Рішення

від 13.11.2024 по справі 514/1224/24

ТАРУТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Тарутинський районний суд Одеської області

Справа №514/1224/24

Провадження по справі № 2/514/431/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2024 року с-ще Бессарабське

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Кравченко П.А.,

за участю секретаря судового засідання Мельниченко Н.М.

учасників судового провадження:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача Територіального центру соціального обслуговування

Тарутинської селищної ради - Єпурі Т.І.,

свідків - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Бессарабське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

18.07.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позову зазначає, що Наказом від 26.06.2024 року його звільнено з посади інспектора відділу кадрів - 0.5 ставки та оператора комп`ютерного набору - 0.5 ставки, у зв`язку з появою на роботі у нетверезому стані, відповідно до п.7 ч.1 ст.40 КзпП України. Вважає, що його звільнення було незаконним та він не перебував у стані сп`яніння на робочому місці.

18.07.2024 року ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

08.08.2024 року від Директора ОСОБА_6 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві. Доповнив, що 26 червня 2024 року його було звільнено з роботи за п.7 ч.1 ст.40 КЗпП України. Трудову книжку йому видано не в порядку встановленому законом. Зазначив, що позивач зобов`язаний видати працівнику трудову книжку в день звільнення із записом дати звільнення. Якщо не має такої можливості працівнику надсилається поштове повідомлення про необхідність прийти за трудовою книжкою та надсилання трудової книжки поштою дозволяється тільки за письмовою згодою працівника. Він згоди не надавав, але отримав трудову книжку поштою. Крім того, пояснив, що 24.06.2024 року він покинув своє робоче місце у зв`язку тим, що він був збуджений після відвідування ТЦК, не заперечував що він раніше вживав алкогольні напої, але в цей день не вживав. Пропозицію пройти огляд на стан сп`яніння на робочому місці ним було сприйнято як особисту образу, а тому він і пішов з роботи. Наступного робочого дня він не з`явився на робоче місце, тому що вважав себе звільненим.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначила, що при звільненні позивача з роботи відповідачем дотримано процедуру звільнення, передбачену трудовим законодавством. Позивач перебував у стані алкогольного сп`яніння на робочому місці, про що було складено відповідні акти.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилася до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутністю.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що перебуває на службі у Збройних Силах України та проходить службу безпосередньо у Другому відділі Болградського районного ТЦК. 24.06.2024 року до ТЦК з`явився працівник Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) ОСОБА_1 для уточнення військово - облікових даних. Під час співбесіди з ОСОБА_1 було встановлено, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння, що виразилось у різкому запаху алкоголю та збуджуючої поведінки, наслідок чого виник конфлікт та йому було запропоновано покинути територію ТЦК.

Свідок ОСОБА_3 , пояснила, що 24.06.2024 року вона була присутня під час розмови з ОСОБА_1 у Територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг). У ОСОБА_1 були ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота та йому було запропоновано пройти медичний огляд. Разом з тим, ОСОБА_1 поводив себе неадекватно та пішов з робочого місця.

Свідок ОСОБА_4 зазначила, що працює бухгалтером у Територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) в той день ОСОБА_1 зайшов до кабінету в кому вони працюють та він перебував у стані алкогольного сп`яніння, поводив себе агресивно та пішов з робочого місця.

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона працює медичною сестрою у Територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг), при спілкуванні з ОСОБА_1 за зовнішніми ознаками, останній перебував у стані алкогольного сп`яніння, що виразилось в запаху алкоголю з порожнини рота, та агресивної поведінки.

Позивач ОСОБА_1 щодо показів свідків зазначив, що його збуджена поведінка на робочому місці була викликана непорозумінням у ТЦК, почервоніння обличчя та запах схожий на алкоголь викликано внаслідок його хронічних захворювань.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до запису трудової книжки ОСОБА_1 02.10.2023 року прийнятий на посаду інспектора по кадрам на 0,5 ставки і оператора комп`ютерного наберу на 0,5 ставки та звільнений з посади 26.06.2024 року на підставі п.7 ч.1 ст. 40 КЗпП України, Наказ №25 від 26.06.2024 р. (а.с.6).

Згідно Акту від 24.06.2024 №204 складеним директором Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Тетяною Єпурі, інспектор відділу кадрів ОСОБА_1 24 червня 2024 року о 08:00 з`явився на своє робоче місце із ознаками алкогольного сп`яніння. Ознаки алкогольного сп`яніння: сильний різкий запах алкоголю з порожнини рота, різке почервоніння шкіряного покриву обличчя, втрата послідовності мислення. Протягом робочого дня постійно відлучався у невідомому напрямку без відома директора. О 14:10 покинув своє робоче місце, вибувши до ІНФОРМАЦІЯ_1 , щоб знятися з військового обліку, де спричинив конфлікт з керівництвом та робітниками ТЦК. Повернувшись на роботу о 15:30 ОСОБА_1 почав себе неадекватно вести, забрав свої речі та пішов у невідомому напрямку. ОСОБА_1 від медичного огляду відмовився (а.с.18).

Згідно Акту від 25.06.2024 №205 складеним директором Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) ОСОБА_8 , ОСОБА_1 25 червня 2024 року не вийшов на роботу о 8:00 годині. Директор ОСОБА_6 о 08:19 зателефонувала дружині ОСОБА_9 , яка відповіла, що він спить вдома у нетверезому стані. В 11:00 ОСОБА_1 з`явився на роботі із ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: порушена координація рухів, не досить зрозуміла мова, відчувався сильний різкий запах з порожнини рота, вів себе неадекватно, проявляв агресію до всіх співробітників, сперечався, а директора обізвав нецензурними словам, потім пішов з роботи і більше не повертався (а.с.19).

Актом від 26.06.2024 № 206 складеним директором Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Тетяною Єпурі, інспектор відділу кадрів Медведєв К.О. 26 червня 2024 року був відсутній на роботі на робочому місці протягом робочого дня (з 08:00 до 17:15) (а.с.20).

Згідно Витягу з наказу №25 від 26.06.2024 року ОСОБА_1 , інспектора відділу кадрів 0.5 ставки та оператора комп`ютерного набору -0,5 ставки, 26.06.2024 р. звільнено у зв`язку з появою на роботі у нетверезому стані, відповідно до п.7 ч.1 ст. 40 КЗпП України (а.с.7).

У відповідності до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.2 ст.15 ЦК України, кожна сторона має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 140 КЗпП України передбачено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Отже, трудовою дисципліною передбачено додержання працівниками норм, закріплених КЗпП України, правил внутрішнього трудового розпорядку, статутів, положень, посадових інструкцій, за порушення якої до працівника можливе застосування положень статті 147 КЗпП України.

У п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Згідно з п.7 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.232 КЗпП України безпосередньо в районних міських судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.

Згідно ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у справах про звільнення у місячний строк з дня вручення копії наказу або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. №9 роз`яснено, що вирішуючи справи про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано на підставі п. 7 ст. 40 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння у будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов`язки. Для працівника з ненормованим робочим днем час знаходження на роботі понад встановлену загальну тривалість вважається робочим.

Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці обставини встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронни0ми доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 цього ж Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Надаючи правову оцінку, щодо підстави звільнення позивача на підставі з`ясування усіх обставин в тому числі з урахуванням письмових доказів, пояснень свідків, які дані в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що відповідач у відповідності до норм трудового законодавства видав Наказ про звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.7 ст. 40 КЗпП України.

Оскільки суд не знаходить підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі, не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, cт.ст. 36, 40, 41, 43, 147, 148, 149 КЗпП України, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 55, 76-80, 81,82,89,141, 258-259, 263,264,265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13.11.2024 року.

Суддя П.А. Кравченко