Рішення

від 19.11.2024 по справі 587/2774/24

СУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 587/2774/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Бузової Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до Нижньосироватської сільської ради Сумського району про визнання права власності на житловий будинок в порядку набувальної давності.

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернулась до суду з позовом, посилаючись на те, що позивач є власником 1/8 часток житлового будинку з надвірними та господарськими будівлями та земельною ділянкою загальною площею 0,04га, кадастровий номер 5924788700:05:001:0187, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Батько позивача ОСОБА_2 уклав у 1989 році повторно шлюб з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача, мачуха ОСОБА_2 після смерті батька позивача виїхала з будинку до м. Біла Церква Київської області. Таким чином ОСОБА_2 не проживає у будинку протягом останніх 27 років, інших осіб у будинку зареєстровано не було. Посилаючись на ці обставини, просила визнати за позивачем право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 . за набувальною давністю.

В судове засідання позивач не з`явився, від його представника надійшла заява з проханням слухати справу у їх відсутності, позовні вимоги підтримала.

Представник Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області в судове засідання не з`явився, у письмовій заяві просив справу слухати без їх участі, позов визнав.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, так як розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.

Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 1/8 часток житлового будинку з надвірними та господарськими будівлями та земельною ділянкою загальною площею 0,04га, кадастровий номер 5924788700:05:001:0187, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Сумського районного суду Сумської області №2-159 від 26.06.1992 року та Витягу ДРРП №374824606 від 18.04.2024 року, державного акту направо приватної власності на землю серія СМ №6084 від 30.04.1996 року.

Позивач проживає у вищезазначеному житловому будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_1 з 15 січня 1996 року і по теперішній час, що підтверджується довідкою виконкому Нижньосироватської сільської ради № 209 від 12.07.2024 року.

Після смерті матері позивача ОСОБА_3 у 1988 році, батько позивача ОСОБА_2 , уклав у 1989 році повторно шлюб з ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача, мачуха ОСОБА_2 , після смерті батька позивача виїхала з будинку до м. Біла Церква Київської області.

Таким чином ОСОБА_2 не проживає у будинку протягом останніх 27 років, що підтверджується Довідкою виконкому Нижньосироватської сільської ради № 142 від 30.04.2024 року. Інших осіб у будинку зареєстровано не було, що підтверджується Довідкою виконкому Нижньосироватської сільської ради № 210 від 12.07.2024 року.

За весь період проживання у вищезазначеному житловому будинку, а саме з 1996 р. і по теперішній час жодної інформації або відомостей, про рідних, знайомих, можливих спадкоємців Позивачу не відомо, прохання звільнити житловий будинок не надходило.

В той час як Позивач добросовісно, відкрито, безперервно володіє житловим будинком, який розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації ГУ Пенсійного фонду України у Київській області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебувала на обліку в Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві та отримувала пенсію за віком. З 01.02.2006 року була знята з обліку у зв`язку з виїздом за кордон ( а.с.68)

У відповідності з ч. 1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні.

Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Відповідно до п.6 Узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок» від 25.09.2015р. право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності може виникати за первісними і похідними підставами. Набувальна давність однією із первісних підстав набуття права власності на житловий будинок.

Відповідно до частини 3статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідностатті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Добросовісність та відкритість заволодіння позивачем вищезазначеного житлового будинку, яке на 7/8 часток житлового будинку належало мачусі ОСОБА_2 , відповідно до рішення Сумського районного суду Сумської області від 26.06.1992 року та договору дарування від 24.11.1992 року, посвідченого Червоненською сільською радою, р.№ 41, підтверджується наступним: позивач зареєстрований та проживає у вищезазначеному будинку з 1996 року по теперішній час; протягом усього часу проживання у вказаному будинку, позивач користувався всіма його приміщеннями та надвірними будівлями та спорудами відкрито, здійснив поліпшення даних приміщень та будівель шляхом проведення ремонтних та оздоблювальних робіт, виконав косметичний ремонт у будинку, до будинку були проведені всі необхідні комунікації, позивач постійно здійснює догляд за ним та підтримує у належному стані, обробляє земельну ділянку.

Також, варто зазначити що земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 належать на праві приватної власності позивачеві.

За умовами ст.377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди» неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом, який чітко висловлював свою думку з цього питання, що чинне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20), дійшла висновку про те, що користування будинком неможливе без використання земельної ділянки, достатньої для розміщення й обслуговування будинку. Для цього необхідно встановити, який розмір земельної ділянки, призначений для розміщення і обслуговування будинку, є нормативно визначеним у місцевості, де він знаходиться, а також для визначення тієї частини земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування будинку позивачів. Також Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові дійшла висновку, що враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства. Стаття 120 ЗК України (у чинній редакції), стаття 377 ЦК України (у чинній редакції) також передбачають припинення права власності чи користування земельною ділянкою та перехід такого права до особи, що набуває право власності на нерухоме майно. Щодо застосування приписів вказаних статей у відповідних редакціях Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювалася про те, що особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанови від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (пункт 8.17), від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц (пункт 61), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42).

Отже, Позивач з 1996 року став постійно проживати в житловому будинку і живе до теперішнього часу, не приховуючи даного факту, жодних протиправних діянь, пов`язаних з цим немає.

Факт добросовісного володіння позивачем чужим майном більше 10 років, підтверджується наданими суду належними та допустимими доказами. Таким чином, суд вважає встановленим, що протягом десяти років позивач добросовісно, відкрито і безперервно володів спірним майном і продовжує добросовісно, відкрито і безперервно володіти спірним нерухомим майном, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 328, 344 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на 7/8 часток житлового будинку з надвірними та господарськими будівлями, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , в порядку набувальної давності.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.А.Степаненко