Рішення

від 13.11.2024 по справі 120/10001/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 листопада 2024 р. Справа № 120/10001/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАКС-ВІНН" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАКС-ВІНН" звернулося до суду з адміністративним позовом до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю прийнятих відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Представник позивача наголошує, що позивачем було додано усі необхідні документи для підтвердження відомостей щодо митної вартості товару.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечує проти задоволення позову. Зокрема, представник відповідача наголошує на виникнення у контролюючого органу обґрунтованого сумніву щодо зазначеної вартості товару.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини.

01.01.2024 року між ТОВ "ТРАКС-ВІНН" (як покупцем) та VINNTRUCK SPOLKA Z ORGANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (як продавцем) укладено контракт № 01/01/24, згідно якого Продавець здійснив продаж транспортних засобів на загальну суму 2000000 євро.

Згідно п. 1.2. та п. 3.2. контракту ціна на кожний окремий транспортний засіб вказується в інвойсі. Відповідно до п. 4.3. контракту строк оплати 180 днів з моменту поставки.

Так, на виконання даного контракту виставлено інвойс № AR/2024/106 від 19.06.2024 року на суму 10500 євро, товар напівпричіп вантажний контейнеровіз, марка: KOEGEL; модель: SW24; номер шасі: WK0S0002400119029; календарний рік виготовлення - 2009.

З метою митного оформлення товару до Вінницької митниці подана митна декларація подана 24UA401020035199U6, з такими додатками: рахунок-фактура (інвойс) від 19.06.2024 року № AR.2024.106, контракт від 02.01.2024 року № 01/01/24, свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 20.06.2024 року № R002352TN24, довідка про транспортні витрати від 04.07.2024 року № Б/Н, копія митної декларації країни відправлення від 24.06.2024 року №24DE560336692624B3.

За результатами розгляду документів, Вінницькою митницею ухвалено рішення № UA401000/2024/000204/2 від 05.07.2024 року про коригування митної вартості товарів, де вказано, що митну вартість товару не може бути визначено за ціною договору, щодо товарів, які імпортуються, згідно ст. 58 МКУ, у зв`язку із наявністю аргументованого сумніву. Так, зауважено, що в пакеті наданих документів відсутня міжнародна товаротранспортна накладна CMR, чим порушено вимоги ч.1 та ч.3 ст. 335 МКУ. Також вказано, що надана довідка від ТОВ "ТраксВінн" про транспортні витрати від 04.07.2024 № б/н містить фразу "Страхування транспортного засобу не проводилось", хоча страхування на території ЄС є обов`язковим для ТЗ, що пересуваються своїм ходом по шляхах загального користування. Окрім того вказує на взаємозв`язок між продавцем і покупцем та різницю цін згідно відкритих даних.

На підставі вказаного рішення відповідачем сформовано картку відмови № UA401020/2024/000859.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 цього Кодексу.

Частиною першою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою та третьою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю, відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин одинадцятої та дванадцятої статті 264 МК України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Суд наголошує, що такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Як свідчать матеріали справи, зокрема, договір від ТОВ "ТРАКС-ВІНН" та VINNTRUCK SPOLKA Z ORGANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (як продавцем) укладено контракт № 01/01/24, інвойс № AR.2024.106 від 19.06.2024 року, позивачем було придбано напівпричіп-цистерна вартістю 10500 євро.

Як на підставу для відмови у прийнятті митної декларації, відповідач вказав на відсутність міжнародно товаро-транспортної накладної CMR, що унеможливило здійснення перевірки місця завантаження товарів та умов поставки.

Основним документом, що регулює міжнародні автомобільні перевезення вантажів, є Конвенція про Договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) (Женева, 19.05.1956) (далі Конвенція КДПВ).

CMR міжнародна автомобільна накладна, яка є товарно-транспортною накладною, що застосовується при міжнародних вантажних автомобільних перевезеннях і використовується у країнах, які приєднались до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Суд наголошує, що CMR є документом, який доводить факт укладення договору на автомобільне перевезення вантажу.

CMR заповнюється відправником вантажу, на підставі інструкцій і вказівок, які він отримує від транспортно експедиторської компанії. Відправник несе солідарну відповідальність за правильність заповнення CMR.

Натомість, відповідно до матеріалів справи, перевезення вантажу здійснювалося власними силами.

Так, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено, що перевізником вантажу ТОВ "Тракс-Вінн" (покупець цього товару).

Твердження відповідача про відсутність CMR, у контексті наведеного, не свідчить про відсутність у наданих документах відомостей, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Більше того, суд зауважує, що надані позивачем до митної декларації документи у повній мірі дають змогу встановити місце відвантаження та умови поставки товару.

Натомість, відповідачем не обґрунтовано необхідності у підтвердженні даних відомостей.

Щодо доводів представника відповідача відносно того, що надана довідка про транспортні витрати містить фразу "страхування транспортного засобу не проводилось", хоча страхування на території ЄС є обов`язковим для ТЗ, що пересуваються своїм ходом по шляхах загального користування, суд вказує про таке.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Разом з тим, суд наголошує, що страхування транспортного засобу окремо не проводилось покупцем, а таке було здійснено продавцем.

Суд зауважує, що таке страхування відповідає вимогам FCA Варшава (п. 2.1., 3.3. контракту).

Відтак, митним органом не враховано, що витрати на страхування обґрунтовано не включались до складу митної вартості, так як страхування здійснювалось не за рахунок позивача.

Окрім того, не надання позивачем страхових документів не є підставою для коригування митної вартості транспортного засобу за резервним методом та може свідчити лише про те, що страхування транспортного засобу не здійснювалось.

У свою чергу, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що "…витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації".

Надаючи оцінку доводам митного органу відносно того, що покупець та продавець пов`язані між собою особи, що могло вплинути на вартість товару, то суд вказує наступне.

Відповідно до положень ч. 12-23 ст. 58 МК України, той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов`язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

При продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами:

1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;

2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу;

3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

У разі здійснення вищезазначених порівнянь враховується наявна у митного органу або подана декларантом чи уповноваженою ним особою інформація щодо різниці в комерційних рівнях продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині десятій цієї статті, та витратах, які понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов`язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов`язані між собою.

Порівняння з вартістю операцій, зазначених у пунктах 1-3 частини вісімнадцятої цієї статті, здійснюється за ініціативою декларанта або уповноваженої ним особи. Вартість цих операцій не може використовуватися замість вартості операцій з оцінюваними товарами.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Із процитованого слідує, що за наявності достатніх підстав вважати, що факт того, що продавець і покупець пов`язані між собою особи вплинув на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Митним органом встановлено, що засновником підприємства та отримувачем товару ТОВ "ТРАКС-ВІНН" є ОСОБА_1 , який в свою чергу є директором підприємства продавця товару.

Проте, суд акцентує увагу, що відповідачем не надано письмові обґрунтування митного органу про вплив на ціну транспортного засобу внаслідок того, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, що вимагає митне законодавство. Також відсутні документальні порівняння вартості операцій.

Додатково суд зазначає, що доводи відповідача базуються на припущенням того, що директор продавця VICTORIA PKW/LKW GmbH, може отримати частину виручки від майбутнього перепродажу товару ТОВ "Тракс-Вінн" на митній територій України без урахування відповідних факторів щодо здійснення господарської діяльності та характеристик транспортних засобів.

Суд наголошує, що припущення не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості.

Щодо використання відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів цінової інформації з відкритих інтернет-ресурсів, які спеціалізуються з продажу транспортних засобів на території Європейського Союзу, суд вважає за необхідне зазначити, що формально нижчий рівень вартості імпортованого товару від вартості іншого подібного чи аналогічного товару не може вважатись заниженням митної вартості та бути перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися на інформації з відкритих інтернет-ресурсів, оскільки порядок використання таких даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.

Суд також вказує, що відомості з відкритих інтернет-ресурсів є інформативними та орієнтовними і не можуть бути повністю достовірними. Відповідачем не доведено, що взятий за основу визначення митної вартості транспортний засіб був ідентичний, в тому числі по його комплектності та технічному стану, тому, що ввозився позивачем. В свою чергу, ціна транспортного засобу залежить від багатьох факторів, а оціночна вартість різних транспортних засобів навіть в межах однієї категорії та марки може суттєво відрізнятися в залежності від інших характеристик та їх технічного стану.

Крім того, суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Аналогічних висновків дотримується Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові № 120/9428/23 від 13.03.2024 року.

Крім того, відповідність визначеної в поданій позивачем митній декларації ціни на товар його ринковій вартості також підтверджується висновком Вінницької торгово-промислової палати Торгово-промислової палати України від 15.07.2024 № 0056.

Також судом враховано, що при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару за резервним методом, відповідач використав джерелом числового значення митної вартості відомості з митної декларації № UA404020/2023/039733 від 30.11.2023 року, але при цьому не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також не зазначив докладної інформації щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що є порушенням вимог статті 55 МК України.

Відтак, позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару.

Суд дійшов висновку про надання позивачем митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, визначеної за основним методом, а відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Враховуючи вищевикладене, за умови відсутності належних доказів правомірності прийнятих відповідачем рішень, суд доходить до висновку, що рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000204/2 від 05.07.2024 року та Картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/000859 є протиправними та підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, суд вказує на обґрунтованість заявленого позову та наявність підстав для його задоволення у повному обсязі.

Розподіл судових витрат зі сплати судового збору здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн.

Крім того, представником позивача вказано, що попередній розрахунок судових витрат також складається з витрат на експертний висновок Вінницької ТПП в сумі 800 грн.

Надаючи оцінку вказаним твердженням позивача, суд звертає увагу на наступне.

Положеннями ст. 101 КАС України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Частиною 1 ст. 106 КАС регламентовано, що експертиза проводиться у судовому засіданні або поза межами суду, якщо це потрібно у зв`язку з характером досліджень, або якщо об`єкт досліджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться на замовлення учасника справи.

Суд зазначає, що склад та розмір судових витрат, зокрема, пов`язаних із проведенням експертизи, входить до предмета доказування у справі. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, тощо.

При цьому, КАС України встановлює порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони. Це означає, що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.

Вказаний правовий аналіз відповідає висновкам Верховного Суду відображеним у постанові Верховного Суду від 13.07.2021 року у справі № 640/19089/20.

Оскільки, в межах спірних правовідносин замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою позивача до звернення до суду з позовом, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування витрат на підготовку експертних висновків.

Дослідження експертом певних питань, які покладені в основу прийняття спірних актів індивідуальної дії, зазначення експертом про те, що висновок підготовлено для подання до суду, як і надання судом оцінки цьому висновку, не доводять того, що понесені позивачем витрати були необхідними (неминучими).

На підставі вказаного, вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат, пов`язаних з підготовкою експертних висновків, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАКС-ВІНН" (вул. Черняховського, 78, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 41880129) до Вінницької митниці (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43997544) про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000204/2 від 05.07.2024 року та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/000859 від 05.07.2024 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАКС-ВІНН" понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяАльчук Максим Петрович