Рішення

від 06.11.2024 по справі 120/8873/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 листопада 2024 р. Справа № 120/8873/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю секретаря судового засідання: Галюк Аліни Леонідівни,

представника позивача: Сіроштана Р.В.,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту кіберполіції Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Департаменту кіберполіції Національної поліції України (далі - відповідач, Департамент) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 перебував на посаді старшого інспектора з особливих доручень 2-го відділу (протидії різновидам онлайн шахрайств та допомоги в загальнокримінальних розслідуваннях) управління протидії кіберзлочинам у Вінницькій області. 15.04.2024 позивача під підпис попереджено про наступне вивільнення із Національної поліції України на підставі Наказу НП України №370 "Про зміни у штатах національної поліції".

При цьому, в позовній заяві вказано, що у період з 06.06.2024 по теперішній час позивач перебуває на лікарняному та 07.06.2024 засобами поштового зв`язку направив відповідачу рапорт про звільнення зі служби в НП України у зв`язку з погіршенням стану здоров`я та перед звільненням просив надати йому направлення на проходження ВЛК.

Натомість, 13.06.2024 наказом № 248 о/с його було звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 4 частини першої статті 77 Закону України "Про національну поліції".

ОСОБА_1 цей наказ вважає протиправним, що зумовило його звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою від 10.07.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву та витребувано в останнього додаткові докази.

10.09.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зокрема представник відповідача зазначив, що звільнення позивача відбулось на підстав п. 4 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", а саме в зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. Про можливе скорочення посад та можливе наступне вивільнення позивача, разом з іншими працівники Департаменту, посади, яких скорочувались, було повідомлено під особистий підпис, 15.04.2024. Одночасно з попередженням, позивачу та всім працівникам вказаного управління, запропоновано за відповідним списком пропозиції всіх вакантних посад в структурних підрозділах та територіальних (відокремлених) підрозділах Департаменту, з яким всі також ознайомились під особистий підпис.

Крім цього, список вакантних посад в Департаменті повторно надсилався позивачу 31.05.2024 рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на домашню адресу позивача для нагадування про надання його згоди на призначення на вакантну посаду.

Щодо посилань сторони позивача на надісланий через ТОВ "Нова пошта" рапорт від 07.06.2024, то представник відповідача вказав, що як вбачається з бази даних автоматизованої інформаційно-пошукової системи «Канцелярія» Департаменту кіберполіції вміст поштового відправлення згідно експрес-накладної ТОВ «Нова-Пошта» 59001167079192 від 10.06.2024 на адресу Департаменту не надходив, так як не був йому адресований.

Таким чином, враховуючи, що позивач не повідомив керівництво Департаменту щодо свого рішення про подальше проходження служби в поліції, відповідач вважає правомірним прийняття 13.06.2024 наказу № 248 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції відповідно до пункту 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»

Крім цього, представник відповідача зазначив, що частинами третьою, четвертою статті 68 «Про Національну поліцію» передбачено, якщо поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

Перебування поліцейського, посада якого скорочена, на лікарняному, у відрядженні чи у відпустці не є перешкодою для його призначення на іншу посаду або звільнення зі служби в поліції відповідно до положень цієї статті, за умови його персонального у письмовій формі попередження у встановлений законом строк.

Крім того, разом з відзивом на позовну заяву відповідач подав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 16.09.2024 розгляд справи № 120/8873/24 вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін. Призначено справу до судового розгляду на 01.10.2024.

Ухвалою від 01.10.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, вирішено відкласти розгляд справи на 16.10.2024.

07.10.2024 стороною позивача за допомогою підсистеми "Електронний суд" подано відповідь на відзив, в якій наведено заперечення щодо повідомлених відповідачем у відзиві на позовну заяву аргументів.

16.10.2024 представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з перебування представника на лікарняному.

Ухвалою від 16.10.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, вирішено відкласти розгляд справи на 04.11.2024.

В судовому засіданні 04.10.2024 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити з мотивів наведених у позовній заяві та відповіді на відзив. Зокрема, вказав на те, що звільнення позивача відбулось з порушенням норм КЗпП України, адже прийняття спірного наказу мало місце під час перебування ОСОБА_1 на лікарняному. Також, на переконання сторони позивача, Департаментом було проігноровано (не взято до уваги) надісланий засобами поштового зв`язку (ТОВ «Нова пошта») рапорт ОСОБА_1 , в якому він просив відповідача звільнити його зі служби в НП України в зв`язку з погіршенням стану здоров`я, з попереднім направленням на проходження військово-лікарської комісії.

Також, стороною позивача звернуто увагу на правові висновки зроблені Конституційним судом України та Верховним судом у подібних справах щодо звільнення працівника під час його перебування на лікарняному.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. При цьому, свою позицію щодо заявлених позовних вимог виклав у раніше поданому до суду відзиві на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно приписів ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на вищенаведене суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за даної явки.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив службу в Департаменті кіберполіції Національної поліції України на посаді старшого інспектора з особливих доручень 2-го відділу (протидії різновидам онлайн шахрайств та допомоги в загальнокримінальних розслідуваннях) управління протидії кіберзлочинам у Вінницькій області.

На підставі наказу Національної поліції України від 08.04.2024 № 370 «Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції» в підрозділах Департаменту кіберполіції відбувалась реорганізація організаційно-штатних змін шляхом скорочення та уведення посад.

Відповідно до вимог пункту 1 статті 68 Закону України "Про Національну поліцію", позивача 15.04.2024 було попереджено про прийняття вищезазначеного Наказу від 08.04.2024 № 370 та про можливе наступне звільнення зі служби в поліції згідно з пунктом 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (а.с. 151).

Одночасно з попередженням, позивачу було запропоновано за відповідним списком пропозиції всіх вакантних посад в структурних підрозділах та територіальних (відокремлених) підрозділах Департаменту, з яким останній ознайомлений під особистий підпис (а.с. 154-159).

Також, з доданих до відзиву на позовну заяву документів слідує, що список вакантних посад в Департаменті повторно надсилався позивачу 31.05.2024 рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на домашню адресу позивача для нагадування про надання його згоди на призначення на вакантну посаду, однак конверт повернувся з відміткою відділення поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 160-167).

В свою чергу, як повідомив в судовому засіданні представник позивача, у період з 06.06.2024 по теперішній час позивач перебуває на лікарняному та 07.06.2024 засобами поштового зв`язку (ТОВ "Нова пошта") направив відповідачу рапорт про звільнення зі служби в НП України у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, в якому також просив перед звільненням надати йому направлення на проходження ВЛК (а.с. 43-45).

Натомість, 13.06.2024 начальником Департаменту кіберполіції НПУ було прийнято наказ № 248 о/с "По особовому складу", яким підполковника поліції ОСОБА_1 старшого інспектора з особливих доручень 2-го відділу (протидії різновидам онлайн шахрайств та допомоги в загальнокримінальних розслідуваннях) управління протидії кіберзлочинам у Вінницькій області, з 15.06.2024 звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 84).

Вважаючи своє звільнення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 59 цього Закону служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Приписами частини першої статті 60 вказаного Закону визначено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Підстави для звільнення зі служби в поліції визначені статтею 77 Закону України «Про Національну поліцію». Зокрема, п. 2, 4 ст. 77 вказаного Закону визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється:

- за станом здоров`я (через хворобу) - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції (пункт 2);

- у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів (пункт 4).

В даному випадку, як слідує зі змісту оскаржуваного наказу, звільнення позивача зі служби в Поліції відбулось з підстав визначених п.4 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», тобто у зв`язку із скороченням штатів.

Положеннями ст. 68 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

Так, як встановлено судом, 15.04.2024 позивача під особистий підпис було повідомлено про те, що, на виконання вимог Наказу НП України від 08.04.2024 №370 "Про затвердження Переліку змін у шатах Національної поліції", його посаду скорочено, і про можливе його звільнення зі служби в поліції на підставі пункті 4 частини першої статті 77 ЗУ «Про Національну поліцію». Відповідна обставина позивачем не заперечується та підтверджується матеріалами справи.

Також, матеріалами справи підтверджено, що позивача під підпис 15.04.2024 був ознайомлений з переліком вакантних посад (152-159).

Тобто, у разі не надання ОСОБА_1 згоди на призначення його на запропоновані відповідачем посади, які б відповідали його досвіду роботи, освітньому рівню, стану здоров`я та ставленню до виконання службових обов`язків, останній підлягав звільненню після 15.06.2024 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 77 ЗУ "Про Національну поліцію" (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

Поряд із цим, як стверджує в позовній заяві представник позивача, відповідно до виписки з медичної карти № 2658 ОСОБА_1 в період з 14.05.2024 по 05.06.2024 знаходився на стаціонарному лікуванні у Вінницькому регіональному центрі серцево-судинної патології де йому було проведено хірургічне лікування серця (а.с. 19-30).

Згідно відповіді на адвокатський запит Державна установа «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Вінницькій області» своїм листом від 27.06.2024 за вих. № 33/22-858 повідомила, що позивач з 06.06.2024 по теперішній час перебуває на амбулаторному лікування у лікаря-кардіолога в лікарні МВС (а.с. 18).

Також, представник позивача повідомив, що його довіритель 07.06.2024 написав рапорт, адресований Начальнику Департаменту кіберполіції (міжрегіональний територіальний орган) НП України, в якому просив його звільнити зі служби в НПУ у зв`язку погіршенням стану здоров`я та перед звільненням просив видати йому направлення на проходження військово-лікарської комісії.

За твердженнями сторони позивача, вказаний рапорт ОСОБА_1 надіслав засобами Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ПОШТА» на адресу відповідача 10.06.2024, в підтвердження чого до матеріалів справи долучив експрес-накладну №59001167079192 від 10.06.2024.

В свою чергу, представник відповідача у відзиві на позовну заяву зауважив, що як вбачається з бази даних автоматизованої інформаційно-пошукової системи «Канцелярія» Департаменту кіберполіції, вміст поштового відправлення згідно експрес-накладної ТОВ «Нова-Пошта» 59001167079192 від 10.06.2024 на адресу Департаменту не надходив, так як не був йому адресований.

Дослідивши в судовому засіданні додану до матеріалів позовної заяви копію відповідної експрес-накладної судом було встановлено, що за даними останньої одержувачем поштового відправлення визначено приватну особу ОСОБА_2 , а адресою доставки зазначено: АДРЕСА_1 .

З огляду на встановлені обставини суд враховує, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Департамент кіберполіції НП України дійсно зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , проте керівником даної установи значиться ОСОБА_3 , а не ОСОБА_2 .

Також, судом враховано, що рапорт позивача датований 07.06.2024, тоді як за даними ТОВ "Нова пошта" поштове відправлення приватній особі ОСОБА_2 надіслане 10.06.2024 та отримане останнім 11.06.2024.

Таким чином, матеріали справи лише містять належні докази того, що подане 10.06.2024 ОСОБА_1 поштове відправлення з невідомим вмістом 11.06.2024 отримано фізичною особою ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 .

Наведене в сукупності із доводами представника відповідача про відсутність в базі даних автоматизованої інформаційно-пошукової системи «Канцелярія» Департаменту кіберполіції інформації про надходження від позивача потового відправлення за 10.06.2024, не дає суду можливість констатувати доведеність тверджень сторони позивача про те, що ОСОБА_1 дійсно подав начальникові Департаменту кіберполіції НП України ОСОБА_3 рапорт від 07.06.2024.

Поряд із цим, надаючи оцінку доводам сторони позивача щодо протиправності прийняття оскаржуваного наказу під час перебування ОСОБА_1 на лікарняному, то суд зважає на наступне.

Так, у відзиві на позовну заяву, обґрунтовуючи правомірність прийнятого наказу, представник відповідача зіслався на положення ч. 4 ст. 68 Закону України "Про Національну поліцію", якою визначено, що перебування поліцейського, посада якого скорочена, на лікарняному, у відрядженні чи у відпустці не є перешкодою для його призначення на іншу посаду або звільнення зі служби в поліції відповідно до положень цієї статті, за умови його персонального у письмовій формі попередження у встановлений законом строк.

Отже, на переконання відповідача, той факт що ОСОБА_1 перебував на лікарняному, не вплинуло на його права та інтереси при вирішенні питання про його звільнення зі служби в поліції.

Натомість, суд такі доводи представника відповідача оцінює критично з огляду на таке.

Приписами пункту 5 частини 10 статті 62 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліцейський у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства.

Згідно частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Рішенням Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року №6-р(II)/2019 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини третьої статті 40 КЗпП України.

Конституційний Суд України зазначив, що не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватися з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів. Положеннями частини третьої статті 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини та не суперечать Конституції України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

З огляду на вищенаведені роз`яснення Верховного Суду щодо застосування судами нормативно-правових актів, а також з урахуванням висновків Конституційного Суду України наведених у рішенні від 04 вересня 2019 року №6-р(II)/2019, суд вважає, що закріплені частиною третьою статті 40 КЗпП України гарантії захисту працівника від незаконного звільнення під час тимчасової непрацездатності, є спеціальною нормою по відношенню до вищезазначених положень Закону України "Про Національну поліцію".

В даному випадку, в матеріалах справи міститься, надана на адвокатський запит представника позивача, відповідь Державна установа «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Вінницькій області» від 27.06.2024 №33/22-858, згідно якої позивач з 06.06.2024 по теперішній час (тобто на час формування вказаного листа) перебуває на амбулаторному лікування у лікаря-кардіолога в лікарні МВС.

При цьому, оскаржуваний наказ виданий 13.06.2024, а позивача звільнено з 15.06.2024, тобто у період його тимчасової непрацездатності.

З огляду на наведене такий наказ не можна вважати законним, у зв`язку з чим він підлягає визнанню неправомірним та скасуванню.

Враховуючи, що норми Закону України "Про Національну поліцію" не врегулюють процедуру поновлення на посаді поліцейських, звільнення яких визнано судом незаконним, суд згідно з положеннями статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) застосовує до спірних правовідносин положення КЗпП України.

Згідно з частиною 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Оскільки суд дійшов висновку, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог ч. 3 ст. 40 КЗпП України, останній підлягає поновленню на тій же посаді та у тому ж органі, з якого він був протиправно звільнений.

Вирішуючи питання про порядок нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно зі ст.27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Так, відповідно до абз. 3 п. 4 Порядку в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

При цьому, згідно з п.5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Проте, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Виплата грошового забезпечення поліцейських регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова №988).

Пунктом 2 Постанови №988 визначено, що виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Пункт 9 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 №260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799 (далі - Порядок №260) визначає, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Пункт 6 розділу ІІІ Порядку № 260 передбачає, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин діє Закон України "Про національну поліцію" та Порядок № 260, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Згідно зі змістом п.9 розділу І Порядку № 260 при розрахунку середньоденного забезпечення позивача використовуються календарні, а не робочі дні.

Згідно з виданої Департаментом кіберполіції Національної поліції України довідкою про доходи №118/2024, нарахований ОСОБА_1 розмір грошового забезпечення в квітні 2024 року становив 33111,00 грн, а в травні 2024 року - 32811,29 грн.

Таким чином, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 1080,69 грн. ((33111,00 грн + 32811,29 грн) / 61 день).

Період вимушеного прогулу позивача з 16.06.2024 (наступний день після звільнення) до 04.10.2024 (дата прийняття судом рішення про поновлення позивача на посаді) складає 101 календарний день.

Отже, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу позивача за період з 15.06.2024 до 04.10.2024 складає 109150,02 грн. (101 день х 1080,69 грн.), яке підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з урахуванням обов`язкових податків та зборів.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує в тому числі чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

В силу положень пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

У відповідності з п.2, 3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи вищенаведені норми процесуального закону, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та в частині стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, із відповідним відрахуванням загальнообов`язкових платежів - слід допустити до негайного виконання.

При вирішенні питання щодо підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн, як про це просить позивач, суд враховує приписи статті 134 КАС України.

Так, частиною 1 статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 5, 6 статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

На підтвердження понесених витрат представником позивача адвокатом Сіроштаном Р.В. надано:

- Договір про надання правничої (правової) допомоги №18/06/24 від 18.06.2024, за п.3.1якого визначено гонорар адвоката у розмірі 15000 грн;

- квитанцію до прибуткового касового ордеру №61 від 18.06.2024 на суму 15000 грн;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги від 20.06.2024 Серії АВ № 1132645.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

Проаналізувавши докази в підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, а також зважаючи відсутність з боку відповідача заперечень щодо їх розміру, суд вважає розмір витрат на оплату послуг адвоката у даній адміністративній справі співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони.

Відтак, витрати на правничу допомогу понесені позивачем підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Департаменту кіберполіції Національної поліції України від 13.06.2024 за № 248 о/с «По особовому складу» про звільнення з поліції за пунктом 4 (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» підполковника поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора з особливих доручень 2-го відділу (протидії різновидам онлайн шахрайств та допомоги в загальнокримінальних розслідуваннях) управління протидії кіберзлочинам у Вінницькій області, з 15.06.2024.

Зобов`язати Департамент кіберполіції Національної поліції України поновити підполковника поліції ОСОБА_1 на рівнозначній посаді Департаменті кіберполіції Національної поліції України з 15.06.2024.

Стягнути з Департаменту кіберполіції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 109150,02 грн., з відрахуванням при його виплаті податків та інших загальнообов`язкових платежів.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту кіберполіції Національної поліції України витрати на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень 00 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Департамент кіберполіції Національної поліції України (вул. Бориспільська, 19, м. Київ, 02093, код ЄДРПОУ 40116400)

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна