ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
19.11.2024Справа № 910/13940/24
Суддя Господарського суду міста Києва Смирнова Ю.М., розглянувши заяву Громадської організації "Українське товариство охорони пам`яток історії та культури" про забезпечення позову до подання позовної заяви, особи, які можуть отримати статус учасника справи: Національний заповідник "Києво-Печерська лавра" та Міністерство культури та стратегічних комунікацій України
ВСТАНОВИВ:
Громадська організація "Українське товариство охорони пам`яток історії та культури" (заявник) звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви у якій просить суд вжити заходи забезпечення позову до відкриття провадження у справі у вигляді заборони Національному заповіднику "Києво-Печерська лавра", Міністерству культури та стратегічних комунікацій України та будь-яким фізичним та юридичним особам, державним та приватним виконавцям вчиняти дії щодо примусового виселення Громадської організації "Українське товариство охорони пам`яток історії та культури" із займаного приміщення корпусу 19 по вул.Лаврській, 9 міста Києва.
Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду з відповідною заявою заявник зазначає про існування наступних обставин.
Постановою Кабінету Міністрів України №351 від 27.03.1996 передано у безоплатне користування Громадській організації "Українське товариство охорони пам`яток історії та культури" корпус №19 по вул.Лаврській 9 у м.Києві.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 10.06.1996 №851 дозволено Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику передати Українському товариству охорони пам`яток історії та культури у безоплатне користування корпус №19 заповідника для розміщення фондів Державного музею народної архітектури та побуту України на умовах охоронно-орендного договору.
01.07.1996 між Національним Києво-Печерським державним історико-культурним заповідником (дирекція) та Українським товариством охорони пам`яток історії та культури (орендар) укладено охоронний договір №6 на використання пам`ятки архітектури "Готельний корпус" корпус №19, за умовами п.1 якого, з урахуванням додатку №1 від 05.07.2004 до договору, дирекція здає, а орендар приймає в орендне користування будинок (або окремі приміщення) пам`ятки архітектури "Готельний корпус" корпус №19 загальною площею 2984,3 кв.м для використання приміщень цієї пам`ятки під розміщення фондів Державного музею народної архітектури та побуту України.
Відповідно до п.3 цього договору строк оренди з 01.07.1996 - безстроково.
В 2015 році Національний Києво-Печерський державний історико-культурний заповідник, як балансоутримувач приміщення, звертався до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації "Українське товариство охорони пам`яток історії та культури" про розірвання договору оренди №6 від 01.07.1996 з 26.04.2015, проте рішенням суду від 02.11.2015 у справі №910/24070/15 в позові було відмовлено.
Як зазначає заявник у поданій заяві, Національним заповідником "Києво-Печерська лавра" здійснено ряд кроків, направлених на розірвання охоронного договору №6 від 01.07.1996 за відсутності відповідних підстав, зокрема спрямовано листи від 31.05.2023 за №04-25/502 та 13.09.2023 за №04-25/903 з вимогами про розірвання охоронного договору та звільнення займаного приміщення, а в подальшому, вжито ряд дій, спрямованих на перешкоджання законній діяльності Громадської організації "Українське товариство охорони пам`яток історії та культури", шляхом проведення численних безпідставних оглядів, безпідставних протипожежних перевірок, безпідставного залучення громадськості до блокування діяльності громадської організації тощо.
При цьому, в своїх листах (від 22.08.2024 №04-25/786, від 20.10.2023 №04-25/1014), спрямованих на адресу Громадської організації "Українське товариство охорони пам`яток історії та культури", Національним заповідником "Києво-Печерська лавра" неодноразово вказувалося на те, що охоронний договір №6 від 01.07.1996 ним розірвано в односторонньому порядку.
Враховуючи викладене, заявник звернувся до суду із заявою про забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії щодо примусового виселення Громадської організація "Українське товариство охорони пам`яток історії та культури" із займаного приміщення корпусу 19 по вулиці Лаврській, 9 міста Києва.
Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачеві або іншим особам здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Згідно з положеннями п.2 ч.1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.
Разом з цим ч.11 ст.137 Господарського процесуального кодексу України встановлена заборона на вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Обставини, наведені в обґрунтування заяви про забезпечення позову, свідчать про наявність спору між сторонами щодо чинності охоронного договору №6 від 01.07.1996 та правомірності користування заявником нерухомим майном, а не про наявність обставин, які б свідчили про ймовірну можливість порушення чи утруднення (унеможливлення) захисту порушених прав заявника. Питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не може вирішуватися під час розгляду клопотання про застосування запропонованих заявником заходів забезпечення позову, які, по суті, є тотожними задоволенню тих позовних вимог, з якими заявник планує звернутися до суду.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Громадської організації "Українське товариство охорони пам`яток історії та культури" про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Керуючись ст.ст.136 - 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні заяви Громадської організації "Українське товариство охорони пам`яток історії та культури" про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повної ухвали.
Суддя Ю.М. Смирнова
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 19.11.2024 |
Оприлюднено | 22.11.2024 |
Номер документу | 123155408 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Смирнова Ю.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні