Постанова

від 11.11.2024 по справі 910/3385/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2024 р. Справа№ 910/3385/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Руденко М.А.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.;

представників сторін

від позивача: Колток О.М.

від відповідача: Сібілєк М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології"

та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2024

у справі № 910/3385/24 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології"

про стягнення 1 686 870,40 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» про стягнення 1 686 870,40 грн, з яких 1 187 445,95 грн пені та 499 424,45 грн штрафу.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем було прострочено виконання робіт за договором №4600006418 від 12.08.2022, у зв`язку з чим, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1 187 445,95 грн пені та 499 424,45 грн штрафу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 позовні вимоги задоволено частково .

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» пеню у розмірі 593 722,98 грн, штраф у розмірі 249 712,23 грн та судовий збір у розмірі 25 303,06 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції послався на те, що відповідачем прострочено виконання зобов`язань за договором №4600006418 від 12.08.2022 в частині виготовлення/придбання та доставки обладнання, монтажних робіт на суму 35 114 538,42 грн на 20 днів та прострочено виконання зобов`язань на суму 7 134 634,96 грн на 68 днів за різними актами.

Також суд відхилив посилання відповідача на існування форс-мажорних обставин за договором №4600006418 від 12.08.2022 у зв`язку з необґрунтованістю.

Суд першої інстанції дійшов висноку, що договір №4600006418 від 12.08.2022 не є договором будівельного підряду, а є звичайним договором підряду. У контексті вищевикладеного суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання робіт або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Крім того, судом зазначено, що сторони у договорі №4600006418 від 12.08.2022 погодили застосування пені і штрафу саме за несвоєчасне виконання будь-яких робіт, які передбачені Графіком (додаток № 3) - етапами, а не лише усього договору в цілому, у зв`язку з чим, правомірним є нарахування позивачем штрафних санкцій за прострочення виконання відповідачем 2 етапу робіт та перевіривши розрахунки пені та штрафу, які долучені позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо їх обгрунтованості.

Водночас, суд першої інстанції, враховуючи всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги, що прострочення виконання робіт було незначним (2 місяці), зважаючи на існування обставин, які впливали на строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, що вбачається з наданих відповідачем доказів (зокрема, сертифікату про форс-мажорні обставини), а матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків, спричинених простроченням виконання відповідачем зобов`язань, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, дійшов висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача на 50%, і пеня становить у - 593 722 грн 98 коп та штраф - 249 712 грн 23 коп. В іншій частині стягнення штрафних санкцій відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ТОВ "Прогресивні нафтогазові технології" та узагальнення її доводів

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2024, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому має бути скасовано.

Апелянт вказує, що підстави для стягнення грошових коштів з нього відсутні через те, що розрахунок неустойки є невірним, на момент завершення робіт у позивача були відсутні зауваження щодо виконаних робіт при цьому, саме прострочення виконання робіт відбулось через неможливість їх проведення протягом опалювального сезону про що було зазначено позивачем у листуванні при виконанні договору, а під час виконання робіт були наявні обставини непереборної сили, про які було відомо позивачу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» та узагальнення її доводів

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2024, ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у стягненні пені у розмірі 249 712,22 грн та штрафу у розмірі 593 722,97 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, фактичним обставинам справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому має бути скасовано в частині відмови у задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не взяв до уваги майновий стан ТОВ «Оператор газотранспортної системи України». Водночас, мотивувальна частина рішення не містить фактичних обставин, які стали підставою для ухвалення рішення про зменшення розміру пені та штрафу на 50%.

Також апелянт зауважує, що застосування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання є засобом забезпечення належного виконання умов договору, оскільки об`єкти газотранспортної інфраструктури (на яких здійснюються роботи) мають стратегічне значення для країни і тому поетапне, вчасне виконання робіт за договором , у тому числі є засобом функціонування ГТС. Враховуючи вказане, апелянт наполягає, що відповідачем не наведено доводів та не надано належних і допустимих доказів, які підтверджували б наявність виняткових випадків, які надають право суду застосувати положення ст. 233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України.

Крім того, скаржник звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів щодо звернення ТОВ «Прогресивні нафтогазові технології» до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» з листами щодо неможливості здійснення поставки товару у строк та у спосіб передбачений договором через військову агресію рф проти України та введення воєнного стану. Таким чином, скаржник не здійснив вищевказані дії у строк та спосіб, передбачений договором (п.8.2 договору) та не довів наявність форс-мажорних обставин, як наслідок відсутні підстави для звільнення його від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договром.

Апелянт також переконує, що вирішуючи із власної ініціативи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, місцевий господарський суд порушив принципи господарського судочинства, зокрема, змагальність сторін (ст.ст. 2,13 ГПК України).

Узагальнені доводи відзиву ТОВ "Прогресивні нафтогазові технології" на апеляційну скаргу

У свою чергу, ТОВ "Прогресивні нафтогазові технології" надало відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає вимоги апеляційної скарги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заперечуючи проти доводів позивача в частині зменшення штрафних санкцій на 50%, відповідач погоджується що, ані в позовній заяві, яка була подана до суду першої інстанції, ані в апеляційній скарзі позивач не наводить жодних обставин на підтвердження понесених збитків, не зазначає у чому полягають збитки. Таким чином, враховуючи положення ч.2 ст. 233 ГК України рішення суду в частині зменшення розміру штрафних санкцій є цілком правомірним, оскільки відсутні докази понесених позивачем збитків.

Водночас, відповідач звертає увагу на те, що сам позивач у своїй апеляційній скарзі зазначає, що суд повинен взяти до увагу поведінку сторін.

Відповідач наголошує, що судом було досліджено у судовому засіданні, однак залишено поза увагою те, що у процесі виконання договору має місце прострочення кредитора (ТОВ «Оператор ГТС України»), оскільки підрядник не міг виконувати роботи у період опалювального сезону. Про це свідчать листи, які наявні в матеріалах справи (вих. № 2907/22 від 29.07.2022, ТОВВИХ-22-8356 від 09.08.2022).

Відповідач заперечує в частині прострочення виконання зобов`зань з його боку з огляду на те, що під час виконання договору були наявні форс-мажорні обставини (про що було зазначено в апеляційній скарзі) та наявність прострочення кредитора, про що зазначено вище у зазначених листах.

Стосовно не повідомлення відповідачем позивача про початок дії обставин непереборної сили, а також не надання відповідного сертифікату Торгово-промислової палати України, що у свою чергу є недотримання п. 8.2 договору з боку відповідача, останній зазначає, що 06.04.2023 ТОВ «Прогресивні нафтогазові технології» листом вих. № 0604-2/23, ініціювало, для підтвердження обставин непереборної сили, звернення до регіонального представництва Торгово-промислової палати України із заявою щодо отримання відповідного сертифікату. Також даним листом було гарантовано надати на адресу Товариства сертифікат Торгово-промислової палати України щодо підтвердження обставин непереборної сили в разі його отримання. 10.04.2023 Київська обласна (регіональна) Торгово-промислова палата надіслала Сертифікат № 3200-23-1704 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким визначила період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) - дата настання: 19 жовтня. Відповідач вказує, що копії вказаних документів містяться в матеріалах справи та були направлені позивачу. Таким чином вважає, що ним повідомлено позивача про об`єктивну неможливість виконати свої зобов`язання з виконання робіт за договором в строк через наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Також, відповідач звертає увагу, що позивач не надав належних доказів на підтвердження скрутного матеріального становища, а дані бухгалтерської довідки від 28.03.2024 спростовуються відповідними доказами.

Узагальнені доводи відзиву ТОВ «Оператор ГТС України» на апеляційну скаргу

У свою чергу ТОВ «Оператор ГТС України» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечувало проти доводів апеляційної скарги відповідача з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просило її відхилити. Підтримало доводи своєї апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просило її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у стягненні пені у розмірі 249 712,22 грн та штрафу у розмірі 593 722,97 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач зазначає, що у апеляційній скарзі відповідач наводить нові обставини заперечення проти позовних вимог, про які не заявляв під час розгляду справи в суді першої інстанції. Так, відповідач не заперечував проти нарахування пені та штрафу, виходячи з вартості робіт та обладания, а також податків та інших платежів, проте заявив про це лише в апеляційній скарзі.

Також на думку позивача, відповідач безпідставно посилається на наявність форс-мажорних обставин, проте не виконав вимоги п. 8.2 договору щодо своєчасного повідомлення про такі обставини та підтвердження їх сертифікатом ТПП. Так, відповідач посилається на наявність обставин непереборної сили з 24.02.2022, в той час, як замість сертифікату Торгово- промислової палати України, надав сертифікат Київської обласної торгово- промислової палати лише 17.01.2023.

Водночас, позивач зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Крім того, позивач зазначає, що роботи за договором повинні були виконуватись відповідачем у Рівненській області, тому твердження відповідача про евакуацію працівників, не мають жодного відношення до обставин порушення строків виконання робіт. Відповідач безпідставно вказує про нарахування штрафних санкцій на залишок не виконаних робіт, в той час, як пеня та штраф нараховані за несвоєчасно виконані роботи. Також, на думку позивача, відповідач безпідставно вказує про наявність у складі виконаних робіт за Етапом II Графіку виконання, робіт за Етапом III, в той час, як акти виконаних будівельних робіт містять чітко визначені будівельно-монтажні та електромонтажні роботи, передбачені Етапом II.

Також позивач, зауважує, що відповідач безпідставно намагається вказати про неспівмірність неустойки прибутку підрядника, в той час ціна договору складає 42 660 600,00 грн. Навіть якщо врахувати мінімальну рентабельність, яка застосовується за звичаями ділового обороту у 5%, то сума прибутку відповідача складає 2 133 030,00 грн.

Стосовно розподілу судового збору під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач зазначає, що, оскільки судом було встановлено порушення відповідачем умов виконання договору (тобто допущено неправильні дії підрядника за договором), тому прийнято обґрунтоване рішення про стягнення з відповідача судового збору у 100% розмірі.

Додаткові пояснення ТОВ "Прогресивні нафтогазові технології" на апеляційну скаргу

16.08.2024 та 26.08.2024 відповідачем надані додаткові письмові пояснення, де відповідач наводить нові обставини заперечення проти позовних вимог про які не заявляв під час розгляду справи в суді першої інстанції. Так, відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції не заперечував проти нарахування пені та штрафу, виходячи з вартості робіт та обладнання, а також податків та інших платежів, тому вони не відповідають дійсності з огляду на те, що зазначений аргумент було зазначено безпосередньо під час судового засідання в суді першої інстанції. Водночас, відповідач не обмежений наводити свої аргументи та міркування щодо позовних вимог на будь-якій стадії судового процесу у тому числі наводити нові аргументи та міркування, що випливає з пункту третього частини першої статті 42 ГПК України та відноситься до прав учасників справи.

Також відповідач наголошує, що в матеріалах справи є лист Вих. № 0604-2/23 від 06.04.2023, яким було повідомлено про настання форс-мажорних обставин. Водночас ані позивач, ані суд першої інстанції не дослідили цей доказ та не повідомили про причини його відхилення.

Стосовно неналежного органу видачі сертифіката відповідач зазначає, що згідно з Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням президії ТПП України від 18 грудня 2014 № 44(5) Київська обласна (регіональна) торгово-промислова палата є уповноваженим органом ТПП України та входить до її структури та у відповідності до Закону України "Про торгово-промислові палати в України" може засвідчувати форс-мажорні обставини.

Відповідач на доводи позивача, що ТОВ «Прогресивні нафтогазові технології» безпідставно вказує про наявність у складі виконаних робіт з Етапом II Графіку виконання, робіт за Етапом III, в той час, як акти виконаних будівельних робіт містять чітко визначені будівельно-монтажні роботи та електромонтажні роботи передбачені Етапом ІГ, зауважує, що зазначене не відповідає дійсності з огляду на те, що договором було передбачено виконання робіт всього за трьома етапами. При цьому, між сторонами підписано 2 акти виконаних робіт. Перший акт було підписано 29.06.2023, другий - 16.08.2023. Другий акт, який було підписано 16.08.2023 є останнім актом, після його підписання інших робіт не виконувалося, роботи були завершені. Дата з якої позивач нараховує штрафні санкції - 09.06.2023 (для обох актів). Вказана дата це дата закінчення виконання робіт по другому етапу за Графіком. Враховуючи те, що договором обов`язково було передбачено виконання робіт в три етапи, які є послідовними, а другий акт є останнім за договором, відповідач вважає, що другий акт охоплює роботи в тому числі по третьому етапу. Вказане, на думку відповідача, є важливим з огляду на те, що підтверджує невірність розрахунку позивача в частині дати, з якої здійснюється розрахунок прострочення вищевказаних зобов`язань і в цілому суми нарахованих штрафних санкцій.

Посилання позивача, що ТОВ «Прогресивні нафтогазові технології» безпідставно намагається вказати про неспівмірність неустойки прибутку підрядника, в той час ціна договору складає 42 660 600,00 грн. Якщо врахувати мінімальну рентабельність, яка застосовується за звичаями ділового обороту у 5%, то сума прибутку відповідача складає 2 133 030,00 грн., на думку відповідача, не ґрунтується на матеріалах справи та нормах права. Застосування у цій частині звичаїв ділового обороту недоцільно з огляду на те, що сума прибутку є встановленою в додатку №2 до договору «договірна ціна» та становить 19 705,18 грн. Однак, навіть якщо б сума прибутку дійсно становила 2 133 030,00 грн, застосування штрафних санкцій за прострочення 20 та 68 днів виконання робіт загальною сумою 1 686 870,40 грн, що не є співмірним з вказаним порушенням.

Крім того, відповідач звертає увагу, що позивач не відповів на аргумент відповідача, який викладено в апеляційній скарзі щодо наявності в матеріалах справи листа №ТОВВИХ-22-8356 від 09.08.2022, яким ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» повідомило, що проведення робіт з монтажу (врізування в існуючі мережі) вузлів редукування та вузлів очистки у вказаний період (в період грудень 2022 - лютий 2023 року) можливе тільки на ГРС Сокаль та ГРС Золочів Кам`янко-Бузького проммайданчика. На ГРС ВО «Азот» Рівненського проммайданчика проведення робіт неможливе під час опалювального сезону. Враховуючи викладене вище, було запропоновано зазначені роботи на ГРС ВО «Азот» проводити після закінчення опалювального сезону.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2024, для розгляду апеляційної скарги ТОВ «Прогресивні нафтогазові технології» визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів: Руденко М.А., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 апеляційну скаргу ТОВ «Прогресивні нафтогазові технології» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 у справі № 910/3385/24 залишено без руху.

04.07.2024 від ТОВ «Прогресивні нафтогазові технології» надійшла заява про усунення недоліків з доказами надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 у справі № 910/3385/24 у справі №910/3385/24 та призначено розгляд справи на 26.08.2024.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 02.07.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 у справі № 910/3385/24 передано на рогляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів: Руденко М.А., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 у справі № 910/3385/24 та призначено розгляд справи на 26.08.2024.

Судове засідання 26.08.2024 не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Руденко М.А. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 призначено розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 у справі № 910/3385/24 на 26.09.2024.

Судове засідання 26.09.2024 не відбулось у зв`язку із повітряною тревогою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 призначено розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 у справі № 910/3385/24 на 14.10.2024.

Судове засідання 14.10.2024 не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Майданевича А.Г. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 призначено розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 у справі № 910/3385/24 на 11.11.2024.

Позиції учасників справи

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції 11.11.2024 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Проти задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» заперечував, просив відмовити у її задоволенні.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 11.11.2024 заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити. Підтримав доводи своєї апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у стягненні пені у розмірі 249 712,22 грн та штрафу у розмірі 593 722,97 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Отже, суд апеляційної інстанції переглядає справу №910/3385/24 у межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 12.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» (підрядник) укладено договір №4600006418, відповідно до умов якого підрядник за завданням замовника відповідно до умов цього договору зобов`язується на свій ризик надати послуги: послуги з ремонту і технічного обслуговування техніки (Ремонт вузла редукування ГРС ВО «Азот» Рівненського проммайданчика Бібрського ЛВУМГ) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації, а замовник прийняти і оплатити такі роботи відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 1.2 договору №4600006418 від 12.08.2022 склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені Технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток №1), договірною ціною (додаток №2) та графіком виконання робіт (додаток №3).

Згідно з п. 3.1 договору №4600006418 від 12.08.2022 загальна вартість робіт становить 42 660 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору №4600006418 від 12.08.2022 підрядник зобов`язується виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати укладення цього договору з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (додаток №3).

Строки виконання робіт можуть бути змінені із внесенням відповідних змін у цей договір у випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 4.2 договору №4600006418 від 12.08.2022).

Згідно з п. 4.3 договору №4600006418 від 12.08.2022 датою закінчення виконаних підрядником робіт вважається дата їх прийняття замовником в порядку, передбаченому розділом 5 договору.

Відповідно до п. 5.1 договору №4600006418 від 12.08.2022 передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.

У додатку №3 до договору №4600006418 від 12.08.2022 (Графік виконання робіт) сторони визначили строки виконання робіт:

1) розробка, подання експертизи та отримання результатів експертиз робочої документації 120 днів,

2) виготовлення/придбання та доставка обладнання, монтажні роботи 300 днів,

3) пусконалагоджувальні роботи 365 днів.

Таким чином, роботи з виготовлення/придбання та доставки обладнання, монтажні роботи за Договором №4600006418 від 12.08.2022 відповідач повинен був виконати у строк до 08.06.2023 включно.

Як вбачається з акту №1 за червень 2023 року від 29.06.2023, відповідачем були виконані роботи на суму 417140,80 грн. Крім того, відповідно до акту вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт (додатково до акту №1 за червень 2023 року) від 29.06.2023, відповідачем було придбано устаткування на суму 34 697 397,60 грн.

Тобто, відповідачем було прострочено виконання зобов`язань за договором №4600006418 від 12.08.2022 в частині виготовлення/придбання та доставки обладнання, монтажних робіт на суму 35 114 538,42 грн на 20 днів.

Також, як вбачається з акту №2 за серпень 2023 року від 16.08.2023, відповідачем були виконані роботи на суму 636034,96 грн. Крім того, відповідно до акту вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт (додатково до акту №2 за серпень 2023 року) від 16.08.2023, відповідачем було придбано устаткування на суму 6 498 600,00 грн.

Тобто, відповідачем було прострочено виконання зобов`язань за договором №4600006418 від 12.08.2022 в частині виготовлення/придбання та доставки обладнання, монтажних робіт на суму 7 134 634,96 грн на 68 днів.

У додатку №3 до договору №4600006418 від 12.08.2022 (Графік виконання робіт) сторони визначили строки виконання робіт: 1) розробка, подання експертизи та отримання результатів експертиз робочої документації 120 днів, 2) виготовлення/придбання та доставка обладнання, монтажні роботи 300 днів, 3) пусконалагоджувальні роботи 365 днів.

Судом першої інстанції встановлено, що 1 етап стосується розробки експертизи (розробка, подання експертизи та отримання результатів експертиз робочої документації), а 3 етап стосується пусконалагоджувальних робіт, та не стосується 2 етапу - виготовлення/придбання та доставка обладнання, монтажні роботи. Фактично, безпосередньо самі роботи охоплюються 2 етапом, визначеним у додатку №3.

Графіком виконання робіт (додаток № 3 до договору), який є невід`ємною частиною договору, встановлено окремий термін виконання робіт - виконання будівельно-монтажних та електромонтажних робіт (пункт 2 додатку №3 до вказаного договору) - який становив 300 календарних днів з дати підписання договору.

У п. 10.2 договору №4600006418 від 12.08.2022 сторони погодили, що у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених Графіком виконання робіт (додаток №3), до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1% від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.

Отже, умовами договору №4600006418 від 12.08.2022 передбачено застосування пені і штрафу саме за несвоєчасне виконання будь-яких робіт, які передбачені Графіком (додаток № 3) - етапами, а не лише усього договору в цілому.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідачем було прострочено виконання робіт за договором №4600006418 від 12.08.2022, у зв`язку з чим, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1 187 445,95 грн пені та 499 424,45 грн штрафу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За визначенням ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір №4600006418 від 12.08.2022 є договором підряду.

Частиною 1 ст.837 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 2 ст.837 Цивільного кодексу України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч.1 ст.846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Частиною ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У додатку №3 до договору №4600006418 від 12.08.2022 (Графік виконання робіт) сторони визначили строки виконання робіт:

1) розробка, подання експертизи та отримання результатів експертиз робочої документації 120 днів,

2) виготовлення/придбання та доставка обладнання, монтажні роботи 300 днів,

3) пусконалагоджувальні роботи 365 днів.

Таким чином, роботи з виготовлення/придбання та доставки обладнання, монтажні роботи за договором №4600006418 від 12.08.2022 відповідач повинен був виконати у строк до 08.06.2023 включно.

Як зазначалось вище з акту №1 за червень 2023 року від 29.06.2023, вбачається, що відповідачем були виконані роботи на суму 417 140,80 грн. Крім того, відповідно до акту вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт (додатково до акту №1 за червень 2023 року) від 29.06.2023, відповідачем було придбано устаткування на суму 34 697 397,60 грн.

Тобто, відповідачем було прострочено виконання зобов`язань за договором №4600006418 від 12.08.2022 у частині виготовлення/придбання та доставки обладнання, монтажних робіт на суму 35 114 538,42 грн на 20 днів.

Також, як вбачається з акту №2 за серпень 2023 року від 16.08.2023, відповідачем були виконані роботи на суму 636034,96 грн. Крім того, відповідно до акту вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт (додатково до акту №2 за серпень 2023 року) від 16.08.2023, відповідачем було придбано устаткування на суму 6498600,00 грн.

Отже, відповідачем було прострочено виконання зобов`язань за договором №4600006418 від 12.08.2022 у частині виготовлення/придбання та доставки обладнання, монтажних робіт на суму 7 134 634,96 грн на 68 днів.

Водночас відповідач посилається на існування форс-мажорних обставин.

Так, відповідно до п. 8.1 договору №4600006418 від 12.08.2022 жодна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-умов у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція,заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно з п. 8.2 договору сторони протягом 10 (десяти) календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажора) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України.

Відповідно до п. 8.3 договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або не надання сертифікату Торгово-промислової палати України, позбавляє сторону орава посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

У пункті 8.4 договору сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов`язань за цим договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин.

Такими форс-мажорними обставинами, як вказує відповідач, є військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, ракетні обстріли та повітряні тривоги в зв`язку з цим, як наслідок унеможливлення виконання роботи тривалий час; тривале аварійне, позапланове відключення електроенергії внаслідок пошкодження об`єктів енергетичної інфраструктури у Києві та Київській області.

Відповідачем долучено до відзиву на позовну заяву копію Сертифікату ТПП України №3200-23-1704, в якому засвідчені обставини форс-мажору щодо виконання відповідачем зобов`язань за договором №4600006418 від 12.08.2022, дата настання 19.10.2022.

Настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) підтверджуються наступними документами на яких і ґрунтується відповідний сертифікат: лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022; лист вих. 2211-3/22 від 22.11.2022 щодо кількості евакуйованих; довідка вих. № 2212-4/22 щодо тривалості робочого часу від 22.12.2022; лист вих. № 1505-1/23 від 15.05.2023 про настання обставин непереборної сили; наказ №2806-4/23 про вжиття заходів безпеки працівниками під час сигналу повітряної тривоги від 28.06.2023; наказ №0307-6/23 про призупинення робіт від 03.07.2023; заява про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для суб`єктів господарювання/ фізичних осіб за договірними зобов`язаннями вих. № 2201-7/24 від 22.01.2024; додаткові пояснення до заяви ТОВ «Прогресивні нафтогазові технології» вих. №2201-8/24 від 22.01.2024; доповідна записка з проханням узгодження перенесення надання послуг; доповідна записка з повторним проханням узгодження перенесення надання послуг; розпорядження №94 Київської обласної державної адміністрації про введення комендантської години на території Київської області 24.02.2024; наказ №1 Київської міської військової адміністрації про запровадження комендантської години на території міста Києва від 20.03.2023; звіт щодо зупинки роботи виробництва ТОВ «Прогресивні нафтогазові технології» внаслідок оголошених повітряних тривог протягом 12 місяців; роздруківка з сайту, «Денна ракетна атака на Київ», 29.03.2023; роздруківка з сайту «Росія 17 разів атакувала Київ у травні: чим окупанти били по столиці та як змінилася тактика» від 05.06.2023; алгоритм дій за сигналами оповіщення «Увага всім», «Повітряна тривога», затверджений Протоколом наради силового блоку оперативного штабу Ради оборони Київської області № 8 від 17.08.2022; роздруківка з сайту з повітряними тривогами в Київській області за період 07.02.2023 - 22.01.2024; роздруківка з сайту з повітряними тривогами в Київській області за період 15.05.2023 - 22.01.2024.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина перша статті 617 Цивільного кодексу України), а за умовами пункту 8.3 договору і підставою для вчинення правочину - розірвання договору в односторонньому порядку, якщо обставини непереборної сили тривають більше тридцяти днів.

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні»).

У постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» зазначив, що: - ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер;є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності; - форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом; - наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаний лист ТПП України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 Верховний Суд виклав наступні висновки: лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин; форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання; наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 Верховний Суд зазначив, що: ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили); вказаний лист ТПП України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні; лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Отже, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно відхилив посилання відповідача на вказаний лист ТПП України як на доказ існування форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах.

Водночас колегія суддів зазначає, що наданий відповідачем Сертифікат ТПП України №3200-23-1704 не вказує беззаперечно на існування форс-мажорних обставин, а є лише одним з доказів, які можуть свідчити про виникнення та існування обставин форс-мажору, оцінка яким надається судом. Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що Сертифікат ТПП України №3200-23-1704 не є таким доказом, що засвідчує виникнення та існування форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах, оскільки договір між сторонами було укладено вже в період війни з росією та, відповідно, під час існування всіх тих обставин, на підставі яких ТПП України прийнята відповідне рішення.

Враховуючи викладені обставини, суд першої інстанції правомірно відхилив посилання відповідача на існування форс-мажорних обставин за договором №4600006418 від 12.08.2022 у зв`язку з необґрунтованістю.

Крім того, у п. 6.10 договору №4600006418 від 12.08.2022 сторони погодили, що вони залишають за собою право зупинити виконання робіт в межах строку дії договору на підставі письмового звернення підрядника або замовника про настання умов, за яких виконання робіт заборонено та/або не рекомендовано діючими нормативами, галузевими документами, національними стандартами та правилами, що регламентують предмет таких робіт.

Відповідно до п. 6.11 договору №4600006418 від 12.08.2022 у випадку зупинки виконання робіт на підставі причин, наведених у п. 6.10, сторони складають акт про зупинку виконання робіт.

У випадку зупинки робіт, загальний строку виконання робіт продовжується на термін, еквівалентний такій зупинці в межах строку дії договору (п. 6.12 договору №4600006418 від 12.08.2022).

Також суд першої інстанції правильно зауважив, що матеріали справи не містять доказів складання між сторонами актів про зупинку виконання робіт за договором №4600006418 від 12.08.2022.

Відповідач, як у відзиві на позовну заяву, так і у апеляційній скарзі зауважив, що технічна документація не містить чіткого розділення предмета робіт, які можуть бути віднесені до 1, 2 чи 3 етапів, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4.1. договору підрядник зобов`язується виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати укладання цього договору з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником Графіку виконання робіт (додаток №3), що додається до цього договору та є невід`ємною його частиною.

Відповідно до Графіку виконання робіт (додаток № 3 до договору), передбачено 3 різні етапи виконання робіт, а саме: 1) розробка, подання експертизи та отримання результатів експертиз робочої документації 120 днів, 2) виготовлення/придбання та доставка обладнання, монтажні роботи 300 днів, 3) пусконалагоджувальні роботи 365 днів.

Фактично, безпосередньо самі роботи охоплюються 2 етапом, визначеним у додатку №3. Останнім днем строку для виконання Етапу 2 було 08.06.2023.

Крім того, у відповіді на відзив позивач пояснив, що як вбачається із акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2023 року на суму 417 140,82 грн. у стовпчику № 2 «Найменування робіт і витрат» вказано:

рядок 1 - Розділ 1. Монтажні роботи

рядок І - Розділ 4 Обладнання та матеріали

рядок І Разом прямі витрати

рядок ІІ - Загальновиробничі витрати

рядок ІІІ - Кошти на зведення та розбирання тимчасових будівель і споруд

рядок IV - Додаткові витрати при виконання будівельних робіт у зимовий (літній) період

Разом вартість будівельних робіт

У тому числі: зворотні суми

рядок V. Інші супутні витрати:

рядок VI. Прибуток

рядок VII. Адміністративні витрати

рядок VIII. Кошти на покриття ризиків

рядок IX. Кошти на покриття додаткових витрат, пов`язаних з інфляційними процесами

рядок X. Податки, збори, обов`язкові платежі, встановлені чинним законодавством і не враховані складовими вартості будівництва (без ПДВ)

рядок XI. Податок на додану вартість.

Отже, згідно з даним актом, відповідачем виконано, саме, «Виготовлення/придбання та доставка обладнання, монтажні роботи», які передбачені Етапом №2 Графіку виконання робіт, а тому, твердження відповідача, що акти не підтверджують факту виконання робіт та в них не конкретизовано роботи за певним етапом робіт не відповідають обставинам справи.

У вищезазначеному акті виконання робіт по етапу №3 «Пусконалагоджувальні роботи» відсутні.

Як вбачається із акту №2 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2023 року, на суму 636 034,грн. у стовпчику № 2 «Найменування робіт і витрат» вказано:

рядок 1 - Розділ 1. Монтажні роботи

рядок І - Розділ 2. Електротехнічні роботи

рядок І - Розділ 3. Будівельні роботи

рядок І - Розділ 4 Обладнання та матеріали

рядок І Разом прямі витрати

рядок ІІ - Загальновиробничі витрати

рядок ІІІ - Кошти на зведення та розбирання тимчасових будівель і споруд

рядок IV - Додаткові витрати при виконання будівельних робіт у зимовий (літній) період

Разом вартість будівельних робіт

У тому числі: зворотні суми

рядок V. Інші супутні витрати:

рядок VI. Прибуток

рядок VII. Адміністративні витрати

рядок VIII. Кошти на покриття ризиків

рядок IX. Кошти на покриття додаткових витрат, пов`язаних з інфляційними процесами

рядок X. Податки, збори, обов`язкові платежі, встановлені чинним законодавством і не враховані складовими вартості будівництва (без ПДВ)

рядок XI. Податок на додану вартість

Отже, згідно з даним актом, відповідачем виконано, саме, «Виготовлення/ придбання та доставка обладнання, монтажні роботи», які передбачені Етапом №2 Графіку виконання робіт, а тому, твердження відповідача, що акти не підтверджують факту виконання робіт та в них не конкретизовано роботи за певним етапом робіт не відповідають обставинам справи.

У вищезазначеному акті виконання робіт по етапу №3 «Пусконалагоджувальні роботи» відсутні.

При цьому, в окремому стовпчику під назвою «Граничний термін виконання робіт з дати підписання договору, кількість календарних днів» вказано кількість календарних днів для виконання окремого Етапу.

Тобто, сторони визначили у договорі початок перебігу терміну виконання робіт саме з дати підписання договору - 12.08.2022.

Так, для виконання Етапу № 2 «Виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно - монтажні роботи, електромонтажні роботи» встановлено 300 календарних днів з дати підписання договору. Отже, підрядник мав завершити роботи по Етапу №2 до 08.06.2023.

Для виконання Етапу №3 «Пусконалагоджувальні роботи» встановлено 365 календарних днів з дати підписання договору. Отже, підрядник мав завершити роботи Етапу №3 до 11.08.2023.

Таким чином, сторонами передбачено точний, чітко визначений строк виконання кожного етапу договору - з дати підписання договору (12.08.2022), який не підлягає довільному тлумаченню та який не потребує додаткових доказів, а також визначено чіткі конкретні етапи виконання договору.

За таких обставин, колегія суддів відхиляє заперечення відповідача, викладені у апеляційній скарзі щодо неузгодження сторонами у договорі, які саме види робіт належать до того чи іншого етапу та не підтвердження актами факту виконання робіт за певним етапом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що договір №4600006418 від 12.08.2022 не є договором будівельного підряду.

Згідно з частиною 1 статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язуються надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно- кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Тобто, ознаками договору будівельного підряду є обов`язковість будівництва та здачі в експлуатацію певного об`єкта, а також будівництво такого об`єкту відповідно до проектно-кошторисної документації.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №911/2360/18.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом укладеного між позивачем та відповідачем договору є послуги з ремонту і технічного обслуговування техніки (Ремонт вузла редукування ГРС ВО «Азот» Рівненського проммайданчика Бібрського ЛВУМГ).

При цьому, склад та обсяг таких робіт був визначений не проектно-кошторисною документацією, а Технічними вимогами та якісними характеристиками.

Враховуючи викладене, договір №4600006418 від 12.08.2022 не є договором будівельного підряду, а є звичайним підрядом.

Відповідно до частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Вказана стаття надає сторонам договору можливість встановити у договорі строки виконання робіт або її окремих етапів.

Як було зазначено вище, Графіком виконання робіт (додаток № 3 до договору), який є невід`ємною частиною договору, встановлено окремий термін виконання робіт - виконання будівельно-монтажних та електромонтажних робіт (пункт 2 додатку №3 до вказаного договору) - який становив 300 календарних днів з дати підписання договору.

Отже, вказаний строк був встановлений у відповідності до вимог статті 846 Цивільного кодексу України та узгоджений сторонами договору.

Таким чином доводи відповідача у цій частині є необґрунтованими та відхиляються колегією суддів.

Відносно посилання відповідача на справу № 911/2480/22 рішення в якій оскаржені ТОВ «Оператор ГТС України» до Верховного Суду, колегія суддів вважає їх необ`єктивними та безпідставними, оскільки вони прийняті судами в порядку спрощеного провадження без виклику представників сторін, внаслідок чого не було з`ясовано дійсних обставин справи та дійсних умов договорів, укладених між ТОВ «Оператор ГТС України» та ТОВ «Газойлтехнопайп», які передбачали саме етапність виконання робіт та можливість застосування пені і штрафів за несвоєчасне виконання етапів робіт.

У п. 10.2 договору №4600006418 від 12.08.2022 сторони погодили, що у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених Графіком виконання робіт (додаток №3), до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1% від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.

Визодячи з наведеного, умовами договору передбачено застосування пені і штрафу саме за несвоєчасне виконання будь-яких робіт, які передбачені Графіком (додаток № 3) - етапами, а не лише усього договору в цілому.

Тобто, позивач і відповідач у договорі від 12.08.2022 № 4600006418, скориставшись принципом свободи договору, передбачили можливість нарахування штрафних санкцій саме у випадку несвоєчасного виконання як окремого виду робіт, так і певного етапу робіт, обумовлених договором і передбачених Графіком виконання робіт (додаток № 3) незалежно від виконання усього зобов`язання.

Однак, згідно із актом №1 приймання виконаних будівельних робіт та акту вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт за червень 2023 року ТОВ «Прогресивні нафтогазові технології» виконано роботи та поставлено устаткування згідно з Етапом №2 Графіку виконання робіт на суму 417 140,82 грн. та 34 697 397,60 грн.

Тобто, враховуючи умови договору, вказані роботи виконанні із простроченням на 20 днів.

Згідно з актом №2 приймання виконаних будівельних робіт та акту вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт за серпень 2023 року ТОВ «Прогресивні нафтогазові технології» виконано роботи та поставлено устаткування згідно з Етапом №2 Графіку виконання робіт на суму 636 034,96 грн та 6 498 600,00 грн.

Таким чином, виходячи з умов договору, вказані роботи виконанні із простроченням на 68 днів.

Враховуючи викладені умови договору та приписи діючого законодавства, колегія суддів зазначає, що позивачем правомірно нараховувано пеню та штраф за прострочення відповідачем окремих робіт передбачених Графіком виконання робіт (додаток № 3).

При цьому, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про відхилення посилання відповідача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.12.2018 у справі №910/22058/17, від 23.07.2019 у справі №911/2076/18, від 24.01.2020 у справі №910/3362/18, у постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №911/2360/18, від 25.02.2020 у справі №910/3920/18, а також у постанові Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 у справі №911/2480/22, оскільки вони сформульовані щодо зобов`язань за договором будівельного підряду, а не щодо договору підряду, водночас правовідносини у даній справі виникли з договору підряду.

Крім того, судом першої інстанції правильно враховано, що за загальним правилом неустойка (штраф, пеня) за порушення строків виконання підрядних робіт застосовується у разі прострочення виконання підрядником обов`язку зі здачі завершеного будівництвом об`єкта в експлуатацію, тобто за прострочення виконання підрядних робіт в цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт/поставки обладнання в межах основного зобов`язання, за відсутності прямої вказівки в умовах договору про можливість застосування неустойки щодо порушення строків виконання окремих етапів робіт.

Подібна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 911/2076/18, від 29.08.2019 у справі № 911/2454/18, від 12.09.2019 у справі № 911/2360/18, від 24.01.2020 у справі № 910/3362/18, від 25.02.2020 у справі № 910/3920/18, від 31.05.2022 у справі № 910/4235/20.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, сторони у договорі №4600006418 від 12.08.2022 погодили застосування пені і штрафу саме за несвоєчасне виконання будь-яких робіт, які передбачені Графіком (додаток № 3) - етапами, а не лише усього договору в цілому, у зв`язку з чим, правомірним є нарахування позивачем штрафних санкцій за прострочення виконання відповідачем 2 етапу робіт.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції та наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду, що розрахунки пені та штрафу здійснено арифметично правильно, тому, враховуючи що право на стягнення пені та штрафу самостійно встановлено сторонами у договорі, то вимога позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу є правомірною та обґрунтованою.

Стосовно посилання судом першої інстанції на норми ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як у відзиві на позовну заяві, так і у апеляційній скарзі, відповідач вказував, що його прибуток за договором №4600006418 від 12.08.2022 становить 19 705,18 грн, а заявлений розмір штрафних санкцій становить 1 686 870,40 грн, що у 85,6 разів більше прибутку.

Колегія суддів погоджується з критичним ставленням суду першої інстанції до вказаних необґрунтованих доводів відповідача, які ж до того ж суперечать засадам розумності, добросовісності та справедливості, оскільки навряд би відповідач вступав у триваючі господарські відносини з метою отримання прибутку у такій сумі.

Водночас, беручи до уваги всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги, що прострочення виконання робіт було незначним (2 місяці), зважаючи на існування обставин, які впливали на строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, а матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків, спричинених простроченням виконання відповідачем зобов`язань, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача, на 50%.

Таким чином, виходячи з наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» пеня у розмірі 593 722,98 грн та штраф у розмірі 249 712,23 грн.

З огляду на вищевикладене, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» підлягають частковому задоволення.

Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача, що стягнення судового збору у розмірі 100% з ТОВ «Прогресивні нафтогазові технології» не відповідає вимогам ГПК України, колегія суддів вважає їх помилковими та зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішенням суду першої інстанції позов був задоволено частково у зв`язку із зменшенням розміру штрафних санкцій на 50% на підставі статті 233 ГК України, однак позовні вимоги ТОВ «Оператор ГТС України» визнано повністю обґрунтованими.

Крім того, відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Отже, з огляду на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено порушення відповідачем умов виконання договору, судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення про стягнення з відповідача судового збору у 100% розмірі.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи апелянтів, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позовних вимог.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтами не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які вони посилаються в апеляційній скарзі. Доводи апеляційних скарг ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 у справі № 910/3385/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 у справі № 910/3385/24 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційних скарг, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянтів в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 у справі № 910/3385/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 у справі № 910/3385/24 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/3385/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 19.11.2024.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді М.А. Руденко

В.В. Сулім