Ухвала

від 12.11.2024 по справі 757/46853/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/46853/24-к

пр. 1-кс-40369/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

11.10.2024 прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна у кримінальному проваджені № 42021161240000003 від 22.01.2021.

Так, прокурор обґрунтовує клопотання тим, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021161240000003 від 22.01.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 197-1, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 240 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що на території Київської, Одеської, Полтавської, Дніпропетровської, Запорізької та Донецької областей діяла група осіб, до складу якої входили посадові особи територіальних підрозділів Держгеокадастру, які зловживаючи своїми повноваженнями та службовим становищем, шляхом втручання в роботу АСУД «ДОК ПРОФ 3», з метою отримання неправомірної вигоди здійснювали фіктивне оформлення прав власності на земельні ділянки на підставних громадян України за для подальшої реалізації цих земельних ділянок третім особам, що спричинило тяжкі наслідки.

Під час досудового розслідування установлено приміщення, в якому здійснювали свою незаконну діяльність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 в.

22.04.2021, на підставі ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова, проведено обшук за вищевказаною адресою, за результатами якого виявлено та вилучено речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, у тому числі флеш-накопичувачі «Transcend» в корпусі білого кольору, ємністю 4 Гб та «Hi-Rali» в корпусі синього кольору ємністю 8 Гб.

Оглядом зафіксовано, що на флеш-накопичувачі «Transcend» в корпусі білого кольору, ємністю 4 Гб виявлено файли із назвами «КиевДевочка» та «Одеская».

Також, оглядом зафіксовано, що на флеш-накопичувачі «Hi-Rali» в корпусі синього кольору, ємністю 8 Гб знаходиться ряд файлів, які містять відомості «звірки» отриманих грошових коштів за протиправну реалізацію земельних ділянок та розподілення їх між особами, при цьому, суми коштів, зазначених у файлах сягають від десятків тисяч до мільйонів в іноземній валюті.

Встановлено, що, з метою реалізації вище перелічених земельних ділянок, ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 залучили до протиправної діяльності ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які у свою чергу по довіреності від «підставних» власників здійснювали продаж земельних ділянок на підконтрольних осіб, зокрема ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

Також, в ході огляду вилучених речових доказів встановлено, що ТОВ «Меін Ленд» (ЄДРПОУ 37616195) систематично надавало інформацію щодо інвентаризації земель на території Київської області підконтрольним ОСОБА_6 підприємствам: ТОВ «Інагро Групп» та ТОВ «Терра Ком».

Відповідальною особою за збір та упорядкування інформації була заступник директора з питань землеустрою ТОВ «Меін Ленд» - ОСОБА_15 .

10.10.2024, на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва по справі № 757/43351/24-к за місцем проживання ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 проведено обшук, у ході якого, серед іншого, виявлено та вилучено: флеш носій USB чорного кольору D33B, флеш носій USB сірого кольору з надписом DELTA/ DIGITALS, системний блок COOLER MASTER, на задній кришці якого міститься наклейка з надписом RC370KKP5001110800062, мобільний телефон Iphone 12Pro, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 з сім- картою НОМЕР_3 .

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва по справі № 757/43351/24-к надано дозвіл на виявлення, у тому числі мобільних терміналів, системних блоків, флеш носіїв з можливістю зняття копій з них.

Прокурор вказує, що виявлені та вилучені: флеш носій USB чорного кольору D33B, флеш носій USB сірого кольору з надписом DELTA/ DIGITALS, системний блок COOLER MASTER, на задній кришці якого міститься наклейка з надписом RC370KKP5001110800062, мобільний телефон Iphone 12Pro, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 з сім- картою НОМЕР_3 при обшуку за адресою: АДРЕСА_2 за місцем проживання ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідають вимогам ст. 98 КПК України, оскільки є засобом вчинення злочину, використовувались для спілкування з іншими особами для вчинення кримінальних правопорушень, можуть містити інші електронні документи, що є важливими для встановлення обставин вчинення злочинів, а тому постановою слідчого визнані речовими доказами.

Прокурор в судове засідання з`явився, подав заяву про розгляд клопотання без фіксування технічними засобами.

Представник власника майна в судове засідання з`явилась, у своїх письмових запереченнях зазначила про розгляд клопотання без фіксування технічними засобами.

Так, представник власника майна у своїх запереченнях зазначила, що клопотання є необгрунтованим.

Окрім цього, представник зазначила, що ОСОБА_15 надала паролі та доступ від комп`ютеру та мобільного телефону під час обшуку, їх зміст був досліджений. Будь-які відомості, що мають значення для кримінального провадження, не були виявлені, однак, майно ОСОБА_15 було вилучено всупереч ч. 6. ст. 236 КПК України.

01.11.2024 ОСОБА_15 була допитана у кримінальне проваджені № 42021161240000003 від 22.01.2021 щодо усіх питань, які цікавлять орган досудового розслідування.

Будь-яких питань стосовно змісту флеш носія USB чорного кольору D33, флеш носія USB сірого кольору з надписом DELTA/ DIGITALS та мобільного телефону Iphone 12Рго, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 до ОСОБА_15 під час допиту не надходило.

Питання на допиті щодо змісту системного блоку COOLER MASTER, на задній кришці якого міститься наклейка з надписом RC370KKP5001110800062, стосувалися фотографій, які в ньому містяться, і щодо яких ОСОБА_15 пояснила, що це фотографії її колишніх співробітників, або можуть бути фотографії, які містилися в цьому системному блоці на момент, коли його їй надали для використання у роботі багато років тому.

Таким чином, у тимчасово вилучених речах відсутні відомості, що мають значення для кримінального провадження згідно ст. 170 КПК України, а тому клопотання не підлягає задоволенню.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 10 ст. 171 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Окрім цього, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.

Згідно ч 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб;5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Так, варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Також, у відповідності до ч. 2 ст .234 КПК України, обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду.

Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 КПК України, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Так, з ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.09.2024 у справі було надано дозвіл на проведення обушку за адресою: АДРЕСА_2 , що на праві власності належить ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та перебуває у її користуванні, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання та вилучення знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке здобуте у результаті його вчинення, а саме: блокноти, записники, журнали та інша неофіційна, так звана «чорна» бухгалтерія, договори купівлі-продажу земельних ділянок, землевпорядна документація, документи, які містять інформацію щодо фіктивного оформлення прав власності на земельні ділянки на підставних громадян України за для подальшої реалізації цих земельних ділянок третім особам, зокрема довіреності видані на ім`я ОСОБА_8 , нотатки, інструкції, інші чорнові записи, які місять відомості, що мають значення для досудового розслідування, записи паролів, логінів, ключових слів або інших видів доступу (у паперовому та електронному вигляді) до носіїв інформації, які могли використовуватись при вчиненні злочину; надати дозвіл на виявлення та зняття копії інформації з системних блоків персональних комп`ютерів (СБПК), ноутбуків і макбуків, (ППК), серверного обладнання та іншої комп`ютерної техніки, носіїв електронної інформації (флеш-карти будь-якого формату, USB-носіїв, носіїв на жорстких магнітних дисках (HDD), носіїв на твердотільних дисках (SSD), зовнішніх переносних пристроїв зберігання інформації, мобільних терміналів, сім-карток та карткоутримувачів.

Так, слідчий суддя звертає увагу, що частиною 2 ст. 168 КПК України передбачено, що забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп`ютерних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

На вимогу володільця особа, яка здійснює тимчасове вилучення комп`ютерних систем або їх частин, залишає йому копії інформації з таких комп`ютерних систем або їх частин (за наявності технічної можливості здійснення копіювання) з використанням матеріальних носіїв володільця комп`ютерних систем або їх частин. Копії інформації з комп`ютерних систем або їх частин, які вилучаються, виготовляються з використанням технічних засобів, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів володільця із залученням спеціаліста.

Відтак, ця норма перед усім покликана обмежити свавільне вилучення комп`ютерної та іншої техніки під час проведення обшуків, що призводить до непомірного втручання у право власності осіб, а в деяких випадках і до призупинення звичайної діяльності підприємств, установ та організацій.

Так, вбачається, що ухвалою слідчого судді було надано дозвіл на копіювання інформації з електронних носіїв, однак, в ході обшуку, з урахуванням того, що володілець майна не заперечував щодо копіювання інформації, уповноваженою особою було вилучено флеш носій USB чорного кольору D33B, флеш носій USB сірого кольору з надписом DELTA/ DIGITALS, системний блок COOLER MASTER, на задній кришці якого міститься наклейка з надписом RC370KKP5001110800062, мобільний телефон Iphone 12Pro, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 з сім- картою НОМЕР_3 , що виходило за межі ухвали суду про обшук.

Таким чином, зазначене свідчить, що сторона кримінального провадження має довести слідчому судді, що стало підставою для вилучення зазначеного майна, з урахуванням надання можливості копіювання інформації, яка стосується обставин кримінального провадження.

Однак, з матеріалів клопотання слідчий суддя не вбачає обґрунтувань, щодо наявності підстав для вилучення техніки, а саме необхідність у призначенні експертних досліджень, або ж їх призначення після вилучення такої техніки.

Також, посилаючись на необхідність арешту, прокурор зазначає, що майно містить ознаки речового доказу, проте, не надає належного обґрунтування, які саме відомості у вилученій техніці відносяться до кримінального провадження, або дана техніка є засобом, предметом або ж містить інформацію щодо кримінальних правопорушень.

Окрім цього, вилучення майна відбулось 10.10.2024, а тому слідчий суддя вважає, що органу досудового розслідування надано можливість належним чином дослідити обставини кримінального правопорушення та вилучене майно, з метою встановлення його відношення до кримінального провадження, однак після такого вилучення прокурором не було надано підтверджень для необхідності накладення арешту на майно особи, яка немає процесуального статусу у кримінальному провадженні.

Таким чином, на думку слідчого судді, безпідставне вилучення техніки, з урахуванням того, що сторона надала доступ до неї, призводить до порушення прав власника майна, а іншого стороною обвинувачення не було доведено слідчому судді.

Положення даної норми КПК України узгоджуються із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі "Бакланов проти Російської Федерації", Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі "Фрізен проти Російської Федерації", Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу №1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Так, дослідивши матеріалами клопотання, слідчий суддя вважає, що прокурором не підтверджено та не доведено, що вилучена техніка здобута внаслідок злочинної діяльності, є предметом вчинення кримінального правопорушення та в ній міститься інформації щодо обставин кримінального провадження.

Таким чином, твердження прокурора, що у разі незастосування заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може призвести до втрати доказів по кримінальному провадженню, носить у собі абстрактний та неконкретизований характер, що не має під собою доказового обґрунтування. Також, слідчий суддя звертає увагу, що мета, з якою звернувся прокурор, а саме збереження речових доказів, є необґрунтованою.

Відтак, клопотання не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 117, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_16