Постанова

від 20.11.2024 по справі 629/4877/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року

м. Харків

справа № 629/4877/24

провадження № 22ц/818/3912/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів - Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи - Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, Виконавчий комітет Лозівської міської ради, як орган опіки та піклування,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 вересня 2024 року в складі судді Мицик С.А.

в с т а н о в и в:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, Виконавчий комітет Лозівської міської ради, як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів.

Ухвалою судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 вересня 2024 року справу передано за підсудністю до Красногвардійського районного суду м. Дніпроперовська.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу судді скасувати і направити справу для продовження розгляду до Лозівського міськрайонного суду Харківської області.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при поєднанні в одному позові кількох вимог, одна з яких підлягає розгляду за правилами загальної підсудності, а інша за правилами альтернативної підсудності, справа за такими вимогами може бути розглянута за правилами альтернативної підсудності у суді за вибором позивача. Враховуючи заявлені позовні вимоги і її право, як позивачки, обирати суд, який має розглядати вимогу про стягнення аліментів, є законним та правомірним її право на звернення до суду за своїм зареєстрованим місцем проживання.

Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Судова колегія,заслухавши суддю-доповідача,дослідивши матеріалисправи,обговоривши доводиапеляційної скаргивважає,що апеляційнускаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, ухвалу судді скасувати.

Постановляючи ухвалу про передачу справи за підсудністю до Красногвардійського районного суду м. Дніпроперовська, суд першої інстанції виходив із того, що, враховуючи підстави позовних вимог про визначення місця проживання дітей, застосуванню підлягають положення ч.1 ст.27 ЦПК України щодо визначення підсудності даного спору саме за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, Виконавчий комітет Лозівської міської ради, як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів

ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12-14).

Відповідно до відповіді Департаменту Адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради № 6/5-2500 від 21 серпня 2024 року ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 02 грудня 2008 року (а.с.71).

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Згідно із частиною першою статі 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Частиною першою статті 23 ЦПК України встановлено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справ до його юрисдикції (предметної та суб`єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції).

Територіальна юрисдикція визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції.

Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (пункт 1 частини першої статті 31 ЦПК України).

За загальним правилом частини 1 статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини 1 статті 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Таким чином, позови про стягнення аліментів можуть бути подані як за зареєстрованим місцем проживання (перебування) відповідача, так і за зареєстрованим місцем проживання (перебування) позивача за вибором останнього.

Тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить про те, що право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачу, а суд не вправі обмежувати вибір позивача для розгляду справи у конкретному суді, якщо такий вибір не суперечить вимогам процесуального законодавства.

У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2020 року № 725/2910/19 (провадження № 61-8546св20) зазначено, що тлумачення статей 27,28ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це така підсудність, при якій позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох вказаних у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею(частина шістнадцята статті 28 ЦПК України).

У своїй постанові 09 квітня 2020 року № 200/11563/18 (провадження № 61-7883св19) Верховний Суд вказав, що справи про позбавлення батьківських прав є справами позовного провадження, тому ця категорія справ підлягає розгляду за загальними правилами підсудності (відповідно до статті 27 ЦПК України) за місцем проживання відповідача або одного з них, якщо позов подається до обох батьків (частина п`ятнадцята 28 ЦПК України). Якщо в одному позові вимоги про позбавлення батьківських прав (та інші вимоги щодо захисту прав дитини) поєднуються з вимогою про стягнення аліментів (або оплату додаткових витрат на дитину), такий позов може подаватися за вибором позивача згідно з частиною першою статті 28 ЦПК України.

Передаючи справу за підсудністю до Красногвардійського районного суду м. Дніпроперовська, судпершої інстанції не звернув уваги на те, що предметом позову у даній справі є не лише визначення місця проживання дітей, а й стягнення аліментів на їх утримання, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для направлення справи за підсудністю до суду за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Даний позов подано до суду за місцем проживання позивачки, відповідно до положень частини першої статті 28 ЦПК України, оскільки на час звернення із позовом діти проживають разом з позивачкою, тому вимоги про стягнення аліментів могли розглядатись за правилами альтернативної підсудності, тобто і за місцем проживання позивачки. Поєднання у одному проваджені із вимогою про стягнення аліментів вимоги про визначення місця проживання дитини, не суперечить положенням процесуального закону, відповідно не впливає на правильність визначеної судом територіальної юрисдикції (підсудності) цієї справи.

Саме такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2020 року у справі № 725/2910/19 (провадження № 61-8546св20).

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про помилковість передачі справи до іншого суду за підсудністю є обґрунтованими, оскільки на час звернення до суду діти проживають з позивачкою, тому при поєднані в одному позові кількох вимог, одна з яких підлягає розгляду за правилами загальної підсудності, а інша - за правилами альтернативної підсудності, справа за такими вимогами може бути розглянута за правилами альтернативної підсудності у суді за вибором позивача.

Зазначеного суд першої інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку про те, що підсудність даної справи має визначатись за місцем проживання або перебування відповідача.

Ураховуючи викладене, ухвалу про передачу справи до іншого суду судом постановлено з порушенням норм процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 374 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване судове рішення не відповідає нормам процесуального права, то апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується спір по суті, питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії не вирішується.

Керуючись ст.ст.367, 368,п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, п.4 ч.1 ст.379, ст.ст.381 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 вересня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді Ю.М. Мальований

О.В. Маміна

Повний текст постанови складено 20 листопада 2024 року.