Рішення

від 18.11.2024 по справі 914/1625/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2024 Справа № 914/1625/24

За позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомунікаційна компанія», с. Сокільники, Львівська область

про стягнення 22 007,94 грн

Суддя Наталія Мороз

За участю секретаря с/з Соломії Дицької

Представники:

Від позивача: Л. Піхоцька

Від відповідача: І. Пентак

Суть спору:

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомунікаційна компанія» про стягнення 22 007,94 грн.

Ухвалою суду від 01.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 30.07.2024.

30.07.2024 розгляд справи відкладено на 29.08.2024, про що позивача повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

Ухвалою від 29.08.2024 суд вирішив розглядати справу № 914/1625/24 за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 12.09.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Наталії Мороз 12.09.2024 у відрядженні, розгляд справи № 914/1625/24, призначений на 12.09.2024 не відбувся.

Ухвалою суду від 13.09.2024 підготовче засідання відкладено на 03.10.2024.

03.10.2024 підготовче засідання відкладено на 22.10.2024, про що відповідача повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

В судовому засіданні 22.10.2024 сторонами подано заяву відповідно до ч.6 ст.183 ГПК України.

Ухвалою суду, постановленою у вигляді занесення відомостей до протоколу судового засідання, суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

22.10.2024 судом розпочато розгляд справи по суті; в судовому засіданні оголошувалась перерва до 08.11.2024, про що представники сторін ознайомлені під розписку.

30.10.2024 на виконання вимог суду, позивачем подано додаткові пояснення щодо розрахунку заборгованості з орендної плати та конкретизований розрахунок суми боргу.

06.11.2024 через систему «Електронний суд» позивачем подано копію ухвали Львівської міської ради від 18.08.2022 № 2239 «Про окремі питання управління комунальним майном у зв`язку із введенням воєнного стану», на яку позивач посилався при здійсненні розрахунку заборгованості з орендної плати.

08.11.2024 розгляд справи по суті відкладено на 18.11.2024, про що позивача повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

В судове засідання 18.11.2024 представник позивача з`явився, дав пояснення по суті спору, позов просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, дав пояснення по суті спору, проти позову заперечив.

Позиція позивача.

Посилається на несвоєчасне повернення відповідачем об`єкта оренди за договором від 03.01.2012, який припинив свою дію 01.01.2021 внаслідок відсутності заяви відповідача про продовження договору у строк, встановлений ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», який набрав чинності 01.02.2020. Як правонаступник орендодавця (Лисиничівської сільської ради), просить суд на підставі ч.2 ст.785 ЦК України, стягнути з відповідача неустойку в розмірі 22 007,94 грн за період з 21.09.2021 по 31.08.2022.

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву та поясненнях, наданих в судових засіданнях проти позову заперечив. Вважає, що договірні відносини щодо оренди нежитлового приміщення тривали до 31.08.2022 і завершились шляхом підписання акту приймання-передачі та повернення приміщення балансоутримувачу 31.08.2022. Зазначив, що при підписанні акту приймання-передачі від позивача відповідачем отримано два рахунки щодо нарахування неустойки у липні та серпні 2022 року. Оплату вказаних рахунків товариство відповідача провело повністю, жодних інших рахунків від позивача відповідач не отримував, як і претензій щодо орендних відносин. Вважає, що нарахована позивачем неустойка є невірно розрахованою. В позові просить відмовити.

Обставини справи.

03.01.2012 між Лисиничівською сільською радою (за договором орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телекомунікаційна компанія» (за договором орендар) укладено договір оренди приміщення. За змістом даного договору, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 13,9 кв. м для розміщення в ньому телефонної станції (п.1.1). Передача орендарю майна в користування здійснюється одночасно з підписанням сторонами договору та акта приймання-передані вказаного в п.1.1 майна, але не пізніше 3-х днів з моменту їх підписання (п.2.1). Майно, передане орендарю, повертається орендодавцеві не пізніше 10 днів після закінчення терміну дії договору (якщо не досягнуто згоди про його продовження або в разі його дострокового розірвання) (п.2.3). Сторони домовились про те, що на їхні договірні відносини поширюються норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна (п.2.4). Орендна плата за надання в оренду орендодавцем приміщення здійснюється за домовленістю і складає 318,79 грн (п.3.1). Орендар зобов`язується компенсувати витрати орендодавця по оплаті спожитої електроенергії, газопостачання, водопостачання, теплопостачання та водовідведення на підставі відповідного рахунку, що надає орендодавець із зазначенням фактичних щомісячних витрат за діючими розцінками і тарифами, пропорційно площі орендованого приміщення. Оплата проводиться щомісяця, протягом 3-х робочих днів з дня одержання рахунку (п.3.2). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.3). Розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін в разі зміни законодавчих, нормативно-правових та інших актів, а також тарифів, введення інших обов`язкових зборів і платежів, методики її розрахунку, змін цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (п.3.4). Орендна плата перераховується орендодавцеві на його поточний рахунок не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним (п.3.5). В разі закінчення терміну дії договору орендна плата сплачується орендарем по день фактичної передачі орендодавцю за актом приймання-передачі орендованого приміщення (п.3.6). Орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором; в разі припинення договору оренди повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендодавця (п.5.1). Даний договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 01.01.2013 (п.9.1). Зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін (п.9.2).У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору до закінчення його строку протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п.9.6).

Актом приймання-передачі майна від 03.01.2021 орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове користування нежитлове приміщення згідно договору від 03.01.2012 за адресою: с. Лисиничі, вул. Шевченка, 48.

Договір оренди приміщення та акт приймання-передачі майна підписано повноважними представниками сторін, їх підписи завірено відтисками печаток сторін договору. Надалі договір оренди приміщення неодноразово пролонговувався.

01.02.2020 введений в дію Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019, який регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим. Вказаним Законом визначено, зокрема, порядок продовження договорів оренди на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди (ст.18).

12.06.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», яким визначено, що до складу новоутворюваної Львівської територіальної громади входять Львівська, Брюховицька, Винниківська, Грибовицька, Грядівська, Дублянська, Зашківська, Лисиничівська, Малехівська, Рудненська, Рясне-Руська територіальні громади.

Ухвалою Львівської міської ради від 29.12.2020 № 7 «Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради», вирішено припинити шляхом приєднання до Львівської міської ради відповідні місцеві ради, в тому числі Лисиничівську сільську раду.

Пунктом 2 вказаної ухвали міської ради встановлено, що Львівська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків відповідних місцевих рад.

20.09.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

Згідно з п.2.3 «Загальних положень щодо оренди майна Львівської міської територіальної громади», затверджених ухвалою Львівської міської ради № 591 від 22.04.2021, єдиним орендодавцем майна Львівської міської територіальної громади (нежитлові приміщення, єдині майнові комплекси, будівлі) є Управління комунальної власності Львівської міської ради.

У відповідності до п.1 ухвали Львівської міської ради № 2002 від 17.02.2022 «Про врегулювання відносин оренди комунального майна на території приєднаних громад», рада ухвалила уповноважити Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку виступити стороною "Орендодавець" у договорах оренди нежитлових приміщень, які належали до комунальної власності Брюховицької, Винниківської, Грибовицької, Грядівської, Дублянської, Зашківської, Лисиничівської, Малехівської, Рудненської, Рясне-Руської територіальних громад, що увійшли до складу Львівської міської територіальної громади.

Виступивши стороною у договорі оренди від 03.01.2012, Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Телекомунікаційна компанія» не подано заяву про продовження договору оренди у строк, встановлений ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», який набрав чинності 01.02.2020. Таким чином, як зазначено позивачем, договір було припинено у зв`язку із закінченням терміну його дії 01.01.2021.

Актом приймання-передачі від 31.08.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Телекомунікаційна компанія» здано, а ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради» прийнято нежитлове приміщення за адресою: с. Лисиничі, вул. Шевченка, 48. Вказаний акт приймання-передачі підписано повноважними представниками сторін, їх підписи завірено відтисками печаток.

В матеріалах справи містяться докази часткової сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Телекомунікаційна компанія» орендної плати по рахунках, які виставлятись Управлінням комунальної власності за договором оренди від 03.01.2012, зокрема: платіжна інструкція № 3481 від 23.09.2022 на суму 1 400,00 грн із зазначенням призначення платежу: «оплата неустойки зг рах сф-0017614 від 31.07.2022 дог б/н-02 Лисиничі від 03.01.2012»; платіжна інструкція № 3549 від 21.10.2022 на суму 1 335,91 грн із зазначенням призначення платежу: «оплата неустойки зг рах сф-0017614 від 31.07.2022 дог б/н-02 Лисиничі від 03.01.2012»; платіжна інструкція № 3770 від 27.01.2023 на суму 2 766,01 грн із зазначенням призначення платежу: «оплата зг дог б/н-02 Лисиничі від 03.01.2012».

Як вбачається із довідки Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про стан заборгованості контрагента ТзОВ «Телекомунікаційна компанія» (договір від 03.01.2012), станом на 12.03.2024 (з урахуванням здійснених відповідачем оплат) та конкретизованого розрахунку, заборгованість орендаря становить 22 007,94 грн.

Посилаючись на ч.2 ст. 785 ЦК України, Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з ТзОВ «Телекомунікаційна компанія» заборгованості в розмірі 22 007,94 грн, що складається з неустойки, яка нарахована за період з 21.09.2021 по 31.08.2022.

Оцінка суду.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду державного і комунального майна», Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 03.06.2020, а також іншими нормативно-правовими актами.

За змістом ч. 6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ч. 1 ст. 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1 ст. 763 ЦК України).

27.12.2019 набрав чинності ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» (№ 157-IX, введений в дію з 01.02.2020) та Постанова Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, якою затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, якими відповідно, встановлено порядок продовження договорів оренди державного майна.

Закон України «Про оренду державного та комунального майна», регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Суд звертає увагу, що згідно приписів ч.2 Перехідних положень вказаного Закону, договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абз.5 ч.2 ст.18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Оскільки строк дії договору оренди приміщення від 03.01.2012 пролонговувався і після 01.07.2020 (вказана обставина сторонами не заперечувалась), то до спірних орендних правовідносин підлягає застосуванню положення статей 18, 19 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» (№ 157-IX).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Як зазначено вище, даний договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 01.01.2013. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору до закінчення його строку протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, з врахуванням вимог ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», заява орендаря про продовження договору повинна бути подана у строк до 01.10.2020.

У зв`язку з тим, що ТзОВ «Телекомунікаційна компанія» не подано заяви про продовження договору оренди, зазначений договір припинив свою дію 01.01.2021.

Враховуючи наведене, покликання відповідача, що договірні відносини щодо оренди нежитлового приміщення тривали до 31.08.2022 і завершились шляхом підписання акту приймання-передачі та повернення приміщення балансоутримувачу 31.08.2022 є безпідставними.

Згідно з ч.1 ст.25 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч.1 ст.785 ЦК України).

За змістом ч.2 ст.795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Як вбачається з матеріалів справи, орендоване нежитлове приміщення повернуто орендарем згідно акту приймання-передачі від 31.08.2022.

Частиною 1 ст.762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

За змістом наведених норм, договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

За змістом ч.2 ст.785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неповернення об`єкта оренди за договором у період після закінчення строку дії договору є підставою для застосування до відповідача ч.2 ст.785 ЦК України та стягнення з останнього неустойки, розрахованої за безпідставне користування об`єктом оренди після закінчення строку дії договору.

Як вбачається з довідки Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про стан заборгованості ТзОВ «Телекомунікаційна компанія», позивачем нараховано відповідачу неустойку за період з 21.09.2021 по 31.08.2022 у розмірі 22 007,94 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідачем зазначено про те, що при підписанні акту приймання-передачі від позивача товариством відповідача отримано два рахунки щодо нарахування неустойки у липні та серпні 2022 року та здійснено їх оплату. Жодних інших рахунків претензій щодо орендних відносин позивач на адресу відповідача не надсилав.

Суд зазначає, що при здійсненні розрахунку неустойки на підставі ст. 785 ЦК України позивачем враховано сплачені відповідачем кошти у розмірі 5 501,92 грн, що вбачається з долученої до позовної заяви довідки про заборгованість. Контррозрахунку здійснених позивачем нарахувань відповідачем суду не надано.

Покликання відповідача на неотримання від орендодавця рахунків на оплату суд оцінює критично та зазначає, що виставлення рахунків не є зустрічним зобов`язанням в розумінні ст.538 ЦК України, а тому їх невиставлення, або виставлення на меншу, ніж передбачено умовами договору суму, не тягне за собою права на зупинення виконання основного зобов`язання, або на його часткове виконання. Наявність або відсутність рахунку не є передумовою для здійснення нарахування або проведення оплати. Чинне законодавство не містить положень, які б звільняли від виконання зобов`язання на підставі невиставленого рахунку.

За своєю природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку на оплату не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, а тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату. Вказані висновки містяться в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 № 910/49/17, від 20.12.2018 № 910/19702/17, від 23.01.2018 № 910/9472/17, від 22.05.2018 № 923/712/17, від 10.10.2018 № 910/21406/17, від 05.09.2018 № 910/22589/17.

Разом з тим, суд не погоджується з позивачем в частині періоду нарахування відповідачу неустойки, оскільки до такого включено й день здачі орендарем приміщень згідно акту приймання-передачі (31.08.2022). День фактичної сплати заборгованості або повернення майна не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.

Схожі за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16.

Враховуючи наведене, суд вважає справедливим здійснювати нарахування за період з 21.09.2021 по 30.08.2022 (включно). Доказів зворотнього суду не надано.

Беручи до уваги встановлені судом в мотивувальній частині цього рішення обставини справи, в тому числі дату припинення договору оренди, суми здійснених відповідачем оплат, дослідивши конкретизований розрахунок неустойки, враховуючи положення п.4 ухвали Львівської міської ради від 18.08.2022 № 2239 «Про окремі питання управління комунальним майном у зв`язку із введенням воєнного стану», здійснивши перерахунок наданого позивачем розрахунку неустойки, суд встановив, що її розмір становить 21 918,71 грн та підлягає до стягнення. В решті в позові слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України ).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються укладеного між сторонами договору з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін і відображення їх у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомунікаційна компанія» (81130, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Сокільники, вул. Січових Стрільців, 1 ідентифікаційний код 25239647) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, ідентифікаційний код 25558625) - 21 918,71 грн неустойки та 3 015,89 грн судового збору.

3.В решті в позові відмовити.

Рішення складено 20.11.2024

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

СуддяМороз Н.В.