Ухвала

від 19.11.2024 по справі 910/10522/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

19.11.2024Справа № 910/10522/24за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"

до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"

про стягнення 20 845,06 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 20 845,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.

Ухвалою Господарського суд міста Києва від 03.09.2024 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

27.09.2024 до суду надійшла заява від представника відповідача, в якій вказано на наявність підстав для закриття провадження у справі, а також наголошено на не співмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу та наявності підстав для їх зменшення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для ухвалення рішення про закриття провадження у справі з урахуванням такого.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Як вказувалось вище, предметом спору у розглядуваній справі є стягнення в порядку суброгації суми страхового відшкодування в розмірі 20 845,06 грн.

Підставою позову є виплата позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вбачається з представлених суду документів, а саме платіжної інструкції №9086 від 23.09.2024, відповідачем було перераховано на рахунок позивача суму страхового відшкодування в сумі 20 845,06 грн, стягнення якого фактично було предметом спору у справі.

Отже, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що за наслідками перерахування суми страхового відшкодування предмет спору у справі припинив своє існування.

За приписами ч.4 ст.231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - збір, який справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1-2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Наразі, обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем представлено до матеріалів справи:

- договір №1/20ю від 31.12.2020 про надання правової допомоги, який укладено між позивачем та Адвокатським бюро Олександра Лисова «Еквіт»;

- додаткову угоду №3 від 01.12.2023 до договору №1/20ю від 31.12.2020 про надання правової допомоги;

- додаток №1 від 28.06.2024 до договору №1/20ю від 31.12.2020 про надання правової допомоги, в якому визначено, що клієнт доручає адвокатському бюро надати послуги із проведення допустимих дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржників, в тому числі, за страховим актом №19279810567/1 від 17.03.2024 на суму 12808,58 грн. У вказаному додатку вказано, що вартість послуг в суді першої інстанції становить 7000 грн;

- розрахунок витрат на правничу допомогу, в якому вказано, що витрати на надання правової допомоги в суді першої інстанції в фіксованій сумі гонорару становлять 7000 грн;

- рахунок №96 від 28.06.2024 на суму 7000 грн;

- платіжну інструкцію №5138 від 03.07.2024 на суму 7000 грн;

- акт надання послуг №96 від 26.08.2024 на суму 7000 грн;

- ордер на надання правничої допомоги серії АА №1278640.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Одночасно, суд вважає за доцільне звернути увагу на наступне.

За приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідач у відзиві надав заперечення з приводу заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, наголошено, що справа є малозначною, а отже, не потребувала обов`язкового залучення позивачем адвоката. До того ж, відповідачем наголошено на не співмірності розміру витрат на ціни позову, складності справи.

Оцінюючи доводи відповідача, суд вважає за доцільне погодитись з останніми, оскільки стягнення страхового відшкодування у порядку суброгації не складним спором, не потребує великої кількості часу для надання правової оцінки правовідносинам між страховими компаніями, до того ж, ціна позову у справі не є значною.

Враховуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку щодо доцільності зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу до 2000 грн.

Оскільки сплата спірної суми страхового відшкодування була здійснена після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку щодо стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 130, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/10522/24 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення шкоди в сумі 20 845,06 грн.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська транспортна страхова компанія» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, бул.77, ЄДРПОУ 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (04112, м. Київ, вул. О. Теліги, 6В, ЄДРПОУ 20033533) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) грн.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Зеленіна