Рішення

від 20.11.2024 по справі 910/11963/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.11.2024Справа № 910/11963/24

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Жалоби С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Круазет», м. Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», м. Київ

про стягнення 2 196 715,96 грн,

За участю представників сторін:

від позивача: Бітюкова І.В.

від відповідача: Пожидаєв І.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Круазет» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» стягнення 2 196 715,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов`язків за договором № 202/Ф від 14.09.2017 в частині відшкодування вартості витрат позивача на оплату користування земельною ділянкою, які було понесено у період з 01.11.2023 по 31.07.2024.

Ухвалою від 02.10.2024 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.10.2024.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що витрати позивача на сплату земельного податку підлягають відшкодуванню відповідачем у разі підтвердження дійсного їх понесення, що, на думку вказаного учасника судового процесу, заявником не доведено. Невиконання чи/бо прострочення зобов`язань Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» сталось чи могло статись з незалежних обставин, які визнані форс-мажорними обставинами.

Позивачем у поясненнях від 22.10.2024 проти доводів відповідача надано заперечення із посиланням на те, що відповідачем визнано заборгованість перед позивачем у розмірі 2 196 715, 96 грн., що підтверджується підписаними Відповідачем документами первинного бухгалтерського обліку - актом надання послуг №2 від 31.07.2024 на загальну суму 469 534,25 грн та актом надання послуг №3 від 31.07.2024 на загальну суму 1 727 181, 71 грн. Відповідач здійснював компенсацію орендної плати за попередні періоди позивачу згідно договору №202/ф від 14.09.2017 на підставі аналогічних актів надання послуг і відповідач не вимагав надання будь-яких додаткових документів.

23.10.2024 у судовому засіданні було оголошено перерву до 06.11.2024.

06.11.2024 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.11.2024.

Представником позивача у судовому засіданні було надано усні пояснення по суті справи, згідно змісту яких позовні вимоги підтримано.

Представником відповідача проти задоволення позову надано заперечення.

В судовому засіданні 20.11.2024 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Круазет» (Сторона 1) та Публічним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» (Сторона 2) було укладено договір №202/Ф від 14.09.2017, предметом якого згідно п.1.1 є зобов`язання та права сторін по проектуванню та будівництву об`єкта на земельній ділянці з метою отримання кожною з сторін своєї частини в збудованому об' єкті в порядку та на умовах, визначених в договорі.

Преамбулою Договору визначено, що земельна ділянка - частина земельної території орієнтовною площею 4,025 га, яка розташована за адресою м.Київ, вул. Причальна, 11 (кадастровий номер 8000000000:90:145:0002 площею 3,0772 га, кадастровий номер 8000000000:90:145:0025 площею 0,9532 га).

Відповідно до п.3.1 договору №202/Ф від 14.09.2017 Сторона 1 забезпечує виконання функцій замовника будівництва об`єкта в частині, що передбачена даним Договором, а саме: 3.1.1. здійснює функції землекористувача земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством.

За умовами п. 4.2.1 договору №202/Ф від 14.09.2017 до витрат сторони 2 по реалізації договору належать витрати по сплаті орендної плати за земельний участок.

Також пунктом 3.3.6 договору №202/Ф від 14.09.2017 передбачено, що сторона 2 виплачує стороні 1 грошові кошти в якості компенсації витрат по реалізації даного договору (в тому числі орендну плату за земельний участок, комунальні послуги та інших, які можуть знадобитись при будівництві об`єкту).

Згідно з п. 4.2.4 договору №202/Ф від 14.09.2017 сторона 2 компенсує стороні 1 витрати, які понесені стороною 1 відповідно до законодавства по платі за користування Земельною ділянкою, шляхом перерахування коштів стороні 1 протягом 10 (десяти) робочих днів із дня надання стороною 1 документального підтвердження понесених витрат.

Пунктом 7.3 договору №202/Ф від 14.09.2017 сторони узгодили, що при реалізації цього договору право на земельну ділянку залишається у сторони 1, земельна ділянка не є вкладом сторони 1 в діяльність по реалізації договору і заключения даного договору не припиняє право сторони 1 на земельну ділянку.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання, скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 12.1 договору №202/Ф від 14.09.2017).

Пунктом 2.1. договору №202/Ф від 14.09.2017 передбачено, що в строк до 01.06.2018 року сторона 1 ініціює в передбаченому законодавством порядку оформлення прав на Земельну ділянку з цільовим призначенням, яке дозволяє будівництво об`єкта.

23.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Круазет» (орендар) та Київською міською радою (орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом міського нотаріального округу Демяненко Т.М., 23.04.2008 року за реєстровим №460 та договір оренди земельної ділянки від 23.04.2018 який посвідчено приватним нотаріусом міського нотаріального округу Демяненко Т.М., 23.04.2008 року за реєстровим №463.

Відповідно до п.2.1 договору оренди, який посвідчено приватним нотаріусом міського нотаріального округу Демяненко Т.М., 23.04.2008 року за реєстровим №460, об`єктом ренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 28.11.2017 року за №643/3650 та цього Договору є Земельна ділянка з наступними характеристиками:

кадастровий номер - 8000000000:90:145:0002;

місце розташування - вул. Причальна, 11 у Дарницькому районі м. Києва;

цільове призначення - 02,07 для іншої житлової забудови;

вид використання - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-громадського комплексу у складі багатоповерхових житлових будинків, дошкільного навчального закладу, торгово-розважального та офісного центрів;

розмір (площа) - 3,0722 (три цілих сімсот двадцять дві десятитисячних) га.

Пунктом 2.2 Договору оренди, який посвідчено приватним нотаріусом міського нотаріального округу Демяненко Т.М., 23.04.2008 року за реєстровим №460, передбачено, що відповідно до витягу із технічної документації Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 15.03.2018 року нормативна грошова оцінка Земельної ділянки на дату укладення Договору становить 47 212 796 грн 03 коп.

Згідно п.4.9 договору оренди, який посвідчено приватним нотаріусом міського нотаріального округу Демяненко Т.М., 23.04.2008 року за реєстровим №460, орендна плата сплачується орендарем рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом тридцяти календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця на рахунок 33213812700003, код 18010600 ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019. Одержувач: УДКСУ в Дарницькому p-ні м. Києва, код ЄДРПОУ 38021179. Питання сплати податку на додану вартість та інших податкових платежів, що пов`язані з виконанням договору, вирішуються Орендарем в установленому законодавством України порядку.

Згідно витягу №121588504 від 23.04.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права орендарем земельної ділянки за адресою: вул. Причальна, 11 у м.Києві, кадастровий номер 8000000000:90:145:0002, є Товариство з обмеженою відповідальністю "Круазет".

Відповідно до п.2.1 договору оренди, який посвідчено приватним нотаріусом міського нотаріального округу Демяненко Т.М., 23.04.2008 року за реєстровим №460, об`єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 28.11.2017 року за №643/3650 та цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

кадастровий номер - 8000000000:90:145:0025;

місце розташування - вул. Причальна, 11 у Дарницькому районі м. Києва;

цільове призначення - 02.07 для іншої житлової забудови;

вид використання - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-громадського комплексу у складі багатоповерхових житлових будинків, дошкільного навчального закладу, торгово-розважального та офісного центрів;

розмір (площа) - 0, 9532 (нуль цілих дев`ять тисяч п`ятсот тридцять дві десятитисячних) га.

Згідно п.2.2 договору оренди, який посвідчено приватним нотаріусом міського нотаріального округу Демяненко Т.М., 23.04.2008 року за реєстровим №460, відповідно до витягу із технічної документації Головного управління Держгеокадастру ум. Києві від 15.03.2018 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 14 648 537, 59 грн.

Згідно п.4.9 договору оренди, який посвідчено приватним нотаріусом міського нотаріального округу Демяненко Т.М., 23.04.2008 року за реєстровим №460, орендна плата сплачується орендарем рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом тридцяти календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця на рахунок 33213812700003, код 18010600 у ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019. Одержувач: УДКСУ в Дарницькому p-ні м. Києва, код ЄДРПОУ 38021179. Питання сплати податку на додану вартість та інших податкових платежів, що пов`язані з виконанням договору, вирішуються Орендарем в установленому законодавством України порядку.

Згідно витягу №121592417 від 23.04.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права орендарем земельної ділянки за адресою: вул. Причальна, 11, у м. Києві, кадастровий номер 8000000000:90:145:0025, є Товариство з обмеженою відповідальністю "Круазет".

Як вказує позивач, на виконання договорів оренди Товариством з обмеженою відповідальністю "Круазет" було сплачено у листопаді 2023 - липні 2024 плату за земельні ділянки на загальну суму 1 830 596,63 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 31.07.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Круазет» та Публічним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» було складено та підписано акти №2 від 31.07.2024 на суму 469 534,25 грн на компенсацію витрат згідно п.п.3.3.6, 4.2.4 договору №202/Ф від 14.09.2027 - оренда земельної ділянки за період листопад-грудень 2023 та акт №3 від 31.07.2024 на суму 1 727 181,71 грн на компенсацію витрат згідно п.п.3.3.6, 4.2.4 договору №202/Ф від 14.09.2027 - оренда земельної ділянки за період січень-липень 2024.

16.08.2024 позивачем було направлено на адресу відповідача лист - вимогу про сплату в строк до 28.08.2024 заборгованості з компенсації сплаченої плати за землю за період з листопада 2023 по липень 2024 на загальну суму 2 196 715,96 грн. До вказаної вимоги було додано акти наданих послуг №2 від 31.07.2024 й №3 від 31.07.2024, а також платіжні інструкції, згідно яких позивачем сплачувалась орендна плата за земельні ділянки у спірний період. На підтвердження направлення на адресу відповідача вказаної вимог позивачем долучено до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек та поштову накладну №0101911355648.

Проте, як вказує позивач, відповідачем свої обов`язки за договором №202/Ф від 14.09.2027 в частині компенсації витрат на сплату орендних платежів за земельні ділянки за кадастровими номерами 8000000000:90:145:0002 й 8000000000:90:145:0025, що були сплачені у за період з листопада 2023 по липень 2024, виконано не було, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що витрати позивача на сплату земельного податку підлягають відшкодуванню відповідачем у разі підтвердження дійсного їх понесення, що, на думку вказаного учасника судового процесу, заявником не доведено. Невиконання чи/бо прострочення зобов`язань Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» сталось чи могло статись з незалежних обставин, які визнані форс-мажорними обставинами.

Оцінюючи подані суду докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

У ст.663 Цивільного кодексу України вказано, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як вказувалось вище, пунктом 3.3.6 договору №202/Ф від 14.09.2017 передбачено, що сторона 2 виплачує стороні 1 грошові кошти в якості компенсації витрат по реалізації даного договору (в тому числі орендну плату за земельний участок, комунальні послуги та інших, які можуть знадобитись при будівництві об`єкту).

Згідно з п. 4.2.4 договору №202/Ф від 14.09.2017 сторона 2 компенсує стороні 1 витрати, які понесені стороною 1 відповідно до законодавства по платі за користування Земельною ділянкою, шляхом перерахування коштів стороні 1 протягом 10 (десяти) робочих днів із дня надання стороною 1 документального підтвердження понесених витрат.

Судом встановлено, що на виконання договорів оренди Товариством з обмеженою відповідальністю "Круазет" було сплачено у листопаді 2023 - липні 2024 плату за земельні ділянки на загальну суму 1 830 596,63 грн.

31.07.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Круазет» та Публічним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» було складено та підписано акти №2 від 31.07.2024 на суму 469 534,25 грн на компенсацію витрат згідно п.п.3.3.6, 4.2.4 договору №202/Ф від 14.09.2017 - оренда земельної ділянки за період листопад-грудень 2023 та акт №3 від 31.07.2024 на суму 1 727 181,71 грн на компенсацію витрат згідно п.п.3.3.6, 4.2.4 договору №202/Ф від 14.09.2017 - оренда земельної ділянки за період січень-липень 2024.

16.08.2024 позивачем було направлено на адресу відповідача лист - вимогу про сплату в строк до 28.08.2024 заборгованості з компенсації сплаченої плати за землю за період з листопада 2023 по липень 2024 на загальну суму 2 196 715,96 грн. До вказаної вимоги було додано акти наданих послуг №2 від 31.07.2024 й №3 від 31.07.2024, а також платіжні інструкції, згідно яких позивачем сплачувалась орендна плата за земельні ділянки у спірний період. На підтвердження направлення на адресу відповідача вказаної вимог позивачем долучено до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек та поштову накладну №0101911355648.

Отже, виходячи з умов укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк компенсації відповідачем витрат позивача на сплату оренди за земельні ділянки за період з листопада 2023 по липень 2024 на загальну суму 2 196 715,96 грн, настав.

При цьому, обставини понесення позивачем відповідних витрат підтверджуються наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями, листом №16/26-15-04-02-08 від 15.10.2018 головного управління ДПС у місті Києві та податковими деклараціями з плати за землю.

Оцінюючи заперечення відповідача суд звертає увагу на те, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зауважує, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Проте, жодних доказів, які б спростовували обставини, на які з відповідним доказовим обґрунтування посилається позивач, відповідачем не надано.

Одночасно, стосовно включення позивачем до суми відшкодування витрат на сплату оренди за земельну ділянку суми податку на додану вартість господарським судом враховано таке.

Основним законодавчим актом, що регулює земельні відносини в Україні є Земельний кодекс України. Питання плати за користування землею врегульовано Податковим кодексом України.

Згідно зі ст. 14 Податкового кодексу земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Згідно з п.п.269.1.2 п. 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. (п.286.2 статті 286 Податкового кодексу України)

З урахуванням того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Гамма Консалт" є орендарем земельної ділянки за адресою: вул. Глибочицька, 43 у Шевченківському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:91:119:0005, а тому у відповідності до вимог Податкового кодексу України є платником плати за вказану земельну ділянку.

Підпунктом 14.1.178 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах, зокрема, 20 відсотків. (п.193.1 ст. 193 Податкового кодексу України)

Операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною. (п.194.1 ст. 194 Податкового кодексу України)

З огляду на викладене, враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Круазет" є платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом №1926514501335 з реєстру платників податку на додану вартість, та за період з листопада 2023 по липень 2024 здійснило оплату вартості оренди землі у загальному розмірі 1 830 596,63 грн , відповідно до п. 3.3.3.6 договору №202/Ф від 14.09.2017 у Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» виник обов`язок відшкодувати позивачу витрати на плату за користування земельними ділянками, на якій здійснюється будівництво об`єкту за цим договором, тобто, у розмірі 1 830 596,63 грн +20% податку на додану вартість, що дорівнює 2 196 715,96 грн, строк виконання якого настав.

Одночасно, посилання відповідача на те, що невиконання чи/бо прострочення зобов`язань Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» сталось чи могло статись з незалежних обставин, які визнані форс-мажорними обставинами, обґрунтованості позову ніяким чином не спростовує.

В контексті означеного суд звертає увагу на те, що виникнення обставин форс-мажору може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення господарського зобов`язання, проте, ніяким чином не підставою для звільнення від його виконання.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо задоволення в повному обсязі позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Круазет» до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» стягнення 2 196 715,96 грн.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Круазет» до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» стягнення 2 196 715,96 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (01010, м.Київ, вул.Михайла Омеляновича-Павленка, буд.4/6, ЄДРПОУ 23527052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Круазет» (02068, м.Київ, вул..Анни Ахматової, буд.13-Д, ЄДРПОУ 39125087) заборгованість в сумі 2 196 715,96 грн та судовий збір в розмірі 32950,75 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 20.11.2024.

Суддя В.В. Князьков