Рішення

від 19.11.2024 по справі 497/1319/24

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19.11.2024

Справа № 497/1319/24

Провадження № 2/497/548/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мунтянової В.Р.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Служба у справах дітей Болградської міської ради Одеської області - Мохначевої М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Болградської міської ради Одеської області про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з названим позовом та просить постановити рішення, яким позбавити батьківських прав відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно їх неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свої вимоги позивач мотивує тим, що він, ОСОБА_1 , перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 з 2011 року по 2017 рік.

За час сумісного проживання у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач стверджує, що відповідач ОСОБА_2 з червня 2018 року фактично проживає та працює за кордоном - в Італії. В місто Болград приїжджає дуже рідко: один раз в рік або один раз в 2 роки на тиждень або два. Останній раз відповідач приїжджала в м. Болград у квітні 2024 року, але знов поїхала до Італії, дитину з собою забирати в Італію відмовилась, мотивуючи свою відмову тим, що в неї там є інша родина.

Відповідач ОСОБА_2 повністю ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо виховання та утримання свого сина, вихованням дитини не займається, не цікавиться життям сина, який з 2023 року є учнем 7 класу опорного закладу «Болградський ліцей» Болградської міської ради Одеської області.

До 2023 року Вячеслав навчався в Болградському ліцеї №3 Болградської міської ради Одеської області. Мати шкільним життям дитини також не цікавилась, батьківські збори не відвідула жодного разу.

Позивач, вважає що позбавлення батьківських прав у даному випадку є доцільним, оскільки відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не приймає участі у вихованні неповнолітнього сина на протязі більше 7 років (з 2017 року), не спілкується з ним, а своєю поведінкою негативно впливає на сина. Вихованням та утриманням дитини займається лише він, позивач.

На думку позивача, відповідач самоусунулася від виконання батьківських обов`язків.

30 травня 2024 року він - позивач, звернувся до голови органу опіки та піклування Болградської міської ради Одеськкої області з заявою про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав матері його сина - ОСОБА_2 . Однак на час звернення до суду висновку по його заяві не прийнято.

Зазначене стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 05.062024 року було відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 25.06.2024 року о 09:00 годині (а.с.34), про що повідомлено сторін по справі (а.с.35).

У підготовчому судовому засіданні 25.06.2024 року:

- позивач наполягав на своїх вимогах та пояснив, що син проживає з ним, він постійно турбується про нього, однак відкритим залишається питання про позбавлення мати батьківських прав. Надав клпотання про виклик та допит свідків згідно переліку викладеному в клопотанні (а.с.49)

- відповідач не прибула, повідомлялася згідно вимог чинного законодавства за адресою постійного місця реєстрації: АДРЕСА_1 . Поштове повідомлення повернулось до суду з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.38).

- представник третьої особи Служби у справах дітей Болградської міської ради Одеської області за довіреністю ОСОБА_4 підтримала позовні вимоги позивача, надала суду рішення Болградської міської ради Одеської області від 18.06.2024 №174 про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 відносно її малоітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.47), а також і сам Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно її малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.48).

27.06.2024 з Державної прикордонної служби надійшла витребувана судом інформація, витяг з Бази даних щодо перетинання державного кордону України в період з 01.01.2018 року по теперішній час громадянкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.60-61).

В підготовчому судовому засіданні 12.08.2024 року:

-позивач прибув, наполягав на своїх вимогах, вважав за можливе закрити підготовче засідання та призначити судовий розгляд;

-відповідач не прибула, повідомлялася згідно вимог чинного законодавства за адресою постійного місця реєстрації: АДРЕСА_1 ;

- представник третьої особи Служби у справах дітей Болградської міської ради Одеської області за довіреністю Мохначева М.М. підтримала позовні вимоги позивача, вважала за необхідне закрити підготовче засідання та призначити судовий розгляд.

Ухвалою суду від 12.08.2024 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду на 09:00 годину 26.09.2024 року (а.с.80), про що повідомлено сторін по справі (а.с.81,82).

20.09.2024 року від представника третьої особи Служби у справах дітей Болградської міської ради Одеської області за довіреністю Мохначевої М.М. надійшла заява про відкладення судового засідання, узв`язку з перебуванням останньої у відряджені, що підтверджується витягом з розпорядження Болградської міської ради Одеської області від 20.09.2024 № 57/в (а.с.86-87).

Позивач подав до суду клопотання про долучення до справи письмових доказів (а.с.88-93).

Судове засідання 26.09.2024 року - не відбулося, справу було знято з розгляду в зв`язку з перебуванням судді у відпустці (а.с.94, 95).

Ухвалою суду від 30.09.2024 року призначено судовий розгляд на 23.10.2024 року о 09:00 годині (а.с.97).

В судовому засіданні 23.10.2024 року:

- позивач прибув, наполягав на своїх вимогах. Стверджував, що мати його сина ОСОБА_3 - ОСОБА_2 не бажає дивитися за диною, не цікавиться його життя, живе в іншій країні - Італії з червня 2018 року, де одружилася з іншим чоловіком, наміру повертатися в Україну не має. Приїжджає один раз на рік, живе в своїй квартирі в сусідньому будинку: АДРЕСА_1 , вирішує свої питання, сину належної уваги не приділяє.

П`ять років тому, він позивач придбав однокімнатку квартиру, зробив ремонт, облаштував меблями, в якій з весни 2024 року проживають з сином разом. Раніше проживали у його батьків, та в будинку знайомих по АДРЕСА_2 без договору оренди.

Працює за наймамом у приватних осіб, здійснює будівельні та ремонтні роботи, офіційно підприємницьку діяльність не оформляв, податки не сплачує, оскільки в країні війна. Офіційно працевлаштуватися не може, так як відразу ж буде повідомлено РТЦК. Доказів про отримані доходи не має, але вважає, що заробляє достатньо, щоб можна було забезпечити сина.

Має транспортний засіб марки «Славута», яким управляє по техпаспорту, на своє ім`я не переоформляв, так як не мав можливості.

Після початку агресії російськової федерації, син ОСОБА_3 був у матері в Італії біля півроку, однак йому там не сподобалось, та мати привезла його до дому. Відповідач ОСОБА_2 також не бажала, щоб син і надалі залишався у неї в Італії, так як він їй заважає.

Дане рішення йому необхідне, щоб син не залишився один, щоб оформити відстрочку від мобілізації, так як він дійно один виховує і забезпечує сина матеріально. Коли буде мати відстрочку від мобілізації зможе офіційно оформитися на роботу, а тому йому необхідне зазначене рішення.

Просив позбавити батьківських прав матір дитини ОСОБА_3 - ОСОБА_2 .

- відповідач не прибула, повідомлена згідно вимог чинного законодавства за адресою постійного місця реєстрації: АДРЕСА_1 . Також шляхом розміщення оголошення на WEB-сторінці суду (а.с.83). На адресу суду подано заяву, посвідчену приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун М.І. від 17.09.2024 року, зареєстрована в реєстрі за №5946 (а.с.90), згідно якої визнає позовні вимоги.

- представник третьої особи Служби у справах дітей Болградської міської ради Одеської області за довіреністю Мохначева М.М. підтримала позовні вимоги позивача. Пояснила, що питання доцільності позбавлення матері ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 було розглянуто на засіданні комісії, мати була повідомлена належним чином в телефонному режимі. На засідання органу опіки та піклування мати не прибула. Особисто з матір`ю представник спілкувалася телефоном, яка повідомила, що в Україну вона не має наміру повертатися. Син сторін по справі ОСОБА_3 був певний період у матері в Італії, але йому там не сподобалось і він не бажає їхати до Італії, його особиста думка проживати в Україні. ОСОБА_2 була на Україні вже під час перебування справи в суді, однак до служби не приходила. Вважала за доцільне позбавити матір ОСОБА_2 батьківських прав.

В судовому засіданні 19.11.2024 року:

-позивач наполягав на задоволенні позовних вимог, доповнив, що мати його сина ОСОБА_3 - ОСОБА_2 не займається вихованням сина, те, що вона висилає кошти на утримання сина - недостатньо, потрібно сином займатися, йому одному дуже важко справлятися з сином, і готували, і прати та прасувати його одяг, займатися іншими необхідними справи для сина.

-відповідач не прибула, повідомлялася згідно вимог чинного законодавства за адресою постійного місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Також шляхом розміщення оголошення на WEB-сторінці суду (а.с.117, 118).

На адресу суду раніше було подано заяву, посвідчену приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун М.І. від 17.09.2024 року, зареєстрована в реєстрі за №5946 (а.с.90), згідно якої визнає позовні вимоги.

- представник третьої особи Служби у справах дітей Болградської міської ради Одеської області за довіреністю Мохначева М.М. підтримала позовні вимоги позивача.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про відмову в задоволення позовних вимог за наступних підстав.

В силу п.2 ч.1 ст.164 Сімейного Кодексу України, яка передбачає підстави позбавлення батьківських прав, зазначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини.

Судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України (а.с.4), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.6).

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах з 2011 року по 2017 рік.

За час сумісного проживання у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтом про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Белградського районного управління юстиції Одеської області від 12 серпня 2011 року, актовий запис № 157 (а.с.22).

Позивач за місцем проживання характеризується позитивно, спиртні напої не вживає. З сусідами та в родині сварки не створює (а.с.24).

На даний час непрацевлаштований, працює за наймом у приватних осіб, банківських рахунків зареєстрованих в банках України немає. При цьому не зміг пояснити щодо розміру свого середньомісячного доходу.

Згідно договору купіві-продажу від 17.10.2019 року ОСОБА_1 придбав та є власником однокімнатної квартири загальною площею 30.3 кв.м, яка складається з однієї житлової кімнати та знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.27-28), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.29).

Довідкою виданою Болградською міською радою Одеської області від 16.04.2024 року підтверджується фактичне місце проживання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 за вищевказаною адресою разом із батьком ОСОБА_1 (а.с.30).

Згідно храктеристики станом на дату звернення до суду ОСОБА_3 навчається у 7-Б класі Опорного закладу «Болградський ліцей» Болградської міської ради Одеської області (а.с.26), Має навчальні досягнення середнього рвіня. Бере участь в громадському житті школи, веселий добрий, товариський.

Відповідно до витягу з протоколу № 5 від 12 червня 2024 року було проведено засідання комісії з питань захисту прав дитини в Болградській територіальній громаді, під час якого розглядалося питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно її малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.72).

На цьому засіданні було встановлено, що до Служби надійшла заява ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 про наданя висновку про доцільнсть позбавлення батківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає в Італії м. Новара відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв`язку з невиконанням останньою батьківських обов`язків. Зі слів батька матір ніякої участі у вихованні та житті сина не приймає, ОСОБА_2 поїхала до Італії, дзвонить раз на місяць, в неї інша родина. Однак за словами дитини ОСОБА_3 у 2022 році проживав у матері в Італії 3.5 місяці, ходив там до місцевої школи та навчався там з дітьми з України. Сумував за батьком, вчителями, однокласниками. Бабуся приділяє належну увагу вихованню дитини, постійно відвідує батьківські збори.

По твердженню комісії зазначене свідчить про те, що мати більше цікавиться влаштуванням свого особистого життя, ніж взаємовідносинами з сином. Комісія проводила обстеження умов проживання дитини, був складений акт від 05.06.2024 №53, відповідно до якого у квартирі за місцем проживання дитини створені умови для виховання та розвитку дитини за адресою: АДРЕСА_3 .

Також у витягу з протоколу вказано, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомлена про позбавлення її батьквських прав, на засіданні комісії не може бути присутньою так як проживає в Італії та надала свою згоду на позбавлення її батьквських прав.

Комісія прийняла рішення звернутися до органу опіки та піклування з рекомендацією щодо вирішення питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.72-73).

На підставі Висновку органу опіки та піклування Болрадської мської ради Одеської області з метою захисту прав та інтересів дитини, Служба у справах дітей вважає за доцільне позбавити батьківських прав матір дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з невиконанням батьківських обов`язків, про що було прийнято рішення виконавчим комітетом Болрадської мської ради Одеської області від 18.06.2024 №174 (а.с.111-113).

Крім того, саме позивачем ОСОБА_1 23.09.2024 року надано суду заяву ОСОБА_2 про позбавлення її батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідчену приватним нотаріусом Болградсього районного нотаріального округу Одеської області Агбун М.І. зареєстровану в реєстрі за № 5946 від 17.09.2024 року (а.с.90) та посвідку на проживання в Італії на ім`я ОСОБА_2 з перекладом на українську мову.

Судом було заслухано думку дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (13 років) у присутності представника Органу опіки та піклування, однак у відсутність батька, оскільки навіть на перший погляд вбачалося, що дитина боїться батька, замкнений, про відносини з матір`ю більше мовчить, майже нічого не розказує, при цьому хвилюється.

ОСОБА_3 пояснив, що мати поїхала до Італії вже давно, приїжджає рідко, один-два рази на рік, проживає в своїй квартирі, вони інколи бачились, але більше часу мати займалася своїми справами.

Проживає з батьком в однокімнатній квартирі, в яку переїхали влітку цього року, коли він був на канікулах. Раніше проживали з бабусею ОСОБА_5 , яка готувала їжу. Тато працює, робить людям ремонти. Мають собаку-дворняжку, яка живе в будці біля городу, та вони з батьком її інколи вигулюють. Влітку ходили з батьком в парк імені ОСОБА_6 , тепер більше буває вдома, вчить з батьком уроки, граються, балуються. Батько готує їм їжу: макарони, суп. Йому з батьком добре, і з ним він хоче проживати.

Мама ОСОБА_7 проживає в Італії, інколи розмовляли телефоном, зараз з нею не спілкується так як не має номеру, телефон свій зламав. Приїжджала в останнє у вересні цього року, вони спілкувалися. До матері в Італію не їздив (хоча батько та представник органу опіки та піклування сказали, що був у матері в Італії понад півроку, де ходив до школи).

Більш того судом досліджено паспорт громадяина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 серії НОМЕР_2 від 15.11.2021 року, в якому наявні відмітки про виїзд з України 12.03.2022 року та в`хзд в Україну 06.09.2022 року, тобто протягом 6 (шести) місяців син перебував у матері в Італії.

Допитані в судовому засіданні свідки надали наступні пояснення:

Свідок ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка є сусідкою позивача пояснила, що ОСОБА_7 покинула дитину і чоловіка та виїхала за кордон, коли дитині було 6-7 років. ОСОБА_10 постійно знаходиться з батьком, який його виховує, утримує, доглядає, лікує, тобто піклується сином. Протягом певного часу позивач з сином проживали з його батьками за адресою: АДРЕСА_4 , квартиру не знає, які в усьому допомагали, бабуся ОСОБА_11 доглядала за онуком, водила до школи і забирала. Біля двох років проживають окремо. Які створені умови в квартирі, де проживає батьком з сином, їй свідку не відомо. Хлопчик ОСОБА_12 - добрий, спокійний, хороший.

Свідок ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , сусідка, пояснила, що знає сім`ю давно, так як їх будинки поруч. Відповідача ОСОБА_14 знає з дитинства, проживали в одному під`їзді. ОСОБА_15 виїхала за кордон на заробітки, так як було скрутне матеріальне становище. В останнє коли вона, свідок бачила ОСОБА_16 , та повідомила, що повертатися в Україну не буде. Батько ОСОБА_1 займається вихованням сина, хлопчик хороший, товаришує з її дітьми, нічого поганого сказати не може.

Свідок ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , продавчиня магазину « ОСОБА_18 » пояснила, що знає добре цю сім`ю, оскільки є сусідкою матері позивача - ОСОБА_19 з 1996 року. ОСОБА_7 поїхала з м.Болград близько 7 (семи) років, син ОСОБА_3 залишився з батьком ОСОБА_1 , які проживають разом. Тривалий час проживали з батьками позивача, тепер проживають окремо в однокімнатній квартирі, яку він придбав, зробив ремонт, облаштував меблями. Спостерігала за хлопчиком, наразі він став спокійнішим, особисто з ним не спілкувалася. Батько ОСОБА_1 працює за наймом у приватних осіб, робить ремонти, про доходи нічого не відомо. ОСОБА_7 інколи приїжджає, чи допомагає сину, їй свідку не відомо. Також свідку відомо, що ОСОБА_7 має від першого шлюбу трьох дітей, які вже повнолітні, відносно них вона не позбавлялася батьківських прав.

Свідок ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , був сусідом позивача, коли він проживав з сином у батьків. Нічого поганого сказати не може, гарний чоловік і батько, працює, чесний, порядний. Купив квартиру, в якій зробив ремонт, де проживає з сином.

Свідок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 підвердила, що позивач є її рідним сином, а ОСОБА_3 її онуком. На вихованні її сина залишився онук, після того як ОСОБА_2 покинула Україну в 2016 році. Коли ОСОБА_2 виїжджала за межі України, син працював у м.Одеса, тому онук залишився з нею. А коли онук захворів, вона відразу ж зателефонувала сину, та наказала повернутися до дому. Згодом син забрав онука в Одесу, показав лікарям і його прооперували. Тривалий час проживали з нею - свідком, в її квартирі, а тепер мають свою, де син з онуком з червня 2024 року проживають окремо.

Мати онука ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , присилає подарунки сину на свята, переказує грошові кошти на її, свідка банківську картку, оскільки її син банківської картки не має. Частину цих коштів, вона свідок витрачає на онука, а частину залишає собі, оскільки невістка має перед нею борг, але боргових розписок не має, не складали та підтвердити не може. Вона свідок до онука в школу ходить лише на свята, батьківські збори не відвідує, навчанням та успіхами онука не цікавиться.

Приїзжджаючи в м.Болград ОСОБА_2 зустрічається зі своїм сином, але мало уваги та часу йому приділяє, більше займається своїми справами.

Судом у присутності свідка було досліджено довідку АТ КБ «ПриватБанк» про перерахунок грошових коштів в доларах США та Євро на банківську картку, відкриту на ім`я ОСОБА_5 за період з 19.04.2021 року по 05.07.2024 року, та свідок підтвердила, що грошові кошти в іноземній валюті це перекази від ОСОБА_2 .

Свідок стверджувала, що оскільки мати не займається дитино, не приймає участі у її вихованні, її потрібно позбавити батьківських прав.

Правове обгрунтування.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Як на підставу задоволення вимог, позивач посилається на те, що відповідач ухиляється від належного виконання батьківських обов`язків.

Так, підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.09.2021 у справі N 459/3411/18 (провадження N 61-10531св21), зазначено, що: «Верховний Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків».

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі N 686/16892/20, від 07.12.2022 у справі N 562/2695/20, від 03.08.2022 у справі N 306/7/20, від 11.01.2023 у справі N 461/7447/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.11.2020 у справі N 753/9433/17 (провадження N 61-3462св20), зазначено, що: «позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків».

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (заява N 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

При вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16.07.2015 у справі «Мамчур проти України», заява N 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11.07.2017 у справі «М. С. проти України», заява N 2091/13).

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі N 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі N 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі N 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі N 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі N 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі N 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі N 213/2822/21.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав, покладено на позивача.

Під час судового розгляду встановлено, що відповідач виїхала за межі України на заробітки в зв`язку з важким матеріальним становищем, один-два рази на рік, а інколи і бальше приїзджає в м.Болград Одеської області, що підтверджується довідкою Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (а.с.60-61), де має можливість спілкуватися з сином, в період з 12.03.2022 року по 06.09.2022 року (а.с.100) син ОСОБА_3 перебував у матері ОСОБА_21 в Італії, протягом періоду з 19.04.2021 року по 05.07.2024 року відповідач ОСОБА_2 переказувала кошти в іноземній валюті на банківську картку бабусі дитини - матері позивача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , мешкає за адресою: АДРЕСА_5 в установі АТ КБ «Приватбанк» (а.с.67-68), що було підтверджено свідком в судовому засіданні під присягою.

Отже, наведе свідчить про те, що відповідач ОСОБА_2 не втрачає інтерес до своєї дитини, не втрачає з нею зв`язок.

Щодо висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав то суд виходить з наступного.

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Так, відповідно до висновку Органу опіки та піклування Болградської міської ради Одеської області від 18.06.2024 року та рішення виконавчого комітету Болградської міської ради Одеської області від 18.06.2024 року №174 є доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.47-48).

В основу висновку покладено той факт, що мати дитини не забезпечує дитину необхідним харчуванням, відповідними умовами проживання, медичним доглядом та лікуванням, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, та інше, тобто має місце ухиляння матері від виконання батьківських обов`язків.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі N 932/2483/21 (провадження N 61-5203св23), від 10 листопада 2023 року у справі N 401/1944/22 (провадження N 61-10115св23), від 07 лютого 2022 року у справі N 759/3554/20 (провадження N 61-1544св21), від 26 липня 2021 року у справі N 638/15336/18 (провадження N 61-13690св20)

Наявний у справі висновок органу опіки та пуклування Болградської міської ради, є недостатньо обґрунтованим, не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми обов`язками.

Аналізуючи наявні доводи органу опіки та піклування суд зауважує, що такі не містять в собі відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми обов`язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення його батьківських прав.

Доказів, які свідчили б про наявність виключних підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, як і доказів неможливості змінити поведінку матері на краще та наявності в її діях вини, позивач також не надав, що є його процесуальним обов`язком.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Разом з тим, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійний характер, як кожен, так і в сукупності, можна розцінити як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки матері, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні матір`ю обов`язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Матеріали справи не містять доказів, що відповідач була попереджена органом опіки та піклування щодо невиконання своїх батьківських обов`язків відносно малолітньої дитини.

При цьому звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (ст. 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року).

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив з батьком сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.

Судом встановлено, та зазначено у висновку органу опіки та піклування, що відповідач ОСОБА_2 мешкає в Італії, що є доказам, того, що у неї існують перешкоди щодо безпосередньої участі у вихованні дитини.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява N 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України", пункт 49), проте, наявності таких обставин у цій справі не доведено.

Щодо поданої заяви ОСОБА_2 про згоду на позбавлення її батьківських прав (а.с.90-91).

За положеннями ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. 3 ст. 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

ОСОБА_2 в своїй заяві від 17.09.2024 року вказала, що надає згоду на позбавлення її батьківських прав щодо її малолітнього сина ОСОБА_3 (а.с.90). Однак, ОСОБА_2 у своїй заяві не вказувала, що не бажає підтримувати з дитиною зв`язок та бути у житті дитини.

Відтак, заяву матері дитини з таким формулюванням суд не приймає з підстав, передбачених ч. 4 ст. 206 ЦПК України, оскільки вважає, що визнання відповідачем позову в цьому випадку порушує права та інтереси малолітньої дитини. Крім того, згідно правової позиції КЦС ВС від 29.11.2023 у справі №670/15704/22, суд не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши водночас обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову, а в цій справі підстав для задоволення позову немає. При цьому, аргумент, що відповідачка не виховує дитину особисто та безпосередньо знаходячись на України, на увагу не заслуговує, оскільки відповідач фактично перебуває за межами України де живе і працює.

Таким чином, враховуючи, що у матеріалах справи відсутні беззаперечні та достатні докази, які б свідчили про винну та свідому поведінку відповідача ОСОБА_2 щодо ухилення від участі у вихованні дитини, про умисне і свідоме нехтування обов`язками матері, суд вважає, що наразі відсутні правові підстави для позбавлення її батьківських прав.

Крім того, враховуючи встановленні обставини в судовому засіданні, а саме доводи позивача, що дане рішення йому необхідне для отримання відстрочки від мобілізації, суд припускає, що справжньою метою подання позову ОСОБА_1 є намагання ним створити передумови для отримання права на звільнення від військової служби.

Верховним Судом у Листі від 25.06.2024 року N 1478/0/208-24 зауважено Головам апеляційних та місцевих судів на дотримання процесуального порядку розгляду справ, чіткого визначення предмета спору та характеру правовідносин, обставин справи, які підлягають встановленню саме щодо справ, категорія яких стосується захисту сімейних справ та інтересів дитини, наслідком чого є звільнення з військової служби, а також уникнення від призову на військову службу під час мобілізації, вказуючи на створення штучних правовідносин з метою звільнення з військової служби, що є неприпустимим.

Додатково суд вважає за необхідне зазначити, що згідно частини третьої статті 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм, суд дійшов висновку про недоведеність належними та допустимими доказами винної поведінки відповідача, як матері, свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов`язками та умисного ухилення від їх виконання. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Щодо судових витрат:

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у позові судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись положенням ст.ст.2, 4, 10, 12, 13, 76-83, 89, 90, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Болградської міської ради Одеської області про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 20.11.2024 року.

Суддя: С.В.Кодінцева