Рішення

від 13.11.2024 по справі 120/6771/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 листопада 2024 р. Справа № 120/6771/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тракс-Вінн" (вул. О. Миргородського, 78, м. Вінниця, 21037)

до: Вінницької митниці (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034)

про: визнання протиправними та скасування рішення по коригування митної вартості товару та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Тракс-Вінн" (далі - позивач) з позовною заявою до Вінницької митниці (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000125/1 від 30.04.2024 та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA401020/2024/000576.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що між ним та Baumer HandelTransport GmbH Co. KG (Німеччина) (продавець) 12.03.2024 укладено контракт №05/03/24 щодо продажу транспортного засобу - тягача сідельного, марки MERCEDES-BENZ, модель ACTROS, календарний рік виготовлення 2013, номер шасі НОМЕР_1 , вартістю 6 000, 00 євро. На виконання даного контракту продавцем виставлено інвойс №244138 від 12.03.2024 на суму 6000, 00 Євро. В подальшому, для митного оформлення товару позивачем до Вінницької митниці подано митну декларацію 24UA401020024387U2, до якої додано контракт; рахунок-фактуру (інвойс); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; митну декларацію країни відправлення. Водночас, 30.04.2024 відповідачем прийнято рішення UA401000/2024/000125/1 про коригування митної вартості товарів, де вказано, що митну вартість товару не може бути визначено за ціною договору у зв`язку з тим, що під час контролю правильності визначення митної вартості встановлено, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей про складові митної вартості товарів. Відтак відповідач визначив митну вартість товару за резервним методом. Також відповідачем сформовано картку відмови UA401020/2024/000576. Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 26.05.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

31.05.2024 року за вх. №32179/24 позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 10.06.2024 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

25.06.2024 за вх.№37522/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначає, що в процесі митного оформлення було встановлено, що в процесі митного оформлення було встановлено, що в рахунку (інвойсі) від 12.03.2024 № 244138 відсутнє посилання на контракт, що унеможливлює однозначне встановлення належності інвойса до контракту від 12.03.2024 № 05/03/24. Також, в пакеті наданих документів відсутня міжнародна товаротранспортна накладна CMR, чим порушено вимоги ч. 1 та ч. 3 ст. 335 МКУ (неможливо перевірити місце завантаження товару, а також відповідно перевірити відповідність умовам поставки). Крім того, відповідач зауважує, що надана довідка про транспортні витрати від 26.04.2024 № б/н містить фразу «Страхування транспортного засобу не проводилось», хоча страхування на території ЄС є обов`язковим для ТЗ, що пересуваються своїм ходом по шляхах загального користування. З огляду на вказане, відповідач дійшов висновку, що позивачем не надано документи, що відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 53 МКУ та ч. 1 та ч. 3 ст. 335 МКУ в обов`язковому порядку подаються з метою підтвердження заявленої митної вартості, а також згідно ч. 3 ст. 53 МКУ надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Відповідач звертає увагу на те, що згідно п. 2.1 контракту від 02.01.2024 № 01/01/24 товар поставляється на умовах FCA Бунде (Німеччина), проте в наданій копії митної декларації країни відправлення від 03.04.2024 № 24DE800830521008B8 умови поставки не зазначені, а в наданому інвойсі від 12.03.2024 № 244138 також відсутні комерційні умови поставки, що унеможливлює перевірку включення всіх складових митної вартості згідно п. 10 ст. 58 МКУ. На відкритих інтернет-ресурсах, які спеціалізуються з продажу транспортних засобів на території Європейського Союзу, наявні пропозиції з продажу максимально схожих (марка, модель, тип кузова, рік виготовлення) транспортних засобів за значно вищою вартістю, ніж заявлена декларантом. Враховуючи наведене відповідач зазначає, що існує обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості. Таким чином, враховуючи, що позивачем подано неповний пакет документів з метою підтвердження заявленої митної вартості, а використані відомості для цілей визначення митної вартості не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, відповідно до пп. 2, 3 ст. 58 МКУ застосовувалися другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 МКУ. Митна вартість не могла бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) з підстав відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні (малі ідентичний термін та умови експлуатації, комплектацію, пробіг, технічний стан та ін.). Крім того, визначити митну вартість за другорядними методами (ст. 62 МКУ та ст. 63 МКУ) не було можливим з причин відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Відтак, митна вартість визначена за резервним методом згідно ст.64 МКУ, а джерелом числового значення митної вартості є МД від 14.12.2023 № UA400040/2023/041195, за якою оформлено за резервним методом ідентичний товар «Сідельний тягач: марки - MERCEDES-BENZ; модель - ACTROS 1842 LS; - ідентифікаційний номер (кузов/шасі/рама) НОМЕР_2 ; календарний рік виготовлення - 2013; модельний рік - 2013; загальна кількість місць, включаючи місце водія - 2; тип двигуна - дизельний; робочий об`єм циліндрів двигуна - 12809 см3; потужність - 310 кВт; призначений для перевезення напівпричіпів; колісна формула - 4Х2; був у користуванні; торгівельна марка - MERCEDES-BENZ; виробник - Daimler AG» та складає 15500 Євро. З огляду на викладене відповідач вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Разом з відзивом відповідачем подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 12.11.2024 у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

13.03.2024 між позивачем (покупець) та Baumer HandelTransport GmbH Co. KG (Німеччина) (продавець) укладено контракт № 05/03/2024

Згідно п. 1. контракту продавець зобов`язується передати у власність покупця MERCEDES-BENZ, що був у використанні, номер шасі НОМЕР_1 , вартістю 6 000 євро.

Пунктом 1.2 контракту визначено, що відомості про товар обумовлюються в документі купівлі-продажу, інвойсі.

П. 4.1, 4.3, 4.4 контракту передбачено, що розрахунок за доставлений товар проводиться за безготівковим рахунком; умови оплати товару: оплата протягом 30 днів з моменту поставки товару (можлива передоплата); датою оплати вважається дата зарахування грошей на поточний рахунок продавця.

На виконання даного контракту продавцем виставлено рахунок-фактуру №244138 від 12.03.2024 на суму 6 000, 00 Євро стосовно товару «тягача сідельного, марки MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 ».

В подальшому, для здійснення митного оформлення товару позивач звернувся до відповідача з митною декларацією 24UA401020024387U2, до якої були додані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) від 12.03.2024 № 244138, контракт від 12.03.2024 № 05/03/24, свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 18.02.2013 № НОМЕР_3 , довідка про транспортні витрати від 26.04.2024 № б/н, копію митної декларації країни відправлення від 03.04.2024 № 24DE800830521008B8.

30.04.2024 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000125/1, яким були збільшені суми митних платежів. У вказаному рішенні зазначено, що в рахунку (інвойсі) від 12.03.2024 № 244138 відсутнє посилання на контракт, що унеможливлює однозначне встановлення належності інвойса до контракту від 12.03.2024 № 05/03/24. Також, в пакеті наданих документів відсутня міжнародна товаротранспортна накладна CMR. Крім того, надана довідка про транспортні витрати від 26.04.2024 № б/н містить фразу «Страхування транспортного засобу не проводилось», хоча страхування на території ЄС є обов`язковим для ТЗ, що пересуваються своїм ходом по шляхах загального користування. З огляду на вказане відповідач дійшов висновку, що позивачем не надано документи, що відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 53 МКУ та ч. 1 та ч. 3 ст. 335 МКУ в обов`язковому порядку подаються з метою підтвердження заявленої митної вартості, а також згідно ч. 3 ст. 53 МКУ надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Згідно п. 2.1 контракту від 02.01.2024 № 01/01/24 товар поставляється на умовах FCA Бунде (Німеччина), проте в наданій копії митної декларації країни відправлення від 03.04.2024 № 24DE800830521008B8 умови поставки не зазначені, а в наданому інвойсі від 12.03.2024 № 244138 також відсутні комерційні умови поставки, що унеможливлює перевірку включення всіх складових митної вартості згідно п. 10 ст. 58 МКУ. В той же час на відкритих інтернет-ресурсах, які спеціалізуються з продажу транспортних засобів на території Європейського Союзу, наявні пропозиції з продажу максимально схожих (марка, модель, тип кузова, рік виготовлення) транспортних засобів за значно вищою вартістю, ніж заявлена декларантом. З огляду на вищевикладене, існує обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості. Враховуючи вищезазначене та положення ч. 2, 3, 4 ст. 53 МКУ, 30.04.2024 декларанту були направлені електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів згідно ч. 2, 3 ст. 53 МКУ. Декларантом 30.04.2024 надіслано відповідь, що інші документи надаватись не будуть. У зв`язку з цим, були підстави вважати, що інвойс, який подавався до митного оформлення не містить достовірної інформації щодо «дійсної вартості» транспортного засобу відповідно до статті VII ГАТТ. Таким чином, враховуючи, що позивачем подано неповний пакет документів з метою підтвердження заявленої митної вартості, а використані відомості для цілей визначення митної вартості не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, відповідно до пп.2, 3 ст. 58 МКУ застосовувалися другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 МКУ. Митна вартість не могла бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) з підстав відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні (малі ідентичний термін та умови експлуатації, комплектацію, пробіг, технічний стан та ін.). Визначити митну вартість за другорядними методами (ст. 62 МКУ та ст. 63 МКУ) не було можливим з причин відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Відтак, митна вартість визначена за резервним методом згідно ст. 64 МКУ, а джерелом числового значення митної вартості є МД від 14.12.2023 № UA400040/2023/041195, за якою оформлено за резервним методом ідентичний товар «Сідельний тягач: марки - MERCEDES-BENZ; модель - ACTROS 1842 LS; - ідентифікаційний номер (кузов/шасі/рама) НОМЕР_2 ; календарний рік виготовлення - 2013; модельний рік - 2013; загальна кількість місць, включаючи місце водія - 2; тип двигуна - дизельний; робочий об`єм циліндрів двигуна - 12809 см3; потужність - 310 кВт; призначений для перевезення напівпричіпів; колісна формула - 4Х2; був у користуванні; торгівельна марка - MERCEDES-BENZ; виробник - Daimler AG» та складає 15500 Євро.

Вказане рішення про коригування митної вартості товарів стало підставою для оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA401020/2024/000576.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями МК України, Податкового кодексу України ( далі - ПК України) та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

У відповідності до вимог ч. 1, 2 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Ч. 6 ст. 257 МК України передбачено, що умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом.

Ч. 3 ст. 318 МК України визначено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Ст. 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Ст. 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм доводить, що декларант при митному оформленні товарів зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості у спосіб, визначений законом. В тому числі, митний орган може надіслати декларанту письмову вимогу про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Але при цьому, митний орган зобов`язаний належним чином обґрунтувати наявність підстав та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена декларантом митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих разом із митною декларацією. Крім цього, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Вказана позиція також викладена Верховним Судом у постанові від 08.06.2022 справа №380/1197/20.

Суд також зазначає, що митний орган не повинен витребовувати усі документи, визначені ст. 53 МК України, а лише ті, що дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. І вже ненадання декларантом повного переліку правомірно витребуваних документів може бути підставою для прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та застосування другорядного методу визначення митної вартості та відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів через митний кордон.

В ході судового розгляду судом встановлено, що для здійснення митного оформлення отриманого відповідно до контракту від 13.03.2024 №05/03/24 товару позивач звернувся до відповідача з митною декларацією 24UA401020024387U2, до якої були додані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) від 12.03.2024 № 244138, контракт від 12.03.2024 №05/03/24, свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 18.02.2013 № WB080870, довідка про транспортні витрати від 26.04.2024 № б/н, копію митної декларації країни відправлення від 03.04.2024 № 24DE800830521008B8.

Водночас 30.04.2024 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000125/1, яким були збільшені суми митних платежів.

Мотивами прийняття такого рішення відповідач вказав:

- в рахунку (інвойсі) від 12.03.2024 № 244138 відсутнє посилання на контракт, що унеможливлює однозначне встановлення належності інвойса до контракту від 12.03.2024 №05/03/24;

- відсутня міжнародна товаротранспортна накладна CMR, чим порушено вимоги ч. 1 та ч. 3 ст. 335 МКУ (неможливо перевірити місце завантаження товару, а також відповідно перевірити відповідність умовам поставки);

- надана довідка про транспортні витрати від 26.04.2024 № б/н містить фразу «Страхування транспортного засобу не проводилось», хоча страхування на території ЄС є обов`язковим для ТЗ, що пересуваються своїм ходом по шляхах загального користування;

- згідно п. 2.1 контракту від 02.01.2024 № 01/01/24 товар поставляється на умовах FCA Бунде (Німеччина), проте в наданій копії митної декларації країни відправлення від 03.04.2024 № 24DE800830521008B8 умови поставки не зазначені, а в наданому інвойсі від 12.03.2024 №244138 також відсутні комерційні умови поставки, що унеможливлює перевірку включення всіх складових митної вартості згідно п. 10 ст. 58 МКУ;

- на відкритих інтернет-ресурсах, які спеціалізуються з продажу транспортних засобів на території Європейського Союзу, наявні пропозиції з продажу максимально схожих (марка, модель, тип кузова, рік виготовлення) транспортних засобів за значно вищою вартістю, ніж заявлена декларантом.

Таким чином, враховуючи, що позивачем подано неповний пакет документів з метою підтвердження заявленої митної вартості, а використані відомості для цілей визначення митної вартості не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, відповідно до пп.2, 3 ст. 58 МКУ застосовувалися другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 МКУ. Митна вартість не могла бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) з підстав відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні (малі ідентичний термін та умови експлуатації, комплектацію, пробіг, технічний стан та ін.). Визначити митну вартість за другорядними методами (ст. 62 МКУ та ст. 63 МКУ) не було можливим з причин відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості.

Відтак, митна вартість визначена за резервним методом згідно ст.64 МКУ, а джерелом числового значення митної вартості є МД від 14.12.2023 № UA400040/2023/041195, за якою оформлено за резервним методом ідентичний товар «Сідельний тягач: марки - MERCEDES-BENZ; модель - ACTROS 1842 LS; ідентифікаційний номер (кузов/шасі/рама) НОМЕР_2 ; -календарний рік виготовлення - 2013; модельний рік - 2013; загальна кількість місць, включаючи місце водія - 2; тип двигуна - дизельний; робочий об`єм циліндрів двигуна - 12809 см3; потужність - 310 кВт; призначений для перевезення напівпричіпів; колісна формула - 4Х2; був у користуванні; торгівельна марка - MERCEDES-BENZ; виробник - Daimler AG» та складає 15500 Євро.

В контексті наведено суд вказує наступне.

В чинному законодавстві відсутні обов`язкові вимоги до реквізитів, які мають бути зазначені в інвойсі, а тому відсутність в інвойсі посилання на відповідний контракт не може слугувати підставою для визнання його недійсним або викликати сумніви щодо достовірності інформації, яка в ньому зазначена.

Суд зауважує, що наявний в матеріалах справи рахунок-фактура № 244138 від 12.03.2024 містить усі необхідні відомості про вартісні та кількісні характеристики придбаного товару, що підлягав митному оформленню за митною декларацією 24UA401020024387U2.

Зміст вказаного рахунку-фактури дає можливість однозначно встановити його належність до контракту, оскільки в ньому вказаний той же продавець і покупець, а у пункті 1.2 Контракту №05/03/24 визначено, що відомості про товар обумовлюються в інвойсі.

У даній спірній ситуації відповідач, окрім іншого, вказав, що в пакеті наданих документів відсутня міжнародна товарно-транспортна накладна CMR, чим порушено вимоги ч. 1 та 3 ст. 335 Митного кодексу України.

Однак, на переконання суду такі доводи митного органу є безпідставними, оскільки перевезення тягача сідельного, марки MERCEDES-BENZ, номер шасі НОМЕР_1 здійснювалась самостійно ТОВ "Тракс-Вінн" (про що відповідачем вказано і в самому рішенні про коригування митної вартості), що виключає необхідність в складенні відповідної товарно-транспортної накладної.

При цьому, суд погоджується із твердженнями позивача, що товарно-транспортна накладна є одним із доказів перевезення товару, однак не застосовується у разі перевезення власними силами.

Щодо доводів відповідача відносно того, що надана довідка транспортно-витрати від 26.04.2024 № б/н містить фразу «Страхування транспортного засобу не проводилось», хоча страхування на території ЄС є обов`язковим для ТЗ, що пересуваються своїм ходом по шляхах загального користування, суд вказує про таке.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Разом з тим, не надання позивачем страхових документів не є підставою для коригування митної вартості транспортного засобу за резервним методом та може свідчити лише про те, що страхування транспортного засобу не здійснювалось.

В свою чергу, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18.

Зокрема, Верховний Суд зазначив, що «…витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації».

Крім іншого, суд приймає до уваги аргументи позивача стосовно того, що страхування транспортного засобу окремо не проводилось покупцем, а таке було здійснено продавцем "зеленою картою" №2632734.

Суд зауважує, що у цій карті вказано реєстраційний номер НОМЕР_4 , такий же номерний знак зазначено у загальній декларації прибуття 24UA141000421578Z0.

Щодо тверджень про незазначення в наданій копії митної декларації країни відправлення від 03.04.2024 № 24DE800830521008B8 та інвойсі від 12.03.2024 №244138 умов поставки, то суд вказує, що закон не вимагає обов`язкової наявності умов поставки саме в митній декларації країни відправлення або інвойсі.

Відсутність умов поставки в митній декларації чи інвойсі не є достатньою підставою для того, щоб вважати неможливим перевірку складових митної вартості. Умови поставки можуть бути підтверджені іншими документами, і важливо, щоб митна вартість враховувала всі необхідні складові, незалежно від того, де саме зазначені умови поставки.

Суд зауважує, що митний орган має оцінювати всі надані документи в сукупності, а не обмежуватись формальним аналізом окремих документів.

Стосовно використання відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів цінової інформації відкритих інтернет-ресурсів, які спеціалізуються на продажу транспортних засобів на території ЄС, суд вважає за необхідне зазначити, що у спірному рішенні відповідач не вказує, який саме інтернет-ресурс (якої країни) ним використовувався задля перевірки вартості "схожих" транспортних засобів, що, в свою чергу, ставить під сумнів вказану позицію суб`єкта владних повноважень, крім того слід зазначити, що формально нижчий рівень вартості імпортованого товару від вартості іншого подібного чи аналогічного товару не може вважатись заниженням митної вартості та бути перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Суд також вказує, що відомості з інтернет-ресурсу є інформативними та орієнтовними і не можуть бути повністю достовірними. Відповідачем не доведено, що взятий за основу визначення митної вартості транспортний засіб був ідентичний, в тому числі по його комплектності та технічному стану, тому, що ввозився позивачем. В свою чергу, ціна транспортного засобу залежить від багатьох факторів, а оціночна вартість різних транспортних засобів навіть в межах однієї категорії та марки може суттєво відрізнятися в залежності від інших характеристик та їх технічного стану.

Варто врахувати і те, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що подані декларантом документи не викликали сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів. Водночас підстави для корегування митної вартості, на які зіслався відповідач в оскаржуваному рішенні, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Додатково суд зазначає, що відповідачем також порушені норми МК України щодо порядку обрання методів визначення митної вартості товарів, що ввозились позивачем на митну територію України.

МК України визначені певні методи визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до встановлених вимог.

Верховний Суд у постанові від 13.07.2021справа № 200/6521/20-а зазначив, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.

Обов`язок доведення митної ціни товару стосується саме позивача. При цьому, митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В той же час, декларантом подані усі документи, що виключали обґрунтовані сумніви відповідача в правильності зазначеної митної вартості товарів, висновки про що зроблено вище. Документи які подані під час митного оформлення містили конкретні числові значення щодо ціни, яка підлягала спалті за товар, який ввозився на територію України в режимі імпорту, відповідно митним органом неправомірно, без достатніх на це підстав, прийнято рішення про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товару.

При цьому, не наведення належного (об`єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом за відсутності певних документів, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого, зокрема, резервного методу визначення митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 17.07.2019 справа № 809/872/17.

Суд також звертає увагу на те, що джерелом числового значення для коригування митної вартості задекларованого позивачем товару стала інформація, яка містилася в електронній митній декларації від 14.12.2023 № UA400040/2023/041195, за якою оформлено за резервним методом ідентичний товар «Сідельний тягач: -марки - MERCEDES-BENZ; -модель - ACTROS 1842 LS; - ідентифікаційний номер (кузов/шасі/рама) НОМЕР_2 ; -календарний рік виготовлення - 2013; -модельний рік - 2013; -загальна кількість місць, включаючи місце водія - 2; -тип двигуна - дизельний; -робочий об`єм циліндрів двигуна - 12809 см3; -потужність - 310 кВт; -призначений для перевезення напівпричіпів; -колісна формула - 4Х2; -був у користуванні; -торгівельна марка - MERCEDES-BENZ; -виробник - Daimler AG» та складає 15500 Євро.

Суд зауважує, що вказана декларація не може вважатися об`єктивним джерелом інформації в цілях коригування митної вартості товару, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. До того ж, вищезазначена декларація не розкриває умов поставки товару, комерційних умов тощо, що безпосередньо впливає на його митну вартість під час митного оформлення.

Наведене також доводить про порушення відповідачем норм МК України при митному оформленні товару, що декларувався позивачем.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем разом із митною декларацією 24UA401020024387U2 були надані достатні документи для митного оформлення товару, які містили повну інформацію для підтвердження достовірності задекларованої митної вартості товару.

Відповідачем не доведено наявність у нього обґрунтованого сумніву у достовірності задекларованої митної вартості товару, оскільки розбіжності, на які він зіслався, спростовані наявними матеріалами справи.

За таких обставин, у відповідача були відсутні підстави для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару, що, в свою чергу, свідчить про протиправність прийнятого відповідачем спірного рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та, відповідно, про наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, спірне рішення відповідача та картка відмови є неправомірними, відповідно позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір у сумі 6 056 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Суд також зазначає, що витрати позивача на експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати в сумі 2 400 не входять до витрат, які в розумінні КАС України, підлягають компенсації за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, а тому підстави для стягнення з відповідача вказаної суми відсутні.

Керуючись Конституцією України, Митним кодексом України та ст. 2, 6, 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Тракс-Вінн» до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000125/1 від 30.04.2024.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/000576.

Стягнути із Вінницької митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тракс-Вінн» судовий збір у сумі 6 056 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тракс-Вінн" (вул. О. Миргородського, 78, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 41880129 )

Відповідач: Вінницька митниця (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 43997544)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 13.11.2024 року.

СуддяМаслоід Олена Степанівна