Рішення

від 12.11.2024 по справі 902/1011/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" листопада 2024 р. Cправа № 902/1011/24

за позовом: ТОВ "Гофрокомбінат "Торгтехніка" (вул. Нечуя-Левицького,14, м. Вінниця, 21032)

до: Фермерського господарства "Карат" (вул. Фрунзе,буд. 4, смт. Чернівці, Вінницька обл., 24100)

про стягнення 250149,97 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Надтока Т.О.

за участю представників сторін:

позивача: Слюсар О.В.

присутній: Слюсар О.О.

відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

25.09.2024 ТОВ "Гофрокомбінат "Торгтехніка" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фермерського господарства "Карат" про стягнення 250149,97 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 25.09.2024 справу передано для розгляду судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 23.09.2024 позовну заяву ТОВ "Гофрокомбінат "Торгтехніка" до Фермерського господарства "Карат" про стягнення 250149,97 грн - залишено без руху.

25.09.2024 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків до позовної заяви (вх. № канц. 01-34/9466/24 від 25.09.2024), як визнана судом як така, що подана в строк встановлений ухвалою суду від 23.09.2024.

Ухвалою суду від 27.09.2024 відкрито провадження у справі 902/1011/24. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 22.10.2024.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 27.09.2024.

За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті на 12.11.2024, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 22.10.2024 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 12.11.2024.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача та була присутня Слюсар О.О.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення № 0600291488630.

Крім того, суд зауважує, що про дату, час та місце слухання справи останній повідомлений належним чином ухвалою суду від 22.10.2024, яка відповідно до сформованих в КП "ДСС" довідок про доставку електронного листа була доставлена до електронних скриньок сторін 24.10.2024.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, з огляду на те, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору позивач виготовив та поставив відповідачу товар згідно видаткової накладної № 959 від 10.06.2023 на суму 159 002, 35 грн та видаткової накладної № 1261 від 25.06.2023 на суму 165 000,00 грн. Однак, відповідач взяті на себе за договором поставки грошові зобов`язання не виконав та не оплатив поставлений товар, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем за оплату поставленого відповідно договору товару становить 204 002,35 грн. Також позивачем нараховані: пеня у сумі 41 975,83 грн; 3 % річних у сумі 3 031,19 грн; інфляційних втрат в сумі 1 140,60 грн..

Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне: 02 червня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Гофрокомбінат "Торгтехніка" (Постачальник) та Фермерським господарством «Карат» (Замовник) укладено Договір на виготовлення та поставку продукції № 20230606-253.

Відповідно до п.1.1. Договору, Постачальник зобов`язується виготовити на замовлення та поставити Замовнику гофропродукцію (гофро-тару) з власного матеріалу, іменовану надалі «продукція» або «товар», а Замовник зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити її. Постачальник відповідно до умов цього Договору є виробником продукції та її продавцем, а Замовник - відповідно її замовником та покупцем.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що найменування, кількість, технічні характеристики продукції вказуються у замовленнях, технічній документації, специфікаціях, протоколах погодження, видаткових накладних, рахунках, що є невід`ємною частиною цього Договору.

За умовами п.6.1. Договору, базисною умовою поставки Товару за цим Договором є СРТ (фрахт/перевезення до) у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року). Строк поставки 14 робочих днів з дати погодження заявки.

Товар поставляється у комплектності з наступною документацією: рахунок фактура (рахунок на оплату товару), видаткова накладна (2 примірники, один з яких підлягає поверненню Постачальнику), ТТН ( не менше 3-х примірників, один з яких залишається у Замовника), документи, що посвідчують якість продукції (якісне посвідчення) (п.6.3.Договору).

У п.6.4. Договору Сторони погодили, що отримання Товару за кількістю здійснюються безпосередньо в момент передачі Товару відповідно кількості зазначеній у видатковій накладній.

Як слідує з матеріалів справи на виконання умов укладеного Договору, відповідачем було отримано товар на загальну суму 324 002,35 грн відповідно до видаткової накладної №959 від 10.06.2023 на суму 159 002,35 грн та видаткової накладної №1261 від 25.06.2023 на суму 165 000,00 грн.

Розділом 5 Договору, Сторони визначили ціну та порядок розрахунків. За приписами п.5.2. Договору, сума Договору визначається Сторонами як сума вартостей всіх партій одиниць товару, що постачається за цим Договором протягом усього строку його дії.

Оплата Товару здійснюється на умовах комерційного кредиту з відтермінуванням платежу на строк 30 (тридцять) календарних днів з дати поставки. Датою поставки (передачі) Товару Постачальника у власність Покупця є дата зазначена у видатковій накладній на відпуск Товару (кожної окремої партії Товару) або дата підписання видаткової накладної та інших супровідних документів уповноваженим представником Покупця (накладна, ТТН) згідно базисних умов поставки, визначених Договором (п.5.4. Договору).

Згідно приписів п.5.5. Договору, Замовник немає права відмовитись від оплати фактично виготовленої за його замовленням продукції з інших, ніж передбачено цим Договором підстав.

Пунктом 7.3. Договору передбачено, що 7.3. нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Строк позовної давності за цим Договором в частині стягнення неустойки (пені, штрафу) встановлюється тривалістю три роки.

Згідно з умовами, що визначені в п.10.1. Договору, цей Договір вступає в силу з дати його підписання та скріплення печатками уповноваженими представниками обох Сторін і діє до 31 грудня 2024 року. Закінчення терміну дії даного Договору не припиняє зобов`язальних відносин Сторін, яке мало місце під час його дії і не звільняє Сторони від відповідальності за невиконання прийнятих на себе зобов`язань за цим Договором. Якщо жодна із сторін за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення дії Договору не повідомить про свій намір його розірвання, строк дії останнього буде автоматично пролонговано на наступний календарний рік на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Кількість продовжень строку дії Договору не обмежена.

Сторони підтверджують, що вони досягли згоди за всіма істотними умовами цього Договору і жоден з них не посилатиметься у майбутньому на недосягнення згоди за істотними умовами цього Договору як на підставу вважати його неукладеним або недійсним (п.10.3. Договору).

Договір скріплений підписами уповноважених осіб та печатками обох Сторін.

Судом встановлено, що відвантажений позивачем Товар був прийнятий Відповідачем без зауважень і заперечень, а видаткові та товарно-транспортні накладні підписані уповноваженою особою, підпис якої скріплено печаткою Відповідача.

В порушення умов п.5.4. Договору, повний розрахунок за отриманий Відповідачем товар до цього часу не здійснений незважаючи на те, що строк оплати по вищевказаним видатковим накладним вже настав.

З огляду на викладене, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно з укладеним Договором, станом на день подачі позову до суду, за останнім рахується заборгованість перед позивачем за отриманий товар в розмірі 204 002,35 грн.

За наслідками розгляду справи суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Саме така правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена в постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц.

Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (частина друга статті 180 Господарського кодексу України).

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Частиною першою статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно із ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як підтверджено наявними у матеріалах справи позивач на виконання умов укладеного Договору поставив відповідачу товар на загальну суму 324 002,35 грн відповідно до видаткової накладної №959 від 10.06.2023 на суму 159 002,35 грн та видаткової накладної №1261 від 25.06.2023 на суму 165 000,00 грн.

Видаткові накладні підписані відповідачем без заперечень та зауважень.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 ЦК України.

У відповідності до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оплата Товару здійснюється на умовах комерційного кредиту з відтермінуванням платежу на строк 30 (тридцять) календарних днів з дати поставки. Датою поставки (передачі) Товару Постачальника у власність Покупця є дата зазначена у видатковій накладній на відпуск Товару (кожної окремої партії Товару) або дата підписання видаткової накладної та інших супровідних документів уповноваженим представником Покупця (накладна, ТТН) згідно базисних умов поставки, визначених Договором (п.5.4. Договору).

Згідно приписів п.5.5. Договору, Замовник немає права відмовитись від оплати фактично виготовленої за його замовленням продукції з інших, ніж передбачено цим Договором підстав.

Невиконане зобов`язання за договором на виготовлення та поставку продукції № 20230606-253 від 02.06.2023 у сумі 204 002,35 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору з оплати за поставлений товар у сумі 204 002,35 грн відповідачем не надано.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 204 002,35 грн належним чином доведена, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 204 002,35 грн.

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у сумі 41 975,83 грн; 3 % річних у сумі 3 031,19 грн; інфляційних втрат в сумі 1 140,60 грн.

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За нормами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.7.1. Договору, за порушення строків оплати (грошового зобов`язання) Замовник за вимогою Постачальника зобов`язаний сплатити останньому пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ), що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день такого прострочення, а також відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 10% від суми несплаченого грошового зобов`язання за кожен місяць прострочення.

Відповідно до п.7.2. Договору, у разі прострочення грошового зобов`язання Замовник за вимогою Постачальника зобов`язаний сплатити останньому суму боргу у порядку передбаченому ст.625 ЦК України.

Сторони погодили у п.7.4. Договору, що у разі поставки Товару на умовах комерційного кредиту та у випадку прострочення оплати Замовником поставленого Товару більше, ніж на 30 (тридцять) календарних днів, Постачальник має право припинити виробництво та/або постачання Товару без застосування з боку Замовника будь-яких штрафних санкцій на весь час прострочення.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення пені у сумі 41 975,83 грн; 3 % річних у сумі 3 031,19 грн; інфляційних втрат в сумі 1 140,60 грн, судом встановлено, що розрахунок є арифметично правильним, здійснений позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, а тому позовні вимоги у частині є обґрунтованими, та такими, що підлягають до задоволення.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.74, 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 204 002,35 грн, пені у сумі 41 975,83 грн; 3 % річних у сумі 3 031,19 грн; інфляційних втрат в сумі 1 140,60 грн є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Карат" (вул. Фрунзе, буд. 4, смт. Чернівці, Вінницька обл., 24100, код ЄДРПОУ 32067642) на користь ТОВ "Гофрокомбінат "Торгтехніка" (вул. Нечуя-Левицького,14, м. Вінниця, 21032, код ЄДРПОУ 44552193) заборгованості в розмірі 204 002,35 грн, пені у сумі 41 975,83 грн; 3 % річних у сумі 3 031,19 грн; інфляційних втрат в сумі 1 140,60 грн та 3 752,25 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати на електронні адреси позивача - lawyer@vinpak.com.ua, відповідача - karatfg@ukr.net та до Електронного кабінету ЄСІТС.

Повне рішення складено 20 листопада 2024 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Нечуя-Левицького,14, м. Вінниця, 21032)

3 - відповідачу (вул. Фрунзе,буд. 4, смт. Чернівці, Вінницька обл., 24100)