Постанова

від 05.11.2024 по справі 910/2520/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2024 р. Справа№ 910/2520/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

секретар

судового засідання Рибчич О.В.

за участю

представників:

від позивача - Золотопуп С.В.

від відповідача - не з`явились

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест"

на рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2024 р. (повний текст складено 18.06.2024 р.) та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 26.06.2024 р. (повний текст складено 02.07.2024 р.)

у справі № 910/2520/24 (суддя - Полякова К.В.)

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько-Слобідська 2Б"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест"

про стягнення 536016,54 грн

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько-Слобідська 2Б" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест" про стягнення 536016,54 грн, з яких: 2113,50 грн одноразового внеску на першочергові потреби, 384657,00 грн боргу за щомісячними внесками на утримання (обслуговування) будинку та прибудинкової території, 116202,55 грн інфляційних втрат та 33043,49 грн 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач безпідставно не сплачує одноразовий внесок на першочергові потреби за період з 01.02.2018 р. по 31.12.2023 р., а також щомісячні внески на утримання (обслуговування) будинку та прибудинкової території, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест" на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько-Слобідська 2Б" 2113,50 грн одноразового внеску на першочергові потреби, 384657 грн боргу за щомісячними внесками на утримання (обслуговування) будинку та прибудинкової території, 116202,55 грн інфляційних втрат, 33043,49 грн 3% річні річних.

Додатковим рішенням Господарського суду м. Києва від 27.06.2024 р. у справі № 910/2520/24 заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько-Слобідська 2Б" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест" на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько-Слобідська 2Б" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25613,36 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 р. у справі № 910/2520/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що у нього відсутні правові підстави для оплати боргу за щомісячними внесками на утримання (обслуговування) будинку та прибудинкової території, оскільки позивач не направляв відповідачу претензій, вимог щодо несплати внесків та не надавав рахунків на оплату внесків.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 р. апеляційну скаргу у справі № 910/2520/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Палій В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Вовк І.В., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 р. відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест" на рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2024 р. до надходження матеріалів справи № 910/2520/24 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

До суду 08.07.2024 р. надійшли матеріали справи № 910/2520/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 р. апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест" на рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2024 р. у справі № 910/2520/24 залишено без руху.

До суду 22.07.2024 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Не погоджуючись із додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить зменшити розмір додаткових витрат на юридичні послуги, покладаючись на розумну необхідність судових витрат у даній справі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є надмірними та такими, що не відповідають принципам пропорційності та обґрунтованості.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 р. апеляційну скаргу у справі № 910/2520/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Палій В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Вовк І.В., Сибіга О.М.

На підставі службової записки та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2501/24 від 31.07.2024 р. у зв`язку з перебуванням судді Вовка І.В. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/2520/24.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи та протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) між суддями Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 р. апеляційні скарги у справі № 910/2520/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Палій В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Кравчук Г.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест" на рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2024 р. у справі № 910/2520/24 та призначено її до розгляду на 25.09.2024 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест" на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 26.06.2024 р. у справі № 910/2520/24, об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест" на рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2024 р. та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 26.06.2024 р. та призначено їх до розгляду на 25.09.2024 р.

На підставі службової записки секретаря судової палати та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/599/24 від 01.10.2024 р. у зв`язку з звільненням судді Палія В.В. з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/2520/24.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи та протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) між суддями Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 р. апеляційні скарги у справі № 910/2520/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 р. справу № 910/2520/24 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду та призначено до розгляду на 05.11.2024 р.

У судовому засіданні 05.11.2024 р. представник позивача надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, представник відповідача у судове засідання не з`явився та подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з хворобою представника відповідача.

Розглянувши в судовому засіданні вказане клопотання, колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

У випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Отже, саме лише посилання сторони на неможливість представника юридичної особи бути присутнім у судовому засіданні не є перешкодою для розгляду справи по суті, оскільки учасники судового процесу не обмежуються законом у праві направити в судове засідання будь-якого іншого представника, а також забезпечити присутність в засіданні безпосередньо керівника юридичної особи чи іншої посадової особи підприємства.

Враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест" повідомлялося належним чином про дату, час та місце розгляду скарги шляхом надсилання ухвали від 07.10.2024 р. про призначення справи до розгляду на 05.11.2024 р., доказом чого є довідка про доставку електронного документу від 10.10.2024 р., а також враховуючи те, що відповідачем не доведено поважності причин відсутності в судовому засіданні його представника та не надано до клопотання про відкладення розгляду справи лікарняного листа представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест", колегія суддів відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи як необґрунтоване та розглядає скаргу на підставі наявних в справі документів, яких достатньо для її вирішення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Микільсько-Слобідська 2Б» створено співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 рішенням установчих зборів від 04.12.2016 р., оформленим протоколом від 26.12.2016 р.

30.01.2017 р. було проведено державну реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Микільсько-Слобідська 2Б».

31.01.2018 р. багатоквартирний будинок № 2Б по вул. Микільсько-Слобідській в місті Києві прийнятий в управління та обслуговування Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Микільсько-Слобідська 2Б» із прибудинковою територією площею 7774 м. кв, що підтверджується актом приймання-передачі житлового будинку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест" є власником нежитлових приміщень: № 250 (в літ. А) площею 133,3 кв. м, № 263 А в секції 3 площею 230,2 кв. м, № 278 в секції 4 площею 341 кв. м, загальною площею 704,5 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав від 29.01.2024 р. № 363678031, № 363678055, № 363678061.

Рішенням загальних зборів членів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Микільсько-Слобідська 2Б» від 01.10.2017 р. було визначено порядок оплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників багатоквартирного будинку, а саме: з 01.11.2017 р. розмір внесків співвласників нежитлових приміщень будинку на утримання (обслуговування) будинку та прибудинкової території обчислюється з розрахунку 7,00 грн/кв. м. У разі несплати рахунку протягом місяця, що слідує за розрахунковим, в наступному місяці співвласнику виставляється рахунок, в якому вартість послуг для нежитлових приміщень обчислюється з розрахунку 7,70 грн/кв.м.

Крім цього, загальними зборами визначено суму одноразового внеску на першочергові потреби Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Микільсько-Слобідська 2Б» в розмірі 3,00 грн/кв.м шляхом внесення на поточний рахунок Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Микільсько-Слобідська 2Б» протягом 30 днів з моменту виставлення відповідно рахунку.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, безпідставно не сплачує одноразовий внесок на першочергові потреби за період з 01.02.2018 р. по 31.12.2023 р., а також щомісячні внески на утримання (обслуговування) будинку та прибудинкової території, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Як передбачено ч. 1 ст. 385 ЦК України, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

У відповідності до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

За ч. 4 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники багатоквартирного будинку, зокрема, зобов`язані: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Як передбачено ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори, до виключної компетенції яких відноситься, зокрема затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

У відповідності до ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний, зокрема виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі. Обов`язок співвласників виконувати рішення зборів співвласників визначений і у частині 1 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

За ст. 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Частиною 2 статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» унормовано, що до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до ч. ч. 3, 6 ст. 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів. Для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Отже прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об`єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов`язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов`язані його утримувати в силу прямої норми статті 322 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Форест» зверталося до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів від 01.10.2017 р. в частині встановлення розміру загальних внесків з 01.11.2017 р., щомісячних внесків на утримання (обслуговування) будинку та прибудинкової території за адресою: м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2 Б, для співвласників нежитлових приміщень.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 р. у справі № 910/6471/18 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест" про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько-Слобідська 2Б" від 01.10.2017 р. в частині встановлення розміру загальних внесків задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення загальних зборів від 01.10.2017 р. (протокол загальних зборів від 01.10.2017 р. по восьмому та дев`ятому питанню порядку денного, додаток № 1 до протоколу - кошторис) у частині встановлення з 01.11.2017 р. щомісячних внесків на утримання (обслуговування) будинку та прибудинкової території, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2 Б, для співвласників нежитлових приміщень та ТОВ "Юнайтед Форест" з розрахунку 7,00 грн за метр квадратний та 7,70 грн за метр квадратний, що є більшим розміру внесків, встановлених для співвласників житлових приміщень цього будинку. В іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 р. апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Микільсько-Слобідська 2Б» залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 р. у справі № 910/6471/18 залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 р. у справі № 910/6471/18 постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 р. скасовано в частині задоволених позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів від 01.10.2017 р. щодо встановлення розміру щомісячних внесків на утримання (обслуговування) будинку та прибудинкової території для співвласників нежитлових приміщень у справі № 910/6471/18. Прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову в зазначеній частині відмовлено. У решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 р. у справі № 910/6471/18 залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За наслідками оскарження в судовому порядку в межах розгляду справи № 910/6471/18 рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Микільсько-Слобідська 2Б» від 01.10.2017 р. (протокол загальних зборів від 01.10.2017 р. по восьмому та дев`ятому питаннях порядку денного, додаток № 1 до протоколу - кошторис) у частині встановлення з 01.11.2017 р. щомісячних внесків на утримання (обслуговування) будинку та прибудинкової території, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2Б, для співвласників нежитлових приміщень та Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Форест» з розрахунку 7,00 грн за метр квадратний та 7,70 грн за метр квадратний, залишено чинним.

Оскільки розмір щомісячних внесків на утримання (обслуговування) будинку та прибудинкової території для співвласників нежитлових приміщень встановлений рішенням загальних зборів від 01.10.2017 р., яке є чинним, відтак є обов`язковим для відповідача як співвласника багатоквартирного будинку.

Крім цього, згідно з протоколом загальних зборів від 17.01.2019 р. № 2, рішенням загальних зборів під номером 4 порядку денного затверджено запропонований правлінням кошторис на 2019 рік, згідно з яким внесок на утримання (управління) та обслуговування будинку становить 6,75 грн/кв.м.

Однак рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 р. у справі № 755/4488/19 визнано протиправним та скасовано рішення загальних зборів від 17.01.2019 р. згідно з протоколом загальних зборів № 2 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Микільсько - Слобідська 2Б».

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази того, що у подальшому загальними зборами Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Микільсько - Слобідська 2Б» були прийняті рішення щодо зміни встановленого з 01.11.2017 р. розміру щомісячних внесків на утримання (обслуговування) будинку та прибудинкової території для співвласників нежитлових приміщень.

Доводи скаржника про те, що позивач не направляв відповідачу претензій, вимог щодо несплати внесків, не надавав рахунків на оплату внесків, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

За своєю правовою природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто носить інформаційний характер.

Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі № 910/32579/15, від 26.02.2020 р. у справі №915/400/18)

При цьому, відповідач, як співвласник багатоквартирного будинку, зобов`язаний сплачувати щомісячні внески на утримання (обслуговування) будинку та прибудинкової території в силу закону та на підставі рішення загальних зборів, та не залежить від факту виставлення позивачем рахунку на сплату таких внесків.

Крім цього, досудове врегулювання спору шляхом направлення претензій та вимог щодо несплати внесків є правом позивача, а не його обов`язком.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 2113,50 грн одноразового внеску на першочергові потреби та 384657,00 грн боргу за щомісячними внесками на утримання (обслуговування) будинку та прибудинкової території за період з 01.02.2018 р по 31.12.2023 р. є обґрунтованими, арифметично правильними та підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 116202,55 грн інфляційних втрат та 33043,49 грн 3% річних за період з березня 2018 року по грудень 2023 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 116202,55 грн інфляційних втрат та 33043,49 грн 3% річних за період з березня 2018 року по грудень 2023 року підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими, їх розмір є арифметично правильним.

Стосовно клопотання відповідача про застосування строку позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин, дія якого тривала до 30.06.2023 року.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 р. розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину".

Таким чином, строк позовної давності за вимогами, пред`явленими щодо стягнення боргу за щомісячними внесками у період з 01.02.2018 р. по 31.12.2023 р. не сплив, оскільки відповідний строк був продовжений на час дії карантину.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Микільсько - Слобідська 2Б» у суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі у розмірі 30613,36 грн представник позивача надав:

- договір про надання правничої допомоги № 26/01/2024-6 від 26.01.2024 р., укладений між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Микільсько - Слобідська 2Б» та Адвокатським бюро «Тарас Кулачко та патнери»;

- акт приймання-передачі наданих послуг від 29.01.2024 р. на суму 6000,00 грн;

- платіжну інструкцію від 29.01.2024 р. № 1297 на суму 6000,00 грн;

- акт приймання-передачі наданих послуг від 02.04.2024 р. на суму 24613,36 грн;

- платіжну квитанцію № 5392-2464-4593-5081 від 29.02.2024 р. на суму 363,36 грн із призначенням платежу: «плата за надання відомостей з ЄДР 363678061, 363678055, 363678031 за договором № 26/01/2024-6 від 21.01.2024»;

Відповідно до п. 1.2 договору клієнт та бюро погодили, що правничу допомогу буде надавати, зокрема, адвокат Золотопуп Сергій Васильович.

Згідно з п. 1.3 договору вартість послуг складає 3000,00 грн за одну годину надання послуг.

Як передбачено п. 3.2 договору, остаточна сума вартості наданих в рамках даного договору послуг узгоджується сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг.

На підставі акту приймання-передачі наданих послуг від 29.01.2024 р. та адвокатом було надано клієнту наступні послуги:

- аналіз доводів позовної заяви у справі № 910/87/24, підготовка, направлення учасникам справи та до Господарського суду м. Києва відзиву на позовну заяву - 14400,00 грн ( 8год.);

- представництво інтересів клієнта у судовому засіданні Господарського суду м. Києва - 3600,00 грн;

На підставі актів приймання передачі наданої правової допомоги від 29.04.2024 р. та від 02.04.2024 р. адвокатом було надано клієнту наступні послуги:

- 6000,00 грн складання позовної заяви (2 год.);

- 5000,00 грн ознайомлення 13.02.2024 р. в Господарському суді міста Києва з матеріалами справи № 910/6471/18 (1 год. 40 хв.);

- 363,36 грн відшкодування витрат адвоката на оплату адміністративного збору за отримання інформації про нерухоме майно відповідача з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно в розмірі 0,04 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (інформаційні довідки № 363678061, 363678055, 363678031);

- 9000,00 грн складання відповіді на відзив (3 год.);

- 1500,00 грн ознайомлення 28.05.2024 р. в Господарському суді міста Києва з матеріалами справи № 910/2520/24 (40 хв.);

- 2000,00 грн складання заперечень на заяву про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (40 хв.);

- 6750,00 грн представництво клієнта в судових засіданнях 02.05.2024 р. та 11.06.2024 р. (2 год. 15 хв.).

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У відповідності до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Як передбачено ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 р. у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й враховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Згідно з ч. ч. 2, 4, 5 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 від 20.11.2020 р.

Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача згідно зі ст. 126 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим, тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, ураховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу, зокрема: критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Пропорційність, яка застосовується судами у розподілі судового збору, і яка визначається виключно через кількісний критерій заявлених немайнових вимог не є тотожною пропорційності, яка у даному випадку не пов`язується виключно з кількісним аспектом і визначається через співвідношення між поставленою метою позову в цілому (захист порушеного, невизнаного або оспорюваного права та законного інтересу), конкретними матеріально-правовими вимогами, як способами її досягнення та отриманим результатом; критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.01.2023 р. у справі № 922/4022/20.

При цьому, надані позивачем документи на підтвердження судових витрат не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у зазначеній в таких документах сумі, позаяк розмір витрат має бути не лише доведений та документально обґрунтований, а й відповідати наведеним вище критеріям розподілу судових витрат (постанова Верховного Суду від 22.12.2021 р. у справі № 873/212/21).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що витрати позивача в розмірі 5000,00 грн за надання послуги з ознайомлення 13.02.2024 р. в Господарському суді міста Києва з матеріалами справи № 910/6471/18 (1 год. 40 хв.) не підлягають відшкодуванню, оскільки ознайомлення з матеріалами справи № 910/6471/18 здійснювалось адвокатом позивача до подання даної позовної заяви.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц).

Суд враховує, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи (постанова Верховного Суду від 17.09.2019 р. у справі № 910/4515/18).

З огляду на викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового слухання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню у розмірі 25613,36 грн.

Доводи скаржника про те, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є надмірними та такими, що не відповідають принципам пропорційності та обґрунтованості, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки належних доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які б свідчили про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката у справі, відповідач не надав, а тому останнім не доведено неспівмірності розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката складності даної справи.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2024 р. та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 26.06.2024 р. у справі № 910/2520/24 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги на рішення суду, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2024 р. у справі № 910/2520/24 залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 26.06.2024 р. у справі № 910/2520/24 залишити без змін.

4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест".

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 19.11.2024 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран