Рішення

від 07.11.2024 по справі 914/2094/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2024 Справа № 914/2094/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворота Захід"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Деос Реліз"

про стягнення 52709,93 грн

за участю представників:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворота Захід" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Деос Реліз" про стягнення 52709,93 грн, з яких 35650,56 грн - основний борг, 14095,91 грн - інфляційні втрати та 2963,46 грн - 3% річних. Крім того позивач позовній заяві просив стягнути з відповідача 15000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, позов просив задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, однак подав клопотання розгляд справи без участі його представника.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи представника позивача, суд встановив таке.

31.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворота Захід" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Деос Реліз" (покупець) укладено договір поставки №310821, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у визначений термін у власність покупцеві обладнання (далі - «товар») та виконати роботи (надалі «послуга»), а покупець зобов`язується прийняти товар і послугу та оплатити його.

Згідно з пунктами 3.1. та 3.2. договору, вартість товару та послуги вказується в специфікаціях на товар та послуги, що є невід`ємною частиною цього договору. Покупець оплачує товар та послуги в наступному порядку:

- 80% від вартості товару покупець сплачує на умовах попередньої оплати протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання оригіналу рахунку від постачальника;

- решта 20% покупець зобов`язаний оплатити протягом 3 робочих днів після передачі товару.

Пунктами 3.3. та 3.4. договору передбачено, що оплата товару та послуги за цим договором здійснюється покупцем у безготівковій формі в національній валюті України відповідно до банківських реквізитів постачальника, вказаних в цьому договорі. Оплата товару здійснюється покупцем відповідно до ціни, зазначеної у відповідній специфікації на товар. Зміна ціни товару допускається тільки за згодою сторін. Зміна ціни товару в бік збільшення після його оплати (повної або часткової) не допускається.

31.08.2021 позивач відповідно до платіжного доручення №3043 сплатив відповідачу аванс в розмірі 250000,00 грн.

12.10.2021 позивач відповідно до платіжного доручення №3698 сплатив відповідачу аванс в розмірі 49400,00 грн.

10.11.2021 між сторонами підписано акт надання послуг №108 на суму 39200,03 грн.

29.12.2021 позивач відповідно до платіжного доручення №4384 сплатив відповідачу 39200,03 грн за монтаж воріт згідно з акту надання послуг №108.

10.11.2021 між сторонами підписано видаткову накладну №107 на суму 335050,56 грн.

Як зазначено у позовній заяві, відповідач виконав свої зобов`язання за договором лише частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем за поставлений товар, розмір якої становить 35650,56 грн.

Керуючись частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 14095,91 грн інфляційних втрат та 2963,46 грн 3% річних.

З огляду на вищезазначене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 52709,93 грн, з яких 35650,56 грн - основний борг, 14095,91 грн - інфляційні втрати та 2963,46 грн - 3% річних.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Деос Реліз" визнає позовні вимоги про стягнення 35650,56 грн основного боргу, 14095,91 грн інфляційних втрат та 2963,46 грн 3% річних.

Водночас у відзиві на позовну заяву вказано, що відповідач не погоджується із вимогою про стягнення 15000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки такий розмір є необґрунтованим, неспівмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Враховуючи наведене, відповідач просив зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи представника позивача, суд дійшов висновку позов задовольнити з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 31.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворота Захід" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Деос Реліз" (покупець) укладено договір поставки №310821, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у визначений термін у власність покупцеві обладнання (далі - «товар») та виконати роботи (надалі «послуга»), а покупець зобов`язується прийняти товар і послугу та оплатити його.

Факт надання послуг та поставки товару підтверджується актом надання послуг №108 від 10.11.2021 на суму 39200,03 грн та видатковою накладною №107 від 10.11.2021 на суму 335050,56 грн.

Як стверджує позивач та як підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем, сума основного боргу за договором становить 35650,56 грн. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Згідно із статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 14095,91 грн інфляційних втрат та 2963,46 грн 3% річних є обґрунтовані.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позов є обгрунтований, підтверджений матеріалами справи, визнаний відповідачем, з огляду на що підлягає задоволенню.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжною інструкцією №1628 від 23.08.2024 на суму 3028,00 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн, оскільки позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо стягнення з відповідача 15000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1-3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як вбачається із попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, розмір витрат на професійну правову допомогу адвоката складає 15000,00 грн.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із поданих матеріалів, 20.08.2024 між адвокатським об`єднанням «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ворота Захід» (замовник) укладено договір №02/08 про надання юридичних, правових та адвокатських послуг, відповідно до пункту 1.1. якого виконавець бере на себе зобов`язання по наданню замовнику на довгостроковій основі комплексу адвокатської допомоги консультаційно-правового характеру у відповідності з умовами цього договору та наступними додатковими письмовими угодами, а замовник зобов`язується здійснювати оплату таких послуг.

Відповідно до пункту 1.2. договору до складу комплексу послуг консультаційно-правового характеру включається наступне:

1) надання адвокатської допомоги та представництво інтересів замовника в державних органах, органах місцевого самоврядування, судових органах на всіх стадіях судового розгляду справи, що стосуються його прав та законних інтересів;

2) надання правової інформації, консультацій (усні та письмові) і роз`яснень з правових питань;

3) складання заяв, скарг, договорів та інших документі]? правового характеру;

4) падання адвокатської допомоги та представництво інтересів замовника в судових органах на всіх стадіях судового розгляду справи, в органах прокуратури, в органах державної виконавчої служби та інших органах державної влади та управління;

5) підготовка та подання заяв, запитів, клопотань, пояснень, претензій, відповідей на претензії, позовних заяв, відзивів на позовні заяви та інших документів, в тому числі з правом від імені та в інтересах замовника затверджувати, укладати та підписувати мирові угоди;

6) виконання повноважень представника замовника під час досудового врегулювання спору, безпосередньо при розгляді справ в суді.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що правова допомога надається з приводу стягнення заборгованості за договором поставки № 310821, укладеного між ТОВ «Ворота Захід» та ТОВ «Деос Реліз» 31.08.2021.

Згідно з пунктами 2.1. та 2.2. договору гонорар виконавця за цим договором визначається в фіксованому розмірі в сумі 15000,00 грн за виконання пункту 1.3 даного договору. Оплата виконаних робіт і наданих послуг (гонорар) здійснюється на підставі рахунків, які щомісячно (або по мірі виконання робіт) виставляються виконавцем замовнику. Рахунок на оплату виконаних робіт та наданих послуг може надаватися шляхом передачі факсимільним зв`язком з подальшим наданням оригіналу рахунку.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що замовник оплачує отримані роботи та послуги, а також відшкодовує витрати протягом п`яти банківських днів з моменту отримання рахунку виконавця. Термін для оплати рахунку обчислюється з моменту отримання замовником безпосередньо оригіналу рахунку чи його копії електронним зв`язком.

Відповідно до пункту 2.5. договору оплата виконаних робіт та наданих послуг (гонорар) здійснюється шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок адвокатського об`єднання та/або готівковим способом, що підтверджуються видачою прибуткових касових ордерів.

20.08.2024 позивач відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №20/08 сплатив адвокатському об`єднанню 7500,00 грн. 21.08.2024 позивач відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №21/08 сплатив адвокатському об`єднанню 7500,00 грн. Тобто загалом позивач сплатив адвокатському об`єднанню 15000,00 грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом з тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти стягнення з нього 15000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки на його думку такий розмір є необґрунтованим, неспівмірний із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, з огляду на що відповідач просив зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до сталої практики Верховного Суду (постанова КГС ВС від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, від 30.07.2019 у справі №902/519/18), у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, додаткова ухвала ВС від 21.07.2020 справі №915/1654/19, постанова ВП ВС від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, постанова ВС від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Пунктом 3.2. рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Разом з тим, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, у частині п`ятої наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята-шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі N 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відтак, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. При цьому суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність, обґрунтованість, фактичність та неминучість.

Зазначені висновки узгоджуються із висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №550/936/18, від 04.06.2019 у справі №9901/350/18 та додатковій постанові у зазначеній справі від 12.09.2019, а також у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 26.05.2020 у справі №908/299/18.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи та надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, оцінивши об`єм виконаних адвокатом робіт та наданих послуг, керуючись критеріями розумності розміру адвокатських витрат, враховуючи категорію та складність справи, оцінюючи необхідність, обґрунтованість та неминучість судових витрат, а також співмірність заявленого позивачем розміру витрат на оплату послуг адвоката із ціною позову, враховуючи те, що відповідач визнав позовні вимоги, а також беручи до уваги заяву відповідача про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що достатньо обґрунтованим розміром судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача в даному випадку є 5000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Деос Реліз" (79035, місто Львів, вулиця Зелена, будинок 238, ідентифікаційний код 19337475) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворота Захід" (79069, місто Львів, вулиця Шевченка, будинок 313, ідентифікаційний код 42297326) 35650,56 грн основного боргу, 14095,91 грн інфляційних втрат, 2963,46 грн 3% річних та 5000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено 18.11.2024.

Суддя Петрашко М.М.