Постанова

від 20.11.2024 по справі 904/466/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2024 року м.Дніпро Справа № 904/466/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. (доповідач),

судді Дармін М.О., Кощеєв І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Новацького Андрія Павловича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2024 у справі № 904/466/24

за позовом Криворізької міської ради

до 1. Фізичної особи-підприємця Новацького Андрія Павловича

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРОТУАРНИЙ ДІМ"

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Криворізька міська рада (далі - позивач) звернулася до господарського суду з позовною заявою від 22.01.2024 за вих. №20 до 1. Фізичної особи-підприємця Новацького Андрія Павловича (далі - відповідач-1), 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРОТУАРНИЙ ДІМ" (далі - відповідач-2), у якій просить стягнути:

- з відповідача-1 46.908,71 грн безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:02:013:0001 за період з 28.05.2021 до 31.12.2022;

- з відповідача-2 120.256,27 грн безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:02:013:0001 за період з 25.10.2021 до 31.12.2022.

Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідачів-1,2.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2024 у справі № 904/466/24 позовні вимоги Криворізької міської ради до Фізичної особи-підприємця Новацького Андрія Павловича, Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРОТУАРНИЙ ДІМ" про стягнення грошових коштів, задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Новацького Андрія Павловича на користь Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, ПЛОЩА МОЛОДІЖНА, будинок 1; ідентифікаційний код 33874388) 46.908,71 грн (сорок шість тисяч дев`ятсот вісім грн 71 к.) безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:02:013:0001 (за період з 28.05.2021 до 31.12.2022), 849,66 грн (вісімсот сорок дев`ять грн 66 к.) судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРОТУАРНИЙ ДІМ" (50074, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ ГЕТЬМАНСЬКА, будинок 5-В; ідентифікаційний код 43105297) на користь Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, ПЛОЩА МОЛОДІЖНА, будинок 1; ідентифікаційний код 33874388) 120.256,27 грн (сто двадцять тисяч двісті п`ятдесят шість грн 27 к.) безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:02:013:0001 за період з (25.10.2021 до 31.12.2022), 2.178,34 грн (дві тисячі сто сімдесят вісім грн 34 к.) судового збору.

Не погодившись з зазначеним рішенням, Фізична особа-підприємець Новацький Андрій Павлович подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2024 у справі № 904/466/24, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Криворізької міської ради до Фізичної особи-підприємця Новацького Андрія Павловича та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРОТУАРНИЙ ДІМ" відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2021 по справі №904/7831/21 стягнуто з ФОП Новацького А.П. на користь Криворізької міської ради за період з 21.08.2018 по 27.05.2021 безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі - 140 538,87 грн. У зв`язку з зазначеним фактом ФОП Новацький А.П. був вимушений 01 червня 2021 року укласти з ТОВ «ТРОТУАРНИЙ ДІМ» додаткову угоду №1 до договору оренди нежитлового приміщення № 31-01/2020 від 31.01.2020 р. У якій визначені додаткові обов`язки Орендаря такі як «оформлення правоустановчих документів на земельну ділянку у відповідності до норм чинного законодавства та укладання договіру оренди земельної ділянки з власником землі, або інший документ щодо оплати за користування земельною ділянкою кадастровий номер 1211000000:02:013:0001... своєчасно і в повному обсязі здійснювати платежі до місцевого бюджету за користування земельною ділянкою». У зв`язку з поділом об`єктів нерухомості, була укладена додаткова угода згідно якої змінено об`єкт оренди, а саме «Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлову будівлю (літ. А), що розташоване за адресою: 50074, м, Кривий Ріг, вул. Гетьманська, 5в, загальною площею 125,3 кв. м., з метою використання в господарській діяльності»;

- суду надані докази, що власником нежитлової будівлі загальною площею 125,3 кв.м., розташованої за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Гетьманська, будинок 5в, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2405188312110, є Новацький Андрій Павлович, однак фактичним користувачем є ТОВ «ТРОТУАРНИЙ ДІМ», так як 31 січня 2020 року між ФОП Новицький А.П. та ТОВ «ТРОТУАРНИЙ ДІМ» було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 31-01/2020, зазначений факт підтверджує ТОВ «ТРОТУАРНИЙ ДІМ»;

- особа, яка здійснює господарське використання об`єктів нерухомості використовує і земельну ділянку та саме вона є фактичним користувачем земельної ділянки - який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберегли у себе кошти, які мали сплатити за користування нею, тому /відповідачі/ зобов`язані повернути ці кошти власникові земельної ділянки /позивачу/ на підставі положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Однак даний факт був проігноровано судом першої інстанції. Зазначені факти, на думку скаржника є порушенням норм матеріального права;

- оскаржуване рішення, яким задоволено адміністративний позов у справі №904/466/24 прийнято судом першої інстанції з істотним порушенням норм процесуального права, а саме статті 236 ГПК України, та не відповідає принципам господарського судочинства, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Коваль Л.А., судді Чередко А.Є., Мороз В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалпромсервіс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 у справі № 904/677/24. Розгляд справи визначено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Позивач, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України, скориставшись своїм правом, подав до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2024 по справі №904/466/24 ґрунтується на засадах верховенства права, є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи. Судом першої інстанції в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх у рішенні, надано належну оцінку всім доказам, які надавались суду сторонами, ґрунтуючись на повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи.

Також позивач відмічає, що учасникам судового процесу, в процесі розгляду справи, були створені належні умови в реалізації ними прав, передбачених ГПК України висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

На думку позивача, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Новацького Андрія Павловича не підлягає задоволенню, а мотиви та підстави зазначені у ній є безпідставними та законодавчо необґрунтованими.

Так, у відзиві позивач зазначає, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, Відповідачі як власники такого майна стають фактичними користувачами земельної ділянки, на якій розташоване таке майно, тому саме із дати набуття права власності на нерухоме майно у Відповідачів виник обов`язок належним чином оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір, оформити речові права на земельну ділянку) та сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.

Також позивач вказує, що укладення Договору від 31.01.2020 є виключно волею Відповідачів та правом, як власників нерухомого майна.

Позивач звертає увагу на те, що, разом з цим, умовами Договору від 31.01.2020, долученого до матеріалів справи представником Відповідача-1, передбачено, що передача приміщення в оренду не припиняє право власності на нього. Власником орендованого приміщення залишається Орендодавець, а на Орендаря розповсюджується право користування ним протягом терміну оренди.

А відтак, як наголошує позивач, Орендар (ТОВ «ТРОТУАРНИЙ ДІМ», Відповідач-2) на підставі Договору від 31.01.2020 може використовувати нерухоме майно для здійснення господарської діяльності, проте, лише власник має право одночасно володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном. Власник зобов`язаний не шкодити та не порушувати права та інтереси громадян, юридичних осіб та несе тягар утримання належного йому майна.

Крім того, позивач відмічає, що плата за землю є одним із основних джерел наповнення міського бюджету, а отже не сплата Відповідачами коштів у відповідному розмірі порушує інтереси територіальної громади м. Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та недоотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, які можуть бути використані для задоволення її нагальних потреб.

Позивач вказує, що, беручи до уваги, що протягом спірного періоду власниками нерухомого майна, розміщеного на спірній земельній ділянці є Відповідачі, вбачається обґрунтованість заявлених в рамках даної справи вимог.

Позивач зазначає, що з моменту фактичного використання Відповідачами спірної земельної ділянки, в силу закону у них виник обов`язок щодо здійснення відповідної плати, що у свою чергу вказує на необхідність вчинення відповідних дій направлених на врегулювання земельних правовідносин.

У відзиві зазначено, що ПК України визначає плату за землю, як обов`язковий платіж у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

А отже, позивач вважає, що відсутність обов`язку сплати орендної плати, за умови не укладення договору оренди, не звільняє від необхідності внесення плати за землю.

Позивач звертає увагу, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно (ст.1212 ЦК України). Відповідно, фактичний користувач земельної ділянки, який зберіг у себе кошти, що мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти її власнику (кондикційні зобов`язання). Розмір коштів, які підлягають стягненню з Відповідачів розраховано на рівні орендної плати (відповідний розрахунок надано Позивачем до позовної заяви).

У відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що Господарський суд Дніпропетровської області дійшов висновку, що відповідачі як власники об`єкта нерухомого майна у спірний період (з 28.05.2021 до 31.12.2022 та з 25.10.2021 до 31.12.2022) користувались земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи коштів за користування нею. Доказів зворотного відповідачі суду не надали.

Позаяк відповідачі є фактичними користувачами спірної земельної ділянки, які без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберегли у себе кошти, які мали сплатити за користування нею, тому відповідачі зобов`язані повернути ці кошти власникові земельної ділянки позивачу на підставі положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Позивач вказує, що відповідачі не обліковуються як платники орендної плати та не здійснюють плату за землю в Металургійному районі - копії листів Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Позивачем долучалися до матеріалів справи.

А відтак, як вважає позивач, доводи наведенні в апеляційній скарзі не спростовують обставин зазначених як у позовній заяві так і у оскаржуваному рішенні.

Ураховуючи вищезазначене, позивач наголошує, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.042024 по справі №904/466/23 ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, проаналізовано наявні у справі докази, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, тому підстав для його скасування та ухвалення нового відсутні.

У відзиві позивач просить відмовити в задоволені апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Новацького Андрія Павловича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2024 по справі №904/466/24 у повному обсязі.

Розпорядженням № 948/24 від 08.10.2024 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 904/466/24: рішення зборів суддів, оформлене протоколом зборів суддів №5 від 04.10.2024 року, розпорядження керівника апарату суду №6 від 07.10.2024 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2024 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В, судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Новацького Андрія Павловича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2024 у справі № 904/466/24; визначено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Суд встановив, що земельна ділянка площею 0,2484 га, кадастровий номер 1211000000:02:013:0001 є сформованою з 20.08.2008 згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.12.2023 №НВ-0002619912023.

За відомостями інформаційної довідки від 27.07.2023 №340698406 з Державного реєстру речових прав відомості щодо означеної земельної ділянки внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 09.06.2015 за реєстраційним номером 654960512110.

За договором оренди земельної ділянки від 22.07.2008, укладеним між Криворізькою міською радою та Стеблинською Оленою Анатоліївною, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:02:013:0001 була надана останній у строкове платне користування для розміщення магазину будівельних матеріалів строком до 20.08.2018.

03.12.2015 у зв`язку зі зміною власника розміщеного на земельній ділянці майна, додатковою угодою до вказаного договору оренди були внесені зміни в частині зміни орендаря, яким визнано - фізичну особу-підприємця Новацького Андрія Павловича (далі- відповідач-1).

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/7831/21 від 20.12.2021 стягнуто з ФОП Новацького А.П, на користь Криворізької міської ради за період з 21.08.20218 по 27.05.2021 безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 140.538,87 грн.

Договір оренди від 22.07.2008, щодо земельної ділянки, за адресою: вул. Гетьманська, 5в (кадастровий номер 1211000000:02:013:0001) після його закінчення не поновлявся, а земельна ділянка є сформованою.

Як у позові зазначає позивач, відповідачі є власниками нерухомого майна розташованого на земельній ділянці, а саме:

- ФОП Новацький А.П. - з 28.05.2021 по 31.12.2022;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРОТУАРНИЙ ДІМ» - з 25.10.2021 по 31.12.2022.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.12.2023 №357201985 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Гетьманська, 5в, знаходилась нежитлова будівля, магазин з продажу будматеріалів, загальною площею 701,1 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 667823112110), яка у період з 26.06.2015 до 06.07.2021 на праві власності належала ФОП Новацькому А.П.

06.07.2021 об`єкт нерухомого майна за номером 667823112110 у Державному реєстрі речових прав - закрито на підставі його поділу.

За зверненням власника нерухомого майна ОСОБА_1 з питання внесення змін в адресу нерухомого майна за адресою: вул. Гетьманська, 5в, виконкомом Металургійної районної у місті ради, прийнято рішення від 01.07.2021 №233 «Про внесення змін в адресу об`єкта нерухомого майна у результаті поділу», на підставі якого присвоєні адреси об`єктам нерухомого майна, а саме:

- нежитлова будівля, магазин з продажу будматеріалів А (загальна площа - 125,3 кв.м.), паркан №1, замощення І: АДРЕСА_1 в;

- нежитлова будівля, магазин з продажу будматеріалів А (загальна площа 575,8 кв.м.), паркан №1, замощення І: АДРЕСА_1 .

Таким чином, у результаті поділу об`єкта нерухомого майна №667823112110 площею 701,1 кв.м., розміщеного на земельній ділянці, утворилось два об`єкти нерухомого майна площею 125,3 кв.м. та 575,8 кв.м., яким було присвоєно окремі адреси.

Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.12.2023 №357201985, власником нежитлової будівлі загальною площею 125,3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2405188312110, є ОСОБА_1 з 06.07.2021.

Щодо нежитлової будівлі площею 575,8 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2406053412110, як то підтверджує інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.12.2023 №357202966:

- з 06.07.2021 до 24.10.2021 власником був ОСОБА_1 ,

- з 25.10.2021 по теперішній час власником є ТОВ «ТРОТУАРНИЙ ДІМ» .

Відтак, відповідачі з наведених позивачем дат фактично використовують земельну ділянку з кадастровим номером 121000000:02:013:0001, що у свою чергу їх зобов`язує до здійснення оплати за її фактичне користування.

Рішенням Криворізької міської ради від 24.06.2015 №3728, яке набрало чинності 01.01.2016 та діяло до 31.12.2021, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу, яка у тому числі містить середню (базову) вартість 1 кв.м. земель міста станом на 01.01.2014 у розмірі 270,60 грн.

В подальшому рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №523, яке набрало чинності 01.01.2022, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу. З моменту набрання чинності означеного рішення рішення Криворізької міської ради від 24.06.2015 №3728 втрачає чинність.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:013:0001 відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.05.2021 №97-4-0.22-969/165-21 за 2021 рік становить 5.639.748,12 грн.

За 2022 рік з урахуванням відомостей витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 20.01.2023 №97-4-0.110,4-800/301-23 та без врахування коефіцієнту індексації за 2022 рік 11.417 544 грн. (13.130.175,60 грн. за витягом : 1,15 коефіцієнт індексації за 2022 рік).

Рішенням Криворізької міської ради від 30.06.2020 №4799 встановлено ставки плати за землю та пільги зі сплати земельного податку на території міста Кривого Рогу на 2021 рік (далі - рішення від 30.06.2020 №4799), яким установлено, у тому числі, ставки земельного податку та ставки орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, та яке набрало чинності з 01.01.2021.

За даними витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.12.2023 №НВ-0002619912023 та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку від 20.05.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:02:013:0001 за цільовим призначенням віднесена до коду 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що відповідає розміру ставки орендної плати - 0,9 % від нормативної грошової оцінки земель міста (рядок 03.07 в додатку 2 до Рішення від 30.06.2020№4799).

Рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №506, встановлено ставки плати за землю та пільги зі сплати земельного податку на території міста Кривого Рогу на 2022 РІК (далі - Рішення від 26.05.2021 №506), яке набрало чинності з 01.01.2022, розмір ставки орендної плати для спірної земельної ділянки за цільовим призначенням 03.07 встановлено - 1,2% від нормативної грошової оцінки земель міста (див. рядок 03.07 в додатку 2 до Рішення від 26.05.2021 №506).

Розмір річної орендної плати за земельні ділянки вираховується на підставі даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, помножених на значення ставки орендної плати, розмір якої визначається відповідним рішенням Криворізької міської ради. Місячний розмір орендної плати визначається шляхом ділення річної орендної плати на 12, що відповідає кількості місяців у році.

Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Дніпропетровській області відповідачі не обліковуються як платники орендної плати та сплату за землю в Металургійному районі міста не здійснюють, що підтверджується листами від 15.03.2023 вих. №9923/5/04-36-24-17-13, від 04.12.2023 вих. №46876/5/04-36-24-17-13, від 04.12.2023 вих. №46894/5/04-36-04-12-14.

На час вирішення справи по суті доказів укладання договору оренди земельної ділянки до суду не надано.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входить: визначення фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянкою у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; площа земельної ділянки; сума, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статтями 122, 123, 124 Земельного кодексу України, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

При цьому, згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов`язковій державній реєстрації підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (від 01.01.2021).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу), а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності визначається обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата) (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (від 01.01.2021).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (наведену правову позицію викладено в пункті 94 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та пункті 20 Постанови Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №924/1147/19).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (п. 30).

За змістом приписів глави 83 Цивільного кодексу України для кондикційних зобов`язань характерним є приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Згідно з частиною першою статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд вірно встановив, що відповідачі є власниками нерухомого майна розташованого на земельній ділянці, а саме:

- ФОП Новацький А.П. - з 28.05.2021 по 31.12.2022;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРОТУАРНИЙ ДІМ» - з 25.10.2021 по 31.12.2022.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.12.2023 №357201985 за адресою: АДРЕСА_1 в, знаходилась нежитлова будівля, магазин з продажу будматеріалів, загальною площею 701,1 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 667823112110), яка у період з 26.06.2015 до 06.07.2021 на праві власності належала ФОП Новацькому А.П.

06.07.2021 об`єкт нерухомого майна за номером 667823112110 у Державному реєстрі речових прав - закрито на підставі його поділу.

За зверненням власника нерухомого майна ОСОБА_1 з питання внесення змін в адресу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , прийнято рішення від 01.07.2021 №233 «Про внесення змін в адресу об`єкта нерухомого майна у результаті поділу», на підставі якого присвоєні адреси об`єктам нерухомого майна, а саме:

- нежитлова будівля, магазин з продажу будматеріалів А (загальна площа - 125,3 кв.м.), паркан №1, замощення І: АДРЕСА_1 в;

- нежитлова будівля, магазин з продажу будматеріалів А (загальна площа 575,8 кв.м.), паркан №1, замощення І: АДРЕСА_1 .

Таким чином, у результаті поділу об`єкта нерухомого майна №667823112110 площею 701,1 кв.м., розміщеного на земельній ділянці, утворилось два об`єкти нерухомого майна площею 125,3 кв.м. та 575,8 кв.м., яким було присвоєно окремі адреси.

Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.12.2023 №357201985, власником нежитлової будівлі загальною площею 125,3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2405188312110, є ОСОБА_1 з 06.07.2021.

Щодо нежитлової будівлі площею 575,8 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2406053412110, як то підтверджує інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.12.2023 №357202966:

- з 06.07.2021 до 25.10.2021 власником був ОСОБА_1 ,

- з 25.10.2021 по теперішній час власником є ТОВ «ТРОТУАРНИЙ ДІМ» .

Відтак, як слушно зазначено судом першої інстанції, відповідачами з наведених позивачем дат фактично використовується земельна ділянка з кадастровим номером 121000000:02:013:0001, що у свою чергу їх зобов`язує до здійснення оплати за її фактичне користування.

Статтею 120 Земельного кодексу України (в редакції від 13.02.2021, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) врегульовано питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Отже, перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, право власності на об`єкт нерухомого майна відповідач-1 ОСОБА_1 набув з 06.07.2021.

Щодо нежитлової будівлі площею 575,8 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2406053412110, як то підтверджує інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.12.2023 №357202966:

- з 06.07.2021 до 25.10.2021 власником був ОСОБА_1 ,

- з 25.10.2021 по теперішній час власником є ТОВ «ТРОТУАРНИЙ ДІМ».

Суд першої інстанції доречно закцентував увагу, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд правильно відзначив, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цих дат /тобто з 28.05.2021 та з 25.10.2021 відповідно/ у власників об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Позивач визначив період користування земельною ділянкою без укладення договору оренди з 28.05.2021 до 31.12.2022 відповідачем -1 та з 25.10.2021 до 31.12.2022 відповідачем-2, оскільки на такій земельній ділянці знаходиться майно відповідачів.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідачі не надали суду доказів існування з позивачем у зазначений період договірних відносин.

Більш того, відповідачі у відзиві визнали, що договір оренди у спірний період не укладався.

Отже, таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що відповідачі як власники об`єкта нерухомого майна у спірний період (з 28.05.2021 до 31.12.2022 та з 25.10.2021 до 31.12.2022) користувались земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи коштів за користування нею. Доказів зворотного відповідачі суду не надали.

Позаяк відповідачі є фактичними користувачами спірної земельної ділянки, які без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберегли у себе кошти, які мали сплатити за користування нею, тому /відповідачі/ зобов`язані повернути ці кошти власникові земельної ділянки /позивачу/ на підставі положень ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із ч. ч. 1-4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка за користування якою відповідачі безпідставно зберігали грошові кошти, які мали внести до бюджету в якості орендної плати, є сформованим об`єктом цивільних прав, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за №НВ-0002619912023 від 06.12.2023.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі №922/3463/19).

Також місцевим господарським судом правильно встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.12.2023 №357201985 за адресою: АДРЕСА_1 в, знаходилась нежитлова будівля, магазин з продажу будматеріалів, загальною площею 701,1 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 667823112110), яка у період з 26.06.2015 до 06.07.2021 на праві власності належала ФОП Новацькому А.П.

06.07.2021 об`єкт нерухомого майна за номером 667823112110 у Державному реєстрі речових прав - закрито на підставі його поділу.

За зверненням власника нерухомого майна ОСОБА_1 з питання внесення змін в адресу нерухомого майна за адресою: вул. Гетьманська, 5в, виконкомом Металургійної районної у місті ради, прийнято рішення від 01.07.2021 №233 «Про внесення змін в адресу об`єкта нерухомого майна у результаті поділу», на підставі якого присвоєні адреси об`єктам нерухомого майна, а саме:

- нежитлова будівля, магазин з продажу будматеріалів А (загальна площа - 125,3 кв.м.), паркан №1, замощення І: АДРЕСА_1 в;

- нежитлова будівля, магазин з продажу будматеріалів А (загальна площа 575,8 кв.м.), паркан №1, замощення І: АДРЕСА_1 .

Таким чином, у результаті поділу об`єкта нерухомого майна №667823112110 площею 701,1 кв.м., розміщеного на земельній ділянці, утворилось два об`єкти нерухомого майна площею 125,3 кв.м. та 575,8 кв.м., яким було присвоєно окремі адреси.

Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.12.2023 №357201985, власником нежитлової будівлі загальною площею 125,3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2405188312110, є ОСОБА_1 з 06.07.2021.

Щодо нежитлової будівлі площею 575,8 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2406053412110, як то підтверджує інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.12.2023 №357202966:

- з 06.07.2021 до 25.10.2021 власником був ОСОБА_1 ,

- з 25.10.2021 по теперішній час власником є ТОВ «ТРОТУАРНИЙ ДІМ» .

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що спір у цій справі стосується сформованої земельної ділянки, а тому сумнівів щодо її розміру немає. Відповідачі не надали доказів, які б спростували встановлені судом обставини. Відсутні докази і того, що відповідачами сформовано за спірною адресою земельну ділянку меншої чи більшої площі для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

Отже, як слушно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, розмір земельної ділянки, якою користуються відповідачі, доведений, обґрунтований і підтверджений достатніми доказами, а заперечення в частині площі використовуваної ними земельної ділянки правомірно відхилено судом першої інстанції як необґрунтовані (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №922/2060/20).

Суд першої інстанції правильно зауважив, що у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/8770/19 (п. 27) та від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 (п. 7.10).

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 вказав, що одночасно із переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду до покупця (набувача) такого об`єкта нерухомості, розташованого на земельній ділянці комунальної власності, переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (за їх наявності). При цьому нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень статті 79-1 ЗК України не впливає ні на її розмір, ні на обов`язок власника будівлі (тобто відповідача) сплачувати за користування цією земельною ділянкою.

Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (ст. 13 Закону України "Про оцінку земель").

Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років (ст. 18 Закону України "Про оцінку земель").

Згідно із положеннями ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Так, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Водночас у п. 162 Порядку ведення Державного земельного кадастру визначено відомості, які можуть бути надані державними кадастровими реєстраторами у формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.

Зважаючи на викладене, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

Відтак, сумніви відповідача щодо правильності визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки вірно визнано місцевим господарським судом безпідставними.

З огляду на те, що земельне законодавство і ПК України не обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98- 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20).

Суд першої інстанції слушно зауважив, що відповідачі не надали жодних доказів, які б ставили під сумнів нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, яка визначена компетентними органами.

Відповідно до ст. 20 Закону України Про оцінку земель дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Господарським судом встановлено наявність нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:013:0001, площа якої становить 0,2484 га, яка підтверджується витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 29.12.2022 №949194.

Отже, розмір заявлених позовних вимог ґрунтується на витягах із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

На переконання колегії суддів, місцевим господарським судом вірно визнано підставними твердження позивача, що відсутність між сторонами договірних відносин не є перешкодою ні для внесення плати за її фактичне користування, ні для звернення позивача до суду з позовною заявою спрямованою на захист порушених прав територіальної громади.

Позивач здійснив розрахунок суми безпідставно збережених відповідачем коштів на підставі рішення Криворізької міської ради від 30.06.2020 №4799 (далі - Рішення від 30.06.2020 №4799), яким встановлено ставки плати за землю та пільги зі сплати земельного податку на території міста Кривого Рогу на 2021 рік, у тому числі, ставки земельного податку та ставки орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, та яке набрало чинності з 01.01.2021.

За даними витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.12.2023 №НВ-0002619912023 та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку від 20.05.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:02:013:0001 за цільовим призначенням віднесена до коду 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що відповідає розміру ставки орендної плати - 0,9 % від нормативної грошової оцінки земель міста (див. рядок 03.07 в додатку 2 до Рішення від 30.06.2020№4799).

Рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №506 встановлено ставки плати за землю та пільги зі сплати земельного податку на території міста Кривого Рогу на 2022 РІК (далі - Рішення від 26.05.2021 №506), яке набрало чинності з 01.01.2022, розмір ставки орендної плати для спірної земельної ділянки за цільовим призначенням 03.07 встановлено - 1,2% від нормативної грошової оцінки земель міста (рядок 03.07 в додатку 2 до Рішення від 26.05.2021 №506).

Розмір річної орендної плати за земельні ділянки вираховується на підставі даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, помножених на значення ставки орендної плати, розмір якої визначається відповідним рішенням Криворізької міської ради. Місячний розмір орендної плати визначається шляхом ділення річної орендної плати на 12, що відповідає кількості місяців у році.

Спірний період, який пред`являється до ФОП Новацького А.П.:

- з 28.05.2021 до 24.10.2021 - об`єкт нерухомого майна, загальною площею 701,1 кв.м. за адресою: вул. Гетьманська,5в;

- з 25.10.2021 до 31.12.2022 - об`єкт нерухомого майна за адресою: вул. Гетьманська, 5в (площею 125,3 кв.м.).

Спірний період, який пред`являється до ТОВ «ТРОТУАРНИЙ ДІМ»:

- з 25.10.2021 до 31.12.2022 - об`єкт нерухомого майна за адресою: вул. Гетьманська, 5д (площею 575,8 кв.м.).

Відповідачі не заперечили проти арифметичної правильності здійсненого позивачем розрахунку.

Суд першої інстанції правильно надав оцінку наявним у справі доказам, підтвердив їх належність, встановив факт безпідставного збереження відповідачами грошових коштів, які мали бути внесені до бюджету в якості орендної плати за користування земельною ділянкою (кадастровий номер 1211000000:02:013:0001) у період з 28.05.2021 до 31.12.2022 та з 25.10.2021 до 31.12.2022 відповідно і вірно дійшов висновку, що розрахунок розміру безпідставно збережених грошових коштів у вигляді орендної плати, який здійснив позивач є арифметично та методологічно правильним, а позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окремо місцевий господарський суд відзначив, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, відповідачі як власники такого майна стають фактичними користувачами земельної ділянки, на якій розташоване таке майно, тому саме із дати набуття права власності на нерухоме майно у відповідачів виник обов`язок належним чином оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір, оформити речові права на земельну ділянку) та сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно, з чим погоджується і колегія суддів.

Доводи апеляційної скарги про те, що суду надані докази, що власником нежитлової будівлі загальною площею 125,3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2405188312110, є ОСОБА_1 , однак фактичним користувачем є ТОВ «ТРОТУАРНИЙ ДІМ», так як 31 січня 2020 року між ФОП Новицький А.П. та ТОВ «ТРОТУАРНИЙ ДІМ» було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 31-01/2020 та зазначений факт підтверджує ТОВ «ТРОТУАРНИЙ ДІМ», колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, адже не звільняють апелянта як власника об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці комунальної власності, сплачувати орендну плату власнику землі - територіальній громаді в особі Криворізької міської ради.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, ст. 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.12.2023 №357201985, власником нежитлової будівлі загальною площею 125,3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2405188312110, є ОСОБА_1 з 06.07.2021.

Щодо нежитлової будівлі площею 575,8 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2406053412110, як то підтверджує інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.12.2023 №357202966:

- з 06.07.2021 до 25.10.2021 власником був ОСОБА_1 ,

- з 25.10.2021 по теперішній час власником є ТОВ «ТРОТУАРНИЙ ДІМ» .

Як вірно вказано у рішенні суду першої інстанції, укладення ж між відповідачами договору оренди від 31.01.2020 є виключно волею відповідачів. Умовами договору від 31.01.2020, укладеного між відповідачами, передбачено, що передача приміщення в оренду не припиняє право власності на нього. Власником орендованого приміщення залишається Орендодавець, а на Орендаря розповсюджується право користування ним протягом терміну оренди. А відтак, ТОВ «ТРОТУАРНИЙ ДІМ», на підставі договору від 31.01.2020 може використовувати нерухоме майно для здійснення господарської діяльності, проте, лише власник має право одночасно володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном. Власник зобов`язаний не шкодити та не порушувати права та інтереси громадян, юридичних осіб та несе тягар утримання належного йому майна.

Власність гарантує не лише права власників, а й зобов`язує та покладає на них певні обов`язки. Плата за землю є одним із основних джерел наповнення міського бюджету, а отже не сплата відповідачами коштів у відповідному розмірі порушує інтереси територіальної громади м. Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та недоотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, які можуть бути використані для задоволення її нагальних потреб.

Укладення договору від 31.01.2020 є виключно волею відповідачів. А отже, протягом спірного періоду власниками нерухомого майна, розміщеного на спірній земельній ділянці є відповідачі, тому вбачається обґрунтованість заявлених в рамках даної справи вимог, зокрема і до відповідача-1.

Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідачі не обліковуються як платники орендної плати та не здійснюють плату за землю в Металургійному районі. Протилежного ними не наведено.

Установлені обставини свідчать, що відповідачі як власники об`єктів нерухомого майна у вказаний позивачем період користувалися земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розташовані, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи за користування кошти, що у свою чергу їх зобов`язує до здійснення оплати за її фактичне користування.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що вимога Позивача про стягнення з Відповідачів безпідставно збережених коштів у сумах 46 908,71 грн та 120 256,27 грн є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Новацького Андрія Павловича.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Новацького Андрія Павловича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2024 у справі № 904/466/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2024 у справі № 904/466/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв