Рішення

від 13.11.2024 по справі 126/3025/23

БЕРШАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/3025/23

Провадження № 2/126/281/2024

"13" листопада 2024 р.

м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Гуцола В. І.

із секретарем Шевчуком С.П.

за участі позивача ОСОБА_1 , представника третьої особи служби у

справах дітей Джулинської сільської ради Паламарчук Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи служби у справах дітей Джулинської сільської ради про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачки ОСОБА_2 , за участю третьої особи служби у справах дітей Джулинської сільської ради про позбавлення батьківських прав з тих підстав, що як стверджує, що вони з відповідачкою перебували у шлюбі, який був зареєстрований 07.04.2006. Даний шлюб розірваний. Від їх шлюбу у них є діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які перебувають на його утриманні та вихованні. Відповідачка більше двох років уникає їх сім`ї, проживає окремо, фактично їх сім`ї для відповідачки немає. Він проживає з дітьми однією сім`єю. Діти навчаються у школі з хорошими показниками у навчанні та здібностями. Відповідачка проживає окремо та його з дітьми покинула і добровільно дітей не утримує та їх вихованням не займається. За рішенням Бершадського районного суду від 27.03.2023 у справі № 126/437/23 стягнуто з відповідачки аліменти на його користь на утримання дітей. Розвитком дітей, їх навчанням відповідачка не цікавиться. Він працює водієм у ТОВ "Бершадське АТП 10527" та задовільняє потреби їх сім`ї. За рішенням Бершадського районного суду від 12.10.2023 у справі № 126/1308/23 визначено місце проживання їх неповнолітніх дітей з батьком. Відповідачка не відвідує школу, де навчається дочка та коледж, де навчається син та не комунікує з вчителями. Діти завжди мають охайний вигляд, забезпечені усім необхідним, вдома мають свої кімнати та окреме місце для навчання та розвитку. Відповідачка не приділяє своїм дітям ніякої уваги та материнської турботи та проблемами не переймається. Чим відповідачка займається йому не відомо. Змушений звернутись з позовом до суду про позбавлення батьківських прав відповідачки, так як на те є причини, вона не виконує своїх батьківських (материнських) обов`язків. Згідно з СК України відповідачка зобов`язана надавати матеріальну допомогу дочці та приймати участь в її вихованні. У випадку необхідності, а це хвороби дочки, відповідачка зобов`язана була б приділяти їй посильну увагу, але її надає він - батько дитини. Все це відомо відповідачці, але добровільно вона не виконує покладених на неї законних вимог матері. Відповідачка не виконує своїх батьківських, сімейних обов`язків щодо своєї дитини незалежно від того чи разом проживає, чи окремо і це не звільняє її від обов`язку щодо дочки. Вона вихованням дітей не займається, не дбає про їх матеріальне забезпечення та не бажає спілкуватись з дітьми. Така поведінка відповідачки щодо дітей є не нормальна та негативно впливає на розвиток дітей. Відповідачка має можливість проявляти батьківську турботу по вихованню дітей, але свої обов`язки ігнорує та ухиляється від їх виконання. Просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно її дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав, просить його задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 надала заяву, в якій позов визнає повністю, не заперечує проти його задоволення та зазначила, що позивач Едуард здійснює виховання та догляд дітей без її участі в зв`язку з тим, що вона облаштовує власне життя за кордоном в Польщі з іншим чоловіком, де буде проживати сім`єю та у неї відсутній час на потреби дітей.

Представник третьої особи служби у справах дітей Джулинської сільської ради Паламарчук Л.І. в судовому засіданні не заперечує проти задоволення позову та зазначила, що комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Джулинської сільської ради вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 , 1977 року народження батьківських прав по відношенню її дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав надано до суду.

Заслухавши позивача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено що позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 є батьками сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та батьками дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що на час звернення позивача з даним позовом до суду 07.12.2023, діти сторін були неповнолітніми.

Разом з тим, ІНФОРМАЦІЯ_5 сину сторін ОСОБА_1 виповнилось 18 років, тобто дитина досягла повноліття.

Згідно Постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29.01.2024 (справа № 185/9339/21, провадження № 61-8918сво23) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що факт досягнення дитиною повноліття під час розгляду спору по суті та ухвалення відповідного судового рішення не може впливати на правовий результат вирішення справи судом, оскільки суд має оцінювати у сукупності факти виконання/невиконання батьками своїх обов`язків щодо дитини за період до її повноліття, які й стали підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Приписи СК України та інших законодавчих актів не містять заборони позбавлення батьківських прав стосовно сина/дочки після досягнення ними повноліття.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зауважує, що досягнення дитиною повноліття під час розгляду цивільної справи судом не може бути самостійною підставою для відмови у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав.

Викладений підхід дозволить, зокрема, запобігти зловживанню відповідачами своїми процесуальними правами шляхом умисного затягування розгляду справи (чекаючи досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку) та уникнути ситуацій, коли внаслідок дій суду через значне навантаження, тимчасову відсутність судді, зміну складу суду, наявність підстав для зупинення провадження у справі, ухвалення судом заочного рішення про позбавлення батьківських прав та подальшого перегляду такого рішення за заявою відповідача зі спливом значного проміжку часу тощо справа не буде розглянута до повноліття дитини.

При цьому сформульований підхід до вирішення описаної правової проблеми не обмежує відповідача у доведенні перед судом своїх заперечень проти позову про позбавлення його батьківських прав.

З наведених підстав Верховний Суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про відмову у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав лише з тієї підстави, що на час ухвалення рішення по суті спору дитина досягла повноліття, оскільки такий висновок не відповідає завданням цивільного судочинства, які полягають у справедливому та неупередженому вирішенні справ із метою ефективного захисту порушених прав, та не враховує необхідність першочергового забезпечення якнайкращих інтересів дитини.

Також судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 27.03.2023 у справі № 126/437/23 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються щомісячно аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, починаючи з 21.02.2023 і до повноліття дітей.

Відповідно до рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 12.10.2023 у справі № 126/1308/23 визначено місце проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителем АДРЕСА_1 .

Згідно характеристики ОСОБА_3 , 2011 року народження, учениці 7 класу Серединської гімназії імені В.М.Думанського Джулинської сільської ради, батько приділяє належну увагу вихованню та навчанню доньки, відвідує батьківські збори та веде здоровий спосіб життя. Мати учениці перебуває за кордоном і не має змоги займатися донькою.

Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно висновку служби у справах дітей Джулинської сільської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Джулинської сільської ради № 6/11 від 20.06.2024, комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Джулинської сільської ради вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 , 1977 року народження батьківських прав по відношенню її дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таке рішення має бути прийнято з метою захисту інтересів дитини, яка фактично позбавлена його батьківського піклування.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Відповідачка ОСОБА_2 позов визнала у повному обсязі, що свідчить про відсутність з її боку інтересу до її дітей.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року ( справа № 631/2406/15-ц провадження № 61-36905св18 ).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини (cт. 18 Конвенції про права дитини).

Отже, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.06.2021 року у справі № 466/9380/17.

У постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц (провадження № 61-40224св18) зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 296/7848/16-ц (провадження № 61-43695св18) зазначено, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18) зазначено про те, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Аналогічна правова позиція мститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2021 року у справі № 331/8310/15, провадження № 61-4879св20.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі ч. 2 ст. 51 Конституції України, п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», Законом України «Про охорону дитинства», ст. ст. 150, 155, 164 СК України, керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 12, 19, 76, 77, 81, 82, 89, 187, 197, 211, 247, 263-265, 273, 353-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ), за участю третьої особи служби у справах дітей Джулинської сільської ради (код ЄДРПОУ 44008166, вул. Соборна 1, с. Джулинка Гайсинського району Вінницької області) про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 батьківських прав відносно її дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073 грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В. І. Гуцол