Рішення

від 05.11.2024 по справі 468/2733/23

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 468/2733/23

2/468/137/24

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2024 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого по справі судді Янчука С.В., за участю секретаря судового засідання Онофрійчук М.О., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Баштанка справу за позовом ОСОБА_1 до Органу опіки і піклування Привільненської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, третя особа Служба у справах дітей Южненської міської ради Одеського району Одеської області, про повернення раніше відібраних дітей матері,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила повернути раніше відібранихдітей матері, а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які були відібрані у неї згідно рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 20.05.2021.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилалась на те, що відповідно до рішення суду від 20.05.2021 в неї було відібрано її дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення батьківських прав. Діти позивача знаходились в КЗ «Миколаївський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Миколаївської обласної ради, ОСОБА_2 влаштований на спільне проживання та виховання до сім`ї ОСОБА_4 . За час окремого проживання з дітьми позивач усвідомила, що насправді неналежно виховувала та утримувала своїх дітей, легковажно відносилася до зауважень і вказівок органу опіки. З того часу позивач переглянула своє ставлення до материнства. Протягом всього періоду перебування дітей у комунальному закладі регулярно телефонувала та приносила передачі до центру. На теперішній позивач є внутрішньо переміщеною особою, винаймає квартиру де створені належні умови для дітей; припинила зловживати спиртними напоями; була офіційно працевлаштована, за місцем роботи характеризувалась позитивно; уклала шлюб з чоловіком, який має стабільний заробіток.

Посилаючись на наведені обставини, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 28.11.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Позивач тапредставник позивачадо судуне з`явилися,про день,час тамісце слуханнясправи повідомлялисявчасно таналежним чином.В матеріалахсправи міститьсязаяви позивачата представникапозивача,в якихостанні позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити, справу розглядати без їх участі.

Представник відповідача Органу опіки і піклування Привільненської сільської ради Баштанського району Миколаївської області в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти позову не заперечує. Від Привільненської сільської ради Баштанського району Миколаївської області на адресу суду надійшов Висновок про доцільність повернення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на виховання та спільне проживання матері ОСОБА_1 , проти задоволення позову не заперечують.

Представник третьої особи Служби усправах дітейЮжненської міськоїради Одеськогорайону Одеськоїобласті подав до суду заяву, згідно якої повідомив про неможливість з`явитись в судове засідання, прохав справу розглядати без участі останнього на підставі наявних матеріалів справи.

Згідно вимог ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, дійшов наступного.

20.05.2021 Баштанським районним судом Миколаївської області у справі №468/169/21-ц постановлено рішення, згідно якого відібрано у ОСОБА_5 , її дітей без позбавлення батьківських прав - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Цим же рішенням стягнуто з ОСОБА_5 на користь закладу, де будуть утримуватись діти, аліменти на утримання дітей в розмірі 1/4 частини всіх видів прибутку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

З вказаного рішення суду вбачається, що підставою відібрання дитини було те, що матір`ю не було створено належних санітарно-гігієнічних умов для проживання дитини. Мати часто перебувала в стані алкогольного сп`яніння, через що нехтувала своїми обов`язками щодо дітей, не забезпечувала їм необхідного харчування, медичного догляду, не піклувалася про фізичний та духовний розвиток дитини. На зауваження представників органу опіки та піклування не реагувала. Відомості про батька дитини зазначено згідно ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України.

Діти були тимчасово поміщені до Комунального закладу «Миколаївський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Миколаївської обласної ради.

18.12.2023 року дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було тимчасово влаштовано в сім`ю ОСОБА_4 . Розпорядженням голови Миколаївської районної військової адміністрації від 22.12.2023 №154-р. ОСОБА_2 було влаштовано на спільне проживання та виховання до прийомної сім`ї ОСОБА_4 .

Проте з матеріалів справи вбачається, що з часу відібрання дітей у ОСОБА_1 змінились обставини, які перешкоджали належному виконанню позивачем своїх батьківських обов`язків.

Висновком Органу опіки і піклування Привільненської сільської ради Баштанського району Миколаївської області від 12.03.2024 року встановлено наступне. За час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у комунальному закладі позивачка регулярно телефонувала та приносила передачі. Мати підтримувала зв`язок з дітьми у телефонному режимі, цікавилася їх життям, здоров`ям, навчанням, надсилала подарунки З моменту відібрання дітей позивач постійно телефонувала до Органу опіки і піклування Привільненської сільської ради Баштанського району Миколаївської області з приводу повернення їй дітей.

Згідно довідки від 27.09.2022 № 5139-2002177043 ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа, проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

21.01.2022 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серія НОМЕР_1 , виданим Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Згідно довідки № 306 від 09.10.2023р. КП Южненської міської лікарні за наркологічною допомогою не зверталась з 27.09.2022 р. по теперішній час.

Згідно акту обстеження умов проживання служби у справах дітей Южненської міської ради Одеської області від 13.01.2023р. встановлено, що квартира яку позивач винаймає разом з чоловіком за адресою: АДРЕСА_1 придатна для проживання в хорошому стані, складається з двох кімнат. Газо-водо-тепло-електропостачання централізоване, санвузол окремий, санітарний стан житла добрий, створені умови для проживання дітей. У дітей є окрема кімната, диван, шафа, тумба, телевізор.

Згідно листа служби у справах дітей Миколаївської районної військової адміністрації від 16.02.2024 №59/01-12 під час бесіди з ОСОБА_7 встановлено, останній бажає проживати з матір`ю, за умови , що остання виправилася і не зловживатиме алкоголем.

Питання про доцільність повернення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,на виховання та спільне проживання матері було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Привільненської сільської ради Баштанського району Миколаївської області 12.03.2024.

Враховуючи найвищі інтереси дітей, виправлення позивача та бажання дітей, Органом опіки і піклування Привільненської сільської ради Баштанського району Миколаївської області 12.03.2024 винесено висновок про доцільність повернення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на виховання та спільне проживання матері ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя,достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.

Так, рішенням у справі «М. С. проти України» від 11.07.2017 (заява № 2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

Також у справі «М. С. проти України» у рішенні від 11.07.2017, заява № 2091/13, та у рішенні «Мамчур проти України», № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (§ 76).

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення.

Відповідно до частини першої статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

За правилом частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Згідно з частиною третьою статті 170 СК України якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Відповідно до наведеного правила для вирішення питання про повернення дитини батькам необхідно довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини відпали.

Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Виходячи з аналізу зазначеної норми права, оскільки підставою для відібрання дитини є випадки, при яких залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання, то повернення дитини можливе лише при усуненні зазначених обставин (батько, мати вилікувались, змінили поведінку, змінили ставлення до дитини тощо).

Довести це слід позивачу, оскільки кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Саме позивачу належить довести, по-перше, факт зникнення обставин, що були підставою для відібрання дитини, а, по-друге, доцільність повернення дитини в рідну сім`ю.

З матеріалів справи вбачається, що за час, який минув з моменту відібрання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , позивач виправила своє ставлення до виховання дітей, яке перешкоджало їй належно виконувати свої батьківські обов`язки припинила зловживати спиртними напоями, офіційно працевлаштувалась, характеризується позитивно, створила нову родину.

Встановлені обставини свідчать , що підстави, які приймались судом до уваги при відібранні дитини, на даний час відсутні.

Згідно дост.111 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Відповідно до ст. 112 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Держава надає батькам допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї.

Відповідно до ч. 8 ст.7СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Конвенція про права дитини, виходячи із рівності прав матері та батька, у пункті 1статті 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.

Також згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Принцип 6 Декларації прав дитини 1959 року проголошує, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір`ю.

Європейський суд з прав людини у п. 52 рішення у справі «Савіни проти України» зазначив, що у будь-якому разі передання дитини під державну опіку слід зазвичай розглядати як тимчасовий захід, здійснення якого має одразу припинятися, коли це дозволяють обставини. Отже, такий захід не може бути санкціонований без попереднього розгляду можливих альтернативних заходів і має оцінюватися в контексті позитивного обов`язку держави вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер.

Враховуючи наведене суд вважає, що після постановлення рішення про відібрання дитини мати усунула причини, які слугували підставою для його відібрання.

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Конституцією України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

На підставі вищевикладеного, враховуючи висновок органу піки та піклування, встановлені обставини виправлення позивача, суд вважає за доцільне повернення матері дітей, які були відібрані за рішенням суду. Оскільки у відповідності о положень ст.170 Сімейного кодексу України питання про стягнення аліментів є похідним при відібранні дитини, суд вважає за доцільне також припинення стягнення аліментів з позивача.

Керуючись статтями12,13,200,206,259,263- 265,268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 доОргану опікиі піклуванняПривільненської сільськоїради Баштанськогорайону Миколаївськоїобласті,третя особа Службау справахдітей Южненськоїміської радиОдеського районуОдеської області,про поверненняраніше відібранихдітей матері - задовольнити.

Повернути ОСОБА_1 її малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які були відібраний згідно Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області по справі № 489/169/21 від 20.05.2021, без позбавлення батьківських прав.

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 згідно рішення Баштанського районного суду Миколаївської області по справі №489/169/21 від 20.05.2021 на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Привільненської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, код ЄДРПОУ 04376593, місцезнаходження: Миколаївська область, Баштанський район, с. Привільне, вул. Перемоги, 259;

Третя особа: Служба у справах дітей Южненської міської ради Одеського району Одеської області, місцезнаходження: Одеська обл.,м. Южне, вул. Григорівського Десанту, 18.

Повний текст рішення складено 05.11.2024

СУДДЯ: