Ухвала

від 19.11.2024 по справі 757/53492/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/53492/24-к

пр. 1-кс-45457/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12023000000001819 від 28.09.2023,

ВСТАНОВИВ:

14.11.2024 ОСОБА_4 звернулась до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.10.2023 № 757/47471/23-к у кримінальному провадженні № 12023000000001819 від 28.09.2023, а саме на автомобіль марки «Mitsubishi Lancer EVO IX», червоного кольору, № кузова: НОМЕР_1 , ДНЗ: НОМЕР_2 .

Обгрунтовуючи клопотання, ОСОБА_4 зазначає, що арешт накладено необґрунтовано, з порушенням положень ст. 170 КПК України, без перевірки обставин та підстав накладення такого арешту. Також посилається на те, що накладений арешт грубо порушує право на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном, а також що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна. Вказує, що арештоване майно не відповідає ознакам, визначеним ст. 98 КПК України. Окрім того, вказала, що вона ніякого відношення до розслідуваного кримінального провадження не має. Арештований автомобіль належить їй на підставі договору купівлі-продажу та 18.10.2023 вона зареєструвала вказаний автомобіль та отримала свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Так, ОСОБА_4 вказує, що у клопотанні про накладення арешту на майно та доданих до нього матеріалах стороною обвинувачення не наведено жодних доказів вчинення власником майна будь-яких злочинних дій, в тому числі щодо майна, наведеного в клопотанні про накладення арешту. Застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження є неспіврозмірним з завданням кримінального провадження та власник майна зазнає значних збитків, пов`язаних з вилученням майна.

В судове засідання особа, яка подала клопотання, ОСОБА_4 не з`явилася, про день, час, місце розгляду клопотання повідомлена належним чином. З`ясувавши позицію прокурора, яка не заперечувала проти розгляду клопотання за відсутності заявниці, слідчий суддя ухвалив проводити розгляд клопотання за її відсутності.

В судовому засіданні прокурор заперечила проти задоволення клопотання, надавши письмові заперечення, просила відмовити у його задоволенні.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення прокурора, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Слідчим суддею встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора розслідується кримінальне провадження № 12023000000001819 від 28.09.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.

Як вбачається з матеріалів клопотання та ухвали слідчого судді, під час досудового розслідування встановлено, що групою осіб, за попередньою змовою зі службовими особами Міністерства оборони України, з використанням реквізитів та рахунків підконтрольних юридичних осіб ТОВ «Регіон-Продукт Плюс» (код ЄДРПОУ 44704604), ТОВ «Регіон-Продукт» (код ЄДРПОУ 39234010), ТОВ «Чудові Страви» (код ЄДРПОУ 44472726), налагоджено функціонування протиправного фінансового механізму, пов`язаного з привласненням бюджетних коштів в особливо великих розмірах під час організації харчування структурних підрозділів оборонної сфери України.

Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.10.2023 у справі № 757/47471/23-к задоволено клопотання прокурора та накладено арешт, серед іншого, на транспортний засіб «Mitsubishi Lancer EVO IX», червоного кольору, № кузова: НОМЕР_1 , ДНЗ: НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказані норми пов`язують право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Так, мета арешту майна визначається п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення збереження речового доказу у кримінальному провадженні.

Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_4 є власником транспортного засобу марки «Mitsubishi Lancer EVO IX», червоного кольору, № кузова: НОМЕР_1 , ДНЗ: НОМЕР_2 , що підтверджується належними документами.

Слідчий суддя звертає увагу, що арешт на вказаний транспортний засіб був накладений вже після укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу та отримання 18.10.2023 ОСОБА_4 свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а саме 24.10.2023.

Таким чином, ОСОБА_4 є добросовісним набувачем транспортного засобу.

Так, слідчим суддею під час розгляду даного клопотання встановлено, що ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12023000000001819 від 28.09.2023 не має жодного процесуального статусу, а саме, не є свідком, підозрюваною, обвинуваченою; не є будь-яким іншим учасником кримінального провадження або особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, а відтак не є особою, щодо якої може бути застосовано захід кримінально-правового характеру, а також не може забезпечувати завдання арешту майна у кримінальному провадженні.

П. 1 ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Слідчим суддею встановлено та прокурором не спростовано, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем рухомого майна, досудове розслідування щодо нього у кримінальному провадженні № 12023000000001819 від 28.09.2023 не здійснюється, жодних доказів вчинення нею будь-яких злочинних дій щодо арештованого майна матеріали клопотання не містять.

Слідчий суддя звертає увагу, що з пояснень прокурора вбачається, що в кримінальному провадженні взагалі жодній особі не повідомлено про підозру. Крім того, не встановлено жодного зв`язку між ОСОБА_4 та ТОВ «Регіон-Продукт Плюс».

Відповідно до положень ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається із наданих суду матеріалів, станом на день розгляду клопотання відсутні відомості вважати, що арештоване майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, що в свою чергу вказує на безпідставність продовження такого обмеження права власника на мирне володіння та користування своїм майном.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Таким чином, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке тривале втручання у права та інтереси власника майна з метою попередження настання наслідків, які фактично можуть перешкодити кримінальному провадженню.

За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_4 є добросовісним власником, придбала автомобіль до накладення на нього арешту та до визнання його речовим доказом, дослідженні в судовому засіданні матеріали не містять достатніх фактичних даних, які б свідчили про те, що арештований автомобіль набуто в результаті вчинення злочину та/або він є предметом кримінального правопорушення, що ОСОБА_4 причетна до вчинення кримінальних правопорушень, відомості щодо яких внесено до ЄРДР, що виправдовувало б подальше втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II), слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про скасування арешту майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532, 535 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12023000000001819 від 28.09.2023- задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/47471/23-к, а саме на автомобіль марки «Mitsubishi Lancer EVO IX», червоного кольору, № кузова: НОМЕР_1 , ДНЗ: НОМЕР_2 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1