Рішення

від 15.11.2024 по справі 120/6328/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2024 р. Справа № 120/6328/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

14.05.2024 поштою до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Пономаренка Д.Ю., подана від імені та в інтересах позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області (далі Уланівська сільська рада) про визнання протиправним та скасування рішення 39 сесії 8 скликання Уланівської сільської ради від 09.11.2023 про відмову позивачам у внесенні змін до рішення 18 сесії 8 скликання Уланівської сільської ради № 386 від 12.11.2021 "Про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства" в частині визначеного розміру земельних ділянок (з 0,01 га на 2,0 га) та зобов`язати відповідача внести відповідні зміни до вищезазначеного рішення ради шляхом визначення площі земельних ділянок, які розташовані за межами с. Уланів Хмільницького району Вінницької області, щодо яких позивачам надано дозвіл на виготовлення проектів земелустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, в межах 2,0 га кожному з позивачів з урахуванням наданого дозволу на 0,01 га.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 04.09.2021 позивачі звернулися до відповідача з колективним клопотанням про надання їм дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок орієнтованою площею 2,0 га кожному окремо на території Уланівської сільської ради (за межами населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства. Рішеннями 18 сесії 8 скликання Уланівської сільської ради від 12.11.2021 № 386 "Про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства" відповідач надав позивачам дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведння земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,01 га кожному.

Не погоджуючись з розміром наданої земельної ділянки, позивачі у вересні 2023 року звернулися до відповідача з заявами, в яких просили внести зміни у прийняте рішення в частині визначення площі земельної ділянки, а саме змінити її з 0,01 га на 2 га. Проте оскаржуваним рішенням 39 сесії 8 скликання Уланівської сільської ради від 09.11.2023 "Про розгляд заяв громадян у сфері регулювання земельних відносин на території Уланівської сільської ради" у внесенні таких змін відмовлено з посиланням на встановлену законом заборону в умовах дії воєнного стану щодо безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у приватну власність, у тому числі надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої передачі.

Позивачі вважають вказане рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню, а тому звернулися до суду з цим позовом.

При цьому позивачі зазначають, що відповідач безпідставно застосував для прийняття оскаржуваного рішення норми Закону України від 24.03.2022 № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", оскільки положення цього Закону набрали чинності з 07.04.2022, а тому не можуть застососуватися до спірних правовідносин, які виникли у 2021 році у зв`язку із зверненнями позивачів до відповідача щодо надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства та прийняттям Уланівською сільською радою рішення № 386 від 12.11.2021 про надання таких дозволів.

Ухвалою суду від 20.05.2024 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні).

24.05.2024 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та зазначає, що рішенням Уланівської сільської ради № 386 від 12.11.2021, за результатами розгляду відповідних клопотань позивачів, вирішено надати кожному із них дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності орієнтовною площею 0,01 га для ведення особистого селянського господарства за межами с. Уланів. При цьому рада виходила з інтересів усіх жителів територіальної громади, визначаючи саме такий розмір земельної ділянки.

Також відповідач наголошує, що до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

Відтак рішенням Уланівської сільської ради № 1254 від 09.11.2023 на підставі приписів Закону України від 04.03.2022 № 2145-IX та пп. 5 п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України позивачам надано відмову у внесенні змін до рішення ради за № 386 від 12.11.2021 шляхом збільшення розміру земельних ділянок, щодо яких надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, з 0,01 га до 2,0 га.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи в їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що 20.09.2021 позивачі звернулися до відповідача з колективним клопотанням про надання кожному з них окремо дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної форми власності, сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Уланівської сільської ради за межами населеного пункту, за рахунок площі земельної ділянки з кадастровим номером 0524887400:02:001:0247.

Рішенням 18 сесії 8 скликання Уланівської сільської ради № 386 від 12.11.2021 "Про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства" позивачам надано відповідні дозволи на земельні ділянки площею 0,01 га.

Даних щодо оскарження позивачами вказаного рішення у визначеному законом порядку матеріали справи не містять.

Так само немає у справі відомостей, які б свідчили про виготовлення на замовлення позивачів проектів землеустрою відповідно до наданих цим рішенням дозволів.

Разом з тим судом встановлено, що у різні дати на початку вересня 2023 року (04.09.2023, 05.09.2023, 08.09.2023) позивачі звернулися до відповідача з окремими заявами, в яких просили внести зміни у рішення 18 сесії 8 скликання № 386 від 12.11.2021 в частині площі земельної ділянки, щодо якої надано дозвіл, а саме змінити з 0,01 га на 2,0 га.

Згідно з пунктом 2 рішення 39 сесії 8 скликання Уланівської сільської ради № 1254 від 09.11.2023 у задоволенні вимог позивачів відмовлено.

Відмова обґрунтована дією встановленої законом заборони щодо безоплатної передачі земельних ділянок комунальної власності у приватну власність громадян, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з цієї метою та розроблення відповідної документації під час дії воєнного стану.

Позивачі з вказаним рішенням не погоджуються, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернулися до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із ст. 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За змістом статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких належать, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

В силу вимог п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, закон гарантує громадянам України право на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Згідно з пунктами "а", "б" статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Як визначено пунктом "б" частини першої статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами другою статті 116 ЗК України передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт "в" частини третьої статті 116 ЗК України).

Пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України визначено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Разом з тим суд враховує, що у зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває донині.

Водночас Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.

Вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, починаючи з 7 квітня 2022 року і до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

При цьому суд вважає, що зазначена заборона є самостійною правовою підставою для прийняття суб`єктом, уповноваженим на розгляд відповідних клопотань, рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в період дії воєнного стану, безвідносно до підстав, передбачених ч. 7 ст. 118 ЗК України.

В іншому разі, якщо виходити з тієї позиції, що відмова може надаватися виключно з підстав, передбачених ч. 7 ст. 118 ЗК України, то це буде прямо суперечити заборонним нормам того ж самого нормативно-правового акту, а саме підпункту 5 пункт 27 розділу X ЗК України, які мають імперативний характер і містять юридичний обов`язок компетентних органів влади та їх посадових осіб утриматися від вчинення певних дій (прийняття рішень), а якщо точніше встановлюють пряму заборону на їх вчинення (прийняття) з відповідними юридичними наслідками за їх недотримання.

При цьому суд також бере до увагу правову позицію, викладену у постанові КАС ВС від 03.08.2023 у справі № 300/3771/22.

У вказаному рішенні зазначено, що з огляду на зміни, які внесені до ЗК України Законом № 2145-IX, із 7 квітня 2022 року до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.

Крім того, колегія суддів Верховного Суду констатувала, що чинне законодавство, яке регулює відносини у період воєнного стану не містить винятків у застосуванні положень підпункту 5 пункту 27 Розділу X "Перехідних положень" ЗК України, а також не містить застережень, що розгляд поданих клопотань про надання дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність переноситься на період після припинення воєнного стану, не зупиняє перебіг строків, встановлених для розгляду даного питання та не звільняє від виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, оскільки оскаржуване рішення ґрунтуєься саме на імперативних вимогах Закону України від 24.03.2022 № 2145-XI, суд доходить висновку, що таке рішення прийняте правомірно і з дотриманням вимог законодавства.

Водночас суд відхиляє доводи позивачів про неможливість застосування норм вказаного закону до спірних правовідносин.

Суд зауважує, що рішення № 1254 від 09.11.2023 було прийняте Уланівською сільською радою в умовах дії воєнного стану та чинності заборони, встановленої Законом України від 04.03.2022 № 2145-IX та пп. 5 п. 27 Перехідних положень ЗК України.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відтак суд погоджується з тим, що Уланівська сільська рада, приймаючи щодо позивачів спірне рішення № 1254 від 09.11.2023, діяла у відповідності до положень підпункту 5 пункту 27 розділу "Перехідні положення" ЗК України, оскільки не вправі була вчиняти інших альтернативних дій, зважаючи на встановлену законом заборону.

Крім того, помилковими суд вважає твердження позивачів про те, що спірні правовідносини між сторонами виникли у 2021 році, що виключає можливість поширення на них приписів зазначеного закону.

Суд враховує, що клопотання позивачів від 20.09.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства були розглянуті Уланівською сільською радою з прийняттям рішення № 386 від 12.11.2021.

Таке рішення у передбачений законом порядок і строк позивачами не оскаржувалось та набуло чинності.

Відтак заяви позивачів, подані на адресу відповідача у вересні 2023 року, фактично вважаються клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою в порядку ст. 118 ЗК України, оскільки проаналізований вище порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами не допускає внесення змін до вже прийнятих органом місцевого саморядування рішень, у тому числі шляхом зміни розміру наданої земельної ділянки.

До того ж, задоволення відповідних заяв по суті означало б ніщо інше як надання позивачам дозволу щодо виготовлення проекту землеустрою з метою приватизації земельної ділянки комунальної власності, що в умовах дії воєнного стану прямо заборонено законом.

Отже, беручи до уваги, що предметом оскарження за цим позовом є саме рішення Уланівської сільської ради № 1254 від 09.11.2023, прийняте за результатами розгляду клопотання позивачів від 4, 5, 8 вересня 2023 року, суд погоджується з правомірністю застосування відповідачем під час розгляду таких клопотань заборони, встановленої Законом № 2145-IX та пп. 5 п. 27 Перехідних положень ЗК України.

Відповідно до статей 9, 90 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Також суд враховує Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому зазначений Висновок акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а, крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Перевіривши обґрунтованість ключових доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, позивачі не мають права на відшкодування понесених у цій справі судових витрат.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач 1: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) позивач 2: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 );

3) позивач 3: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 );

4) позивач 4: ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 );

5) позивач 5: ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_5 );

6) представник позивача: адвокат Пономаренко Денис Юрійович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН № 000248 від 18.04.2018, адреса для листування: вул. Магістрацька, 84, офіс 10, м. Вінниця, 21050);

7) відповідач: Уланівська сільська рада Хмільницького району Вінницької області (код ЄДРПОУ 04331834, місцезнаходження: вул. Миру, 9, с. Уланів, Хмільницький район, Вінницька область, 22032).

Повне судове рішення складено 15.11.2024.

Суддя Сало Павло Ігорович