Ухвала

від 13.11.2024 по справі 761/22529/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 761/22529/24-ц

пр. № 2-7233/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2024 р. Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Ільєвої Т.Г.

при секретарі судових засідань - Ємець Д.О.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Цитовича К.М.

представника третьої особи Міністерства культури та інформаційної політики України - Тимкович І.О.

представника третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельман» - - Безносик А.О.

представника третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕН ХІЛЛ» - Таран О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання представника Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Цитовича Костянтина Миколайовича про закриття провадження у цивільній справі №761/22529/24-ц за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю третіх осіб: Міністерство культури та інформаційної політики України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельман», Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕН ХІЛЛ» про скасування рішення органу місцевого самоврядування, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Печерського районного суду м. Києва Ільєвої Т.Г. перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю третіх осіб: Міністерство культури та інформаційної політики України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельман», Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕН ХІЛЛ» про скасування рішення органу місцевого самоврядування.

В рамках розгляду справи представником відповідача було подано заяву про закриття провадження у справі, в обґрунтування якої зазначено, що позивач в позовній заяві вказує, що об`єкти культурної спадщини є історико-культурним надбанням всіх українців, використовувати їх саме як об`єкти культурної спадщини, для вивчення культури і історії свого народу, виховання дітей у дусі патріотизму, задоволення своїх естетичних потреб від милування цими об`єктами - вони є об`єктами права кожного українця. Кожен українець має право використовувати ці об`єкти як об`єкти культурної спадщини, для задоволення своїх культурних і естетичних потреб, гарантованих ст.ст. 11, 54, 66 Конституції України».

Також позивач наголошує на тому, що можливість реалізовувати свої культурно-естетичні потреби спогляданням, любуванням пам`ятками культурної спадщини, усвідомленням того що вони є, що держава зберігає і охороняє культурну спадщину - це є немайновим благом і правом кожного громадянина, в тому числі і позивача.

Поряд з тим, представник відповідача зазначає, що між позивачем та відповідачем і третіми особами відсутній будь-який спір про право власності чи інше речове право на земельну ділянку чи інші об`єкти нерухомого майна, а також у позивача відсутній будь-який майновий інтерес у відносинах з відповідачем або третіми особами, зокрема, щодо запроектованого об`єкта будівництва або земельної ділянки, на якій цей об`єкт будується.

Таким чином, на думку представника відповідача, предметом позову в даній справі фактично є перевірка законності дій суб`єкта владних повноважень, вчинених на виконання його владних управлінських функцій, а підставами позову є нібито допущені відповідачем порушення норм адміністративного права.

Таким чином, цей спір є публічно-правовим, у зв`язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому провадження у даній справі має бути закритим, у зв`язку з тим, що дана позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Позивач в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання представника відповідача, оскільки відповідач відносно позивача не діє як суб`єкт владних повноважень, так як оскаржуваними містобудівними умовами та обмеженнями відповідач не покладав на позивача жодні обов`язки.

Однак, такі умови порушують права позивача в культурно-естетичній сфері, а тому, на думку позивача, даний спір спрямований на захист його цивільних прав.

Відтак, позивач просив відмовити в задоволенні клопотання, оскільки це не є публічно-правовим спором.

Представник відповідача підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.

Представники третіх осіб в судовому засіданні не заперечували щодо задоволення клопотання про закриття провадження у справі.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Проте, разом із предметним критерієм для визначення юрисдикції має враховуватися також суб`єктний критерій.

В порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізична особа, та якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно роз`яснень, викладених у п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», вбачається, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України, Господарським процесуальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. У зв`язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першоюстатті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевогосамоврядування, їх посадовачи службова особа, інший суб`єкт при здійсненніними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першоїстатті 4 КАС України).

За змістом частини першої статті 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто, цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.

Відповідно, у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори, що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.

Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.

Так, предметом спору у цій справі є визнання протиправним індивідуального акту суб`єкта владних повноважень - наказу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), тобто предметом спору є правомірність дій та рішень суб`єкта владних повноважень при виконанні ним владних управлінських функцій, покладених на нього законодавством.

Відтак, між позивачем та відповідачем і третіми особами відсутній будь-який спір про право власності чи інше речове право на земельну ділянку чи інші об`єкти нерухомого майна, а також у позивача відсутній будь-який майновий інтерес у відносинах з відповідачем або третіми особами, зокрема, щодо запроектованого об`єкта будівництва або земельної ділянки, на якій цей об`єкт будується.

Таким чином, з зазначеного вбачається, що даний спір має ознаки публічно-правового спору, оскільки відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, який зокрема здійснює адміністративні управлінські повноваження, спір виник стосовно видачі містобудівних умов та обмежень, спірні публічно-правові відносини регулюються нормами законодавства, яке є визначальним для публічно-правових (адміністративних) правовідносин, зокрема, законами України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність».

Отже, предметом позову в даній справі фактично є перевірка законності дій суб`єкта владних повноважень, вчинених на виконання його владних управлінських функцій, а підставами позову є нібито допущені відповідачем порушення норм адміністративного права. Відтак, цей спір є публічно-правовим, у зв`язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Дана правова позиція підтверджується висновками про застосування норм права, викладеним в постанові Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 460/9602/20 та постанові від 02.11.2021 справа 420/2179/20.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, суд заслухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання представника відповідача, прийшов до висновку, що клопотання є обгрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Відтак, провадження у даній справі підлягає закриттю, на підставі п. 1 ст. 255 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-19, 200, 255, 256, 351-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання представника Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Цитовича Костянтина Миколайовича про закриття провадження у цивільній справі №761/22529/24-ц - задовольнити.

Провадження у справі №761/22529/24-ц за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю третіх осіб: Міністерство культури та інформаційної політики України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельман», Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕН ХІЛЛ» про скасування рішення органу місцевого самоврядування - закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали буде складено 15.11.2024.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА