вимоги тим, що сторони від зареєстрованого 24.03.2023 року шлюбу мають спільних малолітніх дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак спільне життя виявилось невдалим, з серпня 2024 року подружжя фактично припинило шлюбні відносини, спільного бюджету не мають та не ведуть спільного господарства, відповідач проходить військову службу, але не піклувався про створення нормальних сімейних стосунків, не дбає про матеріальне забезпечення сім`ї та взаємоповагу один до одного. Позивач постійно потребує матеріальних витрат. Діти проживають разом із позивачем та знаходяться на її повному матеріальному забезпеченні. Відповідач, будучи особою працездатного віку не виконує батьківські обов`язки щодо належного утримання дітей, тому позивач вимушена звернутись з вимогами про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей та на її утримання у судовому порядку.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач ОСОБА_2 скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, відповідно до якого відповідач позов визнав частково, не заперечує проти сплати аліментів на утримання дітей у розмірі частини з усіх видів заробітку, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову та до досягнення дітьми повноліття, та на дружину у розмірі 1/7 частини від усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову та до досягнення дітьми трирічного віку, крім того, відповідач не заперечує проти подальшої сплати додаткових витрат на дітей.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.

У відповідності до ст. 9 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року - держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Крім цього, статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до положення ч.1, ч. 2 статті 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (ст. 150 Сімейного кодексу України).

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 p., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Положення Сімейного кодексу України регулюють відносини з утримання між батьками й дітьми, між матір`ю й батьком дитини з метою затвердження почуття обов`язку батьків і дітей один перед одним і мають своєю спрямованістю створення в сім`ї сприятливих умов фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку дитини. Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20.11.1959 р., Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 Сімейного кодексу України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від зареєстрованого 24 березня 2023 року шлюбу мають двох спільних малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про шлюб, виданим Березанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) від 24.09.2024 року, актовий запис № 42; свідоцтвом про народження, виданим Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) від 23.12.2023 року, актовий запис № 3217; свідоцтвом про народження, виданим Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) від 23.12.2023 року, актовий запис № 3216 . (а.с. 15, 16, 17)

За даними Довідки від 18.10.2024 року № 227/24, ОСОБА_1 є студентом 4 курсу Історичного факультету Українського державного університету імені М. Драгоманова, термін навчання з 01.09.2021 року до 30.06.2025 року. (а.с. 21)

За даними посвідчення НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_2 , проходить військову службу з 2021 року. (а.с. 20, 24)

Крім того, командиром в/ч НОМЕР_2 надано архівні відомості грошового забезпечення за весь період проходження служби. (а.с. 24-29)

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 79 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

За положеннями ч. 2 ст. 75 Сімейного кодексу України, право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 2, 4 статті 84 Сімейного кодексу України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Верховний Суд у постанові від 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19 (провадження № 61-929св20) вказав, що за змістом вказаної норми права, можливість отримання аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитини до досягнення нею трьох років, виникає за умови, що чоловік має можливість надавати таку матеріальну допомогу.

Судом встановлено, що на даний час діти проживають разом із матір`ю за місцем її проживання, між сторонами не досягнуто згоди щодо сплати аліментів, відповідач відмовляється у добровільному порядку надавати матеріальну допомогу на утримання дітей, які перебувають на повному матеріальному утриманні позивача, що є підставою звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітніх дітей.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги підстави звернення позивача з даним позовом до суду, керуючись положеннями сімейного законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що за обставин, що склалися, позов ОСОБА_1 , який поданий в інтересах малолітніх дітей, підлягає до задоволення, та, діючи в межах заявлених позовних вимог, суд ураховує право позивача щодо примусового стягнення аліментів в судовому порядку у частці від доходу відповідача та присуджує відповідачу до сплати аліменти на користь позивача на утримання малолітніх дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше ніж 50% та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дітьми повноліття, що є достатнім та розумним розміром стягнення аліментів на двох дітей, а також суд присуджує відповідачу до сплати аліменти на користь та на утримання дружини позивача в розмірі 1/7 частини з усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дітьми трирічного віку. При цьому суд бере до уваги, що відповідач є особою працездатного віку, є військовослужбовцем, має можливість отримання регулярного доходу, не має інших утриманців та соціальних зобов`язань, які могли бути враховані при визначенні розміру аліментів, за відсутності доказів спростування останнього.

Разом з тим, суд визнає безпідставною вимогу позивача про стягнення з відповідача аліментів на утримання дружини, починаючи з 24.10.2023 року, оскільки згідно ч. 1 ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви до суду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)

Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

При розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Згідно пункту 25 постанови Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 зауважено, що: «Судова колегія зазначає, що КАС України (та відповідно, ЦПК України) у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.»

Судом встановлено, що адвокат Бойко Є.В. здійснював повноваження щодо захисту прав та законних інтересів позивача ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги 16/10/24-1 від 16.10.2024 року, що підтверджено ордером адвоката від 24.10.2024 року. (а.с. 31)

Крім того, представником позивача на підтвердження вимоги про розподіл витрат на правничу допомогу долучено до матеріалів справи Акт наданих послуг від 23.10.2024 року, що містить перелік послуг адвоката та їх вартість. (а.с. 30)

Разом з тим, представником позивача не долучено до матеріалів справи договору про надання правничої допомоги, укладеного між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Бойком Є.В., що позбавляє суд можливості надати оцінку умовам надання правничої допомоги адвокатом та умови, строки, вартість узгоджених сторонами витрат/гонорару адвоката, а також суд позбавлено можливості надати оцінку об`єктивності заявленої суми витрат на правничу допомогу, співмірності понесених позивачем витрат щодо узгоджених між сторонами умов договору про правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішення суду у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

З урахуванням задоволення позову, стягненню з відповідача в дохід держави підлягає судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 2, 3, 75, 79, 84, 141, 155, 180-182 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів про стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 24 жовтня 2024 року і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь та утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти у розмірі 1/7 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 24 жовтня 2024 року і до досягнення дітьми трирічного віку.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , в дохід держави судовий збір в сумі 1 211,20 грн.

В частині стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 20 листопада 2024 року.

Суддя: В.І. Галаган