Рішення

від 11.11.2024 по справі 718/2070/24

КІЦМАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 718/2070/24

Провадження 2/718/485/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

"11" листопада 2024 р. м.Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого-судді Мінів О.І.

секретаря судових засідань Анучкіній О.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіцмань, цивільну справу № 718/2070/24 за позовною заявою неповнолітнього ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), інтереси якого представляє адвокат Сарафінчан Ілона Филимонівна до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Служба у справах дітей Чернівецької міської ради (місцезнаходження: площа Центральна,9, м.Чернівці) про позбавлення батьківських прав, -

з участю учасників провадження:

позивач ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_3

законного представника неповнолітнього ОСОБА_4 , -

У С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача

Неповнолітній ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сарафінчан І.Ф. в червні 2024 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є його батьками. Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 22.04.2013р. шлюб між батьками розірвано.

Зазначає, що 22.12.2015 р. його мати вдруге одружилася з ОСОБА_5 . В подальшому рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 30.08.2018р. з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку з дня подання позову 03.08.2018 р. і до повноліття дитини. Відтак, рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 08.11.2018 р. його місце проживання визначено біля матері.

Вказує, що він фактично проживає разом із матір`ю в АДРЕСА_3 в будинку, що належить вітчиму ОСОБА_5 . Вже більше восьми років назад відповідач виїхав за кордон, а тим самим фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, оскільки взагалі не цікавиться життям дитини, його здоров`ям, не спілкується з ним, не турбується про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовкою до самостійного життя, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу.

При цьому жодних перешкод у спілкування відповідача з дитиною не чинилося, жодних спорів щодо визначення порядку спілкування з дитиною не було. Врешті комісією з питань захисту прав дитини 28.06.2023р. ухвалено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 - батька ОСОБА_1 , у зв`язку із ухиленням від виконання обов`язків по вихованню дитини.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 20.10.2023р. у справі №718/2442/23, яке набрало законної сили 07.12.2023р. за постановою Чернівецького апеляційного суду, у задоволенні позову ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 - відмовлено. Суд виходив з того, що позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків, який застосовується за наявності зазначених статтею 164 СК України підстав та здійснюється тільки у судовому порядку. І перш за все, позбавлення батьківських прав спрямоване на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

Таким чином, просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до його неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останні на протязі останніх восьми років батько взагалі не брав участі у вихованні дитини, виїхав за кордон та не спілкується із сином, тобто самоусунувся від виховання дитини. (а.с.2-9)

Відзиву до суду не надходило.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 18.06.2024, прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21.08.2024 (а.с. 68)

20.08.2024 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сарафінчан І.Ф. скерувала до суду заяву про виклик свідків.

Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16.09.2024, клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сарафінчан І.Ф. про виклик свідків задоволено, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.85)

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явився, хоча належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчать матеріали справи. Крім того, судом розміщено оголошення про виклик відповідача ОСОБА_2 на судове засідання на 11.11.2024 на сайті Судова влада. (а.с.100)

Позиція учасників провадження в судовому засіданні, пояснення свідків

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 та неповнолітній ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримали та наполягали на позбавленні батьківських прав ОСОБА_6 відносно його сина ОСОБА_7 . Вказали, що відповідач понад 9 років перебуває за кордоном, в житті дитини не присутній зовсім самоусунувся від виконання батьківських обов`язків. В 2023 року мати ОСОБА_4 вже зверталась до суду із позовом про позбавлення відповідача батьківських прав, у задоволенні позовних вимог було відмовлено, попереджено батька про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків. Однак, з цього часу ставлення батька до ОСОБА_7 зовсім не змінилось, вони так і не бачились, не спілкувались.

Неповнолітній ОСОБА_1 самостійно прийняв рішення звернутись до суду із позовною заявою, яку підтримав в суді, наполягав на позбавленні відповідача ОСОБА_2 батьківських прав.

Судом допитана в якості свідка ОСОБА_4 , яка є матір`ю позивача та яка просила задоволити повторно заявлену вимогу про позбавлення відповідача батьківських прав. Пояснила, що батько не бажає спілкуватись із сином, останні 9 років він проживає за кордоном, а навіть коли і приїжджає в м.Чернівці, то з сином не спілкується. Останні 6 років ні дзвінка, ні листа, жодного вітання на день народження, хоча й має таку можливість. Жодних побачень і розмов сина та батька не було. Ніхто батькові перешкод не чинив. Вітчима син вважає батьком та отримує він нього батьківську турботу. ОСОБА_2 не надає дозволу на виїзд сина за кордон через що виникають труднощі під час перетинів. Не бажає, щоб в майбутньому син утримував батька, а тому й наполягає на позбавленні його батьківських прав, хоче, щоб син вільно міг перетинати кордон без згоди батька, який повністю самоусунувся від виховання дитини.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що останні 12 років близько товаришує з мамою заявника. Після того, як ОСОБА_4 розлучилась з відповідачем, ніколи його не бачила поряд із сином. Під час хвороби ОСОБА_7 , який лежав у лікарні, батько жодного разу у нього не був. ОСОБА_7 відразу сприйняв вітчима як рідного батька, у них добрі стосунки. З сторони відповідача немає зацікавленості спілкування з дитиною, на день народження його не вітає, взагалі не бере участі у його житті на протязі років.

Свідок ОСОБА_9 , який тривалий час працював разом із ОСОБА_4 , пояснив, що ОСОБА_7 знає давно з віку 4-6 років, він тоді проживав тільки з матір`ю. Стосунки ОСОБА_7 з вітчимом, мамою дуже гарні, біологічний батько допомагає вкрай рідко, а участі у його житті взагалі не бере. Відповідачу ніхто не перешкоджає бачитись чи спілкуватись з дитиною, просто відсутнє бажання.

За таких обставин, суд, заслухавши позицію учасників провадження, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, письмові докази, представлені стороною та з`ясувавши фактичні обставини справи, приходить до наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази

Встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Брусницької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області 29.12.2009 року, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено відповідний актовий запис № 55. Його батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_10 (а.с.17)

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , зареєстрований виконавчим комітетом Брусницької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області актовим записом від 02 серпня 2007 року № 18, розірваний рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 22 квітня 2013 року..(а.с.18)

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції 22.12.2015 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрували шлюб 22.12.2015р. у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції, актовий запис №2287, змінено прізвище з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_13 ». (а.с.19)

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 30.08.2018р., стягнуто з ОСОБА_14 аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн. щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня подання заяви 03.08.2018р і до повноліття дитини (а.с.22)

Так, рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 08.11.2018 року визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 біля його матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої в АДРЕСА_4 , фактично проживаючої в АДРЕСА_1 . (а.с.23)

Відповідно до довідки від 17.02.2023 р. та характеристики Чернівецького ліцею №9, ОСОБА_1 навчається в даному ліцеї, на достатньому рівні, бере участь у шкільному житті. Вихованням та утриманням сина займається мама, яка цікавиться його навчанням та відвідує шкільні батьківські збори. Батько - ОСОБА_2 успіхами і життям дитини не цікавиться, до ліцею не з`являється, у вихованні та утриманні дитини не приймає участі. (а.с.24-25)

Письмовими поясненнями свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_8 та ОСОБА_17 підтверджується те, що батько дитини фактично самоусунувся від виховання дитини, ніколи не цікавився його здоров`ям, не дбав про нього. Вихованням, розвитком, утриманням та здоров`ям дитини займається виключно матір та її новий чоловік. (а.с.28-36)

З довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб виданої головою ОСББ «Сокіл-Чернівці» ОСОБА_18 16.01.2023р. вбачається, що ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_4 , і до складу її сім`ї входить син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.37)

Згідно з довідкою Вижницького відділу державної виконавчої служби у Вижницькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10.06.2024 року № 29.1-14/25707 станом на 10.06.2024 року заборгованість відсутня згідно виконавчого провадження № НОМЕР_6, відкритого на підставі виконавчого листа 727/8054/18, виданого 30.08.2018 року Шевченківським районним судом м. Чернівці про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 . (а.с.44)

З результатів психологічного обстеження ОСОБА_1 психологом соціально-психологічного Центру ЧНУ ОСОБА_19 встановлено, що емоційне ставлення та реакції ОСОБА_1 до біологічного батька проявляються від нейтрального (рідше) до емоційного негативного (частіше). По суті свій психологічний вибір хлопець вже зробив на користь теперішнього чоловіка матері. Адже по відношенню до біологічного йому нема що втрачати з того, щоб від чого відмовитись або з чого обирати. З огляду на вище наведене адекватним та психологічно обґрунтованим буде позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_1 . (а.с.45-46)

Витягом із рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №434/14 від 11.07.2023 затверджено висновок органу опіки і піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 - батька малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із тим, що ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. (а.с.50)

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Чернівецької міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 11 липня 2023 року №434/14, батько дитини ОСОБА_2 зареєстрований в с.Брусниця Вижницького району Чернівецької області, фактично перебуває за кордоном, фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню сина, матеріальної допомоги, окрім аліментів, не надає, не піклується про фізичний та духовний розвиток, здоров`я та майбутнє дитини. (а.с.51)

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 20.10.2023р. у справі №718/2442/23, яке набрало законної сили 07.12.2023р. за постановою Чернівецького апеляційного суду, у задоволенні позову ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 - відмовлено. Суд виходив з того, що у матеріалах справи немає доказів, які б свідчили про наявність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, неможливість змінити поведінку батька у кращу сторону.

Разом з тим, судом попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_5 , покладено на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. (а.с.52-63)

Начальник Служби у справах дітей Чернівецької міської ради Кондрат Г. листом від 21.10.2024 №1/2464 повідомила суд про підтримання в повному обсязі висновку органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_1 , 25.12.2009 року, який затверджений рішенням від 11.07.2023 №434/14, у зв`язку із тим , що батько ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню сина. (а.с.90)

Норми права, які застосував суд.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Станом на день звернення до суду із позовною заявою позивач ОСОБА_1 досяг 14 річного віку.

Кожен учасник сімейних відносин, який досяг 14 років, має право на особисте звернення до суду з відповідною заявою в порядку цивільного судочинства за захистом свого права чи інтересу, а також може особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді у справах, що виникають із відносин, у яких він (вона) особисто бере участь.

Звертаючись до суду з позовом, неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилався на те, що його батько ухилявся від виконання своїх обов`язків з його виховання, не цікавився його вихованням та розвитком, на протязі останніх 6 років з ним не спілкувався, не вітав з днем народження та будь-якими іншими святами, на протязі 9 років проживає за кордоном, а коли приїжджає на Україну - не шукає зустрічей з ним.

Свою категоричну позицію щодо позбавлення відповідача батьківських прав - неповнолітній ОСОБА_1 підтвердив в судовому засіданні.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Як роз`яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

У статті 12 Конвенції про права дитини встановлено, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, при чому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Тлумачення частини другої статті 171 СК України свідчить, що нею передбачені випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов`язково. До таких випадків належить: вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її виховання (стаття 159 СК України); вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її місця проживання (стаття 161 СК України); вирішення спору про позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України); вирішення спору про поновлення батьківських прав (стаття 169 СК України); вирішення спору щодо управління її майном (стаття 177 СК України).

Мотиви з яких виходив суд.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків, який застосовується за наявності зазначених статтею 164 СК України підстав та здійснюється тільки у судовому порядку. Перш за все, позбавлення батьківських прав спрямоване на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Позбавлення батьківських прав це засіб впливу на батьків, які само звільнилися від виконання законодавчо визначених обов`язків щодо дитини.

Ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей є умисною протиправною поведінкою, яка характеризується психічним ставленням особи до своєї поведінки та її наслідків: усвідомлення особою суспільної небезпеки своєї поведінки; передбачення її суспільно небезпечних наслідків; бажання настання таких наслідків або свідоме припущення їх настання.

У зв`язку з наведеним суд прийшов до висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню своєї неповнолітньої дитини, самоусунувся від виконання батьківських обов`язків. Разом з тим, ОСОБА_2 був попереджений про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і тим самим знехтував батьківськими правами та обов`язками щодо своєї неповнолітньої дитини.

Тому, захищаючи права та інтереси неповнолітньої дитини слід позбавити відповідача батьківських прав відносно його дитини: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 батьківських прав по відношенню до його неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Роз`яснити ОСОБА_2 , що відповідно до ст. 169 Сімейного кодексу України він має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Кіцманський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Законний представник: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Служба у справах дітей Чернівецької міської ради (місцезнаходження: площа Центральна,9, м.Чернівці).

Повний текст рішення виготовлено 20.11.2024

Суддя: О.І. Мінів