Рішення

від 20.11.2024 по справі 910/11089/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.11.2024Справа № 910/11089/24

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

(01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А;

ідентифікаційний код: 03366500)

до Фізична особа-підприємець Цвєтков Денис Олександрович

( АДРЕСА_1 ;

ідентифікаційний код: НОМЕР_1 )

про стягнення 10 278,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Цвєткова Дениса Олександровича (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за Договором про встановлення сервітуту від 01.07.2013 №ТМ-06-С/426 в розмірі 10 278,90 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 відкрито провадження у справі №910/11089/24, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Означену ухвалу, направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак поштове відправлення повернуто до суду з посиланням на закінчення встановленого терміну зберігання.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/11089/24 однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

01.07.2013 між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (далі - Позивач) та фізичною особою-підприємцем Цвєтковим Денисом Олександровичем (далі - Відповідач), далі - Сторони, укладено договір № 06-С/426 про встановлення сервітуту (далі - Договір).

Відповідно до п. 9.1. Договору № ТМ-06-С/426 (в редакції додаткової угоди № 1 від 31.12.2014 року) даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2015 року.

Пунктом 9.2. Договору визначено, що у разі, якщо одна із сторін не повідомить іншу за один календарний місяць до закінчення терміну дії Договору, Договір вважається пролонгованим на 1 (один) календарний рік на тих же самих умовах.

Судом встановлено, що 31 грудня 2014 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1, якою вказаний договір викладено в новій редакції та присвоєно йому новий номер - ТМ-06-С/426.

Дана угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх печатками.

Згідно з пунктами 1, 2 Договору Сервітуарію - Відповідачу надано право обмеженого користування будівлями комунальної власності (надалі - об`єкт розміщення), що знаходяться за адресами зазначеними в Додатку № 1 до Договору для розміщення Сервітуарієм телекомунікаційних мереж, комплексу технічних засобів телекомунікацій , призначених для маршрутизації , комутації , передавання та\або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь якого роду по проводових, оптичних чи інших електромагнітних систем, між кінцевим обладнанням, крім радіотехнічних (надалі - Обладнання).

Згідно з пунктом 3.1 Сервітуарій зобов`язується вносити підприємству - Позивачу, щомісячну плату за користування об`єктом розміщення, відповідно до умов Договору.

Пунктами 3.2, 3.3 Договору передбачено, що розрахунок щомісячної плати за кожен Об`єкт розміщення та в цілому за Договором наводиться в Додатку № 1 до даного Договору; щомісячний розмір плати за даним Договором сплачується у якості передоплати та визначається на підставі рахунку, який виставляється Підприємством Сервітуарію не пізніше 28 (двадцять восьмого) числа кожного місяця.

Відповідно до п. 3.3. Договору щомісячна плата Становить 512,40 грн., в тому числі ПДВ 85,40 грн. Загальний розмір плати за даним Договором становить суму всіх здійснених щомісячних плат.

Пунктом 3.4 Договору визначено, що плата сплачується Сервітуарієм протягом 7 банківських днів з моменту отримання рахунку від Підприємства.

Згідно з п. 4.1.1. Договору Відповідач зобов`язується своєчасно та повному обсязі вносити плату за цим Договором, у тому числі у разі внесення змін в складові розрахунків плати.

Згідно з п. 3.3 Договору Відповідачу були направлені рахунки за Договором за період заборгованості (№ 3114 від 01.10.2022, № 3439 від 01.11.2022, № 3773 від 01.12.2022, № 146 від 01.01.2023, № 461 від 01.02.2023, № 796 від 01.03.2023, № 1113 від 01.04.2023, № 1437 від 01.05.2023, № 1758 від 01.06.2023, № 2077 від 01.07.2023, № 2407 від 01.08.2023, № 2723 від 01.09.2023, № 3043 від 01.10.2023, № 3517 від 01.11.2023, № 427 від 01.12.2023, № 142 від 01.01.2024, № 443 від 01.02.2024, № 906 від 01.03.2024, № 1043 від 01.04.2023, № 1350 від 01.05.2024, № 1660 від 01.06.2024.

Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду, Позивач зазначає, що Відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання за Договором щодо здійснення своєчасної плати, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка згідно із розрахунком Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (філія - Дирекції з розвитку телекомунікаційних мереж) станом на 01.07.2024 за період з 01.10.2022 до 30.06.2024 включно складає 10 278,90 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За частиною 1 статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (частина 1 статті 402 ЦК України).

Відповідно до частин 1- 3 статті 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

За частиною 1 статті 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за вказаним договором за період з жовтня 2022 року по червень 2024 року в загальному розмірі 10 278,90 грн підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і ФОП на момент прийняття рішення не надало документів, які свідчать про погашення цієї заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Підприємства до відповідача про стягнення зазначеної суми.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Підприємства підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 3 028,00 грн.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 4 Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, за чинним законодавством позивач мав сплатити за подання через систему "Електронний суд" до суду цієї позовної заяви судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (3 028,00 х 0,8).

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом Підприємство сплатило 3 028,00 грн судового збору, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції від 5 вересня 2024 року № 1733 на вищевказану суму.

Частиною 2 статті 7 Закону передбачено, що у випадках, установлених, зокрема, пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Разом із тим, за приписами частини 1 статті 7 наведеного Закону сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду лише за клопотанням особи, яка його сплатила.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи клопотання позивача про повернення йому переплаченої суми судового збору, суд позбавлений можливості вирішити вказане питання по суті.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Цвєткова Дениса Олександровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 51-А; ідентифікаційний код 03366500) 10 278 грн 90 коп. основного боргу та 2 422 грн 40 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов