Постанова

від 13.11.2024 по справі 911/1978/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2024 р. Справа№ 911/1978/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Яковенко П.А.

від відповідача: Коваль М.В.

від державної виконавчої служби: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

на ухвалу господарського суду Київської області від 09.08.2024 (про відмову в задоволенні заяви заступника начальника Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про затвердження мирової угоди)

у справі № 911/1978/23 (суддя Рябцева О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

до Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради

про стягнення 18 984 495,68 грн

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Київської області від 31.10.2023 у справі №911/1978/23 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"); стягнуто з Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради (КП "КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКА ТЕПЛОМЕРЕЖА" КОР) на користь ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 18 815 589, 64 грн боргу та 284 767,44 грн судового збору; провадження у справі в частині стягнення 168 906,04 грн боргу закрито.

На виконання зазначеного рішення господарським судом Київської області 11.01.2024 видано наказ.

30.07.2024 заступник начальника Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) звернувся до господарського суду Київської області із заявою виконавця про вирішення питання щодо затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення.

У заяві вказано, що 30.07.2024 за вх. № 12346 до Відділу подано погоджену сторонами виконавчого провадження мирову угоду в процесі виконання рішення у справі № 911/1978/23.

До вказаної заяви доданий примірник мирової угоди від 29.07.2024 в процесі виконання рішення в справі № 911/1978/23, підписаної представником ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", який діє на підставі довіреності № 2 від 10.01.2024 та в.о. генерального директора КП "КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКА ТЕПЛОМЕРЕЖА" КОР, та скріпленої печатками.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.08.2024 у справі №911/1978/23, яка є предметом апеляційного оскарження, відмовлено у задоволенні заяви заступника начальника Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про затвердження мирової угоди в процесі виконання рішення у справі №911/1978/23 на підставі п. 1 ч. 5 ст. 192 ГПК України.

Ухвала мотивована тим, що в абзаці 2 пункту 9 мирової угоди сторонами встановлені строки пред`явлення мирової угоди для примусового виконання, які не відповідають вимогам статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" та наслідки неналежного виконання мирової угоди, які не передбачені законом.

Не погодившись з даною ухвалою, ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" оскаржило її до Північного апеляційного господарського суду.

В апеляційній скарзі просить суд апеляційної інстанції її скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву органу ДВС про затвердження мирової угоди у справі № 911/1978/23.

Підставами для скасування ухвали суду першої інстанції скаржник зазначає порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована такими доводами:

в порядку статті 192 ГПК України сторонами 29.07.2024 було укладено мирову угоду;

пунктом 8 цієї мирової угоди передбачено, що "виконання зобов`язань за Мировою угодою здійснюється згідно з Графіком погашення заборгованості з дня її затвердження судом. Щомісячні платежі згідно з Графіком погашення заборгованості, які передують місяцю, у якому судом затверджено Мирову угоду (у разі наявності), здійснюються Боржником на рахунок Стягувача впродовж 10 (десяти) робочих днів з дня її затвердження";

абзацом 2 пункту 9 передбачено, що "у разі невиконання або неналежного виконання Боржником Мирової угоди, яке полягає в повному або частковому нездійсненні платежів згідно з графіком погашення заборгованості, з урахуванням пункту 8 Мирової угоди, у розмірі, що дорівнює сумі тримісячних платежів, вважається, що строк погашення усієї суми залишку заборгованості, зазначеної у пункті 1 Мирової угоди, настав, а Стягувач має право пред`явити ухвалу про затвердження Мирової угоди для примусового виконання з метою стягнення усієї суми залишку заборгованості за Мировою угодою";

якщо боржник не виконує умови мирової угоди то відповідно до ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" строк пред`явлення виконавчого документа буде обчислюватися з дати невиконання боржником умов мирової угоди, а саме наприклад, якщо боржник не виконує умови мирової угоди з 31.01.2026, то стягувач може пред`явити до органу ДВС виконавчий документ 30.04.2026, а строк пред`явлення буде обчислюватися з 31.01.2026 до 31.01.2029;

суд першої інстанції не дослідив всі обставини та без виклику сторін прийняв оскаржувану ухвалу.

В поясненнях щодо апеляційної скарги КП "КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКА ТЕПЛОМЕРЕЖА" КОР зазначає про неможливість затвердження мирової угоди в редакції від 29.07.2024, оскільки станом на 06.11.2024 залишок суми заборгованості становить 8 379 203, 30 грн, враховуючи те, що 02.10.2024 державним виконавцем було стягнуто з боржника на користь стягувача 6 674 542, 69 грн, 24.10.2024 стягнуто 168 153, 71 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 (у складі колегії суддів: Ходаківської І.П. - головуючої, Владимиренко С.В., Демидової А.М.) продовжено строк розгляду апеляційної скарги ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на ухвалу господарського суду Київської області від 09.08.2024 у справі № 911/1978/23, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30.10.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 (у складі колегії суддів: Ходаківської І.П. - головуючої, Владимиренко С.В., Демидової А.М.) оголошено перерву у розгляді справи до 13.11.2024.

Присутній у судовому засіданні 13.11.2024 представник ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану ухвалу і прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву органу ДВС про затвердження мирової угоди у справі № 911/1978/23.

Присутня у судовому засіданні 13.11.2024 представниця КП "КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКА ТЕПЛОМЕРЕЖА" КОР заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просила відмовити в її задоволенні та залишити в силі оскаржувану ухвалу.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою на підставі п. 1 ч. 5 ст. 192 ГПК України відмовлено у задоволенні заяви заступника начальника Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про затвердження мирової угоди в процесі виконання рішення у справі №911/1978/23.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 2 ГПК України серед основних засад (принципів) господарського судочинства законодавець визначив диспозитивність, зміст якого розкривається в статті 14 цього Кодексу. Так, відповідно до частини другої статті 14 ГПК України учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Зміст принципу диспозитивності у господарському судочинстві деталізований в статтях 46, 191, 274, 298, 307 ГПК України.

Одним зі способів вирішення господарського спору (в контексті прояву принципу диспозитивності в господарському процесі) є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав та обов`язків сторін щодо предмета позову.

Відповідно до частини сьомої статті 46 ГПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

За приписами частин першої статті 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення.

Сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ (ч. 2 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження").

Питання укладення мирової угоди в процесі виконання судового рішення регулюється ст. 330 ГПК України, згідно якої мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ.

Мирова угода є вираженням взаємного волевиявлення сторін, що спрямоване на вирішення спору між ними на основі компромісу. У ній можуть вирішуватися питання, що стосуються виключно прав та обов`язків сторін.

До основних завдань та переваг мирової угоди належить, зокрема, можливість сторонам самостійно врегулювати основні питання, пов`язані із захистом порушених прав, за умови комплексного врахування інтересів всіх сторін.

Надавши учасникам справи право на врегулювання спору між собою на засадах диспозитивності, законодавець в той же час визначив межі реалізації такого права, дотримання яких є обов`язковим і для учасників правовідносин, і для суду.

Суд має право відмовити у затвердженні мирової угоди у процесі виконання рішення з підстав, визначених статтею 192 цього Кодексу (частина третя статті 330 ГПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 192 ГПК України суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:

1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або

2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Укладення мирової угоди як способу реалізації процесуальних прав є правом сторони, яке, в свою чергу, згідно з процесуальним законом неможливо реалізувати, якщо такі дії суперечать законодавству або це призводить до порушення чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів.

Верховний Суд у постановах, зокрема від 09.10.2024 у справі № 911/1402/23, від 14.12.2021 у справі №910/18796/19, від 21.03.2023 у cправі № 914/3014/20, неодноразово зазначав, що затвердження мирової угоди під час розгляду справи має здійснюватися з застосуванням принципу "судового розсуду". Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

В поясненнях та судових засіданнях апеляційної інстанції представниця КП "КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКА ТЕПЛОМЕРЕЖА" КОР заперечувала проти затвердження судом мирової угоди в редакції від 29.07.2024, оскільки після ухвалення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції на підставі наказу державний виконавець стягнув на користь стягувача 6 674 542, 69 грн згідно з платіжною інструкцією №10722 від 02.10.2024 та 168 153, 71 згідно з платіжною інструкцією № 11699 від 24.10.2024.

ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" у своїх письмових поясненнях від 11.11.2024 підтвердило факт стягнення з КП "КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКА ТЕПЛОМЕРЕЖА" КОР 6 843 908, 88 грн на виконання наказу у цій справі.

Оскільки мирова угода є однією з форм прояву свободи (диспозитивності) і її укладення є правом сторони, яке згідно з процесуальним законом неможливо реалізувати, якщо такі дії призводять до порушення чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, враховуючи обставини стягнення з боржника коштів на виконання судового наказу після укладення сторонами мирової угоди та відповідні заперечення представниці боржника проти її затвердження, як такої, що суперечить інтересам підприємства, керуючись судовим розсудом, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви державного виконавця про вирішення питання щодо затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення на стадії перегляду ухвали в апеляційному порядку.

Таким чином, ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін з мотивів, викладених у цій постанові, а апеляційну скаргу ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" - без задоволення.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною першою статті 271 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (абзац 2 частини другої статті 277 ГПК України).

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати по сплаті судового збору за її подання до суду, в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 271, 274, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Київської області від 09.08.2024 у справі №911/1978/23 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови підписано - 18.11.2024.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова