Рішення

від 15.11.2024 по справі 120/5975/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 листопада 2024 р. Справа № 120/5975/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпром Україна" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Санпром Україна" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що з метою здійснення митного оформлення товару уповноваженою особою позивача подано Вінницькій митниці митну декларацію, в якій митна вартість товару визначена за ціною договору. Також, відповідачу подано необхідні документи, що підтверджують митну вартість товару.

За результатом опрацювання митної декларації та документів, які на думку позивача підтверджують митну вартість товару, відповідач виніс картку відмови у прийнятті митної декларації №UA401020/2024/000459 та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000097/2 від 11.04.2024, яким митну вартість товару визначив за резервним методом.

На переконання позивача, рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки числові значення складових митної вартості підтвердженні наданими позивачем документами, які є належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору.

Вищевикладені обставини зумовили позивача звернутись з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 10.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

24.05.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що за результатами виконання митних формальностей за МД встановлено, що надані документи, що відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ підтверджують заявлену митну вартість товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме: задекларована сума транспортних витрат згідно довідки транспортних витрат № 429867 від 05.04.2024 та рахунку фактури № LS-4552672 від 05.04.2024 ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ», при тому, що перевезення згідно CMR № 60999002 від 03.04.2024 здійснювалось фактично ФОП « ОСОБА_1 », відповідно відсутнє документальне підтвердження транспортних витрат від фактичного перевізника, відсутні відомості щодо витрат на перевантаження товарів в порту Роттердама, також відсутня складова митної вартості згідно договору про перевезення № 001 від 25.08.2023 п. 4 пп. 1.1.12 страхування за збереження вантажу.

Зокрема, в наданому висновку ДП «Держзовнішінформу» № 33/272-013482 від 08.04.2024, експертом зроблено висновки щодо вартості товару на підставі отриманого лист від постачальника товару Ningbo Ulica Solar Co.LTD, проаналізовано мережу Інтернет, однак експертом проаналізовано сайти на китайському ринку на продукцію зі схожими технічними характеристиками, а ніяк не ідентичну продукцію.

У зв`язку з цим, є підстави вважати, що інвойс, який подавався до митного оформлення не містить достовірної інформації щодо «дійсної вартості» товару відповідно до статті VII ГАТТ.

Представник вказує, що джерелом числового значення митної вартості товару є оформлена МД від 12.03.2024 № UA209170/2024/020660, за якою випущено у вільний обіг товар того самого виробника, тієї самої торгової марки «1.Сонячні панелі, фоточутливі напівпровідникові прилади зібрані у модуль вмонтовані в панель, вихідна потужність 455 Вт, призначені для перетворення сонячного світла в електричну енергію, не обладнані елементами, що дають можливість надавати електроенергію безпосередньо споживачу: SolarModule UL-455M-144HV - 682 шт. SolarModule UL 455M-144HV - 62 шт. Торгова марка - UlicaSolar Виробник - NingboUlicaSolarCo., Ltd Країна виробництва - CN», а саме 4,34 дол. США за кг.

Враховуючи вищевикладене, на думку представника відповідача, митниця діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Одночасно із відзивом представником відповідача подано клопотання про здійснення розгляду справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою суду від 29.05.2024 відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні фактичні обставини.

15.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "САНПРОМ УКРАЇНА" та китайським підприємством NINGBO ULICA SOLAR CO., LTD., укладено зовнішньоекономічний контракт №UASP-240315, відповідно до якого продавець зобов`язується виготовити та передати у власність покупця товар згідно з рахунком.

Пунктом 2.1. контракту унормовано, що кількість товару, який відвантажується вказується в інвойсі.

Згідно пункту 3.1. контракту, даний контракт укладено на умовах, зазначених у інвойсі у тлумаченні термінів Міжнародними комерційними умовами "Інкотермс" (у редакції 2010 року).

Пунктом 4 контракту встановлено, що ціна на товар визначається на умовах FCA Роттердам, Нідерланди. Вартість упаковки, тари та маркування включена у вартість товару. Валюта - долар США.

Згідно вказаного контракту, його загальна вартість становить 55186,56 доларів США.

Відповідно до пункту 5.1. контракту, умови оплати зазначаються в інвойсі. Продавець надає покупцю наступні документи: інвойс; контракт; технічну характеристику на товар; пакувальний лист.

Згідно інвойсу №ULPI UASP 240318 від 18.03.2024, сторони контракту узгодили наступне:

- товар монокристалічна сонячна панель, моделі UL 440M-108DGN, потужністю 440W (ват), N типу, подвійна, подвійне скло;

- виробник: NINGBO ULICA SOLAR CO., LTD;

- кількість: 936 штук;

- ціна за штуку: 58,96 доларів США;

- загальна вартість поставки 55186,56 доларів США;

- умови відправки: FCA Роттердам, Нідерланди;

- умови оплати: 100% передоплата перед відправкою.

Згідно ціновій пропозиції продавця від 18.03.2024, NINGBO ULICA SOLAR CO., LTD підтвердив ціну на монокристалічні сонячні модулі UL 440M-108DGN, 440 ват по 0,134 долари США за ват, що становить 58,96 доларів США за одиницю, на умовах поставки FCA Роттердам.

Водночас, згідно наданій продавцем (заводом виробником) калькуляції ціни до комерційного інвойсу ULPI UASP 240318 від 18.03.2024, ціна на Монокристалічний сонячний модуль Model UL-440M-1084DGN, 4405 w, розраховується наступним чином:

- вартість сонячної панелі - 0,0589 долари США за W (ват);

- вартість рами - 0,01344 долари США за W (ват);

- допоміжні матеріали (EVA, TPT, etc) - 0,04233 долари США за W (ват);

- вартість роботи - 0,00623 долари США за W (ват).

Всього у сумі 53,196 долари США за одиницю (0,1209 * 440 W (ват)).

Ціна на умовах CIF Роттердам в доларах США, згідно експортної декларації - 57,552 доларів США за одиницю (0,1308 долари США/W (ват) * 440 /W (ват)).

Ціна в євро - 52,8 євро за одиницю (0,12 євро/W (ват) * 440 W (ват)).

Ціна на умовах FCA Роттердам, Нідерланди, згідно інвойсу: 0,134 долари США/W (ват) * 440 W (ват) = 58,96 доларів США за одиницю.

Відповідно до умов контракту та інвойсу, позивач перерахував продавцю кошти в сумі 55186,56 доларів США згідно платіжної інструкції в іноземній валюті №36 від 20.03.2024.

Транспортування товару до митної території України, здійснювалось в межах укладеного позивачем з ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» договору №1905-23 від 19.05.2023 про транспортно-експедиторське обслуговування. У свою чергу, для організації транспортно-експедиторського обслуговування та пошуку перевізника, ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» залучено до перевезення товарів ФОП ОСОБА_2 (договір №001 від 25.08.2022). Фактичне перевезення товарів здійснювалось ФОП ОСОБА_1 на підставі договору №120523-1 від 12.05.2023, укладеного з ФОП ОСОБА_2 .

Відправлення вантажу супроводжувалось складенням транспортного документа Т1 №MRN24PL445010NS6JN512 від 22.03.2024 та міжнародної автотранспортної накладної (CMR) №60999002 від 03.04.2024.

До митного оформлення товару, ввезеного на підставі зазначеною контракту та інвойсу ULPI UASP 240318 від 18.03.2024, позивач подав до Вінницької митниці електронну митну декларацію №24UA401020020332U0 від 10.04.2024, до ЕМД додано відповідний пакет документів, зокрема:

- пакувальний лист від 18.03.2024;

- рахунок-фактура (iнвойс) №ULPI-UASP-240318 від 18.03.2024;

- автотранспортна накладна №60999002 від 03.04.2024;

- декларація про походження товару №ULPI-UASP-240318 від 18.03.2024;

- цінова пропозиція постачальника від 18.03.2024;

- платіжна інструкція в іноземній валюті №36 від 20.03.2024 на суму 55186,56 доларів США;

- довідка ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» №429867 від 05.04.2024 про транспортні витрати;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений ДП «Держзовнішінформ» №3-3/272 від 08.04.2024 (бланк 014387);

- розрахунок (калькуляція) ціни товару від 03.04.2024;

- зовнішньоекономічний контракт №UASP-240315 від 15.03.2024;

- договір про надання послуг митного брокера від 04.07.2023;

- договір (контракт) про перевезення №1905-23 19.05.2023;

- договір (контракт) про перевезення №001 від 25.08.2023;

- договір (контракт) про перевезення №120523-1 від 12.05.2023;

- технічна характеристика від 10.04.2024;

- копія митної декларації країни відправлення №310120240519352200 від 11.02.2024.

За результатами розгляду поданої декларантом митної декларації №24UA401020020332U0 від 10.04.2024 та доданих до неї документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000097/2 від 11.04.2024 та картку відмови у прийнятті митної декларації №UA401020/2024/000459, яким митну вартість товару визначив за резервним методом.

Не погоджуючись із рішенням Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів та карткою відмови у прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, положеннями Митного кодексу України регулюються відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України).

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант зобов`язаний заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Виходячи із положень статей 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина 2-3 статті 58 МК України).

Так, стаття 57 Митного кодексу України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частин 1, 2, 5-8, 10 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності.

Згідно положень частини 2 статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, що визначає обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: - неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); - невірно проведений розрахунок митної вартості; - невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі №813/1229/16.

При цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, наведені приписи зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 №826/997/16, від 20.02.2015 №826/8799/16, від 17.04.2018 №815/329/17, від 14.09.2018 №821/1617/17.

Аналізуючи вищезазначені положення Митного кодексу України, слід відмітити, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної і вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №826/18258/13-а.

Суд зазначає, що відповідно до вимог пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000097/2 від 11.04.2024, на думку відповідача є те, що документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності та неточності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, а саме: надана до митного оформлення довідка ТОВ «Ламан Шипінг» про транспортні витрати № 429867 від 05.04.2024 та рахунок фактура № LS-4552672 від 05.04.2024 не відображає транспортних витрат від фактичного перевізника ФОП ОСОБА_1 та відсутнє підтвердження витрат на перевантаження товарів в порту Роттердама, також відсутні витрати на страхування як складова митної вартості.

Так, судом встановлено, що до митного оформлення позивачем надано вищевказані документи. Зазначені документи не містять розбіжностей у числових показниках складових митної вартості.

Суд зазначає, що ТОВ "САНПРОМ УКРАЇНА" в підтвердження вартості доставки товару, який вказаний у митній декларації №24UA401020020332U0 від 10.04.2024 надано: довідку ТОВ «Ламан Шипінг» 429867 від 05.04.2024, рахунок-фактуру № LS4552672 від 05.04.2024 та договори про перевезення №1905-23 від 19.05.2023, №001 від 25.08.2023, №120523-1 від 12.05.2023.

Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» здійснено організацію транспортно-експедиторського обслуговування за межами державного кордону України та на території України із залученням до перевезення третіх осіб. Взаємовідносини ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» з третіми особами, залученими експедитором до фактичного виконання договору №1905-23 від 19.05.2023 на підставі окремо укладених ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» договорів з перевізниками знаходяться у сфері діяльності експедитора і таких третіх осіб.

При цьому жодний нормативно-правовий акт не зобов`язує ТОВ «Санпром Україна» як нести додаткові витрати на залучених до фактичного перевезення третіх осіб, так і включати такі витрати до складу митної вартості товару.

Взаємовідносини, у тому числі фінансового характеру, між ТОВ «Ламан Шипінг» та третіх осіб, залучених експедитором до перевезення, регулюються укладеним між ними договором та чинним законодавством.

Тобто суд вважає, що в цьому випадку позивачем надано повну та достовірну інформацію про вартість перевезення.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів: - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

При цьому, посилаючись на дану норму в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, відповідач застосовує вказаний перелік документів як виключний і безальтернативний, не зважаючи що це лише можливий перелік документів.

Натомість, на підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати надані позивачем документи (довідки, договори, акти виконаних робіт тощо).

Верховний Суд в постанові №803/718/17 від 07.07.2023 сформував правову позицію, якщо Законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Положення Митного кодексу України не визначають конкретний вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Таким чином, твердження відповідача про те, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності є безпідставними. Як є безпідставною і його вимога про надання декларантом додаткових документів згідно частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, оскільки усі необхідні документи уже були в наявності в митного органу.

Крім цього, при здійсненні митного оформлення товару позивачем додатково надано митному органу висновок ДП «Держзовнішінформ» №3-3/272 від 08.04.2024.

Однак, в оскаржуваному рішенні відповідач посилається на інший висновок ДП Держзовнішінформ (33/272-013482 від 08.04.2024), ніж той, що подавався позивачем - 3-3/272 від 08.04.2024, бланк № 014387.

У спірному рішенні відповідач зазначає, що при підготовці даного висновку експертом зроблено висновки щодо вартості товару на підставі отриманого листа від постачальника товару - Ningbo Ulica Solar Co.LTD, проаналізовано мережу інтернет, однак експертом проаналізовано сайти на китайському ринку на продукцію зі схожими технічними характеристиками, а ніяк не ідентичну продукцію.

З цього приводу суд зауважує, що ДП "Держзовнішінформ" уповноважене наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі №608 від 02.05.2018 здійснювати моніторинг цін на зовнішньому та внутрішньому товарних ринках, досліджувати динаміку цінових процесів на ринках та відповідність контрактних (зовнішньоторговельних) цін кон`юнктурі світового ринку. Підприємство надає повний спектр інформаційних, аналітичних, дослідницьких та експертних послуг: експертизу зовнішньоекономічних контрактів, дослідження внутрішніх і зовнішніх товарних ринків, консультування з питань комерційної діяльності та управління. Одним із напрямків діяльності ДП "Держзовнішінформ" є надання висновків щодо вартості товарів за контрактом.

ДП «Держзовнішінформ» проводить цінову експертизу в порядку, передбаченому Положенням про порядок проведення цінової експертизи та встановлення відповідності цінових умов договорів (контрактів), затвердженим наказом державного підприємства від 30.05.2011 №115-1.

Відповідно до пункту 1.4 зазначеного Положення цінова експертиза передбачає аналіз умов зовнішньоекономічних договорів на основі наданих замовником матеріалів з використанням відповідних інформаційних джерел: біржові котирування; контрактна практика по роботам, послугам, товарам, правам інтелектуальної власності; прейскуранти та ціни українських суб`єктів господарювання на відповідні види робіт, послуг, товарів, прав інтелектуальної власності; комерційні пропозиції, листи, протоколи намірів, прейскуранти на роботи, послуги, товари, права інтелектуальної власності відомих фірм, порівняльні індекси цін; статистичні дані органів державної влади; звіти та довідки торговельно-економічних місій у складі посольств України за кордоном тощо.

Акт цінової експертизи являє собою лист, в якому вказуються перелік документів, наданих заявником (договори, угоди, довідки, кон`юнктурна та експертна інформація тощо), зазначається про здійснення аналізу отриманої від заявника інформації, робиться висновок про відповідність або не відповідність вартості послуги кон`юнктурі ринку. Долучення до акта будь-яких додатків не передбачено.

Висновок ДП "Держзовнішінформ" №3-3/272 від 08.04.2024 сформовано не лише з урахуванням інформації джерел, а й на основі документів наданих ТОВ "САНПРОМ УКРАЇНА", запитів ДП "Держзовнішінформ" до продавця, інформації з мережі Інтернет стосовно цін на подібну продукцію та стосовно діяльності фірми продавця. Тобто підприємством використано системний аналіз, який загалом включав у себе вивчення різних джерел інформації, про що свідчить зміст висновку.

Отже, позивачем до митної декларації надано необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують задекларовану ціну товару, на підставі яких митний орган мав можливість дійти висновку про обґрунтованість заявленої позивачем у митній декларації митної вартості товару.

Дослідивши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем у митній декларації, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.

Будь-яких належних доказів, що свідчили б про відсутність у документах, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких наведено у частині другої статті 53 МК України, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, митний орган не надав.

Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тобто, не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів ним надано. Зазначене свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

За наведених вище підстав суд вважає, що винесене відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пункту 2 та пункту 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України. Подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару та не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості товарів.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В рішенні по справі Щокін проти України (Заяви №23759/03 та №37943/06, п.49-51) Європейський Суд вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості №UA401000/2024/000097/2 від 11.04.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/000459, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Оскільки, на час прийняття оспорюваної картки відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відсутні підстави, передбачені частиною 6 статті 54 МК України, то відповідне рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4,5,6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн., представником позивача подано до суду: рахунок на оплату гонорару №4-АБ від 03.05.2024; платіжну інструкцію №395 від 06.05.2024.

Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд враховує обсяг фактично наданих адвокатом послуг, складність справи, співмірність обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

В той же час, суд вважає, що розмір понесених витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Беручи до уваги, правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі №826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд також враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на обставини справи, а саме, те, що справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, виходячи з характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо), кількості сторін та відсутності інших учасників у справі, суд вважає розмір вартості наданих послуг неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги обставини цієї справи, значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн., що відповідає вимогам розумності та співмірності.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000097/2 від 11.04.2024.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/000459.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпром Україна" понесені витрати на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпром Україна" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 7354,31 грн за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «САНПРОМ УКРАЇНА» (вул. В. Чорновола, 6, оф. 59, м. Бровари, Київська область, 07400, код ЄДРПОУ 42729323)

Відповідач: Вінницька митниця (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 43997544)

СуддяВіятик Наталія Володимирівна