Рішення

від 07.11.2024 по справі 488/2371/24

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/2371/24

Провадження № 2/488/1389/24

РІШЕННЯ

Іменем України

07.11.2024 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої по справі судді Чернявської Я.А.,

за участю секретаря судового засідання Авдєєвої К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, треті особи: П`ята Миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Дуброва Тетяна Іванівна, ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась в Корабельний районний суд м. Миколаєва з позовом до Миколаївської міської ради, в якому просила суд скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1 , накладений державним нотаріусом П`ятої Миколаївською державної нотаріальної контори Жебрак О.В. від 22.12.2006 року на підставі Договору довічного утримання № 2-1211 від 22.12.2006 року, реєстраційний номер 4273947.

В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві помер син позивача, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина яка складається з квартири АДРЕСА_1 .

Вказана квартира належала позивачу та її сину, ОСОБА_2 , на праві спільної часткової власності по 1/2 частці на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 15.03.2002 року, виданого Управлінням майном комунальної власності Миколаївської міської ради. Право власності за ними було зареєстровано в Миколаївському МБТІ 20.03.2002 року за реєстровим № 7414 у реєстровій книзі № 135.

Проте, 22.12.2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений та нотаріально посвідчений договір довічного утримання (догляду) № 2-1211, за яким ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 належну їй на праві особистої власності 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , взамін чого ОСОБА_2 зобов`язався надавати відчужувачу довічно матеріальне забезпечення.

Позивач вказала, що ОСОБА_3 все своє життя проживав разом із своєю матір`ю, позивачем по справі ОСОБА_1 . У зареєстрованому або фактичному шлюбі не перебував. Дітей не мав. Заповіту на випадок своєї смерті не залишив.

Таким чином, позивач, відповідно до ст. 1261 ЦК України, є спадкоємицею першої черги за законом, яка вирішила реалізувати своє право на спадкове майно, звернувшись із заявою до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Дубрової Т.І. про видачу останній Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті сина ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Приватним нотаріусом Дубровою Т.І. було відмовлено позивачу у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відмова мотивована тим, що в ході підготовки документів, приватний нотаріус отримав інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта померлого ОСОБА_3 , та встановив факт накладання на спадкову квартиру арешту на підставі договору довічного утримання від 22.12.2006 року про заборону відчуження.

Наявний арешт спадкового майна повністю унеможливлює реалізацію прав позивача, як спадкоємця щодо прийняття спадщини для подальшого володіння та розпорядження.

Посилаючись на те, що при укладанні договору довічного утримання № 2-1211 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був накладений арешт на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , але набувач майна (доглядач) помер, позивач не може реалізувати свої спадкові права.

Посилаючись на вказані обставини та неможливість вирішення питання у позасудовому порядку позивач була змушена звернутися в суд за захистом своїх майнових прав.

Ухвалою суду від 07.06.2024 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Відповідачу запропоновано подати відзив в строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження та позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Позивач надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити позов.

Представник відповідача надав заяву про розгляд справи без участі представника, рішення просив ухвалити відповідно до вимог чинного законодавства.

Представники третіх осіб надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, заперечень щодо задоволення позову не мали.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін по справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 15.03.2002 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належала квартира АДРЕСА_1 .

22.12.2006 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений Договір довічного утримання (догляду), згідно з умовами якого позивач ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 належну їй на праві власності 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , взамін чого ОСОБА_2 зобов`язався надавати їй довічно матеріальне забезпечення. Вказаний договір посвідчений державним нотаріусом П`ятої Миколаївської державної нотаріальної контори 22.12.2006 р. та зареєстрований в реєстрі за № 2-1211. З названого договору також вбачається, що 22.12.2006 р. ОСОБА_4 , державним нотаріусом П`ятої Миколаївської державної нотаріальної контори, на підставі ст. 73 Закону України Про нотаріат та у зв`язку з посвідченням цього договору довічного утримання (догляду), наклалася заборона відчуження зазначеної в договорі 1/2 частини квартири, що належить ОСОБА_2 до припинення чи розірвання договору довічного утримання.

Крім того, судом встановлено, що 16.12.2014 р. на підставі рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва, ухваленого у цивільній справі № 488/4918/14-ц, у зв`язку з втратою оригіналу свідоцтва про право власності на житло на належну частку квартири, за ОСОБА_3 було визнане право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , отримане ним на підставі свідоцтва про право власності без номера від 15.03.2002 року, виданого Управлінням майном комунальної власності Миколаївської міської ради та зареєстрованого в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації 20.03.2002 року за реєстровим № 7414 у реєстровій книзі № 135.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 22.09.2023 р. серії НОМЕР_1 .

З метою реалізації своїх спадкових прав позивач ОСОБА_1 , як мати спадкодавця ОСОБА_2 , звернулася до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Дубрової Т.І. Проте 16.04.2024 р. отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії видачі Свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що на спадкове майно був накладений арешт на підставі договру довічного утриманні від 22.12.2006 р., відомості про заборону щодо якого були перенесені із Державного реєстру зоборон відчуження об`єктів нерухомого майна арешт, при реєстрації права власності за рішенням суду в Державному реєстрі речових прав від 18.03.2015 р. З метою вирішення питання щодо звільнення майна з-під арешту позивачу було рекомендовано звернути в суд.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 17 Загальної декларації прав людини, проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини. Конвенція про захист прав і основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб`єктивних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення. Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції встановлено, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальним принципам міжнародного права».

Згідно з ч. 2 ст. 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та здійснює такі права на власний розсуд.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема припинення дії, яка порушує право.

Частиною 1 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним, ніхто протиправно не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як вбачається з вимог ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У силу вимог ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

У силу вимог ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За такого, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалися сторони по справі, наявних у матеріалах справи доказів, досліджені судом в нарадчій кімнаті, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 доМиколаївської міськоїради,треті особи:П`ятаМиколаївська державнанотаріальна контораМиколаївської областіПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса),Приватний нотаріусМиколаївського міськогонотаріального округуМиколаївської областіДуброва ТетянаІванівна, ОСОБА_2 ,про звільненнямайна з-підарешту - задовольнити.

Скасувати арешт квартири АДРЕСА_1 , накладений державним нотаріусом П`ятої Миколаївської державної нотаріальної контори Жебрак О.В. від 22.12.2006 року на підставі Договору довічного утримання (догляду) № 2-1211 від 22.12.200 6року, реєстраційний номер 4273947.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони у справі:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Відповідач Миколаївська міська рада, код ЄДРПОУ: 26565573, адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20;

Третя особа П`ята Миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ: 02892563, адреса: 54050, м. Миколаїв, просп. Богоявленський, 314;

Третя особа Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Дуброва Тетяна Іванівна, адреса: 54052, м. Миколаїв, просп. Богоявленський, 314/1-б;

Третя особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Суддя Я.А. Чернявська