Ухвала

від 18.11.2024 по справі 160/14222/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 листопада 2024 року

м. Київ

справа №160/14222/24

адміністративне провадження № К/990/42593/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Гімона М.М., Васильєвої І.А.,

перевіривши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «НПО Дніпропрес» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.10.2024 у справі № 160/14222/24 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «НПО Дніпропрес» до Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватного акціонерного товариства «НПО Дніпропрес» звернулось до суду з позовом до Державної податкової служби України, в якому просить:

- визнати бездіяльність Державної податкової служби України щодо нереєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної Приватного акціонерного товариства «НПО Дніпропрес» № 60 від 31.05.2023 протиправною;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Приватного акціонерного товариства «НПО Дніпропрес» № 60 від 31.05.2023 датою її подання на реєстрацію, а саме 15.06.2023.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2024, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.10.2024, позовну заяву повернуто.

Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Приватне акціонерне товариства «НПО Дніпропрес» 07.11.2024, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження суд касаційної інстанції виходив з наступного.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «НПО Дніпропрес» залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 122 КАС України та у зв`язку з пропуском строку; невідповідності позовної заяви статті 160, 161 КАС України, та встановлено десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для звернення до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав, що можуть свідчити про поважність причин пропуску такого строку з підтверджуючими відповідні обставини доказами; викласти позовні вимоги щодо предмету спору, з урахуванням ст.ст.5, 160 КАС України.

На виконання вимог вказаної ухвали суду представник позивача надав до суду заяву про усунення недоліків, в якій фактично висловлює свою не згоду з ухвалою суду від 05.06.2024р. з обґрунтуванням своєї позиції, зокрема, представник посилається на те, що предметом позову у цій справі не є визнання протиправним рішення Державної податкової служби України №59297/24991515/2 від 25 липня 2023 рок, так як є невмотивованим, та внаслідок його невмотивованості, не порушує права позивача, оскільки воно не створює жодних правових наслідків для позивача. Таким чином, позивач під час подання позовної заяви по цій справі визначився з предметом позову, а саме: є саме зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ПрАТ "НПО ДНІПРОПРЕС" № 60 від 31.05.2023, внаслідок скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної прийнятого ГУ ДПС у Дніпропетровській області. При цьому, представник позивача, вважає, що рішення Державної податкової служби України №59297/24991515/2 від 25 липня 2023 року є скасованим на підставі підпункту 56.23.4 пункту 56.23 статті 56 Податкового кодексу України ненадання протягом десятиденного строку вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «НПО Дніпропрес» до Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що позивач вимоги ухвали суду від 05.06.2024 не виконав, недоліки позовної заяви не усунув у встановлений судом строк, з відповідним клопотанням про продовження строку для виконання вказаної вище ухвали до суду не звернувся.

Залишаючи без змін ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2024, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції та зазначив, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду, встановлений ст. 122 КАС України та недоліки позовної заяви, встановлені судом першої інстанції не усунув, що в свою чергу стало підставою для повернення позову позивачу.

Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом першої і апеляційної інстанцій норм процесуального права при постановленні судових рішень про повернення позовної заяви є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.

Частинами першою, другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Аналіз наведених норм свідчить, що в разі якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав. Законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.

Суд зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводити ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду. Особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Також правильними є висновки судів попередніх інстанцій, щодо посилання скаржника на те, що рішення Державної податкової служби України №59297/24991515/2 від 25 липня 2023 року є невмотивованим, внаслідок чого скарга позивача платника податків вважається повністю задоволеною та підтверджує скасування рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №9133722/24991515 від 06 липня 2023 року, а відповідачем допущено бездіяльність щодо не реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної позивача №60 від 31.05.2023 року і не вчинення подальших дій для її усунення протягом усього строку з моменту скасування рішення №9133722/24991515 від 06.07.2023 року, що, є триваючим правопорушенням, а тому, в силу положень ст.122 КАС України, строк звернення до адміністративного суду не починає спливати, поки воно не буде припинено, є помилковими, оскільки жодних доказів визнання рішення Державної податкової служби України №59297/24991515/2 від 25 липня 2023 року невмотивованим скаржником не наведено, що виключає можливість вважати, що скарга позивача платника податків вважається на рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №9133722/24991515 від 06 липня 2023 року є задоволеною, а вказане рішення скасовано.

В той же час, касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушення вимог процесуального права.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, що були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка звернулася з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Частиною другою статті 44 КАС передбачено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, для чого повинні вчиняти всі можливі та залежні від них дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2020 року у справі №813/3756/17 досліджував питання строків звернення до адміністративного суду. Так, Суд зазначив, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.

Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

При цьому для цілей застосування правил статті 122 КАС України "повинна була дізнатися" слід розуміти, зокрема у випадках, коли особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, що б дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали представник, працівники, партнери, близькі особи.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами першої і апеляційної інстанцій положень статті 123 КАС України не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Аналогічна позиція щодо застосування статей 122, 123 КАС України висловлена Верховним Судом в ухвалах від 20 вересня 2022 року у справі №640/19126/19, від 16 березня 2023 року у справі №620/6654/22 та від 04 травня 2023 року у справі №620/1585/22.

Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 КАС України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «НПО Дніпропрес» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.10.2024 у справі № 160/14222/24 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «НПО Дніпропрес» до Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає

СуддіВ.П. Юрченко М.М. Гімон І.А. Васильєва