Рішення

від 25.10.2024 по справі 215/5338/24

ТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 215/5338/24

2/215/2314/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2024 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу

в складі: головуючого - судді Лиходєдова А.В.

при секретарі Бисовій В.А.

згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження), без повідомлення учасників процесу, справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 р. позивач звернулася до суду зі вказаним позовом. В обґрунтування позову зазначив, що він працював на підприємстві відповідача з 03.03.1998 р. до 05.12.1999 р. та з 23.01.2002 р. до 08.02.2023 р. підземним гірником очисного забою, в шкідливих умовах праці з повним робочим днем у підземних умовах. 08.02.2023 р. його було звільнено з підприємства у зв`язку з виявленням невідповідності працівника виконуваній роботі, внаслідок стану здоров`я, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. 14.03.2024 р. Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини, йому було встановлено три професійні захворювання: - радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді періартрозу колінних суглобів (ПФ другого ступеня); - вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації з синдромом вегетативно- сенсорної полінейропатії верхніх кінцівок, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозом дрібних суглобів кистей та трофічними розладами на кистях; - хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. Легенева недостатність першого-другого ступеня. Висновком МСЕК від 01.08.2024 р. йому встановлено 3 групу інвалідності та 65% втрати професійної працездатності безстроково: 30% - радикулопатія, 25% - вібраційна хвороба, 10% ХОЗЛ. У зв`язку з отриманими професійними захворюваннями він протягом тривалого часу фізично та морально страждає, його постійно турбує біль в шийному і попереково крижовому відділі хребта з іррадіацією в праву ногу, біль і обмеження руху в ліктьових, плечових і колінних суглобах, болі і оніміння рук, мерзлякуватість кистей, побіління пальців рук на холоді, задишка при фізичному навантаженні, епізоди утрудненого дихання до 1-2 pази на добу, які ініціюються частіше фізичними навантаженнями, рідше - виникають спонтанно вранці або в нічний час, приступоподібний сухий кашель протягом дня, загальна слабкість, підвищена втома, запаморочення, головний біль, підвищення артеріального тиску, закладеність носу. Порушено його звичайний уклад життя, він змушений постійно звертатись в лікувальні установи. Просить стягнути з відповідача на свою користь 400000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Представник відповідача надав відзив на позов, в якому зазначив, що від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих насідків для здоров`я. Позивач протягом всього періоду роботи у відповідача, своєчасно забезпечувався протипиловими респіраторами типу «Лепесток-40», ефективність очищення повітря від пилу яких становить 99,9%. Також усе гірниче обладнання, яке в процесі роботи утворює пил, обладнується пиловловлюючими пристроями. Вважає, що розмір моральної шкоди, яку просить стягнути відповідач, не відповідає принципам справедливості, співмірності та розумності, є значно завищеним та таким, що не відповідає судовій пракиці в подібних справах. Просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1 і 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 76 - 82 ЦПК.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Статтею 83 ЦПК України встановлено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

При цьому, згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача з 03.03.1998 р. до 05.12.1999 р. та з 23.01.2002 р. до 08.02.2023 р.. Працюючи у відповідача протягом тривалого часу, а саме 22 років 9 місяців, в умовах впливу шкідливих факторів, позивач отримав професійні захворювання та висновком МСЕК від 01.08.2024 р. йому було встановлено 3 групу інвалідності та 65% втрати професійної працездатності безстроково: 30% - радикулопатія, 25% - вібраційна хвороба, 10% ХОЗЛ (а.с. 36, 37).

Із п. 14 дослідженого Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, складеного 22.04.2024 р. слідує, що позивачу встановлено діагнози:

1) радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді періартрозу колінних суглобів (ПФ другого ступеня);

2) вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації з синдромом вегетативно- сенсорної полінейропатії верхніх кінцівок, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозом дрібних суглобів кистей та трофічними розладами на кистях);

3) хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. Легенева недостатність першого-другого ступеня (а.с. 31).

Як вбачається з п. 18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, складеного 22.04.2024 р., причиною виникнення професійних захворювань позивача є: - важкість праці: періодичне перебування у незручній робочій позі 27% зміни при нормі до 25%; згідно з вимогами Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом МОЗ України № 248 від 08.04.2014;

- вібрація локальна: еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 1.4-2.0 дБ перевищував допустимий рівень згідно ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації» та складав 77.4-78,0дБ при ГДР - 76 дБ.

- пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму в 1.8 разів (3.6 мг/м3 при ГДК 2.0 мг/м3), згідно Наказу МОЗ України від 14.07.2020 №1596 «Про затвердження гігієнічних регламентів допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин у повітрі робочої зони». (а.с. 32).

Із п. 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання слідує, що працюючи підземним гірником очисного забою дільниці №8 шахти «Козацька» («Гвардійська») AT «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ», у періоди з 03.03.1998 р. до 05.12.1999 р. та з 23.01.2002 р. до 08.02.2023 р. в підземних умовах шахти ОСОБА_1 виконував комплекс робіт під час очисного виймання корисної копалини: керував скреперними лебідками під час скреперування гірничої маси поза зоною вибою, проводив кайлування гірничої маси та подрібнення великих шматків: підкидав гірничу масу на скреперну доріжку, кріпив лебідку, закріплював і перевішував блочки, перевіряв заземлення, сточував і міняв канати, брав участь у монтажі, демонтажі, перенесені та ремонті обладнання.

В підземних умовах шахти умови праці характеризувалися тривалим виконанням робіт у незручні робочі позі, тривалість знаходження в якій перевищувало санітарні норми.

Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, порушень в роботі систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, підпадав під вплив аерозолів фіброгенної дії, та рівнів вібрації локальної, що перевищували нормативні значення.

У п. 20 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання вказано, що враховуючи стаж роботи ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих факторів та неодноразову зміну керівників структурного підрозділу та підприємства, конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, встановити неможливо (а.с. 33).

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Суд вважає, що зазначеного обов`язку відповідач не виконав.

Згідно ст. 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України, передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Отже,враховуючи те,що позивачувстановлено 65%втрати працездатності,третю групуінвалідності,роботу вшкідливих умоваху відповідачапротягом 22років 9місяців,а такожхарактер захворювань,пов`язаних ізспричиненням профзахворюваннямифізичних іморальних стражданьпозивачу,їх тривалістьі тяжкість,істотність вимушенихзмін уїї життєвихі виробничихстосунках,конкретних обставинпо справі,і наслідків,що наступили,суд вважає,що ОСОБА_1 має правона відшкодуванняз бокувідповідача моральноїшкоди,так якфакт заподіянняпозивачеві моральноїшкоди наявний.Вінзмушенийзмінити звичнийспосіб життя постійнолікуватися.Всі ціобставини дужеускладнюють йогожиття,створюючи почуттяпригніченості,психологічного дискомфорту,що призводить до моральних страждань та переживань, значним чином змінили порядок його життя, порушили його нормальні життєві зв`язки, для чого він повинен прикладати значні додаткові зусилля для організації свого життя.

Тому, вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд вважає, що для відшкодування моральної шкоди на користь позивача потрібно стягнути з відповідача 400000 грн. за встановлені 65 % втрати професійної працездатності.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, на користь держави за розгляд цивільної справи підлягають відшкодуванню з відповідача судові витрати 4000 грн. судового збору станом на дату подачі позову, від сплати якого було звільнено позивача.

На підставі викладеного, ст. ст. 153, 173, 237 -1, КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 274 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворюваннязадовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства«Криворізький залізоруднийкомбінат» (яке розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів, 1А, код ЄДРПОУ 00191307) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) 400000 (чотириста тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання, без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів і платежів.

Стягнути з Акціонерного товариства«Криворізький залізоруднийкомбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 4000 грн..

Рішенняможе бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду, через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складення його повного тексту.

Повний текст рішення складено 20.11.2024 р..

Суддя: