Рішення

від 20.11.2024 по справі 911/2171/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2024 р.

м. Київ

Справа № 911/2171/24

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури (вул. Шолом-Алейхема, 38-А м. Біла Церква Київська область, 09100)

в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України (вул. Хрещатик, 24, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 37471967)

та Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (вул. Януша Корчака, буд. 9/12, м. Київ, 03190, код ЄДРПОУ 20029342)

до Сімейного фермерського господарства «Красивий сад» (09100, Україна, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Леваневського, будинок, 53-г, код ЄДРПОУ 41038271)

про стягнення коштів поворотної фінансової допомоги за договором про надання фінансової підтримки,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Сімейного фермерського господарства «Красивий сад» про стягнення коштів поворотної фінансової допомоги за договором про надання фінансової підтримки №58 ФГ-2017, за яким відповідачу було надано фінансову підтримку на поворотній основі в сумі 180000 грн. Також заявлено вимоги про стягнення 7114,42 грн інфляційних втрат за період з 01.12.2023 по 23.02.2023, 1758,62 грн 3% річних за період з 01.12.2020 по 23.02.2022 та 7169,32 грн пені за період 23.08.2021 по 23.02.22.

Підставами позову є невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству від 23.11.2017№58 ФГ-2017в частині повернення суми фінансової допомоги у встановлені строки.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.08.2024 відкрито провадження у справі розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд констатує, що за час перебування матеріалів позовної заяви у провадженні суду відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк. Незважаючи на закінчення строку на подання відзиву, відповідач також не звертався до суду з заявами про поновлення чи продовження строку на подання відзиву, не подавав жодних інших письмових клопотань, що пов`язані з розглядом спору, не надавав до суду заперечень та доказів, які б мали на меті спростувати вимоги позивача. Відповідач не проявив бажання ані ознайомитися з матеріалами справи, ані подати заяви про визнання ним тих чи інших обставин спору. Таким чином вбачається, що відповідач не скористався можливістю доступу до правосуддя.

Відтак, у зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними документами, оскільки сторонам було надано всі можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав та достатньо часу для наповнення справи доказовою базою.

Розглянувши детально наявні у матеріалах справи документи та додатки, прийнявши до уваги позиції та аргументи по суті справи, оцінивши надані докази у відповідності до чинних положень процесуального закону, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Відповідно до частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала суду, як визначено пунктом 1 частини 1 статті 232 ГПК України, є видом судового рішення.

Відповідно до частини 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до правової позиції, що викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17 у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і яка повернута підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат належним чином повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Вказаний факт підтверджується конвертом з ухвалою, що повернуті Господарському суду Київської області з відмітками поштового оператора про причини повернення «за закінченням терміну зберігання».

Оскільки, судом надсилались ухвали суду на адресу відповідача, що зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, усі вони розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

З цього приводу, враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.04.2018 у справі №916/3188/16, суд зазначає, що факт неотримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою, та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Судом встановлено, що між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (Укрдежфонд) та ФГ "Красивий сад" (фермерське господарство) був укладений Договір про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству від 23.11.2017№58 ФГ-2017(далі - Договір). Згідно з його умовами Укрдежфонд надає фінансову допомогу на поворотній основі ФГ "Красивий сад" в сумі 180000 грн, а фермерське господарство зобов`язується використати її за цільовим призначенням і повернути зазначену суму фінансової підтримки у строк та на умовах, що визначені цим Договором.

Згідно з пунктом 3.4.2 Договору фермерське господарство зобов`язалося, зокрема, повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду згідно з встановленим графіком: до 30.11.2020 в сумі 40.000,00 грн; до 30.11.2021 в сумі 40.000,00 грн; до 14.11.2022 в сумі 100.000,00 грн.

Відповідно до розділу 4 Договору фінансова підтримка надається фермерському господарству з кінцевим терміном повернення до 14.11.2022 та повертається останнім згідно з встановленим графіком.

Цей Договір діє до повного повернення фермерським господарством коштів (фінансової) підтримки та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов`язань, передбачених цим Договором (пункт 4.2. Договору).

На виконання умов Договору Укрдержфонд перерахував на рахунок відповідача грошові кошти (фінансову підтримку) в розмірі 180000,00 грн, що підтверджується поданими до суду доказами.

У подальшому позивач звернувся до відповідача з претензією від 23.04.2023 №53/10-17, в якій просив здійснити повернення заборгованості в сумі 180000,00 грн за Договором. Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість за Договором не сплатив.

Листом від 18.04.2024 №15/2-124 вих24 Київська обласна прокуратура звернулась до позивача, в якому в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" просив надати інформацію щодо: 1) актуального розміру заборгованості фермерських господарств за наданою за рахунок коштів державного бюджету фінансовою підтримкою.

У відповідь на вказаний лист позивач надав інформацію з переліком фермерських господарств Київської області які мають прострочену заборгованість за договорами фінансової підтримки (лист від 19.04.2024 №53-4/153).

Листами від 27.06.2024 №50-6257вих-24 та 27.06.2024 №50-6652вих-24 Білоцерківська окружна прокуратура повідомила Український державний фонд підтримки фермерських господарствта Міністерство аграрної політики та продовольства України в порядку частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" про встановлення наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Мета та підстави представництва прокурором інтересів держави в суді визначені частиною третьою статі 23 Закону України Про прокуратуру. Метою представництва прокурором інтересів держави є захист законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення. Підставами представництва є нездійснення захисту законних інтересів держави або здійснення його неналежним чином органом державної чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також відсутність такого органу. Наявність цих обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина третя статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень (частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду з даним позовом, прокурор вказав, що Фонд є державною спеціалізованою кредитно-господарською організацією, кошти якого формуються за рахунок коштів державного, обласного та місцевих бюджетів, передбачених для надання фінансової підтримки фермерським господарствам. Порушення відповідачем умов договору, не повернення наданої фінансової допомоги завдає шкоди економічним інтересам держави та унеможливлює реалізацію державної політики з надання кредитів суб`єктам господарювання. При цьому тривале невжиття Фондом заходів, спрямованих на усунення порушень вимог законодавства, стягнення з відповідача заборгованості, є встановленими виключними випадками, які дають прокурору право пред`явити такий позов з метою захистів інтересів держави.

Судом враховано, що підставою для представництва прокурором інтересів держави у господарському суді стала, зокрема, бездіяльність позивачів, оскільки останні належним чином не здійснюють захист інтересів держави у вигляді звернення до суду з позовними вимогами щодо стягнення простроченої заборгованості з фінансової допомоги фермерським господарствам за спірний період.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що нездійснення службовими особами позивачів дій, які вони повинні були та могли здійснити, свідчить про неналежне виконання позивачем своїх повноважень.

Отже, підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку, стала усвідомлена пасивна поведінка уповноважених суб`єктів владних повноважень, тобто нездійснення захисту інтересів держави, та відсутність наміру здійснювати такі дії в майбутньому.

Таким чином, прокуратурою виконано передбачені чинним законодавством вимоги та належним чином обґрунтовано підстави для представництва інтересів держави в господарському суді.

Щодо суті позовних вимог, суд зазначає наступне.

Закон України "Про фермерське господарство" передбачає надання фермерським господарствам підтримки через Український державний фонд підтримки фермерських господарств.

Так, за статтею 11 вказаного Закону допомога за рахунок коштів державного бюджету через Український державний фонд підтримки фермерських господарств надається фермерським господарствам на безповоротній основі та на конкурсних засадах на поворотній основі для здійснення виробничої діяльності та диверсифікації виробництва в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, а також спрямовується на забезпечення гарантій, поруки при кредитуванні банками фермерських господарств.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя статті 1049 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено укладення між позивачем та відповідачем Договору, за яким останнім фактично отримано позику в сумі 180000,00 грн, що підтверджується наданими доказами.

Згідно з умовами Договору та погодженого в ньому Графіку, така позика підлягала поверненню частинами згідно з встановленим графіком: до 30.11.2020 в сумі 40.000,00 грн; до 30.11.2021 в сумі 40.000,00 грн; до 14.11.2022 в сумі 100.000,00 грн з кінцевим строком погашення 14.11.2022.

За розрахунком прокурора станом на момент звернення з даним позовом до суду заборгованість ФГ "Красивий сад" за Договором становить 180000,00 грн

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідачем доказів, які б спростовували факт наявності заборгованості за Договором у розмірі 180000,00 грн не надано.

Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи приписи статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України, якими передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини, доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору та діючого законодавства, та оскільки відповідачем не спростовано наявності заборгованості - суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати основного боргу за договором у розмірі 180000,00 грн.

Крім суми боргу прокурор просить суд стягнути з відповідача 7114,42 грн інфляційних втрат за період з 01.12.2023 по 23.02.2023, 1758,62 грн 3% річних за період з 01.12.2020 по 23.02.2022 та 7169,32 грн пені за період 23.08.2021 по 23.02.22.

За приписами частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня за порушення строку виконання зобов`язання встановлена пунктом 5.2. Договору. Згідно з ним за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує Укрдержфонду пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки надані прокуратурою суд визнає їх арифметично правильними у зв`язку з чим вимоги про стягнення з відповідача 7114,42 грн інфляційних втрат за період з 01.12.2023 по 23.02.2023, 1758,62 грн 3% річних за період з 01.12.2020 по 23.02.2022 та 7169,32 грн пені за період 23.08.2021 по 23.02.22(з урахуванням положень ч. 7 Прикінцевих положень ГКУ) підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Сімейного фермерського господарства «Красивий сад» (09100, Україна, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Леваневського, будинок, 53-г, код ЄДРПОУ 41038271) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (03190, м. Київ, вул. Януша Корчака, буд. 9/12, код ЄДРПОУ 20029342) заборгованість за договором від 23.11.2017 №58 ФГ-2017 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству в сумі 196042,36 грн. з яких 180000 грн основного боргу, 7114, 42 інфляційних втрат, 1758,62 грн 3% річних та 7169,32 грн пені .

Стягнути з Сімейного фермерського господарства «Красивий сад» (09100, Україна, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Леваневського, будинок, 53-г, код ЄДРПОУ 41038271) на користь Київської обласної прокуратури (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, код 02909996) 3028 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 20.11.2024.

Суддя А.Ф. Черногуз